13.04.2026 року м. Дніпро Справа № 904/5509/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 (повний текст рішення складено 19.11.2025, суддя Мельниченкко І.Ф.) у справі № 904/5509/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 2 502,46 грн,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 2 123,92 грн., що складають суму інфляції грошових коштів за загальний період з жовтня 2024 по квітень 2025; 378,54 грн. - річних за загальний період з 04.10.2024 по 29.04.2025, за порушення строків внесення плати за користування вагонами за відомостями плати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.ОРДЖОНІКІДЗЕ, будинок 1; код ЄДРПОУ 24432974) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) 2 123,92 грн. - інфляції грошових коштів, 378,54 грн. - річних та 2 422,40 грн. - судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду від 19.11.2025; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що договором, укладеним між сторонами, не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Як зауважено скаржником, що Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Так, за твердженням скаржника, договором (зазначено вище) не встановлено порядок оплати, а саме строк, протягом якого потрібно сплачувати грошові кошти. Також, у випадку заперечень щодо нарахованої суми оплати за користування вагонами, спір щодо цієї суми вирішується в судовому порядку. Відтак, обґрунтованим буде стягнення тієї суми, яка буде встановлено в судовому порядку. Відповідач додержується судової практики яка вказує, що правильним строком для сплати 3% річних та інфляційних втрат є перший день, після набрання рішенням законної сили.
Отже, скаржник вбачає порушення його прав та законних інтересів під час ухвалення рішень на задоволення позовних вимог АТ «Українська залізниця». За таких обставин, відповідач вбачає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та досліджено умови Договору, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача розміру 3% та інфляційних втрат за весь період, що заявлений позивачем. При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, на думку скаржника, Позивач неправомірно вважає, що обов'язок оплати виник раніше, ніж це визначено судом. Позивач здійсним нарахування 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 01.10.2024, тоді як обов'язок з оплати спірних сум виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/343/25, тобто 30.04.2025. З урахування вищевикладеного, Позивач вимагав проценти за період, коли зобов'язання ще не існувало юридично.
З огляду на вищевикладене, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що обов'язок з оплати спірної суми виник у відповідача негайно. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню у повному обсязі. Не дослідивши в повній мірі всіх обставин по справі, залишивши поза увагою надані відповідачем пояснення, аргументи та актуальну судову практику, суд задовольнив позов з формальних підстав, чим порушив вимоги ст. 236 ГПК України
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5509/25. ДорученоГосподарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/5509/25.
17.12.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 у справі № 904/5509/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
26.12.2025 Позивачем через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, Позивач не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду по справі законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
За твердженням Позивача, виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). Рішеннями суду першої інстанції у справі № 904/343/25 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період. Таким чином, не рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 по справі № 904/343/25 є підставою для виникнення зобов'язання Відповідача по сплаті Позивачу сум плати за користування вагонами, а навпаки, порушення Відповідачем свого зобов'язання по сплаті зазначених сум та звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права призвело до ухвалення господарським судом рішення від 07.04.2025 по справі № 904/343/25.
Зазначеним вище рішенням, суд фактично підтвердив правомірність нарахування Позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку Відповідача. Тобто захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки Позивача та Відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання.
Позивач зауважує, що припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, Позивач просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року по справі № 904/5509/25 за позовом АТ «Укрзалізниця» до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення 2 502,46 грн - без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2025 Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 23 220,96 грн.
За результатами розгляду зазначеного вище спору господарським судом ухвалено рішення у справі № 904/343/25, яким позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 23 220,96 грн. плати за користування вагонами, 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/343/25 видано відповідний наказ від 05.05.2025.
Так, вказаним вище рішенням, яке набрало законної сили 29.04.2025, встановлено наступні обставини.
Повідомленням № 8116733 від 30.06.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - перевізник, позивач у даній справі) засвідчило прийняття від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - замовник, відповідач у даній справі) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір про надання послуг).
Згідно з пунктом 1.1. Договору про надання послуг його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
У вересні 2024 року, згідно залізничних накладних №№ 31619, 31719, 32008, 711648, 31895, 17541, 12681, 17540, 316919, 31666, 04133, 04132, 32113, 33687591, 96582058, 33695305, 33685363, 41752031, 41752114, 41440371, 41846775, 41804881, 41752049, 41440082, 41869199, 41440389, 41440405, 41440413, 41440439, 41730656, 41752015, 41752023, 41957531, 41967605, 41950510, 41965211, 41971805, 41967910, 41869207, 41975962, 41869223, 41869215, 41869231, 41869249, 41936345, 41936352, 41950494, 42019125, 42025098, 42038620, 42025213, 42042119, 42044123, 42046086, 41982513, 42050880, 42007336, 41989120, 42011049, 42005348, 42012187, 42007278, 42062315, 42062307, 42081091, 42081612, 42082438, 42082412, 47143680, 42053801, 42055756, 42059345, 42059873, 42059360, 42059899, 42059915, 42061978, 47230065, 47158142, 47230016, 47229786, 47234315, 47234422, 47234364, 47234430, 47143698, 47143748, 47143706, 47143847, 47183421, 47158159, Залізницею прийнято до перевезення на адресу Відповідача вантаж та порожні власні вагони.
Зазначений вантаж надійшов на адресу Відповідача у складі поїздів № 2804, №3601, № 3203.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 №113, вагони було затримано за наказами № 210 від 17.09.2024, № 214 від 18.09.2024 року, № 215 від 18.09.2024 року, № 218 від 19.09.2024 року, № 221 від 19.09.2024 року, № 224 від 20.09.2024 року через зайнятість колій з вини одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення неприйнятих Відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, та які заважали Залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.
Про затримку вагонів Відповідача поінформовано відповідними повідомленнями.
За фактом затримки станціями Незалежна, Кривий Ріг - Сортувальний, Апостолове, у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів (початок затримки): № 3 від 17.09.2024у, № 46 від 18.09.2024, № 47 від 18.09.2024, № 49 від 19.09.2024, № 52 від 19.09.2024, № 10 від 20.09.2024.
По закінченню затримки вагонів видано відповідні накази № 230 від 21.09.2024, № 220 від 18.09.2024, № 225 від 20.09.2024, № 228 від 20.09.2024, № 229 від 21.09.2024, № 236 від 23.9.2024, а також, складено акти про закінчення затримки вагонів № 3 від 21.09.2024, № 44 від 18.09.2024, № 49 від 20.09.2024, № 51 від 20.09.2024, №52 від 21.09.2024, № 7 від 23.09.2024.
Крім того, станціями затримки складено акти загальної форми, в яких зазначено час початку та закінчення затримки вагонів на підходах до станції призначення.
Після прибуття вагонів на станцію призначення Кривий Ріг-Головний та повідомлення Відповідача у встановленому порядку, вагони простоювали на коліях станції призначення, про що були складені акти загальної форми ГУ23: № 6612 від 21.09.2024, № 6537 від 20.09.2024, № 6558 від 21.09.2024, № 6596 від 21.09.2024.
Також, на станції Кривий Ріг-Головний через неготовність Відповідача до прийому на свою під'їзну колію простоювали інші вагони. Після повідомлення Залізницею вантажовласника про готовність вагонів та час подавання їх на під'їзну колію, що підтверджується відповідними записами у Книзі повідомлень форми ГУ-2, Відповідач приймав їх із запізненням, про що були складені акти загальної форми ГУ-23: № 2669 від 24.05.2024, № 6129 від 12.09.2024, № 6138 від 12.09.2024, № 6154 від 12.09.2024, № 6414 від 17.09.2024, № 6418 від 17.09.2024, № 6457 від 19.09.2024, № 6485, № 6491 від 19.09.2024, № 6500 від 20.09.2024, № 6534 від 20.09.2024, №6572 від 21.09.2024, № 6621 від 22.09.2024, № 6634 від 22.09.2024, № 6637 від 22.09.2024, № 6653 від 23.09.2024 , № 6656 від 23.09.2024, № 6671 від 23.09.2024, №6676 від 23.09.2024.
Плату за користування вагонами, яка нарахована залізницею, як за час затримки на підставі наказів, так і за актами загальної форми, включено до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46.
Наведені відомості плати за користування вагонами підписані працівниками ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" із запереченнями щодо відмови від сплати суми за користування вагонами за затримку потягу, на підставі п. 6.1. Обставини непереборної сили Договору № 8116733/1044 від 30.06.2020, протягом введення правового режиму воєнного стану в Україні, оголошено указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, продовженого відповідним указом.
У зазначеному рішенні від 07.04.2025 у справі № 904/343/25 судом також встановлено, що Залізницею оформлені необхідні документи, в тому числі акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких, за час знаходження вагонів на станціях затримки та на коліях станції, керуючись Тарифним керівництвом № 1, за відомостями форми ГУ-46 нарахована плата за користування вагонами в сумі 23 220,96 грн.
Відповідачем не надано документів, що підтверджують настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Вказані обставини стали підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 23220,96 грн. плати за користування вагонами.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі № 904/343/25 відповідачем 30.04.2025 сплачено 23220,96 грн. плати за користування вагонами, що підтверджується витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що прострочення в оплаті нарахованої плати за користування вагонами на підставі відомостей плати відповідно до п. 2.1.7 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом мало місце через 2 робочі дні після складення відповідних документів і пред'явлення їх на підпис, у зв'язку з чим АТ"Українська залізниця" нараховано та пред'явлено до стягнення з ПАТ"АрселорМіттал Кривий Ріг" інфляцію грошових коштів в сумі 2 123,92 грн. за загальний період прострочення з жовтня 2024 по квітень 2025 та річні в сумі 378,54грн. за загальний період прострочення з 04.10.2024 по 29.04.2025.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог Позивача.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, з огляду на таке.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляції грошових коштів за загальний період з жовтня 2024 по квітень 2025; 378,54 грн. - річних за загальний період з 04.10.2024 по 29.04.2025, за порушення строків внесення плати за користування вагонами за відомостями плати.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляції грошових коштів та річних (за вказаний позивачем період) за порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-8116733 від 30.06.2020 в частині строків внесення плати за користування вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо досліджуваної справи, то суд враховує, що між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі залізниця, позивач) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - власник колії, відповідач) укладено договір № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка примикає до станції Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Новоблочна Придніпровської залізниці (далі -Договір)
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п.1.4 Договору).
Згідно з п.1.9 Договору Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє Замовнику у власній інформаційній системі Перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/ вантажоодержувача. Код платника є номером договору із Замовником. Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено обов'язки Замовника: - сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної переплати за кодом платежу. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність винесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п.п. 2.1.4. Договору); - у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46,відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника підписувати та на давати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.п. 2.1.7. Договору). Розрахунки за Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (п. 4.1. Договору). Договір діє з дня укладання, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz.cargo.com / та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між сторонами до його укладання та введення в дію (п. 12.1. Договору).
Положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відомість плати за користування вагонами та накопичувальні картки були підписані відповідачем із запереченнями щодо відмови від сплати суми за користування вагонами за затримку потягу, на підставі п. 6.1. Обставини непереборної сили Договору № 8116733/1044 від 30.06.2020, протягом введення правового режиму воєнного стану в Україні, оголошено указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, продовженого відповідним указом.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати. У разі недосягнення домовленості між сторонами стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Таким чином, оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Однак, отримання залізницею коштів поставлене у залежність від виконання Відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. Крім того, у силу пункту 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які у силу приписів п. 2.1.7 Договору, з боку Відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Беручи до уваги факти, встановлені у справі №904/343/25, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати та накопичувальних картках тощо).
Разом з тим, ненадання Відповідачем згоди на списання його коштів унеможливило отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами).
Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
З огляду на законодавчо встановлений порядок оплати спірних у даній справі послуг (автоматичне списання з рахунку Відповідача), оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу. Отже, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
За порушення строків внесення плати за користування вагонами позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, Позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та обставин справи, зокрема, з огляду на підтвердження факту прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання (зі сплати за користування вагонами) та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, у Позивача виникло право для нарахування сум, у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про стягнення з Відповідача 2 123,92 грн. - інфляції грошових коштів та 378,54 грн. - річних, враховуючи, що розрахунок цих сум є арифметично правильним.
Доводи Скаржника щодо неможливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даних правовідносинах спростовується вищевикладеним.
Крім того, суд зазначає, що приписи ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, заявлені Позивачем вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов'язання, є правомірними.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 у справі № 904/5509/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2025 у справі № 904/5509/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв