23.03.2026 року м. Дніпро Справа № 908/313/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Погосян С.Г. (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 (повне рішення складено 23.06.2025, суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/313/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА»
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»
про стягнення 2 421 271,69 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА" до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором поставки, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.04.2025, в розмірі 2 421 271,69 грн., з яких: 1 506 080,96 грн. - сума заборгованості, 165 700,27 грн. - 3% річних, 749 490,46 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар на підставі договору поставки № 53-121-01-21-10428 від 02.07.2021.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі №908/313/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА" основний борг в розмірі 1 506 080,96 грн. (один мільйон п'ятсот шість тисяч вісімдесят гривень 96 коп.), 3% річних у розмірі 132 304,55 грн. (сто тридцять дві тисячі триста чотири гривні 55 коп.), інфляційні втрати у розмірі 749 490,46 грн. (сімсот сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 46 коп).
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА" судовий збір у розмірі 29 051,43 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят одна гривня 43 коп.).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним:
- матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу в розмірі 1 506 080,96 грн. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 506 080,96 грн. основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню;
- не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольнив вимоги з інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 749490,46 грн.;
- перевіривши розрахунок 3 % річних, беручи до уваги суми часткових оплат та їх дати, строк оплати товару за умовами Договору, судом встановлено, що позивач безпідставно взяв для розрахунку 3% за період з 31.03.2022 по 04.05.2022 на суму 3893484,71 грн день оплати товару - 04.05.2022 на суму 500 000,00 грн. За результатами перевірки судом першої інстанції загальна сума 3% річних, яка визнана судом обгрунтованою, складає 165 380,69 грн.;
- приймаючи до уваги наведені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обставини для зменшення розміру трьох процентів річних, в тому числі те, що з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється, разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України, суд першої інстанції виснував, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами, що надає можливість зменшити проценти річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. Враховуючи майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, господарський суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних на 20 %, у зв'язку з чим до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 132 304,55 грн.;
- не підлягають зменшенню інфляційні втрати, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 в частині стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька АЕС» на користь ТОВ «Нуклесолар Україна» 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням позиції та доводів Скаржника, зазначених в апеляційній скарзі; судові витрати покласти на Позивача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 по справі № 908/313/25 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат є незаконним та необґрунтованим, ухвалене на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення містить суперечливі висновки, оскільки, в одному випадку, суд не бере до розрахунку день фактичної оплати (04.05.2022), перераховуючи 3% річних за період з 31.03.2022 по 03.05.2022, що дорівнює 10 880,42 грн., а в іншому, не враховує інші дні, коли були здійснені оплати, посилаючись на те, що сума боргу була сплачена не в повному обсязі та борг продовжував існувати, хоч і в меншому розмірі.
У заяві про зменшення/збільшення розміру позовних вимог Позивач просив суд стягнути 3% річних в розмірі 165 700,27 грн., розрахунок яких наданий у Додатку № 1 до заяви. Позивачем у Додатку № 1, при розрахунку 3% річних зазначені періоди нарахування «ДО», проте, ці дати Позивачем включені в кількість днів у кожний період, за який здійснюється розрахунок, тим самим збільшуючи нарахування 3% річних. Скаржник вважає, що суд не звернув увагу на доводи Відповідача, не перевірив та не перерахував кількість днів прострочення за кожний період, зазначений Позивачем у Додатку № 1, а лише послався на «допущену позивачем помилку у початковій та кінцевій даті подальших періодів».
Суд в оскаржуваному рішенні зазначив «що на суму 206 735,14 грн. сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до протоколу № 42 21/751 від 30.05.2022». Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. 19.05.2022 Позивач направив Відповідачу заяву № 44-2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 206 735,14 грн. Отже, Позивач припинив зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 206 735,14 грн. саме 19.05.2022, коли направив заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, суд це не врахував , погодившись з тим, що сторонами залік зустрічних вимог проведений саме 30.05.2022 як вказує Позивач у Додатку № 1 (період нарахування ІІІ). Але, 30.05.2022 - це дата оформлення протоколу № 42-21/751 для відображення в бухгалтерському обліку Відповідача вже проведеного заліку Позивачем. Отже, Скаржник вважає, що висновок суду про проведення заліку саме 30.05.2022 привів до невірного розрахунку та, відповідно, стягненню 3% річних в більшому розмірі.
16.11.2022 Відповідачем на рахунок Позивача було сплачено 500 000,00 грн. Таким чином, на суму 2 006 080,96 грн нараховуються інфляційні витрати тільки за жовтень 2022 (оскільки в листопаді прострочення складає 15 днів, тому, за неповний місяць інфляція не нараховується), що дорівнює сумі 50 152,02 грн., замість зазначеної Позивачем суми в розмірі 64 545,65 грн.
Період, за який заявлено позовні вимоги з 3% річних та втрат від інфляції позивач визначив загалом з 31.03.2022 по 08.04.2025 з урахуванням платежів з часткової оплати та взаємозаліку. В оскаржуваному рішенні судом не надана належна оцінка запереченням Скаржника (Відповідача) від 22.04.2025, в яких Скаржник акцентує увагу суду на тому, що Позивачем здійснено нарахування річних за період, який виходить за трирічний період, тобто, з 31.03.2022 до 08.04.2025. З 31.03.2022 розпочався строк для стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання та закінчився, відповідно, 30.03.2025. Проте, Позивачем здійснено нарахування річних за період, який виходить за трирічний період, тобто, з 31.03.2022 до 08.04.2025.
Враховуючи вищевикладене, Скаржник вважає, що наявні всі підстави для зміни судом апеляційної інстанції рішення суду від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА» не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/313/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/313/25.
28.07.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА» - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
13.08.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 15 872.32 грн, відповідно платіжної інструкції від 06.08.2025 та докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 28.01.2026 об 11 год. 40 хв.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №37/26 від 27.01.2026, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Дарміна М.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Джепа Ю.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 оголошено перерву до 23.03.2026 до 15:00 год.
02.02.2026 від представника позивача до ЦАГС надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026 о 15:00 год., в режимі відеоконференції.
У судове засідання 23.03.2026 з'явився представник відповідача. Позивач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Не вийшов на зв'язок представник позивача - Бабіч Володимир Олексійович для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку ЄСІТС, про що складено Акт від "23" березня 2026 року “Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 ГПК України).
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
У судовому засіданні 23.03.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Встановлені судом обставини справи.
02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА» (надалі - Постачальник, Позивач) та Державним підприємством “НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЕНЕРГОАТОМ» в особі ВП “ЗАПОРІЗЬКА АЕС» (надалі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки № 53-121-01-21-10428 (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти й оплатити товар відповідно до переліку на загальну суму 3 893 484,81 грн. з ПДВ.
Строк поставки товару сторони в п. 1.2 Договору поставки визначили: вересень 2021.
Пунктом 3.1 Договору сторонами визначено, що вартість товару за договором складає 3 244 570,68 грн, крім того ПДВ - 648 914,13 грн., разом з ПДВ - 3 893 484,81 грн.
За умовами п. 3.2 Договору розрахунок за поставлений товар, здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс-2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вантажоодержувач: ЗВ ВП “Складське господарство» вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., склад №5.
У п. 7.1 Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов'язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, товар на загальну суму 3 893 484,81 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 6/10 від 13.10.2021 на суму 700600,46 грн. та № 9/11 від 30.11.2021 на суму 3 192 884,35 грн. (т. 1, а.с. 38- 38 на звороті).
Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 2180668,71 грн.
На підставі заяви позивача вих.№44-2022 від 19.05.2022 про припинення заборгованості ТОВ “НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА» зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 206 735,14 грн. сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до протоколу № 42-21/751 від 30.05.2022.
Отже, позивач виконав взяті на себе за даним Договором зобов'язання, поставив товар на суму 3 893 484,81 грн., проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 506 080,96 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з даним позовом про стягнення сум заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості, а також 3% річних, інфляційні втрати за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що рішення господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, відтак, рішення в іншій частині щодо стягнення суми основного боргу в апеляційному порядку не переглядається в силу приписів ст. 269 ГПК України.
Судова колегія констатує, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору поставки товару № 53-121-01-21-10428 від 02.07.2021, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти й оплатити товар відповідно до переліку на загальну суму 3 893 484,81 грн. з ПДВ.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки, Постачальник поставив, а Покупець прийняв, товар на загальну суму 3 893 484,81 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 6/10 від 13.10.2021 на суму 700600,46 грн. та № 9/11 від 30.11.2021 на суму 3 192 884,35 грн.
Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 2 180 668,71 грн.
На суму 206 735,14 грн. сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог.
Відтак, суд першої інстанції виснував, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати поставленого товару, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу в розмірі 1 506 080,96 грн.
Апелянтом не оскаржується рішення господарського суду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 506 080,96 грн.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 165 700,27 грн. 3 % річних та 749 490,46 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди як з розрахунком позивача, так і з розрахунком суду першої інстанції сум 3 % річних та інфляційних втрат, часткового знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відтак, у контексті аргументів скаржника, суд апеляційної інстанції здійснив свій власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який наводиться нижче.
І. Сума заборгованості 3 893 484,81 грн.
Період прострочення з 31.03.2022 до 03.05.2022
3% річних: 3 893 484,81 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 34 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 10 880,42 грн.
Інфляційні витрати: 3 893 484,81 грн. (сума боргу) х 103,100% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3 893 484,81 грн. (сума боргу) = 120 698,03 грн.
[04.05.2022 сплачено 500 000 грн. за видатковою накладною №9/11 від 30.11.2021].
ІІ. Сума заборгованості 3 393 484,81 грн.
Період прострочення з 04.05.2022 до 18.05.2022
3% річних: 3 393 484,81 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4 183,75 грн.
Інфляційні витрати: 3 393 484,81 грн. (сума боргу) х 102,700% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3 393 484,81 грн. (сума боргу) = 91 624,09 грн.
[19.05.2022 відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 206 735,14 грн. на підставі заяви позивача вих.№44-2022 від 19.05.2022].
ІІІ. Сума заборгованості 3 186 749,67 грн.
Період прострочення з 19.05.2022 до 14.09.2022
3% річних: 3 186 749,67 грн. (сума боргу) Ч 3,000% (процентна ставка) / 100% х 119 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 31 169,03 грн.
Інфляційні витрати: 3 186 749,67 грн. (сума боргу) х 104,964% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3 186 749,67 грн. (сума боргу) = 158 181,93 грн.
[15.09.2022 сплачено 500 000 грн. за видатковою накладною №6/10 від 13.10.2021].
IV. Сума заборгованості 2 686 749,67 грн.
Період прострочення з 15.09.2022 до 26.09.2022
3% річних: 2 686 749,67 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 12 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 649,94 грн.
Інфляційні витрати: 2 686 749,67 грн. (сума боргу) х 101,900% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 2 686 749,67 грн. (сума боргу) = 51 048,24 грн.
[27.09.2022 частково сплачені кошти за видатковими накладними №№6/10 від 13.10.2021, 9/11 від 30.11.2021 у загальній сумі 680 668,71 грн.].
V. Сума заборгованості 2 006 080,96 грн.
Період прострочення з 27.09.2022 до 15.11.2022
3% річних: 2 006 080,96 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 50 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8 244,17 грн.
Інфляційні витрати: 2 006 080,96 грн. (сума боргу) х 102,500% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 2 006 080,96 грн. (сума боргу) = 50 152,02 грн.
[16.11.2022 частково сплачені кошти за видатковими накладними №№6/10 від 13.10.2021, 9/11 від 30.11.2021 у загальній сумі 500 000 грн.].
VІ. Сума заборгованості 1 506 080,96 грн.
Період прострочення з 16.11.2022 до 08.04.2025
3% річних (загальна сума): 108 190,25 грн. (див. складові цієї суми нижче)
З 16.11.2022 по 31.12.2022 - 46 днів
[Проценти] = 1 506 080,96 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 46 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 5 694,22 грн.
З 01.01.2023 по 31.12.2023 - 365 днів
[Проценти] = 1 506 080,96 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 45 182,43 грн.
З 01.01.2024 по 31.12.2024 - 366 днів
[Проценти] = 1 506 080,96 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 45 182,43 грн.
З 01.01.2025 по 08.04.2025 - 98 днів
[Проценти] = 1 506 080,96 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 98 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 12 131,17 грн.
Інфляційні витрати: 1 506 080,96 грн. (сума боргу) х 122,691% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 1 506 080,96 грн. (сума боргу) = 341 748,59 грн.
Відтак, за обґрунтованим розрахунком апеляційного господарського суду розмір 3% річних становить 165 317,56 грн., інфляційних втрат - 813 452,90 грн.
Оскільки, сума інфляційних втрат виходить за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме 749 490,46 грн., як було визначено позивачем.
Обґрунтованою сумою 3% річних судова колегія визнає 165 317,56 грн., яка є меншою, ніж була заявлена позивачем (165 700,27 грн.) та розрахована судом першої інстанції (165 380,69 грн.).
Водночас, апеляційний господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 269 ГПК України, не може погодитися з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних на 20%, виходячи з наступного.
Зменшуючи заявлені до стягнення 3 % річних, місцевий господарський суд, зокрема, посилався на правовий висновок Великої Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: « 8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора».
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила висновок, що "8.38….виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Разом з тим, у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначивши, що:
"117. …три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
135. …три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".
У даній справі заявлений до стягнення розмір процентів річних визначений у законодавчо встановленому розмірі трьох процентів річних, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України, тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, заявлені позивачем до стягнення 3% річних не підлягають зменшенню судом.
Щодо позовної давності, про застосування якої вказує відповідач, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, неодноразово продовжувалась. Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651 з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та досі діє. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2023, Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Згідно із п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023 у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Ураховуючи наведене, а також те, що початком періоду прострочення грошового зобов'язання у даній справі є 31.03.2022, колегія суддів дійшла висновку, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачем не пропущений, а звернення з даним позовом (05.02.2025) відбулось у межах загальної позовної давності.
Твердження апелянта про нарахування 3% річних та інфляційних втрат поза межами строку позовної давності відхиляється як помилкове.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів висновує, що позовні вимоги слід задовольнити частково; стягнути з відповідача на користь позивача 1 506 080,96 грн. основного боргу, 165 317,56 грн. 3% річних, 749 490,46 грн. інфляційних втрат.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З мотивів наведених у цій постанові, апеляційний господарський суд висновує про необхідність зміни оскаржуваного рішення в частині суми 3% річних, оскільки відсутні правові підстави для їх зменшення.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 у справі № 908/313/25 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА" основний борг в розмірі 1 506 080,96 грн., 3% річних у розмірі 165 317,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 749 490,46 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НУКЛЕСОЛАР УКРАЇНА" судовий збір у розмірі 29 050,67 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили».
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.04.2026
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Ю.А. Джепа