вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. м.Київ Справа№ 925/1085/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026
у справі № 925/1085/24 (суддя - Боровик С.С.)
за заявою ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК ЕЛЕКТРУМ",
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ",
про банкрутство юридичної особи,
Рух справи, зміст поданої заяви та заперечень
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.10.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича.
31.10.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та визначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення цього повідомлення.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича.
24.09.2025 через систему "Електронний суд" від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 3 065 508,26 грн боргу, 6 056,00 грн судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Заява Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова з вимогами до боржника надійшла до суду 24.09.2025, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання.
Заявлені грошові вимоги до боржника обґрунтовані тим, що вони складаються із зайво переплачених коштів за отриману електричну енергію.
16.01.2026 через систему "Електронний суд" від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про результати розгляду грошових вимог заявника, в якому відхилено заявлені вимоги повністю у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку наданих послуг по ціні на 20 % менше, ніж погоджені сторонами в договорі про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.01.2026 у справі № 925/1085/24 відхилено повністю вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова в загальному розмірі 3 071564,26 грн, з яких: 3 065 508,26 грн основного боргу та 6 056,00 грн судового збору.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що :
- договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 є обов'язковим для виконання його сторонами за усіма умовами, які сторони погодили при його підписанні;
- копії актів приймання-передачі електричної енергії підтверджують належне надання ТОВ "ЄВРОГАЗ ЛТД" послуг за договором;
- у судовому порядку договір чи його окремі частини недійсними не визнавалися;
- умови договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 виконані сторонами, а тому в силу ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;
- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.08.2023 у справі №911/1310/21);
- ліквідатором банкрута заявлені вимоги відхилено повністю у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку наданих послуг по ціні на 20 % менше, ніж погоджені сторонами в договорі про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою КЕВ м.Львова. Скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026, постановити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскажувана ухвала постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано обставин та належних доказів того, що заявлені грошові вимоги КЕВ м.Львова до ТзОВ «ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ», в сумі 3 065 508,26 грн., складаються із зайво переплачених коштів за отриману електричну енергію, зокрема які виникли на підставі того, що за період лютого-квітня 2022 року, згідно даних офіційного сайту АТ "оператора ринку", ціна на ринку електричної енергії знизилась на 25% протягом лютого-березня 2022 року, постачання електричної енергії постачальником ТзОВ "Єврогаз ЛТД" (яке в подальшому змінило назву на змінило назву на ТзОВ «ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ» ) відбулось за завищеними цінами на 20%, що призвело до переплати за отриману електроенергію на загальну суму 3 065 508,26 грн., а також КЕВ м. Львова проводило оплату за спожиту електричну енергію об'єктів, що обслуговувалися КЕВ м. Харків по закупівельним цінам, які перевищували ринкову ціну, а саме: згідно актів від №465, №532, №614 проведено оплату в сумі 7 231 043,69 грн (за лютий 2022 року), згідно актів № 889, № 909 проведено оплату в сумі 3 222 190,20 грн (за березень 2022 року), згідно акту від 10.05.2022 №1173 проведено оплату в сумі 4 751 666, 56 грн (за квітень 2022 року). Отже, постачальником ТзОВ "Єврогаз ЛТД" протягом лютого-квітня 2022 року надано послуг для КЕВ м. Харків у сумі 15 204 900,45 грн, з яких 3 065 508,26 фактично переплачено у зв'язку із завищеними цінами на електричну енергію, що підтверджується даними сайту "Оператор ринку". Також, наведені обставини щодо переплати спірних коштів підтверджені аудиторським звітом №526/2 від 26.02.2025.
Також, скаржник наголошував на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) у постанові від 21.11.2025.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
03.03.2026 від арбітражного керуючого Корольова В.В. - розпорядника майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ" через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому заявник відзиву просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на наступне:
- умови Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 виконані сторонами, тому в порядку ч.3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після його виконання - не допускається, у зв?язку з чим відсутні правові підстави для проведення перерахунку наданих послуг по ціні на 20 % менше, ніж погоджені сторонами в Договорі про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022;
- суд першої інстанції прийшов правомірного висновку, що у ТОВ «Інтерлайф Медіа Реозот» відсутні зобов'язання щодо сплати грошових коштів за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 та відхилив заяву з грошовими вимогами на заявлену суму;
- договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 - є обов'язковим для виконання його сторонами за усіма умовами, які сторони погодили при його підписанні, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність підстав для відхилення повністю заявлених КЕВ м. Львів вимог;
- апеляційній скарзі не зазначено, які на думку скаржника положення чинного законодавства (матеріального та/або процесуального) було помилково використано або які помилково не було використано судом першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 справу № 925/1085/24 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1085/24, відкладено вирішення питання пов'язаного з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
16.02.2026 справа № 925/1085/24 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026, розгляд справи призначено на 17.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (представник Ситник С.О.) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 17.03.2026 об 13 год. 30 хв у справі №925/1085/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 17.03.2026 відкладено розгляд справи 925/1085/24 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 до 24 березня 2026 року о 13 год 45 хв.
У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі № 925/1085/24 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.
Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про призначення справи №911/2498/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2025, до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 24.03.2026 заяву ліквідатора ТОВ "Інтерлайф Медіа Реозот" арбітражного керуючого Корольова В.В. про участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 24.03.2026 розгляд справи № 925/1085/24 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 призначено на 07.04.2026 о 13 год 00 хв.
Відповідно до статті 64 Конституції України права, громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 07.04.2026 з?явились представник скаржника - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова та арбітражний керуючий Корольов В.В. - розпорядник майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ", які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Інші учасники справи про банкрутство своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення ухвал суду у зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. Крім того, в ухвалах від 17.02.2026, 17.03.2026, від 24.03.2026 учасників справи повідомлено, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 16.02.2022 між ТОВ "ЄВРОГАЗ ЛТД" (правонаступником якого являється ТзОВ "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ"), з однієї сторони, та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № ЕС-107/2022, відповідно до якого ТзОВ "ЄВРОГАЗ ЛТД" взяв на себе зобов'язання постачати для КЕВ м.Харків електричну енергію.
22.04.2022 між ТзОВ "ЄВРОГАЗ ЛТД", КЕВ м.Харків та КЕВ м.Львова укладено додаткову угоду № 1 до Договору постачання електричної енергії № ЕС-107/2022 від 16.02.2022, відповідно до якої сторони погодились замінити Первинного платника (Замовника) Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків (код 07923280) по договору №ЕС-107/2022 від 16.02.2022, а саме: передати Новому платнику (Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова (код 07638027)) усі права та обов'язки Первинного Платника за договором №ЕС-107/2022 від 16.02.2022.
У лютому 2025 року Службою внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено аудит використання коштів у сфері Командування Сил Логістики ЗСУ, за результатами перевірки було складено аудиторський звіт №526/2 від 26.02.2025, яким встановлено порушення у вигляді зайво витрачених коштів за договором закупівлі електричної енергії між КЕВ м.Харків та ТзОВ "Єврогаз ЛТД" на загальну суму 3 065 508,26 грн.
Як встановлено аудиторським звітом, переплата за отриману електричну енергію в сумі 3 065 508,26 грн. підтверджується додатками, долученими до даної заяви, а саме: згідно договору закупівлі від 16.02.2022 № ЕС-107/2022, укладеним між ТзОВ "Єврогаз ЛТД" та КЕВ м.Харків, учасник постачає електричну енергію замовнику відповідно до комерційної пропозиції (додаток №2 до договору); комерційна пропозиція (до договору) складається з ціни електричної енергії (ринкова складова), послуг постачальника, послуг розподілу електроенергії, послуг передачі електроенергії.
Як зазначав заявник, незважаючи на те, що за період лютого-квітня 2022 року, згідно даних офіційного сайту АТ "оператора ринку", ціна на ринку електричної енергії знизилась на 25% протягом лютого-березня 2022 року, постачання електричної енергії постачальником ТзОВ "Єврогаз ЛТД" відбулось за завищеними цінами на 20%, що призвело до переплати за отриману електроенергію на загальну суму 3 065 508,26 грн., а також КЕВ м. Львова проводило оплату за спожиту електричну енергію об'єктів, що обслуговувалися КЕВ м. Харків по закупівельним цінам, які перевищували ринкову ціну, а саме: згідно актів від №465, №532, №614 проведено оплату в сумі 7 231 043,69 грн (за лютий 2022 року), згідно актів № 889, № 909 проведено оплату в сумі 3 222 190,20 грн (за березень 2022 року), згідно акту від 10.05.2022 №1173 проведено оплату в сумі 4 751 666, 56 грн (за квітень 2022 року).
Заявник наголошував, що постачальником ТзОВ "Єврогаз ЛТД" протягом лютого-квітня 2022 року надано послуг для КЕВ м. Харків у сумі 15 204 900,45 грн, з яких 3 065 508,26 фактично переплачено у зв'язку із завищеними цінами на електричну енергію, що підтверджується даними сайту "Оператор ринку".
Відповідно до загально доступної інформації з реєстру юридичних осіб ТзОВ «ЄВРОГАЗ ЛТД» код ЄДРПОУ 41665589, 17.10.2024 року змінило назву на ТзОВ «ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ».
З метою досудового врегулювання спору Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова разом із Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харькова 02.09.2025 звернулись до ТзОВ "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ" із претензією на суму 3 065 508,26 грн, однак жодних дій на погашення заборгованості ТзОВ "ІНТЕРЛАЙФ МЕДІА РЕОЗОТ" не вчинило, що і стало підставою для звернення заявника з відповідною заявою про визнання його кредиторських вимог на суму 3 065 508,26 грн боргу, 6 056,00 грн судового збору та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.01.2026 у справі № 925/1085/24 відхилено повністю вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова в загальному розмірі 3 071564,26 грн, з яких: 3 065 508,26 грн основного боргу та 6 056,00 грн судового збору.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у ТОВ «Інтерлайф Медіа Реозот» відсутні зобов'язання щодо сплати грошових коштів за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 та відхилив заяву з грошовими вимогами на заявлену суму.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно п. 17 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ч.4 ст.45 КУзПБ визначає, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Ч.6 ст.45 КУзПБ визначає. що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
П.1,4 ч.1 ст.64 КУзПБ визначає, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 є обов'язковим для виконання його сторонами за усіма умовами, які сторони погодили при його підписанні. Крім того, копії актів приймання-передачі електричної енергії підтверджують належне надання ТОВ "ЄВРОГАЗ ЛТД" послуг за договором про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що у судовому порядку договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 чи його окремі частини - недійсними не визнавалися, а отже, умови договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022 виконані сторонами, а тому в силу ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання - не допускається.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.08.2023 у справі №911/1310/21).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, і що вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що ліквідатором банкрута заявлені вимоги відхилено повністю у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку наданих послуг по ціні на 20 % менше, ніж погоджені сторонами в договорі про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що аудиторський звіт №526/2 від 26.02.2025 - не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, чия діяльність перевірялася. Звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом діяльності підприємства порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, наданий скаржником звіт, є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в звіті висновки не мають заздалегідь встановленої сили, тобто аудиторський звіт, сам по собі не є підставою для покладення на боржника обов'язку повернути кошти, одержані відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕС-107/2022 від 16.02.2022, який до того ж виконаний сторонами.
Скаржник наголошував також на необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) у постанові від 21.11.2025.
Суд апеляційної інстанції щодо вказаного доводу зазначає, що предметом розгляду у справі № 920/19/24 були позовні вимоги керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн. (Щодо можливості зміни умов договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії, в т.ч. з урахуванням унесених Законом № 1530-ІХ змін до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII шляхом укладення додаткових угод, застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ), щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ), щодо мети Закону № 922-VIII та прецедентної практики Суду Європейського Союзу), а отже, наведена справа та справа, яка розглядається (№ 925/1085/24), не є подібними за характером урегульованих нормами права прав і обов'язків учасників таких відносин, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора не є правомірними та обґрунтованими, а тому не підлягають визнанню у загальному розмірі 3 065 508,26 грн боргу, 6 056,00 грн судового збору та не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, у зв?язку з чим підлягають відхиленню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а також доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.
З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, якою відхилено повністю вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова в загальному розмірі 3 071 564,26 грн, з яких: 3 065 508,26 грн основного боргу та 6 056,00 грн судового збору, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 у справі № 925/1085/24- відсутні.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284, Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 у справі № 925/1085/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.01.2026 у справі № 925/1085/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 925/1085/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 13.04.2026.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх