ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 квітня 2026 року м. ОдесаСправа № 915/1664/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за відсутності учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Коваль С.М., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 24.12.2025
по справі №915/1664/25
за позовом: ОСОБА_1 ,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50»,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області х позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50», в якому просив:
1. Визнати неправомірними дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів;
2. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» надати ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів:
- статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50»;
- протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» з усіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- протоколи зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- звіти ревізійної комісії об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- розрахункові листи оплати комунальних послуг об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» 54010 по квартирі за адресою АДРЕСА_1 (один) власник ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- документи фінансової звітності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення.
22.12.2025 ОСОБА_1 подав до Господарського суду Миколаївської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: Заборони відповідачу знищувати первинні документи ОСББ «Союз-50» (ідентифікаційний код 33250240) за період з 01.12.2020 до моменту ухвалення остаточного рішення у даній справі.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування обраного заходу забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції надана невірна оцінка положень Податкового кодексу України. Твердження суду, що строк зберігання затребуваних Жело А.О. від ОСББ «Союз-50» документів ще не сплив є помилковим, адже вже на дату направлення апеляційної скарги 09.01.2026 документи за грудень 2020 року юридична особа вже не зобов?язана зберігати (сплив термін зберігання у 5 років).
Апелянт вказує, що даними обставинами може скористатися ОСББ «Союз-50» та шляхом знищення первинних документів унеможливити виконання рішення суду в частині такого як грудень 2020 року.
Апелянт зазначає, що в якості доказів знищення або незаконного вилучення первинних документів ОСББ «Союз-50», він надає переписку у загальній групі ОСББ «Союз-50», яка підтверджує самовільне вилучення документів представником члена ревізійної комісії ОСОБА_2 .
Апелянт вказує, що заходи забезпечення позову, які він просить застосувати, відповідають вимогам розумності, адекватності та співмірності, адже тільки після ознайомлення та аналізу первинних документів ОСББ «Союз-50» за період з 01.12.2020 по дату ухвалення остаточного рішення, позивач зможе з?ясувати, які саме документи втрачені, вилучені, викрадені та яким чином це впливає на його власність.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25.
Відповідач вказав, що позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги додано нові докази з порушенням норм процесуального законодавства без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього до моменту прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідач вказав, що пунктом 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Отже, зазначені у заяві про забезпечення позову строки зберігання документів, стосуються саме цілей оподаткування платників податків, аж ніяк не стосуються можливих строків, протягом яких Позивач може забезпечити своє право на захист в межах предмету та підстав позову.
Відповідач позивач не довів необхідності забезпечення позову на момент звернення до суду із вказаною заявою відповідними доказами та обґрунтуваннями з метою оцінки судом їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржувану ухвалу залишити без змін в силі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1664/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1664/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 3 328,00 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були долучені докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.03.2026; призначено справу №915/1664/25 до розгляду на 09.04.2026 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
09.04.2025 представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, якою призначено справу №915/1664/25 до розгляду на 09.04.2026 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті відповідачем - 11.03.2026.
Копія даної ухвали також направлялася засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 та була отримана останнім 16.03.2026.
Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 09.04.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області х позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50», в якому просив:
1. Визнати неправомірними дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів;
2. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» надати ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів:
- статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50»;
- протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» з усіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- протоколи зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- звіти ревізійної комісії об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- розрахункові листи оплати комунальних послуг об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» 54010 по квартирі за адресою АДРЕСА_1 (один) власник ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- документи фінансової звітності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано бездіяльністю ОСББ «Союз-50», а саме не наданням документів, належним чином оформлених, на вимогу позивача, що суперечить ст. 6, 10, 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» і є безумовною підставою для зобов'язання надати інформацію з зазначених документів.
22.12.2025 ОСОБА_1 подав до Господарського суду Миколаївської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: Заборони відповідачу знищувати первинні документи ОСББ «Союз-50» (ідентифікаційний код 33250240) за період з 01.12.2020 до моменту ухвалення остаточного рішення у даній справі.
Заяву мотивовано тим, що термін зберігання витребуваних у позові документів у відповідності до Податкового кодексу України сплив, а тому документи можуть бути знищені.
Викладене, на думку заявника, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в даній справі та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, не може бути належною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У вигляді заходу забезпечення позову, позивач просить заборонити відповідачу знищувати первинні документи ОСББ «Союз-50» за період з 01.12.2020 до моменту ухвалення остаточного рішення у даній справі.
При чому дана заява обґрунтована положеннями п. 44.3 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 44.3.1., 44.3.2. Податкового кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту.
Таким чином, строк зберігання наведених вище документів станом на момент звернення з заявою про забезпечення позову ще не сплив.
Дійсність намірів або реалізація дій не може бути встановлена судом виключно на підставі декларативних тверджень заявника.
Крім того, твердження заявника про ймовірне знищення витребуваних за позовною заявою документів з посиланням на Податковий кодекс України без надання належних доказів станом на дату подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не можуть бути визнаними обставинами, які свідчать, що невжиття запропонованого заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі, адже не доведено на момент вжиття таких заходів, що відповідач має намір вчинити дії по знищенню первинних документів.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на скрін-шоти з переписки у загальній групі ОСББ «Союз-50», адже з наданих скрін-шотів не можливо встановити, що саме це за переписка, хто саме приймає в ній участь. Більше того, скрін-шоти з невстановленої переписки жодним чином не можуть свідчити про існування ризику того, що відповідач знищить первинні документи.
Окремої уваги заслуговує те, що позивач просить заборонити знищувати саме первинні документи ОСББ «Союз-50».
В той же час, відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, де під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Однак, позивач просить зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» надати ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів:
- статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50»;
- протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» з усіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- протоколи зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020» до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- звіти ревізійної комісії об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- розрахункові листи оплати комунальних послуг об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» 54010 по квартирі за адресою АДРЕСА_1 (один) власник Жело Андрій Олегович за період з 01.02.2021 до дати ухвалення остаточного судового рішення;
- документи фінансової звітності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Союз-50» за період з 01.12.2020 до дати ухвалення остаточного судового рішення.
Однак, апелянт не обґрунтовує, які саме з цих документів віднесені на його переконання до первинних документів та які саме з цих документів можуть бути знищені відповідачем у зв'язку зі спливом 5-ти річного строку їх зберігання.
На переконання колегії суддів, вимоги заяви про забезпечення позову не є співмірними із заявленими Позивачем позовними вимогами, і, взагалі, вказані заходи не стосуються предмету позову в цій справі.
На підставі викладеного, проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Жело Андрія Олеговича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/1664/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.04.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран