ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3956/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: Жильцов В.В.,
від відповідача: Промах А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повне рішення складено 15.12.2025)
у справі №916/3956/25
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство»
про стягнення 1456426,49 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1456426,49 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1095288,94 грн, 3% річних у розмірі 43393,10 грн, збитків від інфляції у розмірі 171147,04 грн та пені у розмірі 146597,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, до якого відповідач приєднався, підписавши декларацію про приєднання №108 від 22.12.2018, в частині сплати якірного збору за період з січня до серпня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» суму основного боргу у розмірі 1095288,94 грн, 3% річних у розмірі 43393,10 грн, збитки від інфляції у розмірі 171147,04 грн, пеню у розмірі 1000,00 грн та судовий збір у розмірі 17477,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши встановлені обставини справи, дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача заборгованості за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Водночас місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на значний розмір нарахованої позивачем пені та враховуючи, що майно структурного підрозділу відповідача 29.01.2025 було знищено та пошкоджено внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації, дійшов висновку про зменшення розміру належної до стягнення пені до 1000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3956/25 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Скаржник не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 99,32 % з огляду на наявну сталу судову практику з даного питання, яка свідчить про те, що зменшення розміру пені більш як на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Крім того, за твердженням апелянта, судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що розрахована позивачем сума пені складає лише 13,36 % від суми заборгованості відповідача по сплаті якірного збору, що є співмірним та справедливим обсягом відповідальності до суми боргу, що був сформований ще у січні - серпні 2024 року, в той час як Приватне акціонерне «Українське дунайське пароплавство», у свою чергу, не вживало заходів щодо його погашення - не зверталось до позивача з проханням позасудового врегулювання зазначеного питання в будь-який спосіб (погодження графіків погашення, відстрочення, тощо).
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Зокрема, відповідач зазначив, що з огляду на обставини справи та тяжкий фінансовий стан підприємства, враховуючи інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, місцевий господарський суд вірно та обґрунтовано дійшов висновку про правомірність часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, зокрема шляхом присудження до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1000,00 грн.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу подано представником скаржника через систему «Електронний суд» 18.12.2025, зареєстровано судом 18.12.2025 за вх.№5160/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3956/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3956/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
30.12.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Між тим, судді - учасники колегії суддів перебували у відпустках (суддя К.В. Богатир - з 29.12.2025 по 07.01.2026, суддя С.В. Таран - з 29.12.2025 по 09.01.2026), з огляду на що питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 12.01.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3956/25. Встановлено відповідачу строк до 26.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2026 о 10:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2026, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 30.03.2026 о 12:30 год.
У судовому засіданні 30.03.2026 представником відповідача, яка приймала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю подальшої участі у судовому засіданні через надходження повідомлення про мінування та необхідністю покинути робоче місце.
Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначене вище усне клопотання та відкладено розгляд справи на 06.04.2026 о 10:00 год, про що ухвалою суд від 30.03.2026 повідомлено сторін.
У судовому засіданні 06.04.2026 сторони надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» на підставі декларації про приєднання №108 від 22.12.2018 приєдналося до договору Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018. Таким чином, сторонами договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» (далі - Морський агент).
З 01.04.2022 діяла редакція договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018.
Згідно з пунктом 1.1. договору він є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації декларації про приєднання до договору (додаток №1 до цього договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в порядку, передбаченому цим договором.
Всі права та обов'язки Адміністрації (в тому числі, прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), які передбачені цим договором (крім розділу 9 цього договору), виконуються відповідною філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», перелік яких визначено у додатку №3 до цього договору (пункт 1.2. договору).
Предметом договору є врегулювання взаємовідносин Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації (пункт 2.1. договору).
За умовами підпункту 3.1.3. пункту 3.1. договору Адміністрація зобов'язана надавати морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.
Морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (підпункт 3.2.2. пункт 3.2. договору).
У пункті 4.3. договору зазначено, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.
Відповідно до пункту 4.5. договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.
Згідно з пунктом 4.6. договору Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом підпунктів 3.2.7. та 3.2.9. цього договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту.
Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією (пункт 4.8. договору).
Морський агент зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору (пункт 4.9. договору).
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. У випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені цим пунктом, можуть застосовуватися незалежно від інших заходів відповідальності та заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.
Цей договір набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу декларації про приєднання (додаток №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною), але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019, та діє до 31 грудня року такої реєстрації, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, взятих на себе під час дії цього договору (пункт 8.1. договору).
Дія договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору (пункт 8.2. договору).
Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії договору (пункт 8.3. договору).
За положеннями пункту 9.1. договору, Адміністрація може змінити умови цього договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Морського агента не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів, шляхом публікації таких змін на офіційному веб-сайті Адміністрації. При цьому така публікація на офіційному веб-сайті Адміністрації вважається належним чином повідомленням Морського агента.
Додатками до договору №367-П-АМПУ-18 є: додаток №1 - декларація про приєднання до договору; додаток №2 - інформація для виставлення рахунку; додаток №3 - перелік та банківські реквізити філій ДП «АМПУ»; додаток №4 - зміст та умови надання Адміністрацією порту суднозаходу інформації Морському агенту.
Листом №10966/21/10-18 від 01.10.2018 Міністерство інфраструктури України повідомило Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» про те, що у випадку, коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснюють вантажних або пасажирських перевезень, ознак рейсу закордонного та каботажного плавання немає, тому портові збори для суден, які прибувають/вибувають до/із морського порту у баласті, вид плавання (каботажне або закордонне) визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту.
07.03.2024 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було прийнято нову редакцію договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18, яка набула чинності з 01.05.2024.
Згідно з пунктом 2.1. договору цей договір урегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, на підходах до них та на Судноплавних каналах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованих послуг та інших послуг (робіт), що надаються суднам, у морських портах України, на підходах до них та на Судноплавних каналах, перелік яких розміщений на вебсайті Адміністрації за адресою https://www.uspa.gov.ua/agent-dogovir.
Адміністрація зобов'язана створювати сприятливі умови для виконання Морським агентом своїх функцій на режимній території морського порту та надавати Морському агенту оперативну інформацію, необхідну для його діяльності, у відповідності до змісту та умов надання такої інформації згідно додатку №4 до цього договору (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата портових зборів здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту та/або до входу у Судноплавний канал (у тому числі транзитом без заходження судна в український порт) на рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман. Оплата портових зборів та спеціалізованих послуг здійснюється у доларах США щодо суден під іноземним прапором і у національній валюті щодо суден під Державним прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман, та умов цього договору відповідно до наданої Морським агентом інформації згідно з додатками №№2 та 5 до цього договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 4.5. договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом протягом 20-ти робочих днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман, зазначений в додатку №3, який є невід'ємною частиною цього договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Пунктом 4.9. договору передбачено, що морський агент зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів після отримання акта наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акта та здійснити розрахунок згідно з умовами договору.
Згідно з пунктом 5.2. договору у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.
Додатками до договору №367-П-АМПУ-18 є: додаток №1 - декларація про приєднання до договору; додаток №2 - інформація для виставлення рахунку; додаток №3 - перелік та банківські реквізити філій ДП «АМПУ»; додаток №4 - зміст та умови надання Адміністрацією порту суднозаходу інформації Морському агенту; додаток №5 - зразок заявки на надання послуг; додаток №6 - перелік номерів телефонів, електронних адрес тощо, за якими приймаються заявки на надання послуг.
Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було виставлено Приватному акціонерному товариству «Українське дунайське пароплавство» рахунки по суднам, що знаходяться на якірних стоянках акваторії порту м. Ізмаїл за період з січня 2024 року до серпня 2024 року, а також довідками диспетчерської служби, які листами були направлені на адресу відповідача. При цьому позивач надав рекомендовані повідомлення про вручення Приватному акціонерному товариству «Українське дунайське пароплавство» направлених на його адресу листів з додатками.
На підтвердження заявлених позовних вимог Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» також було надано суду паспорт акваторії морського порту Ізмаїл, складений 23.11.2022; паспорти якірних стоянок.
11.09.2024 Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» звернулося до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» із листом №1846/01-11/01, у якому просило переглянути розмір ставки якірного збору щодо окремих суден у розмірі 2,8 долара США, як із суден у каботажному плаванні, що зайшли у порт Ізмаїл без виконання вантажних операцій та не вийдуть у закордонний рейс, за весь час знаходження у акваторії морського порту Ізмаїл та провести перерахунок якірного збору щодо цих суден.
Листом (без дати) Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» у відповідь на лист Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» №1846/01-11/01 від 11.09.2024 повідомило, що при справлянні якірного збору за стоянку суден Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство», зазначених у листі, в акваторії морського порту Ізмаїл застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчислені за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл.
25.02.2025 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» із вимогою про оплату заборгованості за договором №367-П-АМПУ-18, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати якірного збору за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 у загальному розмірі 1626324,65 грн.
Листом від 17.03.2025 Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» у відповідь на претензію позивача повідомило, що у постанові Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1208 «Про надання державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» у користування акваторії», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2013 №406 «Деякі питання акваторій морських портів» та Обов'язкових постановах по морському порту Ізмаїл, відсутнє визначення внутрішнього рейду або зазначення про знаходження якірних стоянок саме на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл. Таким чином, підстави для нарахування та виставлення рахунків по сплаті послуг зі сплати якірного збору на підставі договору №367-П-АМПУ-18 відсутні, оскільки справляння якірного збору передбачене законодавством при умові стоянки судна саме на внутрішньому рейді акваторії порту. Крім того, відповідачем було зазначено, що частина суден не може бути експлуатована Приватним акціонерним товариством «Українське дунайське пароплавство», використання їх в перевезеннях виключається. Наведене, на переконання відповідача, є підставою для звільнення суден від сплати якірного збору.
На підтвердження доводів, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, Приватним акціонерним товариством «Українське дунайське пароплавство» було надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким 29.01.2025 до реєстру було внесено відомості про знищення майна Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (котельно-корпусний цех з адміністративною будівлею, механічний цех з адміністративно-побутовою будівлею, цех), а також пошкоджено майно: вибито вікна, пошкоджено дах цеху та робочі верстати, пошкоджено адміністративну будівлю заводоуправління, вибито вікна тощо.
При цьому на підставі даних з балансу (звіту про фінансовий стан), складеного Приватним акціонерним товариством «Українське дунайське пароплавство» станом на 30.06.2025, можна встановити, що на кінець звітного періоду непокритий збиток становив 157986000,00 грн. Водночас відповідно до даних зі звіту про фінансові результати за I півріччя 2025 року сукупний дохід Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» становив 138947000,00 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 1456426,49 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1095288,94 грн, 3% річних у розмірі 43393,10 грн, збитків від інфляції у розмірі 171147,04 грн та пені у розмірі 146597,41 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин існування у відповідача заборгованості за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Водночас місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на значний розмір нарахованої позивачем пені та враховуючи, що майно структурного підрозділу відповідача 29.01.2025 було знищено та пошкоджено внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації, дійшов висновку про зменшення розміру належної до стягнення пені до 1000,00 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» 145 597,41 грн пені у зв'язку із зменшенням місцевим господарським судом її розміру, апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3956/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» основного боргу у розмірі 1095288,94 грн, 3% річних у розмірі 43393,10 грн, збитків від інфляції у розмірі 171147,04 грн, пені у розмірі 1000,00 грн Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» 145597,41 грн пені, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 Цивільного кодексу України).
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України поняття «значно» є оціночним і має конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.
Отже, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).
Так, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Відтак, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.
За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, здійснення відповідачем таких видів діяльності як вантажні морські перевезення, будування суден і плавучих конструкцій, які в умовах воєнного стану є обмеженими, що, в тому числі, підтверджується обставиною пошкодження майна відповідача, а також відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, враховуючи те, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 99,32 % (з 146597,41 грн до 1000,00 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
При цьому посилання апелянта на те, що зменшення розміру пені більш як на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, стягнення на користь позивача частини пені у розмірі 1000,00 грн, 3% річних та інфляційних втрат має забезпечити баланс інтересів сторін, компенсує негативні наслідки, пов'язані з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання колегії суддів, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення останнім відповідного зобов'язання.
Таким чином, висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці, в свою чергу, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості наданих йому послуг.
Висновки суду апеляційної інстанції
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3956/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 13.04.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран