Справа № 644/2152/26 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11сс/818/389/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : інше
07 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Харкова від 06 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 12 лютого 2026 року, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
03.03.2026 року заявник ОСОБА_6 подав до суду скаргу на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 12.02.2026.
В обґрунтування скарги ОСОБА_6 посилався на те, що 12.02.2026 він засобами поштового зв'язку направив до ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка була отримана 25.02.2026 року. Станом на день звернення зі скаргою відомості внесені не були.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Харкова від 06 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 12 лютого 2026 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі Полікарпов просить ухвалу слідчого судді скасувати, скаргу задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у заяві від 12.02.2026 року він посилався на ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 162 КК України, і наводив достатні відомості про вчинення цих кримінальних правопорушень, а саме наявність у іншому кримінальному провадженні № 12022221180000485 висновку судово-медичної експертизи про отримані тілесні ушкодження, відомості про які відсутні у постанові слідчого про закриття кримінального провадження від 23.08.2023 року.
Зазначає, що висновок слідчого судді про те, що зі змісту постанови слідчого та витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022221180000485 вбачається, що кримінальне провадження розслідувалося за тими ж обставинами, які вказані у заяві від 12.02.2026 року є помилковим, оскільки відомості за ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 162 КК України до ЄРДР не вносилися, свідки не допитувалися, фотографії до кримінального провадження не додані, зміст висновку судово-медичної експертизи у постанові слідчого про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 146 КК України не відображений, будь-яке розслідування за цими фактами не проводилося, закриті кримінальні провадження відсутні. Закриття кримінального провадження № 12022221180000485 за ч. 1 ст. 146 КК України, жодним чином не свідчить, що в діях невідомих осіб відсутні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 162 КК України, про які було зазначено в заяві від 12.02.2026 року.
Вказує, що у кримінальному провадженні № 12022221180000485 та в заяві від 12.02.2026 року відрізняються адреси можливого вчинення кримінального правопорушення.
Разом з цим, до початку судового засідання подав заяву про долучення доказів у справі, в якій посилається на те, що 25.03.2026 року йому стало відомо, що 24.03.2026 року за його заявою в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12026226210000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Тобто органом досудового розслідування частково внесені відомості за його заявою, однак відомості про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 162 КК України, до ЄРДР не були внесені та про причини відмови у внесенні до ЄРДР цих відомостей йому не повідомлялося. На підставі викладеного, просить задовольнити його скаргу в повному обсязі.
Позиції інших учасників судового провадження
Заявник ОСОБА_6 подав заяву в якій просить провести судове засідання без його участі.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності заявника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що в даному випадку кримінальне провадження №12022221180000485, яке раніше здійснювалося за фактами, повторно викладеними у заяві ОСОБА_6 від 12.02.2026 року, вже було закрито постановою слідчого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відомостей про оскарження чи скасування цієї постанови до суду надано не було. У зв'язку із цим, повторне внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_6 від 12.02.2026 є неможливим.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком слідчого судді в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, ч.1 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п.4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Частина 2 Глави 1 Розділу ІІ вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що повноваженнями щодо оцінки відомостей, повідомлених потерпілим чи наведених у заяві, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені лише слідчий, дізнавач, прокурор, що також узгоджується із загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі принципом диспозитивності щодо розподілу процесуальних функцій.
Разом з цим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не зобов'язує слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
У постанові від 01.12.2022 року у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду констатував той факт, що слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов'язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого.
Виходячи з цього, слідчий суддя, на етапі проведення досудового розслідування, не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений повноважень надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених вище і тільки після прийняття рішення органом досудового розслідування щодо заяви про вчинення кримінального провадження слідчим суддею, у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР, може бути надана оцінка заяві про вчинення кримінального провадження та прийнятому органом досудового розслідування рішенню. Наявність такої оцінки є обов'язковою для здійснення функції судового контроля слідчим суддею, тобто носить цілком преюдиціальний характер.
Як убачається з матеріалів справи, 12.02.2026 року ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку направив до ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка була отримана 25.02.2026 року.
Відповідно до відомостей листа заступника начальника ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 06.03.2026 року заява ОСОБА_6 від 12.02.2026 року була отримана та зареєстрована у відділ поліції, після чого була направлена на розгляд дільничним офіцерам поліції сектору превенції ВП№1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.
Також, до листа від 06.03.2026 року було долучено витяг з ЄРДР кримінального провадження № 12022221180000485 та копія постанови старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 23.08.2023 року про закриття кримінального провадження № 12022221180000485 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Разом з цим, відомостей щодо результатів розгляду заяви від 12.02.2026 року суду першої інстанції не було надано, та судом взагалі не перевірялось, як реагував на повідомлення про злочин орган досудового розслідування, перш ніж самому робити свої висновки з цього приводу.
Аналізом змісту ч.1 ст.214 КПК України встановлено, що у разі встановлення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а у разі встановлення відсутності в заяві відомостей про вчинене кримінальне правопорушення орган досудового розслідування повинен повідомити заявника про відмову у внесенні відомостей за такою заявою. Тобто заявник у всякому разі повинен бути сповіщений про прийняте рішення.
За таких обставин, оскільки матеріали провадження на час розгляду справи судом першої інстанції не містили відомостей про прийняте органом досудового розслідування рішення за наслідками звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.02.2026 року, тому слідчий суддя передчасно надав оцінку доводам заяви про вчинення кримінального правопорушення без отримання відомостей від органу досудового розслідування щодо розгляду заяви, що має преюдиціальне значення.
Разом з цим, як було встановлено під час апеляційного перегляду 24.03.2026 року за заявою ОСОБА_6 були внесені відомості до ЄРДР за № 12026226210000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
За таких обставин, оскільки, на час апеляційного перегляду, органом досудового розслідування було вирішено питання щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 12.02.2026 року, то судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги було прийнято правильне рішення. Разом з цим, відмова у задоволенні скарги ОСОБА_6 полягає не у зв'язку з відсутністю підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування не було допущено бездіяльності та було розглянуто заяву ОСОБА_6 від 12.02.2026 року.
Пункт 5 частини 5 статті 214 КПК містить поняття «попередня правова кваліфікація». Це свідчить про те, що кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Точність правової кваліфікації кримінального правопорушення має суттєве значення для кримінального провадження, зокрема, для цілей визначення належної його підслідності, підсудності, визначення правового режиму здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні, застосування запобіжних заходів тощо.
Самостійне визначення особою у заявах про злочин наявності певної статті КК України та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Згідно з ч. 1 ст. 60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася з заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Частиною 2 даної статті визначені права заявника, до яких відноситься також право заявника подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.
Тобто, вказаною нормою прямо передбачено право заявника подавати на підтвердження своєї заяви будь-які речі та документи як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так і на досудовому розслідуванні.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що на процес збирання доказів у кримінальному провадженні можуть впливати й інші учасники кримінального провадження, зокрема, заявник та потерпілий, їх представники, шляхом подання на підтвердження своєї заяви речей і документів (пункт 2 частини 2 статті 60 КПК України), подання доказів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, заявлення клопотань, надання пояснень тощо (частина 1 статті 56 КПК України).
Твердження заявника про те, що органом досудового розслідування не були внесені відомості за ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 162 КК України є необґрунтованими, оскільки ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом нав'язування слідчому та прокурору саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них, чи яку вони вважають правильною, а також не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом нав'язування слідчому та прокурору коло осіб причетних до кримінального правопорушення.
За таких обставин, твердження заявника ОСОБА_6 про те, що з боку посадових осіб ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області допущено бездіяльність, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки згідно відомостей, наданих до апеляційного суду, вбачається, що відомості до ЄРДР були внесені саме за заявою ОСОБА_6 від 12.02.2026 року.
За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Харкова від 06 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою від 12 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4