Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/39/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/1319/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
01.04.2026 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому кримінальне провадження №22022120000000300 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2023, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сокулук, Киргизької республіки, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 6040 грн. 64 коп.
Вирішено долю речових доказів по справі.
Згідно вироку суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вчинив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році за наступних обставин.
Так, суд першої інстанції у вироку зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з квітня 2022 року громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за фактичним місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з власного аканту « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники», який є відкритий і до якого мають доступ всі користувачі зазначеного ресурсу мережі Інтернет, поширив матеріали, у яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 на власному аккаунті « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поставив відмітку « ОСОБА_9 », чим автоматично поширив серед «Друзів» (всього 251 особа) та «Підписників» (всього 28 чоловік) свого аккаунту, а також всіх відвідувачів своєї сторінки, публікацію аккаунту « ОСОБА_10 » - відео з назвою «Ответка кровожад-ной украинке. ОСОБА_11 », - в якій згідно висновку експерта судової лінгвістичної експертизи № 28 від 16.01.2023 міститься висловлювання, спрямовані виправданням збройної агресії Poсiї проти України.
Продовжуючи свої злочинні дії, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 на власному аккаунті « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поставив відмітку «Емоція Грущу», чим автоматично поширив серед «Друзів» (всього 251 особа) та «Підписників» (всього 28 чоловік) свого аккаунту, а також всіх відвідувачів своєї сторінки, публікацію аккаунта « ОСОБА_12 » - зображення з текстом, який починається словами: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », - в тексті якої, згідно висновку експерта судової лінгвістичної експертизи № 28 від 16.01.2023, міститься глорифiкацiя учасника збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 на власному аккаунті « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поставив відмітку «Емоція Грущу», чим автоматично поширив серед «Друзів» (всього 251 особа) та «Підписників» (всього 28 чоловік) свого аккаунту, а також всіх відвідувачів своєї сторінки, публікацію аккаунта « ОСОБА_13 » - зображення з текстом, який починається словами: «Православная вера», - в якій згідно висновку експерта судової лінгвістичної експертизи № 28 від 16.01.2023, міститься глорифiкацiя учасника збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
Продовжуючи свої злочинні дії 10.11.2022 ОСОБА_8 на власному аккаунті « ОСОБА_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Одноклассники» поставив відмітку «Емоція Грущу», чим автоматично поширив серед «Друзів» (всього 251 особа) та «Підписників» (всього 28 чоловік) свого аккаунту, а також всіх відвідувачів своєї сторінки, публікацію аккаунта « ОСОБА_13 » - зображення з текстом, який починається словами: «Просим ваших молитв о здравии псковского священника, иерея ОСОБА_14 » - в якій згідно висновку експерта судової лінгвістичної експертизи № 28 від 16.01.2023, міститься заперечення збройної агресiї Росiйської Федерацiї проти України.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відсутності складу злочину в його діях та виправдати його за ч.2 ст. 436-2 КК України.
Також зазначає, що посилання у мотивувальній частині вироку про те, що соціально орієнтований ресурс мережі Інтернет «Однокласники», є відкритий і до якого мають доступ всі користувачі зазначеного ресурсу, навіть ті, які мешкають на території України не відповідає дійсності, оскільки з 2017 інтернет провайдерам на території України заборонено надавати громадянам послуги з'єднання з даним інтернет ресурсом.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 436-2 КК України не передбачає відповідальність особи за проставлення відміток, які відображають емоції та думки людини.
Жодної відповідальності в розумінні ч.2 ст. 10 Європейська конвенція з прав людини, за користування включаючи публікацію матеріалів, соціальною мережею «Однокласники» законодавством України не встановлено.
Суд у вироку не встановив та не описав, яким саме чином відбулось автоматичне поширення чотирьох публікацій.
Сторона обвинувачення не надала до суду жодного належного доказу, що саме внаслідок умисних дій обвинуваченого були поширені чотири публікації інших авторів.
В протоколі також відсутні посилання та відображення на підписників та відвідувачів.
Суд першої інстанції в порушенні вимог ст. 23 КПК України, 19 аркушів протоколу огляду електронної сторінки від 05.12.2022 не дослідив.
Зазначає, що клопотання сторони захисту судом було проігноровано та не надано оцінку.
Ухвала слідчого судді від 25.11.2022 (т.1 а.п.81-83), яка не була об'єктом безпосереднього дослідження - не є доказом, а тому також повинна бути виключена з мотивувальної частини вироку.
Крім того, апелянт також вважає, що відмова у задоволенні клопотання сторони захисту в порядку п.3 ч.3 ст. 314 КПК України призвела до порушення його права на захист від обвинувачення.
Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши вирок, дійшла до такого висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до положень ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст.412 КПК України, істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положення ст.2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч.1 ст.91 КК України, визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку відносно ОСОБА_8 місцевим судом дотримано не було.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами судового розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та визнав його винуватим за вказаною нормою кримінального закону.
Разом з цим, всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК, в мотивувальній частині вироку, суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, а лише зазначив про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_8 органом досудового розслідування за тими обставинами, які викладені в обвинувальному акті, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
У зв'язку з відсутністю в мотивувальній частині вироку чіткого формулювання обвинувачення, вирок суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Так, правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 (справа №466/9158/14-к, провадження №51-645 км18); 22.03.2018 (справа №521/11693/16, провадження № 51-380 км17).
Крім того, стаття 94 КПК України передбачає, що, зокрема, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_8 , судом не було надано оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку відповідно до положень ст.94 КПК України, а було лише викладено зміст наданих доказів, відокремлено один від одного.
В свою чергу, оцінка доказів полягає у тому, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.
До того ж, відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Натомість, як слідує зі змісту вироку, судом було допитано обвинуваченого ОСОБА_8 та досліджено письмові докази, проте, показанням обвинуваченого з урахуванням письмових доказів суд належної оцінки не надав як окремо, так і в цілому, зазначивши лише однією фразою про те, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які були досліджені під час судового розгляду.
Таким чином, наданим стороною обвинувачення письмовим доказам була надана однобічна оцінка, без надання належного аналізу, що призвело до неповноти судового розгляду справи, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відтак, аналізуючи зміст зазначеного вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що його зміст не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Однією із умов прийняття законного судового рішення є неухильне дотримання судом встановлених законом вимог до його форми та змісту.
Відтак, допущені судом першої інстанції порушення вимог ст.374 КПК України не можуть бути усунені шляхом зміни вироку, або ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.
Порушення судом першої інстанції вищезазначених вимог КПК України не відноситься до передбаченого в частині 1 статті 415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Водночас, відповідно до вимог частини 6 статті 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 КПК України.
Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені пунктами 2, 10 частини 1 статті 7 КПК України - законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржений вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ст.ст.409, 412 КПК України, а тому з урахування усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду, вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки викладені у постанові касаційного суду у цій справі, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі і дати їм правову оцінку, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК, прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2023, стосовно ОСОБА_8 скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у тому ж суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4