Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/215/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/4716/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
09.04.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Морквина, Компаніївського району, Кіровоградської області, українці, громадянки України, маючій на утриманні малолітню дитину, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючій: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 ч.4 ст.190 КК України
продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 24.05.2026 з визначенням застави у розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 199 680 грн.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
підозрювана - ОСОБА_6
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зменшити розмір застави до розумного та співмірного розміру. Свої вимоги обґрунтовуєтим, ухвала суду є не законною та не обґрунтованою. Так, стороною обвинувачення не доведено реальність заявлених слідчим ризиків. Крім того, слідчим суддею проігноровано сукупність обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що ОСОБА_6 має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання; характеризується виключно з позитивної сторони; має міцні соціальні зв'язки; не вчиняла дій, спрямованих на ухилення від слідства. Також слідчий суддя формально зазначив, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми, проте не навів жодних аргументів, чому, зокрема, цілодобовий або нічний домашній арешт не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_6 та не перевірив можливість альтернативного запобіжного заходу, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що розмір застави у 199 680 грн є явно непомірним для підозрюваної, яка не має стабільного високого доходу; утримує малолітню дитину; фактично позбавлена внести таку суму застави. Визначений судом розмір застави у сумі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є надмірним та таким, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України, оскільки не враховує майновий стан підозрюваної та фактично унеможливлює реалізацію альтернативи триманню під вартою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 у невстановлену органом досудового розслідуванням дату та час, але не пізніше липня 2025 року, при невстановлених слідством обставинах та місці, вирішила створити групу за попередньою змовою з кола осіб, з якими вона тісно пов'язана дружніми та товариськими зв'язками. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_9 у вказаний період часу залучила до вчинення злочинних дій свою знайому - ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_11 , чоловіка мешканки Хмельницької області ОСОБА_12 , у період з 10.09.2025 по 21.10.2025 неодноразово телефонувала з власних спеціально придбаних з цією метою абонентських номерів стільникового зв'язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на номер НОМЕР_3 ОСОБА_12 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо чоловіка ОСОБА_11 , представилась працівником фінансового відділу військової частини, таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_12 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність. В ході розмови ОСОБА_8 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича у сумі 200 000 грн., та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_12 та, не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_12 грошові кошти на, так звані, «резервні рахунки», контрольовані ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Будучи ошуканою ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та у період з 10.09.2025 по 21.10.2025 безготівково переказала зі своїх банківських (карткових) рахунків: № НОМЕР_4 , яку відкрито в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , які відкриті в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; № НОМЕР_7 , яка відкрита у закордонній фінансовій установі ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на банківські (карткові) рахунки, вказані ОСОБА_8 , а саме: № НОМЕР_8 , яку відкрито в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на ім'я ОСОБА_13 ; № НОМЕР_9 , яка відкрита в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на ім'я ОСОБА_10 ; № НОМЕР_10 , яка відкрита в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на ім'я ОСОБА_10 ; № НОМЕР_11 , яка відкрита в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на ім'я ОСОБА_14 ; № НОМЕР_12 , яку відкрито в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на ім'я ОСОБА_6 ; № НОМЕР_13 , яка відкрита у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на ім'я ОСОБА_6 . Отже, ОСОБА_12 здійснила з власних банківських (карткових) рахунків безготівково перекази грошових коштів. В цей же час, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , будучи поінформованою ОСОБА_8 про переказ грошових коштів, з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні зазначені банківські картки у період з 10.09.2025 по 21.10.2025 здійснили ряд операцій зі зняття готівкових коштів у банкоматах АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які перерахувала на вказані рахунки ОСОБА_12 . В подальшому, грошові кошти ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розподілили між собою. Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розпорядились на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 544 659 грн.
Крім цього, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_15 , чоловіка мешканки Івано-Франківської області ОСОБА_16 , у період з 12.12.25 по 17.12.2025, неодноразово телефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_14 на номер НОМЕР_15 ОСОБА_16 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо чоловіка ОСОБА_15 , представилась працівником фінансового відділу військової частини, таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_16 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність. В ході розмови ОСОБА_8 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича у сумі 200 000 грн., та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_16 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_16 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Будучи ошуканою ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала через банківський термінал та банківський (картковий) рахунок № НОМЕР_16 , який відкрито в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на банківські (карткові) рахунки, вказані ОСОБА_8 , в т.ч., банківські (карткові) рахунки №№ НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , які відкриті в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на ім'я ОСОБА_17 (співмешканець ОСОБА_6 ), № НОМЕР_20 , який відкрито в ПАТ АБ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на ім'я ОСОБА_6 грошові кошти. В цей же час, ОСОБА_6 , будучи поінформованою ОСОБА_8 про переказ грошових коштів, з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківські картки №№ НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , № НОМЕР_20 , спільно з ОСОБА_8 у період з 12.12.2025 по 17.12.2025 здійснили ряд операцій зі зняття готівкових коштів у банкоматах АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які перерахувала на вказані рахунки ОСОБА_16 . В подальшому, грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розподілили між собою. Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 179 000 грн.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані як заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, та як заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, про що 29.01.2026 їй повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області про продовження застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025120000000440 в межах строку досудового розслідування, по 24.05.2026 включно, з визначення застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що на даний час необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжному заході у виді тримання під вартою не відпала, оскільки визначені слідчим суддею, в ухвалі про застосування запобіжного заходу ризики до вчинення нею дій, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. При цьому, суд оцінив суворість можливого покарання ОСОБА_6 та особу підозрюваної і визнав за реальну небезпеку можливість її ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах підозрювану ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання або продовження запобіжного заходу.
Так, перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025120000000440 від 23 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 ч.4 ст.190 КК України.
29.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
25.03.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025120000000440 продовжено до чотирьох місяців, тобто до 29.05.2026.
26.03.2026 слідчим суддею Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.05.2026.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.199 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що на стадії розгляду слідчим суддею питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , остання обґрунтовано підозрюється в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 ч.4 ст.190 КК України.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою прокурор в суді першої інстанції зазначив, що завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні не представляється можливим, оскільки необхідно провести ряд процесуальних дій, а саме: здійснити процедуру зняття грифу секретності з клопотань, доручень, ухвал суду, про проведення негласних (слідчих) розшукових дій та долучити їх до матеріалів кримінального провадження; встановити та допитати ряд інших осіб у якості свідків, яким відомі обставини злочинної діяльності підозрюваних; виконати десять ухвал про надання дозволів на тимчасові доступи до речей та документів, інформації, що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » щодо розкриття банківської таємниці з приводу банківських карток, якими користувались підозрювані в ході вчинення протиправних дій у інкримінованих кримінальних правопорушеннях та правопорушеннях, причетність до яких підозрюваних встановлюється; виконати ухвалу про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, інформації, що перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 » щодо телефонних з'єднань підозрюваних в ході здійснення злочинної діяльності; отримати висновки призначених судових експертиз відео-, звукозапису щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_18 ; у повному обсязі зібрати характеризуючи дані на підозрюваних; виконати інші слідчі дії, у проведенні яких виникне необхідність; скласти та повідомити остаточну підозру у кримінальному провадженні; повторно допитати підозрюваних, з урахуванням кінцевої підозри, у даному кримінальному провадженні; ознайомити сторону захисту із матеріалами кримінального провадження; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість та обґрунтованість пред'явленої на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_6 підозри, яка була пред'явлена у відповідності до вимог Глави 22 Кримінального процесуального закону України, необхідність завершення досудового розслідування, а також існування ризиків, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до неї застосована;незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення слідчого судді про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.
Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційним судом встановлено, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про можливу причетність підозрюваної до вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання та той факт, що існуючі та враховані при обранні запобіжного заходу ризики не зменшилися.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної ОСОБА_6 під вартою.
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Наявність даних, що характеризують особу підозрюваної та наявність на утриманні малолітньої дитини не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ці обставини існували і на час інкримінованого кримінального правопорушення, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в її поведінці.
Отже, дослідивши клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає і те, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується остання, дані про особу обвинуваченої, її майновий і сімейний стан, та залишив розмір застави, визначений судом попередньою ухвалою, якою підозрюваній було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, тобто в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 199 680 гривень, яка, на переконання колегії суддів, у разі її внесення, буде достатньою для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року щодо підозрюваної ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: