Іменем України
10 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 385/1814/25
провадження № 22-ц/4809/859/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Антошиної А. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2026 року у складі судді Панасюка І. В. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1382-3246 від 17.04.2024, в розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1382-3246 від 17.04.2024, підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до кредитного договору позивач видав відповідачу кредитні кошти в розмірі 20 000 грн на рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті.
Строк кредитування 300 днів, базовий період 21 день, знижена процентна ставка 2,50 % в день, стандартна процентна ставка 2,50 % в день.
Всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, а станом на 02.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача становить 170 000 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності, за якої можливе часткове списання заборгованості у загальній сумі 70 000 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості, а саме: тіло кредиту - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн, що разом становить 100 000 грн.
Оскільки ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість по кредитному договору № 1382-3246 від 17.04.2024 в розмірі 80 000 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 20 000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 60 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати у розмірі 1 937,92 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було належним чином укладено електронний кредитний договір, позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти, тоді як ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову, оскільки умова договору щодо процентної ставки 2,5 % на день суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», яким встановлено максимальну ставку 1 % на день, у зв'язку з чим здійснив перерахунок процентів та стягнув заборгованість у зменшеному розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення без належного з'ясування обставин справи та за відсутності достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували як сам факт укладення кредитного договору, так і факт надання кредитних коштів та правомірність нарахування заборгованості.
Позивачем не надано оригіналу електронного кредитного договору від 17.04.2024 № 1382-3246, а також належних доказів його підписання сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису, що унеможливлює перевірку дійсності такого правочину.
Подані до суду паперові копії електронних документів не можуть вважатися належними доказами без підтвердження їх автентичності, у зв'язку з чим вони є недопустимими доказами відповідно до вимог процесуального закону.
Крім того, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не довело факту перерахування грошових коштів відповідачу, оскільки на підтвердження надання кредиту подано лише розрахунок заборгованості та інформаційну довідку, яка не є первинним бухгалтерським документом, не містить обов'язкових реквізитів, не дає можливості ідентифікувати отримувача коштів та не підтверджує фактичне здійснення фінансової операції.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо нікчемності процентної ставки у розмірі 2,5% на день, однак безпідставно визначив період їх нарахування, що призвело до значного завищення суми заборгованості.
Відповідно до умов договору базовий строк кредитування становить 21 день, і відсутні будь-які докази того, що відповідач погоджувався на пролонгацію договору або вчиняв дії, які б свідчили про продовження строку користування кредитом. За таких обставин усі неясності умов договору підлягають тлумаченню на користь споживача відповідно до принципу contra proferentem.
Апелянт наголошує, що право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду. Після спливу такого строку можливим є лише застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас на період дії воєнного стану законодавством прямо передбачено звільнення позичальника від такої відповідальності, а також від сплати неустойки, що унеможливлює стягнення будь-яких сум, нарахованих після 24.02.2022.
Заявлена ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сума процентів є непропорційною, значно перевищує суму основного боргу та не відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності, а також порушує вимоги законодавства про захист прав споживачів, оскільки створює істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін на шкоду позичальнику.
Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, не містить прозорої методики обчислення, не враховує фактичні обставини виконання зобов'язання та не може вважатися належним доказом у справі, а суд першої інстанції, поклавши його в основу рішення, фактично визнав доведеними обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу
Від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2025 року без змін.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 02 квітня 2026 року, не з'явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1382-3246. Відповідно до умов даного кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 20 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 2,50% в день.
Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Згідно з наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.09.2025 перед позивачем становить 170 000 грн, яка складається з наступного: прострочена заборгованість за кредитом 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 150 000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Матеріалами справи підтверджується, що 17 квітня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1382-3246, відповідно до якого відповідачу відкрито кредитну лінію на суму 20 000 грн строком на 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 10 лютого 2025 року (а. с. 12-29).
Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) С8326.
Згідно з п. 4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак позичальнику на умовах, вказаних у договорі (програма лояльності), може бути надана можливість скористатися Промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентною ставкою.
Базовий період складає 21 календарних днів (п. 4.8. договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (п. 4.10 Договору).
В пункті 13 договору вказано номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .
Відповідно до копії довідки про перерахування суми кредиту № 1382-3246 від 17.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 кредит в розмірі 20 000 грн. Переказ здійснювався за допомогою платіжної системи LiqPay (а. с. 56).
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2025 вбачається, що банк на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 перерахував від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему LiqPay на платіжну карту НОМЕР_1 (ID платежу 2451201659) 20 000 грн згідно з договором № 1382-3246 від 17 квітня 2024 року (а. с. 51-55).
Згідно з розрахунком заборгованості позивача станом на 02.09.2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 170 000 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 20 000 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 150 000 грн (а. с. 57-62).
З пояснень позивача, викладених у позовній заяві, слідує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» списало відповідачу заборгованість за відсотками на суму 70 000 грн, а тому ОСОБА_1 мала непогашену заборгованість у сумі 100 000 грн, з яких 20 000 грн заборгованість за кредитом та 80 000 грн заборгованість за відсотками.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином ознайомлена та погодилась з умовами надання кредиту, на підставі чого 17.04.2024 між сторонами укладено кредитний договір № 1382-3246, в якому відображені умови надання кредиту.
Позивач належним чином виконав умови кредитного договору, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором.
Даних про те, що відповідачем було повернуто позивачу кредитні кошти матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 000 грн заборгованості за тілом кредитую
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 24.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Договір № 1382-3246 кредитної лінії укладено 17.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткову обґрунтованість вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1%, строк кредитування 300 днів, що становить 60 000 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки не повернула, відсотки встановленому договором розмірі не сплатила, не надала доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, врахувавши положення ЗУ «Про споживче кредитування» суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без належного з'ясування обставин справи та за відсутності достатніх і допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та правомірність нарахування заборгованості, не знаходять свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки спростовуються матеріалами справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку у їх сукупності.
Посилання апелянта на відсутність оригіналу електронного кредитного договору та доказів його підписання кваліфікованим електронним підписом є безпідставними, оскільки відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до власноручного підпису. Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір був укладений саме у такий спосіб, містить усі істотні умови, а також відомості про використання відповідачем одноразового ідентифікатора, що свідчить про належне волевиявлення останньої на укладення договору. Тому відсутність кваліфікованого електронного підпису сама по собі не свідчить про недійсність правочину.
Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості поданих позивачем паперових копій електронних документів та необхідності витребування оригіналів вказаних документів також є необґрунтованими, оскільки такі документи подані у спосіб, передбачений процесуальним законом, а їх зміст узгоджується з іншими доказами у справі. При цьому апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про їх недостовірність або фальсифікацію, а відтак підстави для визнання їх недопустимими та витребування їх судом відсутні.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про недоведеність факту перерахування кредитних коштів, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази такого перерахування, зокрема довідку банківської установи про здійснення переказу грошових коштів через платіжну систему на платіжну картку відповідача із зазначенням ідентифікатора платежу, що дає можливість ідентифікувати отримувача коштів та підтверджує факт здійснення фінансової операції. Вказаний доказ узгоджується з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи, а тому обґрунтовано покладений судом першої інстанції в основу рішення.
Аргументи апеляційної скарги про безпідставність визначення судом першої інстанції періоду нарахування процентів є помилковими. Як встановлено судом, строк кредитування за договором становить 300 днів, тоді як базовий період у 21 день визначає лише пільгові умови користування кредитом, але не обмежує загальний строк дії кредитного договору. Відтак нарахування процентів здійснюється в межах погодженого сторонами строку кредитування, що узгоджується з умовами договору та вимогами закону. Посилання апелянта на відсутність доказів пролонгації договору не впливають на правильність висновків суду, оскільки у даному випадку пролонгація не є необхідною для нарахування процентів у межах строку кредитування. При цьому положення статті 625 ЦК України та норми законодавства, прийняті на період дії воєнного стану, регулюють питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а не позбавляють кредитора права на отримання процентів за користування кредитом у межах строку дії договору.
Суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що нараховані позивачем проценти в сумі 20 000 грн не відповідають принципам розумності та справедливості, оскільки умови та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами були визначені та узгоджені сторонами кредитного договору і такі умови договору відповідачем не були оспорені, а отже відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими до виконання.
Посилання апелянта на те, що розрахунок заборгованості є одностороннім документом та не може бути покладений в основу рішення, не заслуговують на увагу, оскільки такий розрахунок оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі та сам по собі не є єдиною підставою для висновків суду. При цьому відповідач не надала альтернативного розрахунку заборгованості або доказів, які б спростовували наведені позивачем дані, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості у визначеному розмірі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник