Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1806/26
Провадження № 2/711/1598/26
13 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
26.02.2026 представник ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за довіреністю Блізнецов М.Є. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 16 566,99 грн., а також судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси, в тому числі надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послугу здійснювалися згідно п.п. 40-49 вищевказаних правил, а саме пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища. У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. У квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно пункту 20 вищевказаних правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 протягом усього спірного періоду, однак з березня 2023 року не вносили плату за отриманні послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2026 складає 16 566,99 грн. Фактично споживши вищезазначені послуги, відповідачі не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій, щодо їх наявності, якості чи кількості. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Відповідно до п.п. 5, 10, 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договором, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача. На підставі викладеного вище, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та сплачений судовий збір.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п'ятиденний строк із дня отримання відзиву для подання відповіді на нього.
17.03.2026 від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення мотивують тим, що з 2021 року у квартирі АДРЕСА_2 встановлено електричний бойлер, у зв'язку з чим фактичне споживання послуги централізованого гарячого водопостачання протягом спірного періоду не здійснювалося, що підтверджується показниками засобу обліку, які щомісячно передавалися позивачу. Справність приладу та відсутність споживання підтверджено результатами періодичної повірки від 03.03.2026, яка зафіксувала незмінність показників з 2021 року. За таких обставин відповідачі вважають нарахування заборгованості безпідставним.
27.03.2026 від представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справу, у яких він зазначив, що у період з 01.03.2023 по 01.08.2025 нарахування за послуги з гарячого водопостачання здійснювалися за нормами споживання, оскільки відповідачі майже не передавали показники індивідуального лічильника (за відсутності інформації про показники понад три місяці, розрахунки проводяться як для приміщень, не оснащених вузлами обліку). У період з 01.08.2025 по 01.02.2026 нарахування за нормами зумовлені закінченням терміну повірки лічильника (№ 082739), яка мала відбутися до 03.06.2025. Оскільки документи про проходження повірки у встановлений строк не надходили, прилад було знято з абонентського обліку. Новий лічильник був прийнятий на облік лише 06.03.2026 після надання відповідних документів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 13.04.2026 ОСОБА_3 , який представляє інтереси позивача на підставі довіреності від 12.08.2025, подав заяву, у якій він підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу без його участі.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; 08.04.2026 подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов'язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з частиною 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 та № 1480 від 31.10.2007 надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується листом департаменту «ЦНАП» Черкаської міської ради № 11603/17018-01-10 від 09.06.2025.
Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), які надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за вищевказаною адресою, а тому, відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
З листа-розрахунку по ОР № 31809011 вбачається, що станом на 01.02.2026 за адресою: АДРЕСА_3 виникла заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у загальному розмірі 16 566,99 грн., оскільки їх оплата проводилась лише періодично та не у повному обсязі.
Нарахування плати за надані послуги здійснювалось позивачем відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.
Щодо доводів відповідачів про неврахування позивачем показників встановленого у квартирі лічильника обліку гарячого водопостачання суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Із матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильник обліку гарячої води (№ 082739). Проте плата за гаряче водопостачання нараховувалася позивачем згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. Позивач обґрунтовує такий порядок нарахувань двома обставинами: ненаданням відповідачами показників лічильника; закінченням строку повірки приладу обліку.
Згідно з пунктом 12 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня не допуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку (абзац 2 частини 4 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Судом встановлено, що відповідачами не надано доказів передачі показників лічильника саме позивачу (ВП «Черкаська ТЕЦ») протягом спірного періоду. Надана відповідачами історія показників із сайту КП «Черкасиводоканал» не є належним доказом виконання цього обов'язку, оскільки зазначені підприємства є різними юридичними особами. Чинне законодавство не передбачає автоматичного обміну даними між ними для проведення розрахунків за спожиті ресурси.
Крім того, термін планової повірки лічильника гарячого водопостачання у квартирі відповідачів закінчився 03.06.2025. Оскільки докази проведення повірки у встановлений термін не були надані, з 01.08.2025 лічильник було знято з абонентського обліку. Лише 06.03.2026 прилад пройшов повірку та був прийнятий на комерційний облік.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.
Отже, якщо засіб обліку води не пройшов вчасно повірку, виконавець комунальної послуги не може використовувати показання такого лічильника до постановлення його на облік після проходження повірки та підтвердження його придатності. Розрахунки із такими споживачами здійснюються як із споживачами, житлові приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
За таких обставин, нарахування позивачем плати за нормами споживання у період з 01.03.2023 до моменту прийняття повіреного лічильника на облік (06.03.2026) є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо твердження відповідачів про використання електричного бойлера, суд зазначає, що і наявність альтернативного джерела підігріву води не звільняє від обов'язку дотримуватися правил експлуатації засобів обліку та звітувати про стан споживання (або його відсутність) у встановленому законом порядку. Сама по собі наявність бойлера не є підставою для автоматичного звільнення від оплати послуги, якщо споживач не забезпечив належну передачу показників або своєчасну повірку лічильника централізованої системи постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи, що в ході судового розгляду встановлено факт надання позивачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) за адресою проживання відповідачів, а також підтверджено відсутність повної та своєчасної оплати цих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 16 566,99 грн., суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми.
Оскільки відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок або підтверджували відсутність боргу (у тому числі доказів належної передачі показників лічильника саме виконавцю послуг або своєчасного проведення його повірки), позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частках судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 16 566,99 грн.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) судовий збір в розмірі 3 328,00 грн., тобто по 1 664,00 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: Г. В. Булгакова