Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10511/25
Провадження № 2/711/321/26
13 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
05.11.2025 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Семенюк О.Г., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 24.11.2024 у розмірі 420 700,00 грн. та 3% річних у розмірі 12 621,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2024 між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від позивача у присутності свідка ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10 000,00 доларів США. На підтвердження факту отримання коштів та зобов'язання їх повернення у строк до 21.12.2024 відповідач власноруч склав відповідну розписку. Позивач зазначає, що попри настання строку виконання зобов'язання та неодноразові звернення з вимогою про повернення боргу, відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, що призвело до порушення прав позивача. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу, що станом на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 420 700,00 грн., а також 3 % річних у розмірі 12 621,00 грн (еквівалент 300,00 доларів США), нарахованих за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. 19.03.2026 від представника позивача - адвоката Семенюк О.Г. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; про причини неявки не повідомив; правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 21.12.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою від 24.11.2024, складеною та підписаною відповідачем власноруч.
Проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав і в обумовлений сторонами строк - до 21.12.2024 включно, суму боргу позивачеві не повернув.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів повного або часткового повернення позики позивачу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Згідно зі статтями 1046 та 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16 та від 23.03.2020 у справі № 501/1773/16-ц.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до статей 610 та 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та системному зв'язку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основної суми боргу.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 10 000,00 доларів США та виникнення у нього обов'язку щодо їх повернення підтверджується належним та допустимим доказом - оригіналом боргової розписки від 24.11.2024 (а.с. 105). Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування факту отримання коштів або підтвердження їх повернення, суд вважає доведеним порушення права позивача на одержання належного йому майна.
Враховуючи право позивача на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та вимогу про стягнення боргу в національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на день звернення до суду (420 700,00 грн.), позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи вимогу про стягнення 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, суд виходить з такого.
За загальним правилом статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц роз'яснила, що нарахування 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (охоронним зобов'язанням). На відміну від штрафних санкцій, ці проценти мають компенсаційний характер, оскільки виступають платою за користування утримуваними грошовими коштами, що належать кредитору.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 12 621,00 грн. (еквівалент 300,00 доларів США) за період прострочення.
Проте суд зазначає, що право на стягнення вказаних сум обмежене дією спеціальних норм законодавства, прийнятих на період дії воєнного стану. Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд наголошує, що зазначене звільнення має загальний характер і стосується будь-яких позичальників (у тому числі фізичних осіб) за договорами позики, незалежно від суб'єктного складу кредитодавців.
Оскільки правовідносини сторін виникли у листопаді 2024 року, а прострочення виконання зобов'язання відбулося у грудні 2024 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, відповідач в силу закону звільнений від обов'язку сплачувати 3% річних за таке прострочення. Вказана норма є імперативною та спрямованою на полегшення фінансового тягаря на громадян в умовах воєнного стану.
З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у розмірі 12 621,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_1 , а тому він звільнений від сплати судового збору при поданні позову.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (у частині стягнення основної суми боргу), судовий збір у розмірі 4 207,00 грн. (1% від задоволеної суми боргу 420 700,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Оскільки у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних позивачу відмовлено, судовий збір у цій частині (пропорційно до відхилених вимог) з відповідача не стягується та відноситься на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 527, 610, 625,1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за договором позики від 24.11.2024 у розмірі 420 700,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 4 207,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Г. В. Булгакова