Справа № 699/1034/25
Номер провадження № 2/699/663/26
06.04.2026 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Мельника А. В., за участю секретаря судового засідання Таран О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту,
У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулося до суду з позовною заявою до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.12.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі - ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 96596, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, які повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Позивач виконав свої зобов'язання, а саме надав відповідачу грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн строком на 23 дні зі стандартною процентною ставкою 2 % в день або 730 % річних.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути грошові кошти у визначений кредитним договором строк, а також виконати інші свої зобов'язання згідно з умовами договору.
28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості становить 29 330,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 27 330,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту, а також понесені судові витрати.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 року, ухваленим при заочному розгляді, позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту задоволено.
29.11.2025 року представник відповідача адвокат Топчийов Є. В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 15.10.2025 року, в якій зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій і на теперішній час проходить військову службу з 07.11.2015 року в Національній поліції України та перебуває на обліку інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативнораптової дії» (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Київській області. У період з 23.02.2025 року до 18.08.2025 року був відряджений до складу сил та засобів Угрупування сил і засобів оборони міста Києва. З 19.08.2025 року був відряджений до оперативно-стратегичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванню начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Тобто, з 19.08.2025 року ОСОБА_2 перебував в місті де відсутні можливості спілкування (відсутній зв'язок, інтернет).
Лише 27.11.2025 року при перевірці застосунку «ДІЯ» відповідач дізнався про рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 року в справі № 669/1034/25.
ОСОБА_1 визнає заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 920,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 920,00 грн, з урахуванням строку дії договору - 23 дні.
При цьому згідно з частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям не нараховуються.
У зв'язку з вищевикладеним просив вказане заочне рішення скасувати та справу призначити до судового розгляду, заяву розглянути за відсутності відповідача та його представника.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.01.2026 року прийнято заяву представника відповідача адвоката Топчийова Є.В. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.03.2026 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволено.
Поновлено представнику відповідача строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 року скасовано. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.03.2026 року представник відповідача адвокат Топчийов Є. В. подав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заначив, що пунктом 3.3.3 договору про надання фінансового кредиту передбачено можливість продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту до матеріалів справи не додано.
Відповідач визнає заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 920,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 920,00 грн, з урахуванням строку дії договору -
23 дні, та пропорційно судовий збір у розмірі 242,24 грн. Також звернув увагу на те, що витрати на виготовлення позовної заяви (канцелярські витрати) 500,00 грн не є витратами на правову допомогу.
17.03.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в обґрунтування наводить наступне.
Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.
Також позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.
17.03.2026 року представник відповідача адвокат Топчийов Є. В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив та зазначив, що відповідь на відзив на позовну заяву не відповідає вимогам процесуального права, починаючи з назви документу та порядку подання.
Також у відповіді на відзив не зазначені всі учасники справи, яким не було направлено відповідь на відзив на позовну заяву від 17.03.2026 року, що є порушенням статті 179 ЦПК України, а тому обставини, які викладені у відповіді не можуть бути прийняті при розгляді справи та прийняття рішення. Крім того, у відповіді на відзив не зазначено та до відповіді до відзиву не надано документального підтвердження направлення відповіді на відзив на позовну заяву відповідачу по справі, що є порушення цивільно-процесуальних норм, які дають підстави для звернення до суду з проханням не приймати дану відповідь на відзив, оскільки подані до суду з порушенням норм процесуального права, а саме статті 179 ЦПК України.
Представником позивача порушено й процедуру долучення до матеріалів справи документів, передбачених ЦПК України, тому такі документи не можуть бути долученні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. У відповіді на відзив зазначив, що справу просить розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися у встановленому законом порядку, просили розглядати справу в їх відсутності.
У частині другій статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.
06.12.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 96596, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, які повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 16).
Відповідно до пункту 1.1. договору про надання фінансового кредиту товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору про надання фінансового кредиту кредит надається строком на 23 дні, тобто до 28.12.2019 року. Строк дії договору 23 дні, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1.3. договору про надання фінансового кредиту за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Згідно з пунктом 1.4. договору про надання фінансового кредиту кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору в розмірі 2 000,00 грн здійснено 06.12.2019 року шляхом перерахування на банківську картку
№ НОМЕР_1 , на підтвердження чого позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» № 8147/05 від 30.05.2025 року (а.с. 29).
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 96596 від 06.12.2019 року ідентифікований ТОВ «Займер», акцепт договору позичальником - підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора - KL2471, 06.12.2019 року за номером телефону НОМЕР_3 (а.с. 12).
Таким чином, судом встановлено факт укладення 06.12.2019 року договору про надання фінансового кредиту № 96596 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1
28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 19).
З платіжного доручення від 02.11.2021 року № 1653 встановлено, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» здійснило платіж на суму 702 417,04 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Займер», призначення платежу - оплата за відступлення права грошової вимоги згідно з договором факторингу 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року (а.с. 26).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 11).
При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що договір про надання фінансового кредиту
№ 96596 від 06.12.2019 року укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електрону комерцію»).
Статтею 12 указаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору на відповідних умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, в передбачені договором строки грошові кошти не повернуто.
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена в статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. При цьому відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Факт сингулярного правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право кредитора за договором про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором від 14.04.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про відступлення права вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та запропоновано у строк до 30 днів сплатити суму боргу за кредитом, що становить 29 330,00 грн, за відповідними реквізитами (а.с. 9).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом установлено, оскільки не спростовано сторонами, що відповідач, після заміни кредитора, не вчиняв дій щодо погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року.
Згідно з випискою з особового рахунку за договором про надання фінансового кредиту № 96596, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості становить 29 330,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 27 330,00 грн. Заборгованість не погашена, нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало (а.с. 10).
Таким чином, всупереч умов кредитного договору відповідач свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав.
Щодо стягнення з відповідача процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 26 410,00 грн суд зазначає наступне.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства оборони України від 18.02.2026 року військовослужбовці, мобілізовані та резервісти можуть не сплачувати відсотки й штрафи за кредитами на час служби. Суть такої пільги полягає в тому, що на час проходження служби для багатьох захисників, а також їхніх дружин чи чоловіків діє звільнення від сплати відсотків та штрафів за кредитами.
Право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо особу призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме особа несе службу - на лінії фронту чи в тиловій частині.
Для військовослужбовців за контрактом та тих, хто перебуває на інших видах служби, підхід інший. Тут ключовим є факт безпосередньої участі у захисті країни: чи то в часи АТО та ООС, чи під час повномасштабного вторгнення після 24.02.2022 року. Якщо особа брала участь у бойових діях або заходах з оборони хоча б один день, то отримує право на списання відсотків і штрафів. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду. Наприклад, якщо особа виконувала бойові завдання у 2015 році і продовжує служити зараз, пільга для неї залишається чинною. З іншого боку, якщо військовий-контрактник увесь час перебував у тилу і жодного разу не залучався до згаданих заходів оборони, скористатися цією пільгою він не зможе. Також її дія не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу в лавах ЗСУ.
Така норма закріплена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 15 статті 14).
Як вбачається з наданих представником відповідача документів, а саме: довідки Головного управління Національної поліції в Київській області Полк поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) № 351 від 02.09.2025 року, посвідчення серії НОМЕР_4 учасника бойових дій, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 23.02.2025 року до 18.08.2025 року був відряджений до складу сил та засобів Угрупування сил і засобів оборони м. Києва, в підпорядкування командира Зведеного загону при Головному управлінні Національної поліції у м. Києві для взаємодії підрозділів поліції зі Збройними силами України з метою виконання завдання з посилення охорони державного кордону, несення служби та виконання бойових (спеціальних) завдань на блокпостах, контрольних постах, бойових позиціях у межах операційних зон угрупувань військ (сил оборони держави), в контрольованих прикордонних районах, які межують з українсько-білоруською ділянками державного кордону. З 19.08.2025 року відряджений до особливого розпорядження, до оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні начальника Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Даних про те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи є військовослужбовцем, що був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, матеріали справи не містять. Тому дія даного закону не поширюється на відповідача. Перебування у відрядженні та виконання завдання з посилення охорони державного кордону, несення служби та виконання бойових (спеціальних) завдань не є підставою вважати, що відповідач є військовослужбовцем. Наявність посвідчення учасника бойових дій не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань.
Проте суд звертає увагу, що строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту № 96596 був погоджений сторонами та становив 23 дні до 28.12.2019 року (п. 1.2. договору).
Крім того, пунктом 3.3.3. договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Отже, розмір процентів відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року становить 920,00 грн за період з 06.12.2019 року до 28.12.2019 року, виходячи з розрахунку: 2 000 грн (тіло кредиту) х 2 % (відсоткова ставка) х 23 дні (строк кредиту).
Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, позивач ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до положень статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено в частині другій статті 77 ЦПК України.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, п'ята статті 263 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що на день ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок первісного кредитора чи позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 920,00 грн суду не надано, суд на підставі наявних у справі доказів дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 39247 від 05.06.2025 року.
У зв'язку з частковим задоволенням позову (9,95 %) до перерозподілу належать документально підтверджені судові витрати позивача зі сплати судового збору.
Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 241,03 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - третьоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд відповідно до статті
17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також застосовує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
На підтвердження понесення позивачем судових витрат до суду надано: акт про отримання правової допомоги від 28.07.2025 року; рахунок та платіжну інструкцію
№ 39486 від 28.07.2025 року про оплату за правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об'єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.
Ураховуючи викладене, у зв'язку з частковим задоволенням позову (9,95 %) слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 044,75 грн.
На підставі статей 525, 526, 536, 626-629, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 96596 від 06.12.2019 року в розмірі 2 920,00 грн (дві тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 241,03 грн (двісті сорок одна гривня три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 044,75 грн (одна тисяча сорок чотири гривні сімдесят п'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
СуддяМельник А.В.