Справа № 697/221/26
Провадження № 2/697/445/2026
08 квітня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кутової Є.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про розірвання шлюбу.
Свій позов мотивує тим, що 01.03.2003 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділі РАГС Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 01.03.2003 року, актовий запис № 37.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 04.11.2003, видане відділом РАЦС по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області.
Причиною розпаду їх сім'ї є те, що протягом останнього часу подружні стосунки між ними порушені через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства, побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен живе окремим життям та своїми інтересами.
Фактично сім'я припинила своє існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер. Вирішила шлюб розірвати. Строк на примирення не потрібний. Врегулювати подружні взаємовідносини неможливо. Син повнолітній, але немає можливості для звернення у відділ державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про розірвання шлюбу.
Просить шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.12).
В подальшому, 04.03.2026 відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку з перебуванням відповідача на військовій службі.
Ухвалою суду від 08.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кутова Є.Е. у судовому засіданні позов підтримали, просили шлюб розірвати. Як зазначила позивач, зі сторони відповідача здійснюється психологічний та моральний тиск, відповідач поводить себе агресивно, погрожує, що стало підставою для звернення із заявою до правоохоронних органів через побоювання за своє життя.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. 30.03.2026 до суду від відповідача надійшла заява про причини неявки у судове засідання у зв'язку з проходженням ним військової служби у зенітному дивізіоні управління військової частини НОМЕР_3 та безпосередньому виконанні бойових розпоряджень на позиціях зенітного дивізіону військової частини НОМЕР_3 (а.с.41-43).
Заслухавши в судовому засіданні доводи позивача та її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд виходить з наступного.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружилися 01.03.2003 у відділі реєстрації актів громадянського стану Канівського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 37 (а.с.4).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Положеннями частини першої статті 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається та позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначено, що у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. На даний момент подружжя не підтримує шлюбних відносин. Фактично сім'я припинила своє існування. Сторони шлюбних стосунків не підтримують, не мають спільного бюджету, не ведуть господарства.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Із позовної заяви вбачається, що сторони не виявили бажання зберегти сім'ю, тому суд приходить до висновку про недоцільність надання сторонам часу для примирення.
Крім того, позивач в судовому засіданні категорично заперечувала щодо надання часу для примирення з відповідачем та зазначила про здійснення з боку відповідача психологічного та морального тиску, у зв'язку з висловленими відповідачем погрозами, у позивача наявні побоювання за своє життя, що в подальшому слугувало підставою для звернення до правоохоронних органів. Просила шлюб розірвати.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно з ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до перебування у шлюбі та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, а також те, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач категорично не має наміру зберігати шлюб, він носить формальний характер і відновити подружні стосунки неможливо, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З урахуванням клопотання позивача, суд після розірвання шлюбу залишає позивачу шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.03.2003 у відділі реєстрації актів громадянського стану Канівського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 37 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 13.04.2026.
Головуючий Б . К . Скирда