Справа №694/1930/25
провадження № 1-кп/694/50/26
про відмову в призначенні експертизи
31.03.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025250360000466 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження № 12025250360000466 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Під час судового розгляду справи захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_3 заявили клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні з питань, викладених у клопотанні, проведення якої просять доручити експертам Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи.
В обґрунтування клопотання сторона захисту зазначає, що в межах досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої складено висновок від 08.05.2025 року. Однак висновок експерта є неповним та викликає обґрунтовані сумніви у своїй правильності та об'єктивності. Так, з первинних медичних документів (протокол рентгенологічного обстеження від 24.03.2025 року) вбачається, що кістково-суглобних змін не виявлено. Водночас за результатами МРТ лівого колінного суглоба від 01.04.2025 року встановлено наявність низки серйозних структурних ушкоджень, а саме: перелому верхівки наколінника, імпресійного перелому медіального виростка лівої стегнової кістки, пошкодження медіального утримувача наколінника, часткового розриву власної зв'язки наколінника та інших травматичних змін. Таким чином, між результатами первинного рентгенологічного дослідження та подальшого МРТ обстеження існують суттєві та принципові розбіжності, які не отримали належного аналізу, пояснення та оцінки у наведеному експертному висновку.
Крім того, у висновку експерта не надано детальної оцінки механізму утворення кожного з виявлених переломів та ушкоджень, не усунуто суперечності між різними методами діагностики та їх результатами, не наведено повної та обґрунтованої оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з урахуванням усієї сукупності медичних даних та клінічного перебігу лікування.
Прокурор ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Вказав на те, що наявний в матеріалах кримінального провадження висновок експерта є досить обґрунтованим та зрозумілим. Проведення повторної експертизи з аналогічних питань призведе до затягування розгляду справи. Інших фактичних даних ніж ті, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і на підставі яких було зроблено висновок експерта на досудовому слідстві, під час судового розгляду не здобуто. При цьому допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснив, що рентгенологічне дослідження та
обстеження МРТ є різними за своєю суттю та інформативними можливостями. Обстеження МРТ є більш точним щодо виявлення різного роду ушкоджень, які на рентгенівському знімку можна не побачити.
Потерпілий ОСОБА_5 , його законний представник ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 проти заявленого клопотання також заперечували. Захисник ОСОБА_7 вказав на те, що сторона захисту не визначилась з тим, повторну чи додаткову експертизу слід провести. В будь-якому випадку її проведення є недоцільним та призведе до затягування розгляду справи.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачає, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Частина 1 ст. 242 КПК України передбачає, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Так, на відміну від КПК України 1960 року, у новому КПК України в редакції 2012 року, немає визначення понять первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної експертиз. Виходячи із системного тлумачення ст. 332 КПК України, нормативна база, яка регламентує питання, пов'язані з призначенням та проведенням експертизи у кримінальному провадженні, її видами, суб'єктами експертної діяльності, складається із спеціального закону та підзаконних актів. До підзаконних актів, які регулюють питання судово-експертної діяльності, серед іншого, належить Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затверджена наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу від 26.12.2012 № 1950/5) та Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджені від 17.01.1995 року №6, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6.
Відповідно до п. 2 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи - експертизи у відділі проводяться за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Відповідно до п. 1.6. Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України.
За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої установи.
Беручи до уваги п. 1.2.11. Інструкції, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання).
Судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження міститься судово-медична експертиза № 05-9-01/114 від 08.05.2025 року (т. 1 а.с. 158-159).
Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Згідно інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України 08.10.1998 року, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
В прохальній частині клопотання по суті заявлено про проведення повторної судово-медичної експертизи, виконання якої сторона захисту просить доручити Черкаському обласному бюро судово-медичної експертизи. При цьому, сторона захисту просить поставити експерту ті самі питання, що і в первинній експертизі, за винятком питання про те, чи узгоджуються між собою результати рентгенологічного дослідження та результати МРТ лівого колінного суглоба і якщо не узгоджуються, то з чим пов'язані розбіжності.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 , який проводив судово-медичну експертизу під час досудового розслідування, пояснив, що в ході судово-медичної експертизи ним було досліджено медичні документи неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , в тому числі медичну карту стаціонарного хворого, яка була заведена під час його лікування в Звенигородській БЛІЛ, рентгенограма лівого колінного суглоба від 24.03.2025 року та МРТ лівого колінного суглоба від 01.04.2025 року. У експерта не виникло жодних сумнівів при наданні висновку щодо розбіжностей в даних рентгенівського знімку та дослідження МТР, оскільки це різні методи досліджень, які можуть давати різні результати. При цьому МРТ є більш точним дослідженням, оскільки за його допомогою можна діагностувати навіть незначні патології, які неможливо виявити за допомогою рентгена. Експерт надав відповіді на всі поставлені слідчим питання, в тому числі щодо тяжкості тілесних ушкоджень. При цьому експерт не може вказати точний механізм утворення тілесних ушкоджень, а лише зазначає, чи могли вони утворитися при умовах, заданих в постанові про призначення експертизи.
Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта, суд приймає до уваги наукову спроможність тих принципових положень, якими керувався експерт у своїх висновках і правильність застосованої ним методики дослідження, повноту та наукову обґрунтованість висновків, компетентність експерта (освіту, стаж роботи).
У суду не виникає сумнівів у правильності висновку експерта, оскільки експертиза була проведена експертом, який має відповідну кваліфікацію, з урахуванням всіх необхідних методик дослідження та на підставі усіх наявних медичних документів потерпілого ОСОБА_5 .
Крім того, перелік питань, які сторона захисту просить поставити експерту при повторній експертизі, не відрізняється від питань, що вирішувалися експертом при первинній експертизі, а питання щодо розбіжності у результатах рентгенівського дослідження та обстеження МРТ було з'ясоване судом при допиті експерта ОСОБА_9 .
Частинами першою-другою та шостою ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченим цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання, подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд не може сприяти а ні стороні захисту ні стороні обвинувачення у збиранні нових доказів під час судового розгляду провадження для обґрунтування або спростування обвинувачення.
Крім того, під час досудового розслідування відповідне клопотання стороною захисту не заявлялося, хоча докази збираються саме на цій стадії кримінального провадження і надаються суду для їх безпосереднього оцінювання. Усі дії щодо збирання доказів, які підлягають наданню суду, за загальним правилом здійснюється саме під час досудового розслідування. Клопотань під час відкриття матеріалів досудового розслідування заявлено не було. У разі відмови органів досудового розслідування у задоволенні клопотань учасників судового провадження, така відмова може бути оскаржена, в тому числі з підстав відмови у призначенні відповідної судової експертизи, слідчому судді.
Отже, суд вважає, що повторне призначення експертизи призведе до необґрунтованого затягування строків розгляду кримінального провадження.
Таким чином, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 242, 369, 371 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_3 про призначення додаткової судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1