Справа № 697/2808/25
провадження № 2/694/516/26
09.03.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 2451926 від 28.05.2020 року, в сумі 16400 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.05.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір № 2451926. Договір підписано електронним підписом позичальника. Договором були передбачені наступні умови: сума кредиту 5000 грн., строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту зазначеного в п. 1.4 Договору, кошти надаються у безготівковій формі.
08.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ККАУ-08022021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором № 2451926 від 28.05.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Станом на дату звернення до суду сума заборгованості відповідача становить 16400 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11400 грн. - заборгованість за відсотками.
Всупереч умов договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснив відповідного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за кредитним договором № 2451926 від 28.05.2020 у розмірі 16400 грн.
Оскільки, ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за вище вказаним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» вимушене звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року матеріали справи прийнято до свого провадження, відкрито провадженнята призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також за клопотанням позивача витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Разом з позовною заявою подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідачу ОСОБА_1 за останнім відомим місцем реєстрації проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з судовою повісткою, які він
отримав 30.01.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Також, відповідача було повідомлено про розгляд справи через оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду Черкаської області, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, місце і дату розгляду справи в суді, відзиву на позов, а також заяви про розгляд справи у його відсутності, не надав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку, про що постановляє відповідну ухвалу.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Судом встановлено, що 28.05.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2451926, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М110895, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн., а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки (а.с.11-16).
Відповідно до умов кредитного договору строк кредиту становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору (п.1.4 кредитного договору).
Відповідно до п.1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част. 1 ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до 1.5.1. Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1,4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування (а.с.38-39).
Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна», як позичальник за укладеним договором № 2451926 від 28.05.2020, оскільки акцептував підписавши 28.05.2020 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора М110895, направленого на номер телефону НОМЕР_2 , кредитний договір.
Виконання ТОВ «Авентус Україна» обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 5000 грн. відповідачеві підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія
«ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 18.07.2025, відповідно до якої від ТОВ «Авентус Україна» 28.05.2020 грошові кошти у розмірі 5000 грн. перераховані на картку № НОМЕР_3 .(а.с.41).
Згідно інформації АТ «ПриватБанк» від 11.12.2025 року №20.1.0.0.0/7-251211/50219-БТ на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_4 на яку 28.05.2020 року було зараховано 5000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 16400 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 11400 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.41зворот.-44).
08.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ККАУ-08022021. Згідно вказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором № 2451926 від 28.05.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (а.с.44зворт.-46).
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021від 08.02.2021 до ТОВ «ФК Кредит-капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16400 грн. (а.с.46 зворот).
Відповідно до досудової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 14.10.2025 вих.№ 20483460, направленої на адресу відповідача, останній повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором №2451926 від 28.05.2020, з вимогою погашення 16400 грн. на рахунок позивача (а.с.47). Незважаючи на це, позичальник (відповідач) не виконав свого обов'язку та заборгованість не погасив.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У п. 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про
прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи такі положення закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_1 підписав договір споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому, в свою чергу, були перераховані грошові кошти, на його картку.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Положеннями ч. 1 ст. 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1081, ч. 1 ст. 1082 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України. Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає доведеним, що 28.05.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус України», правонаступником якого на підставі договору факторингу є позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2451926, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5000 грн. строком на 30 днів зі сплатою за користування кредитними коштами 1,90% в день.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, то у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «Авентус України», яка в подальшому за договором факторингу перейшла до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн., а також 2850 грн. процентів за користування кредитом (5000 грн. * 1,90 % /100 *30 днів =2850 грн., а всього 7850 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 11400 грн., однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред'явленому розмірі.
Суд звертає увагу позивача на те, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове поверненння кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах, тобто у випадку подальшого прострочення виконання зобов'язання, права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 7850 грн.
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №23971 від 10.10.2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а.с. 1), враховуючи норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» про те, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, який він просить стягнути з відповідача.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (49 %) в розмірі 1187 грн.
Що стосується відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., то слід зазначити наступне:
Судом досліджені ордеру на надання правничої допомоги щодо адвоката Усенка М.І.,
договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг за договором від 08.10.2025, акт №155 наданих послуг від 08.10.2025.
Дані докази, на переконання суду, є належними та допустимими щодо обґрунтування витрат, пов'язаних із наданням позивачу правничої допомоги, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог в сумі 3920 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2451926 від 28.05.2020 в сумі 7850 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн.,з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 2850 грн. проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Звенигородським районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.М. Кравченко