Справа № 564/4258/25
06 квітня 2026 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судового засідання Янчук О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив суд стягнути з відповідачки борг за договором позики в сумі 1327804,80 грн., три відсотки річних за період з 15.08.2022 по 27.09.2025 в сумі 109549,49 грн., інфляційні витрати за період з 15.08.2022 по 27.09.2025 в сумі 393352,33 грн, судовий збір в сумі 15140 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 15.08.2022 надав відповідачці у борг 32000 долларів США, що станом на дату надання позики становило 1170195 грн. Вказує, що згідно умов позики відповідачка зобов'язувалася повернути позику до 14.12.2022 без нарахування відсотків. Зазначає, що відповідачка свої зобов'язання в строк до 14.12.2022 не виконала, у зв'язку з чим було нараховано три відсотки річних та інфляційні витрати за період з 15.08.2022 по 27.09.2025.
Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, надає згоду на прийняття заочного рішення.
Відповідачка повторно в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи думку позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення та дослідивши докази належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд дотримуючись вимог ст. 280 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення по справі.
Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою 15.08.2022 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до умов якої, відповідачка взяла в позику у позивача 32000 долларів США та зобов'язалася їх повернути 14.12.2022 (а.с.8).
Встановлено, що оригінал розписки знаходиться у позивача.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Суд вважає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між відповідачем та позивачем у належній формі було укладено договір позики, проте відповідачка порушила свої зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів.
Судом встановлено, що позивач з метою досудового врегулювання спору, надіслав відповідачці вимогу про повернення боргу, однак відповідачка не повернула кошти позивачу у строк встановлений вимогою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно офіційно курсу Національного банку України, станом на день подачі позову 1 доллар США становить 41,4939 грн. (а.с.19).
Оскільки, відповідачка свої зобов'язання повернути кошти у розмірі 32000 долларів США у строк, визначений договором позики, а саме 14.12.2022, не виконала, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики в розмірі 32000 долларів США, що еквівалентно 1327804,80 грн. (32000*41,4939).
Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних витрат то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Встановлено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Оскільки, спірний договір (розписка) було укладено під час воєнного стану, три відсотки річних та інфляційні витрати нараховані під час дії воєнного стану, то суд керуючись п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, приходить до висновку, що в даному випадку вимоги про стягнення з відповідачки трьох відсотків річних та інфляційних витрат до задоволення не підлягає.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 10980,99 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн., то вона до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не було надано суду жодних доказів, що такі послуги надавалися позивачу.
На підставі викладеного, ст. 512, 514, 525, 526, 527, 639, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 15.08.2022 року в сумі 1327804 (один мільйон триста двадцять сім тисяч вісімсот чотири) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 99 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текс рішення складено 13.04.2026.
СуддяО. С. Цвіркун