єдиний унікальний номер справи 546/4/26
номер провадження 2/546/256/26
13 квітня 2026 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лободи Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 32100,00 грн., посилаючись на те, що 03.03.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7036524. 11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 32100,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17100,00 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 5000,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 21.08.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 7036524 від 03.03.2024. Посилаючись на викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі 32100,00 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.01.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника, та у випадку неявки в судові засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних в справі доказів.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, судові повістки, направлені на адресу реєстрації відповідачки, повернулися до суду з відміткою пошти - адресат відсутній за вказаною адресою. Відзив, будь-які клопотання чи заяви від відповідачки до суду не надходили.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.03.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7036524.
Згідно п. 2.3.3. договору позики сума позики становить 10000,00 грн., строк позики: загальний строк - до 22.05.2024 (80 днів) (п. 2.3.4. договору), дата надання позики: 03.03.2024, дата повернення позики: 22.05.2024 (п.п. 2.3.5., 2.3.6. договору).
Згідно п. 2.4.1. договору акційна процентна ставка, фіксована: 0,75000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. договору.
Згідно п. 2.4.2. договору процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору.
Згідно п. 2.4.3. договору основна процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день - застосовується протягом усього строку позики, крім першого розрахункового періоду.
Відповідно до п. 2.5. договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Згідно п. 6.2. договору позики за неправомірне користування позикою/її частиною позикодавець має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний на вимогу позикодавця сплатити проценти на прострочену позику: 6.2.1. в розмірі 12,00% від суми позики на 4-й день неправомірного користування; та 6.2.2. в розмірі 3,00% від суми позики починаючи з 5-го дня за кожен день неправомірного користування.
Договір позики № 7036524 від 03.03.2024, а також додаток до договору - розрахунок за договором позики, підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Листом №2782_250122105825 від 22.01.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило, що 03.03.2024 20:37:31 було успішно перераховано кошти в сумі 10000,00 грн. на карту НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 351520308, призначення платежу - зарахування 10000,00 грн. на карту НОМЕР_1 .
11.01.2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МАНІФОЮ» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «МАНІФОЮ» відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб- боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу перехід від ТОВ «МАНІФОЮ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «МАНІФОЮ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 3.1. договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.
21.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «МАНІФОЮ» уклали додаткову угоду №7 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024.
Згідно п. 2 вказаної додаткової угоди в якості ціни продажу згідно Реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 фактор сплачує клієнтові суму грошових коштів, яка становить 767 986,50 грн.
З відомостей Витягу з Реєстру боржників № 6 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, грошова вимога до відповідачки ОСОБА_1 складає загальну суму 32100,00 грн з яких: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17100,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 5000,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Згідно копії акту прийому передачі реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 ТОВ «МАНІФОЮ» передало, ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло реєстр боржників № 6 за договором факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 в загальній кількості 1758 на загальну суму заборгованості 24 014 753,25 грн.
Згідно платіжної інструкції № 410 від 21.08.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на рахунок ТОВ «МАНІФОЮ» плату за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди № 7 від 21.08.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 в розмірі 767 986,50 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості сума заборгованості за кредитом становить 10000,00 грн., сума заборгованості за процентами - 22100,00 грн., загальна сума заборгованості - 32100,00 грн., період нарахування процентів - з 03.03.2024 по 22.05.2024.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики № 7036524 від 03.03.2024 укладений в електронній формі.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.
Так, у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору позики №7036524 від 03.03.2024 первісним кредитором ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів. Отримання відповідачкою суми кредиту в розмірі 10000,00 грн. підтверджується копією зазначеного вище листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та не заперечується відповідачкою.
З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що він складений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру процентів, періоду нарахування, а тому з врахуванням викладеного, а також ненадання відповідачкою контррозрахунку заборгованості, доказів неотримання кредиту, чи її сплати, суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією достатнім доказом її розміру.
Правочини щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняються у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Право вимоги по кредитному договору передані первісним кредитором позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі акту прийому-передачі реєстру боржників та самого реєстру боржників, які оформлені належним чином, в матеріалах справи містяться докази оплати позивачем первісному кредитору плати за договором факторингу. Зазначені документи є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ФК «ЄАПБ» суми заборгованості за договором позики № 7036524 від 03.03.2024 в сумі 32100,00 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17100,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 5000,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідачки судові витрати. В описовій частині позову позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді становить: судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн., а також витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів в розмірі 1514,00 грн.
Згідно доданої до позовної заяви платіжної інструкції № 149186 від 28.11.2025 позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Доказів на підтвердження сплати позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів в розмірі 1514,00 грн. позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим стягнення таких витрат до задоволення не підлягає.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з врахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 10, 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованості за договором позики № 7036524 від 03.03.2024 в сумі 32100 (тридцять дві тисячі сто) грн. 00 коп., з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17100,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою, 5000,00 грн. - сума заборгованості за процентами на прострочену позику.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;
Представник позивача - Зіморой Денис Миколайович, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4;
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 13.04.2026.
Суддя І.В. Лівер