єдиний унікальний номер справи 546/1003/25
номер провадження 2/546/79/26
07 квітня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/1003/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Решетилівської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
08.10.2025 через електронний кабінет Електронного суду представником позивачок - адвокатом Петьком Антоном Володимировичем, подано до суду вищевказану позовну заяву, у якій позивачі просять суд:
1. Визнати за ОСОБА_1 , після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0776 площею 3.9400 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом.
2. Визнати за ОСОБА_2 , після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0776 площею 3.9400 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом.
3. Під час підготовки справи до судового розгляду витребувати у Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Сертифікатом серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року, виданим на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 21 березня 1997 року за № 76, ОСОБА_5 було посвідчено право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» емидівської сільської Ради Решетилівського району Полтавської області.
При житті ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого усе належне їй на день смерті майно, вона заповіла своєму сину ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрилась спадщина на майно померлого.
Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. 10 січня 2022 року було заведено спадкову справу за № 87/2024 (номер у спадковому реєстрі - 73368938). Згідно інформації із спадкової справи, відповідно до довідки Виробничого підрозділу «Полтавська дистанція колії» регіональна філія «Південна залізниця» від 27.11.2024 року за № 934, спадкоємцями, які прийняли спадщину фактично, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України є дружина померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частку у спадщині та онука померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ПОЗИВАЧКА 1), на долю померлого батька, сина спадкодавця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 - на 1/2 частку у спадщині Після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на майно померлої.
Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. 16 березня 2016 року було заведено спадкову справу за № 6/2016 (номер у спадковому реєстрі - 58712336). Згідно інформації із спадкової справи, спадкоємцями, які подали заяви про прийняття спадщини є онука померлої - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ПОЗИВАЧКА 1) - на 1/2 частку у спадщині та онуки померлої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (ПОЗИВАЧКА 2) - на 1/2 частку, які є спадкоємцями на долю померлого батька, сина спадкодавиці - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7
Кожного разу серед спадкового майна всіх згаданих вище спадкодавців була наявна земельна частка (пай) яка належала покійній ОСОБА_5 на підставі Сертифікату серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року. Але, оскільки остання при житті не оформила право власності на земельну ділянку належним чином, документу, який би підтвердив право власності на вказане спадкове майно нотаріусам надано не було. Саме це стало підставою відповідних відмов. Останні з них це Постанови приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 82/02-14 та № 83/02-14 від 19.02.2025 року.
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.
Знову ж таки, спадщину фактично прийняли, проте нотаріально оформити свої права позбавлені можливості через вищевказані обставини, то відповідно до ст. 16 ЦК України, суд їх цивільне право підлягає захисту судом.
Рішенням Решетилівської міської ради Полтавської області 34 сесії 8 скликання від 22.06.2023 року № 34-VIII затверджено ТОВ ,,ОСКОРД" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 5324280500:00:001:0776 загальною площею 3,9400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю), яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.
Отож, на сьогодні, спірна земельна ділянка має кадастровий номер 5324280500:00:001:0776 та вважається невитребуваною, оскільки право власності не оформлено належним чином.
Окрім цього, термін оформлення власниками невитребуваних земельних часток (паїв) продовжено з 2025 до 2028 року. Так, внесено зміни до частини четвертої статті 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та визначено, що у разі, якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання ділянки. Це є ще однією підставою для захисту права власності на вказану землю в судовому порядку.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 08.10.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
Ухвалою судді від 13.10.2025 позовну заяву було залишено без руху.
28.10.2025 представником позивача було виконано вимоги ухвали суду від 28.10.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче засідання на 08:30 год 03.12.2025. Витребувано у приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни копію спадкової справи № 87/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію спадкової справи № 6/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.11.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 від приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни надійшла копія спадкової справи № 87/2024, заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з цим, зазначено про неможливість надати копію спадкової справи № 6/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки остання знаходиться в Полтавському обласному державному нотаріальному архіві .
01.12.2025 представником позивачок - адвокатом Петьком А.В., через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про витребування доказів,
Ухвалою суду від 03.12.2025 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Петька А.В., про витребування доказів ,витребувано від Полтавського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи № 6/2016, заведеної 16.03.2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 .
22.12.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2025 від Полтавського обласного державного нотаріального архіву надійшли витребувані докази.
12.02.2026 представником позивачок - адвокатом Петьком А.В., через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 09:00 год 12.03.2026.
У судове засідання призначене на 07.04.2026 сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду була повідомлена завчасно та належним чином. Конверт з повісткою на 07.04.2026 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 184 том 2).
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду була повідомлена завчасно та належним чином. Конверт з повісткою на 07.04.2026 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 181 том 2).
Представник позивачок - адвокат Петько А.В., у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. 07.04.2026 через електронний кабінет Електронного суду направив до суду клопотання у якомупросив розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив задовільнити (а.с.188 том 2)
Представник відповідача Решетилівської міської ради Полтавської області у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином. 07.04.2026 від представника відповідача через електронний кабінет Електронного суду направив до суду клопотання, у якому представник просить проводити судове засідання без участі уповноваженого представника та зазначає, що Решетилівська міська рада не заперечує проти позовних вимог позивачів (а.с.185 том 2).
30.03.2026 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни, надійшло клопотання, у якому вона просить проводити судове засідання без її участі у порядку письмового провадження, при винесенні рішення по даній справі покладається на розсуд суду (а.с.182 том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно та всебічно дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії сертифікату серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року, виданого на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 21 березня 1997 року за № 76, ОСОБА_5 отримала право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» Демидівської сільської Ради Решетилівського району Полтавської області розміром 3,45 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 05 вересня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 128 (а.с.12, 14-15 том 1).
На адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало відповідь за № 29-16-0.221-810/2-25 від 26.02.2025 року, згідно якого за інформацією відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» Решетилівського району, який є складовою «Технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Демидівське», Решетилівського району Полтавської області за № 409 зазначена ОСОБА_5 . Згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Решетилівською районною державною адміністрацією «Демидівське», на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації № 76 від 21 березня 1997 року, за № 128 від 05.09.1997 року зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) за ОСОБА_5 . Підпис в отриманні сертифікату - відсутній, документ зберігається у відділі. Відповідно Ухвали слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області справа № 546/599/19 від 27.09.2019 року, у Відділі 30.09.2019 року було вилучено Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, які знаходились у володінні Відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а тому підтвердити чи спростувати інформацію щодо реєстрації державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , не має можливості. В архіві Відділу не виявлено державного акту на згадане вище ім'я (а.с.18 том 1).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого усе належне їй на день смерті майно, вона заповіла ОСОБА_3 , даний заповіт 10.01.1990 посвідчено секретарем виконавчого комітету Демидівської сільської ради Бондаренко І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2 (а.с.19, 159 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 , померла у віці 76 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.38, 160 том 1).
Разом з цим, згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Решетилівським райвідділом ЗАГС Полтавської області 04.03.1975 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в написанні її імені не має бути апострофу (а.с. 33 том 1).
ОСОБА_3 та ОСОБА_9 уклали шлюб 09.05.1965, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , після укладення шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с.82, 156 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , помер у віці 72 років, про складено відповідний актовий запис №1860, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.35, 114 , 158том 1).
Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 19.05.1966 (а.с.32, 111, 153том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , помер у віці 45 років, про що в книзі реєстрації смертей зроблено запис № 996, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 (а.с.37, 112, 154 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , померла у віці 72 років, про складено відповідний актовий запис №1227, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (а.с.36, 157 том 1).
Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 виданого 08.02.1989 (а.с.31, 109, 151 том 1).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 від 22.07.2017, вбачається, що у зв'язку з укладенням шлюбу 22.07.2017 ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с.40, 110, 152 том 1).
Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 виданого 25.12.1989 (а.с.34 том 1).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 01.04.2005, вбачається, що у зв'язку з укладенням шлюбу 01.04.2005 ОСОБА_2 змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » (а.с.39 том 1).
28.11.2024 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяною Анатолівною почато спадкову справу № 87/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , копію якої надано на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 (а.с.101-200).
Із матеріалів спадкової справи № 87/2024 вбачається, що 19 лютого 2025 року до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , а саме на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, без визначення опису даної земельної ділянки. Заявником повідомлено про наявність земельної ділянки, яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 та спадкоємцем якої був спадкодавець ОСОБА_3 , який спадщину прийняв та не оформив (а.с.104 том 1).
Відповідно до довідки Виробничого підрозділу «Полтавська дистанція колії» регіональна філія «Південна залізниця» від 27.11.2024 року, за № 934, на момент смерті ОСОБА_3 проживав з дружиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онукою ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та правнучкою ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.113 том 1).
Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. було виявлено наявність спадкової справи заведеної Решетилівською державною нотаріального конторою Полтавської області, яка заведена 19.09.1997, за № 228.
З отриманої ним копії вказаної спадкової справи, встановлено про наявність заяви від імені ОСОБА_3 про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_18 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.138-139 том 1).
Згідно довідки виданої Решетилівською міською радою Полтавської області, виданої 10.12.2024 року, за № 01-38/4832, ОСОБА_5 на день смерті була зареєстрована одна (а.с. 140 том 1).
Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 82/02-14 від 19.02.2025 виданої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , а саме на 1/2 частку земельної ділянки, у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено у зв'язку з наявністю розбіжностей в написанні імені померлої ОСОБА_5 у документах та в заяві про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 та неможливості встановити склад спадкового майна, а саме земельну ділянку, в зв'язку з не надання документів, що підтверджують виникнення права власності на спадкове майно (а.с.24-25, 196-197 том 1).
22.12.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2025 від Полтавського обласного державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи № 6/2016, заведеної 16.03.2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 (а.с.3-133 том 2).
3 матеріалів спадкової справи та поданих документів встановлено, що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. 16 березня 2016 року заведено спадкову справу за № 6/2016 (номер у спадковому реєстрі -58712336) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (а.с.18 том 2).
Станом на 19.02.2025, відповідно до матеріалів спадкової справи за № 6/2016 заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , спадкоємцями які подали заяви про прийняття спадщини є онука померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на 1/2 частку у спадщині та онука померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , на 1/2 частку, які є спадкоємцями на долю померлого батька, сина спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_18 (а.с.3 оборот, 10 оборот том 2).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. про наявність земельної ділянки, яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 та спадкоємцем якої був спадкодавець ОСОБА_3 , який спадщину прийняв та не оформив. Нотаріус встановив осіб, перевів факт смерті та час відкриття спадщини, а також факт прийняття даними особами спадщини після померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією заяви від 19.02.2025 (а.с.52 том 2).
Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 23/02-14 від 19.02.2025 виданої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби ОСОБА_4 , а саме на 1/2 частку земельної ділянки, в рівних частках кожному у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено у зв'язку з наявністю розбіжностей в написанні імені померлої ОСОБА_5 у документах та в заяві про прийняття спадщини від імені ОСОБА_3 та неможливості встановити склад спадкового майна, а саме земельну ділянку, в зв'язку з не надання документів, що підтверджують виникнення права власності на спадкове майно (а.с.26-27 том 1, а.с. 129-130 том 2).
Інші докази, які містяться в наданих суду копіях спадкових справ, судом не досліджуються та не оцінюються, оскільки не стосуються предмету заявлених позовних вимог.
Рішенням Решетилівської міської ради Полтавської області 34 сесії 8 скликання від 22.06.2023 року № 34-VIII затверджено ТОВ «ОСКОРД» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 5324280500:00:001:0776 загальною площею 3,9400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю), яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області (а.с.151-154 том 2).
Відповідно до копії даної технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 5324280500:00:001:0776 загальною площею 3,9400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю), яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області (а.с.41-58 том 1), а саме графічного матеріалу, на якому зображено розташування бажаної невитребуваної земельної частки (паю), вбачається що він стосується земельної ділянки ОСОБА_5 , № НОМЕР_18, орієнтовною площею 3,94 га, Демидівська сільська рада (а.с.46,80 том 1).
У абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України.
Спір у справі виник із спадкових і земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного і земельного законодавства, чинного на момент їх виникнення, тобто ЦК УРСР (в редакції 1996 року), ЗК України (в редакції 1993 року)
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1993 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 396/1683/18-ц.
Відповідно ст.525 ЦК УРСР (в редакції 1996 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статі 21 цього Кодексу.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1996 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У відповідності ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1996 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 10 червня 2022 року у справі № 750/519/21 (провадження № 61-14957св21) вказано, що згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (пункт 1 частини третьої статті 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки державні акти на спірні земельні ділянки були виготовлені після смерті спадкодавця, тобто після припинення її цивільної право- і дієздатності, такі земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до її складу. Доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 548/900/19, є безпідставними, оскільки у справі № 548/900/19 позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), а у справі, що переглядається позивач просить визнати за нею право на сформовані земельні ділянки, хоча на час відкриття спадщини спадкодавцю належало лише право на земельну частку (пай).
В постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що посилання позивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку № НОМЕР_2 , якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.
У постанові КЦС ВС від 05.07.2023 справа № 127/6627/22 зазначено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, в тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Водночас, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 , померла у віці 76 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.38, 160 том 1).
Відповідно до копії сертифікату серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року, виданого на підставі розпорядження Решетилівської райдержадміністрації від 21 березня 1997 року за № 76, ОСОБА_5 отримала право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» Демидівської сільської Ради Решетилівського району Полтавської області розміром 3,45 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 05 вересня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 128 (а.с.12, 14-15 том 1).
Отже, сертифікат серії ПЛ № 0282559 від 26.03.1997 на право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» на ім'я ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , був виданий вже після її смерті.
При житті ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого усе належне їй на день смерті майно, вона заповіла своєму сину ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцями, які прийняли спадщину відповідно до копії спадкової справи № 87/2024 є дружина померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частку у спадщині та онука померлого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на долю померлого батька, сина спадкодавця - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 - на 1/2 частку у спадщині.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на майно померлої. Згідно інформації із спадкової справи № 6/2016, спадкоємцями, які подали заяви про прийняття спадщини є онука померлої - ОСОБА_1 - на 1/2 частку у спадщині та онука померлої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - на 1/2 частку, які є спадкоємцями на долю померлого батька, сина спадкодавиці - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Кожного разу серед спадкового майна всіх згаданих вище спадкодавців був сертифікат серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року, що посвідчував право ОСОБА_5 отримати земельну частку (пай).
Разом з цим, у справі відсутні належні, допустимі і достатні докази про те, що за життя ОСОБА_3 починаючи з 19.09.1997 (дата подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 ) та до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняв будь-які дії щодо оформлення належним чином у встановленому законом порядку права власності на конкретну земельну ділянку на підставі сертифікату серії ПЛ № 0282559 від 26 березня 1997 року, що посвідчував право ОСОБА_5 отримати земельну частку (пай), проте з об'єктивних причин не зміг закінчити ініційований ним спір. Також, відсутні докази того, що такі дії за життя вчиняла ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_1 лише 19.02.2025 через 27 років після видачі сертифікату серії ПЛ № 0282559 від 26.03.1997 на право на земельну частку (пай) як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Демидівське» на ім'я ОСОБА_5 , та смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , подала відповідну заяву до нотаріуса.
Згідно позову, позивачі просять суд визнати за ними право власності на 1/4 та 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 5324280500:00:001:0776 площею 3.9400 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Решетилівської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що за життя спадкодавець ОСОБА_5 , а у подальшому її спадкоємець ОСОБА_3 та його спадкоємиця ОСОБА_4 набули право власності на вказану спірну земельну ділянку (із відповідним кадастровим номером), а також того, що у них виникло право на відповідну земельну частку (пай). Вказані висновки також узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена в постанові № 610/1117/20 від 13.04.2022.
Суд звертає увагу, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП.
Враховуючи зазначене, оскільки спадкодавці за життя не оформили належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише мали майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.
Таким чином, оскільки до складу спадщини входять права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, та за життя ОСОБА_5 не набула право саме на конкретно визначену в натурі земельну ділянку, а відтак ця ділянка не увійшла до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті та була не успадкована дідом та бабою позивачок.
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо та доводи сторін, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, з огляду на викладені вище мотиви.
Факт того, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, не спростовує вищезазначених висновків суду та не є безпосередньо визнанням позовних вимог позивачів зі сторони відповідача. Окрім цього, відповідно до частини 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № 8230-0384-3787-6562 від 08.10.2025 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.63).
Позивачкою ОСОБА_2 при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № QMUL-YSZZ-24TE від 08.10.2025 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.64).
Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то з огляду на норми ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачами у справі, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 525,548,549 ЦК УРСР (в редакції 1996 року), ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1993 року), ст. 12,13, 141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Решетилівської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити за недоведеністю.
Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , покласти на позивача - ОСОБА_1 .
Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_2 , покласти на позивача - ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 13.04.2026.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС;
позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС;
представник позивача - адвокат Петько Антон Володимирович, РНОКПП НОМЕР_14 , адреса місцезнаходження: вул. Гайового, буд. 30, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, 36020, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_19 , телефон: НОМЕР_15 , має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС;
відповідач - Решетилівська міська рада Полтавської області, ЄДРПОУ 21044065, адреса місцезнаходження: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка Полтавський району Полтавської області, 38400, телефон: (05363)2-13-80, ел.пошта: otg@resh.gov.ua, має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна, адреса місцезнаходження: вул. Шведська, буд. 2, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, 36014, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_20 , телефон: НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Суддя О.О. Романенко