Справа № 369/17168/24
Провадження № 2/369/2059/26
07.04.2026 року м.Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року представник позивача ТОВ «Новий Колектор» -
Моісеєнко М.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у сумі 24 000,00 грн та судових витрат понесених з розглядом справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.02.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №_21.02.2021-100005111 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною договору. З умовами, на первинний строк 14 календарних днів з можливою пролонгацією, з процентною ставкою «Економ» 2% в день протягом перших 14 днів, ставкою «Стандарт» 2,5% в день кожні наступні 14 днів після закінчення первинного періоду, 881,64% річних, орієнтовна загальна вартість якого становить 24 000,00 грн. Кредитний договір №_21.02.2021-100005111 був укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису створеного за допомогою одноразового персонального індефікатора F942 21.02.2021 о 17:19 год отриманого sms повідомленням на телефонний номер 096 300 43 27,на офіційному сайті Первісного Кредитора під брендом «Швидко Гроші» - https://sgroshi.com.ua/faq/., де відповідач ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику, Паспортом споживчого кредиту, заявив про бажання отримання кредитних коштів, шляхом подання заявки на отримання кредиту, зареєструвався та пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, вказавши свої особисті персональні ідентифікаційні дані, які при видачі кредитних коштів та укладанні Договору, були перевірені кредитодавцем, з метою ідентифікації особи та приналежність платіжної картки Позичальнику.
Отже, після підписання відповідачем кредитного договору №_21.02.2021-100005111 від 21.02.2021 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кредитні кошти у сумі 8 700,00 грн безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, ID платежу 1570264522, виконавши у повному обсязі взяті на себе зобов'язання, натомість відповідач у встановлений договором строк взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 24 000,00 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн - заборгованість по кредиту; 16 000,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №_21.02.2021-100005111 від 21.02.2021.
При цьому, 26.12.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №261223-10, за яким позивач, ТОВ «Новий Колектор» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників ТОВ «Споживчий центр» зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до відповідача.
Відповідно до реєстру боржників (Перелік) №1 за договором факторингу №261223-10 від 26.12.2023 від ТОВ «Споживчий центр» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 000,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру (Переліку) Боржників за Договором факторингу №261223-10 від 26.12.2023.
Про відступлення права вимоги ТОВ «Новий Колектор», 26.12.2023 було скеровано повідомлення ОСОБА_1 та вимогу про сплату заборгованості з реквізитами для оплати, однак заборгованість відповідачем не сплачена.
У зв'язку з чим, ТОВ «Новий Колектор», з метою захисту майнових прав звернулося до суду з цим позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор», заборгованість за кредитним договором №_21.02.2021-100005111 від 21.02.2021, у розмірі 24 000,00 грн, яка складається з наступного: 8 000,00 грн- заборгованість по кредиту; 16 000,00 грн- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого до суду судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви становлять 4 000,00 грн, згідно з Договором про надання правничої допомоги №07/24 НК від 02.07.2024.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Поряд з цим, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження не отримав оскільки рекомендоване повідомлення та конверт повернулися до суду із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направила.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, будь-яких клопотань сторонами не заявлено, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 21.02.2021 о 17:19 год. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти), Заявки від 21.02.2021, Підтвердження Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка підписана позичальником одноразовим ідентифікатором F942, який було відправлено на фінансовий номер позичальника 0963004327, на офіційному сайті Кредитора під брендом «Швидко Гроші» - https://sgroshi.com.ua/faq/., укладено електронний кредитний договір №_21.02.2021-100005111, з наступними умовами: на первинний строк 14 календарних днів з можливою пролонгацією, з процентною ставкою «Економ» 2% в день протягом перших 14 днів, ставкою «Стандарт» 2,5% в день кожні наступні 14 днів після закінчення первинного періоду, 881,64% річних, орієнтовна загальна вартість якого становить 24 000,00 грн, роздруківки яких містяться у матеріалах справи.
21.02.2021 о 17:19, після підписання відповідачем кредитного договору №_21.02.2021-100005111, ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кредитні кошти у сумі 8 000,00 грн безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 4149-43ХХ-ХХХХ-ХХ84, ID платежу 1570264522, що підтверджується копією квитанції наявною у матеріалах справи.
Відповідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №_21.02.2021-100005111 у відповідача ОСОБА_1 за період з 21.02.2021 до 30.07.2024, утворилася заборгованість у сумі 24 000,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн - заборгованість по кредиту; 16 000,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, копія якої міститься у матеріалах справи.
При цьому, 26.12.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №261223-10, за яким позивач, ТОВ «Новий Колектор» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників ТОВ «Споживчий центр» зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до відповідача, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до реєстру боржників (Перелік) №1 за договором факторингу №261223-10 від 26.12.2023 від ТОВ «Споживчий центр» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 000,00 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру (Переліку) Боржників за Договором факторингу №261223-10 від 26.12.2023.
Про відступлення права вимоги ТОВ «Новий Колектор», 26.12.2023 було скеровано повідомлення ОСОБА_1 та вимогу про сплату заборгованості з реквізитами для оплати, однак заборгованість відповідачем не сплачена.
У зв'язку з чим, ТОВ «Новий Колектор», просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор», заборгованість за кредитним договором №_21.02.2021-100005111 від 21.02.2021, у розмірі 24 000,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн- заборгованість по кредиту; 16 000,00 грн- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Так, відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Договори були вчинені в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст.3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір належать первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п.п.5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
При цьому, на підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем подано копію квитанції платіжної системи Liqpay, відповідно до якої 21.02.2021 року здійснено платіж на суму 8 000,00 грн, відправником якого зазначено Швидкий кредит, сайт sgroshi.com.ua із призначенням платежу: «Видача по договору №21.02.2021-100005111», на картку VISA № 4149 43*84. Разом з тим, вказаний документ сам по собі не є належним і достатнім доказом отримання саме відповідачем кредитних коштів, оскільки не містить відомостей, які б достеменно ідентифікували отримувача платежу як ОСОБА_1 . Із наданої квитанції неможливо встановити, що картковий рахунок № НОМЕР_2 належить саме відповідачу, а також неможливо встановити факт зарахування грошових коштів саме на його рахунок.
Крім того, надані суду роздруківки Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти), Заявки від 21.02.2021, Підтвердження Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором F942, також не містять інформації про перерахунок кредитних коштів позичальнику саме шляхом їх безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Слід зауважити, що позивачем не заявлялось клопотання про витребування з банківської установи інформації щодо перерахування на рахунок відповідача коштів за спірним Кредитним договором. Також позивач не надав виписку з особового рахунку відповідача.
У той же час, згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Таким чином, позивачем не надано жодного з вище перерахованих доказів на підтвердження факту отримання кредитних коштів відповідачем.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не не надано належних та допустимих доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не надано первинних бухгалтерських документів чи виписки з особового рахунку відповідача, що можуть підтвердити факт перерахування відповідачу коштів за кредитним договором №_21.02.2021-100005111 від 21.02.2021.
Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя Ірина КОЗАК