Справа № 367/2277/26
Провадження №3/367/976/2026
Іменем України
13 квітня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, громадянина України, приватного нотаріуса, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 -З
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
Правопорушник з ст. 268 КУпАП ознайомлений.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 969994 від 27 січня 2026 року громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 15 січня 2026 року о 19 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: вчинив психологічний тиск та лаявся нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення.
16 лютого 2026 року до Ірпінського міського суду Київської області вперше надійшов адміністративний протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2026 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повернуто до ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області на доопрацювання, для усунення вказаних у постанові недоліків, а саме: до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969994 від 27 січня 2026 року не надано доказів на підтвердження завдання шкоди.
У судовому засіданні 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 заперечував проти протоколу, зазначав, що домашнього насильства не вчиняв, через судові справи та неможливість потрапити до свого будинку виникають сварки з потерпілою.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат Бондаренко Д.Г. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутні у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відсутні докази завдання шкоди потерпілій, конфлікт витікає із шлюбного договору.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що після того, як вона подала заяву про розірвання шлюбу зі сторони її чоловіка ОСОБА_1 почалися погрози через поділ майна, а саме 15.01.2026р. до неї прийшов чоловік разом з адвокатом та іншою особою, вони почали ломати двері, коли виломали, то ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження, погрожував постійно.
Захисник потерпілої пояснив суду, що ОСОБА_1 порушив обмежувальний припис встановлений Ірпінським міським судом Київської області рішенням від 16 лютого 2026 року, в результаті конфлікту заподіяні тілесні ушкодження дитині, це системне домашнє насильство, конфлікт відбувся через поділ майна, просить суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У поясненнях потерпілої є клопотання про допит потерпілої як свідка подій, але суддя відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки не вбачає нза необхідне цей допит, а крім того, потерпіла з'явилась у судове засідання та надала свої пояснення.
Перевіривши матеріали справи, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Саме протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, має складатися за встановленою формою і містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
У протоколі вказано дослівно, що "вчиняв психологічний тиск та лаявся нецензурною лайкою".
До протоколу було додано відповідний протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.01.2026р., де зазначено, що ОСОБА_3 здійснює домашнє насильство, пояснення потерпілої, де вона перелічує хронологію подій, зокрема, що ОСОБА_1 ображав її, казав, що спалить на кострі, погрожував що розіб'є вікна, а також рапорт про виклик поліції, що буянить чоловік, вибиває двері, та паспорт ОСОБА_1 .
Після повернення на дооформлення та надання можливості працівникам поліції сформулювати фабулу адміністративного правопорушення працівник поліції ОСОБА_4 подав рапорт що потерпіла зазначала шкоди, відчувала себе пригніченою та емоційно не захищеною.
Однак до матеріалів справи не додано будь - яких доказів на підтвердження цих обставин, жодного висновку експерта, документа за результатами бесіди з психологом або складеної форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не надано, так само як і не надано відеозапису з бодікамери, які б дозволяли прийти обгрунтованого висновку поза розумним сумнівом про отримання потерпілою психологічної шкоди.
Якщо взяти ці документи, які надала потерпіла, то, фактично вони всі стосуються подій як до 15 січня 2026 року, так і після, а єдиний документ, який стосується дати 15 січня 2026 року є довідка, де зі слів ОСОБА_2 зазначається що її побив чоловік та вказується певні тілесні ушкодження.
Але це може бути трактовано як фізичне, а не психологнічне насильство, хоча у протоколі поліцейський зазначається саме про психологічне насильство.
Зважаючи на все вище викладене, матеріали справи не містять доказів на підтвердження завдання шкоди, тому дії ОСОБА_1 не можна розцінювати як насильство.
Суд звертає увагу, що чинним КУпАП не передбачено право суду вийти за межі формулювання дій, які становлять чи не становлять склад правопорушення, вказувати на дії або інші обставини справи, за якими протокол не складено. Зазначене призведе до порушення прав особи, що притягається до відповідальності, оскільки суд з органу, що має прийняти рішення у справі, фактично стане суб'єктом складення протоколу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вказане, суддя дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, а тому провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.
Враховуючи викладене та керуючись частиною 1 статті 173-2, статтями 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.П. Одарюк