30.03.2026 Справа № 363/6738/25
30 березня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Шевченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що позивач є співвласником земельної ділянки площею 0,0488га. реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна № 2452319232100. кадастровим номер земельної ділянки 3221810100:38:067:0153, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для колективного садівництва.
Право власності на дану земельну ділянку виникло у позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-641. виданого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Вишгородського району Київської області від 10.09.2021 року, після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка розташована навпроти земельної ділянки позивача.
З часу придбання відповідачем сусідньої земельної ділянки, ОСОБА_2 неодноразово пропонував позивачу викупити його земельну ділянку, з метою збільшення власних земельних володінь.
На зазначені пропозиції відповідача, позивач неодноразово відмовляв у відчуженні власної земельної ділянки.
Однак, відповідач не погоджувався з відмовою від продажу земельної ділянки та продовжував наполягати на відчуженні. Через деякий час. відповідач почав погрожувати позивачу пошкодженням та знищенням мого майна, в разі відмови від продажу земельної ділянки.
Згодом відповідач а саме, 24.03.2025 року скориставшись відсутністю вдома позивача зруйнував паркан на земельній ділянці позивача, а також зрізав вишні у приблизній кількості двадцять саджанців, а також два плодових дерева «Вишня», віком більше десяти років, які росли на даній земельній ділянці.
У зв'язку з протиправними діями відповідача, позивач 24.03.2025 року із заявою звернувся до Вишгородського РУН ГУНИ в Київській області, яка була зареєстрована 24.03.2025 року СО №6885.
В ході проведення перевірки матеріалів звернення було опитано відповідача, який не заперечував факт руйнування паркану та зрізаних дерев на належній позивачу земельній ділянці.
Крім того, відповідач повідомив працівнику поліції, що у нього існує усна домовленість з ОСОБА_1 з приводу відновлення зруйнованого паркану, який, нібито, відповідач має відновити в найкоротший час.
В липні 2025 року відповідач продовжив свої протиправні дії, а саме, час від часу ставив свій автомобіль на належній позивачу земельній ділянці.
У зв'язку з чим, позивач звертався до правоохоронних органів, яка була зареєстрована ЄО № 17405 від 08.07.2025 року.
Проте, до теперішнього часу відповідач зруйнований паркан не відновив, завдану матеріальну не компенсував.
Внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у руйнуванні паркану та зрізанні дерев позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виражалась у душевних стражданнях, яких він зазнав через знищення його майна. Розмір заподіяної моральної шкоди оцінюю в розмірі 100 000,00гри.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсації у загальному розмірі 170 208,00грн., яка складається з 70 208,00грн. матеріальної шкоди та 100 000,00грн. моральної шкоди.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.01.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, та просили їх задовольнити з підстав що викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2021 року, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його: дружина - ОСОБА_4 на 1/4 частку; син - ОСОБА_5 на 1/4 частку; син - ОСОБА_1 на 1/4 частку; дочка - ОСОБА_6 на 1/4 частку. Спадщина, на яку в вказаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0488га, кадастровий номер 3221810100:38:067:0153, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 .
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 10.09.2021, ОСОБА_1 є співвласником 1/4 частки земельної ділянки, кадастровим номер 3221810100:38:067:0153, площею 0,0488га.
Відповідно до копії Довідки ПОГ СВГ ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київської області, про розгляд звернення ОСОБА_1 , ЄО від 24.03.2025 № 6885, що проведено перевірку інформації що викладена у зверненні ОСОБА_1 , з приводу того, що в м. Вишгород СТ «Сади Дніпра» сусід зруйнував їй паркан та позрізав вишні. В ході проведення перевірки вказаного звернення,опитано ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , який пояснив, що в нього є усна домовленість гр. ОСОБА_1 з приводу відновлення пошкодженого паркану. Зобов'язується відновити в найкоротший час.
Згідно копії Довідки про розгляд матеріалів за заявою ОСОБА_1 , ЄО за номером 17405 від 08.07.2025 року, Вишгородським РУП ГУНП в Київської області, відпрацьовано матеріали встановлено наступне, що зі слів заявника, останній за адресою: АДРЕСА_1 , виявив невідомий автомобіль який був припаркований біля його земельної ділянки. Безпосередньо після побаченого одразу звернувся до НПУ для інформування та фіксації даного факту.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, згідно із частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Однак, порядок та підстави відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень визначені ст. 1173 ЦК України.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (спеціальний делікт).
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що саме незаконні рішення, дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з наведених елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 року у справі № 916/336/17.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 не додано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує існування паркану та його характеристики на земельній ділянці яка перебуває у його спільній частковій власності, кадастровим номером 3221810100:38:067:0153, до його знищення відповідачем, а саме до 24.03.2025 року, як посилається позивач в обґрунтуванні позовних вимогах. Також, суд звертає увагу щодо не наданих належних та допустимих доказів відносно існування зрізаних дерев, саме на земельній ділянці позивача.
Надаючи до позовної заяви копію Замовлення покупця № 395 від 01.10.2025 року постачальник ФОП ОСОБА_7 , покупець ОСОБА_1 - загальна сума 55 908,00грн. та копію накладної від 31.10.2025 року на суму 14 300,00грн., на підтвердження розміру шкоди заподіяну відповідач щодо зруйнованого паркану та зрізаних дерев відповідачем, суд не може вважати дане замовлення покупця та накладну як належний доказ з вказаних підстав вище.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що знищене майно (паркан, дерева) відповідачем, перебувало у його власності.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем своїх вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Оскільки, саме на позивача покладено обов'язок щодо доведення своїх заявлених позовних вимог.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 та від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 11 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 81 ЦПК України).
Позивачем в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди, зокрема зазначено, що після того, як відповідач зруйнував паркан та зрізав дерева, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виражалась у душевних стражданнях, яких він зазнав через знищення його майна. У зв'язку з цим, позивач вважає справедливим стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Водночас позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, що підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, що були понесені ним, а також не доведено існування причинного-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( року народження, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, АДРЕСА_5 ).
Повний текст судового рішення складено 13.04.2026 року.
Суддя О.Д. Рудюк