Справа №295/6144/26
Категорія 30
2-о/295/148/26
10.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді - Полонця С.М.,
секретаря с/з - Лутай М.М.,
розглянувши в приміщенні Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав - заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатись на відстань менше 0,5 км. до її місця проживання; наближатись до неї на відстань ближче 25 метрів. При цьому, посилається на те, що вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 та разом вони виховують двох дітей. У зв'язку з тим, що чоловік неодноразово протягом останнього часу вчиняє психологічне та фізичне домашнє насильство відносно неї, заявник була вимушена разом з дітьми покинути спільне житло і по теперішній час проживає у свого батька. 16.03.2026 року чоловік вчинив щодо заявника домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та спричинив тілесні ушкодження. З метою захисту своїх прав заявник викликала працівників поліції та за даним фактом внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК україни.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання по розгляду заяви, що має скорочений термін розгляду, не з'явилась.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надання оголошення про день, час та місце судового розгляду справи, з огляду на обмежений діючим процесуальним законом термін розгляду даної категорії справ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3505 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10.11.2021 року.
17.03.2026 року підрозділом дізнання Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою ОСОБА_1 та зареєстровано кримінальне провадження за №12026065600000107 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України за фактом того, що 13.03.2026 року, близько 01 години 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наніс тілесні ушкодження дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ступінь яких встановлюється.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 ЦПК України)
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (касаційне провадження № 61-19328св18).
Верховний Суд в постанові від 03 серпня 2021 року в справі № 761/27704/20 (провадження № 61-9182св21) вважав за необхідне зазначити, що звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджують факт вчинення домашнього насильства, не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд в постанові 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20), вказавши, що сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
При цьому аналогічний висновок у справі з подібними правовідносинами був висловлений Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (провадження № 61-1585св20), від 26 травня 2021 року у справі № 712/5977/20 (провадження № 61-1171св21).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження підстав для видачі заявленого обмежувального припису, оскільки заявником не надано достатньо доказів на підтвердження того, що в разі не позбавлення ОСОБА_2 права знаходитись в місці проживання (перебування) заявника, існує реальна загроза життю та здоров'ю заявника, а також вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків. При цьому заявником не надано суду доказів наявності у подружжя спільних дітей, а також на підтвердження притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення відносно заявника домашнього насильства, а звернення заявника до органів поліції не підтверджують факт вчинення домашнього насильства, не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (статті 62 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 3506, статті 3504 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 258, 259, 263-265, 3501 - 3508 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заявник: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт серія НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: С.М. Полонець