Справа №295/8864/25
Категорія 38
2-п/295/27/26
01.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023 в розмірі 65357, 52 грн та судові витрати.
В обґрунтування вимог вказано, що 21.04.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір №950768358 на суму 14200 грн на умовах строковості, поворотності та платності.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5G9G5.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачем виникла заборгованість у розмірі 65357, 52 грн, яка складається з: 13028, 32 грн - заборгованість по тілу кредиту; 52329, 20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Ухвалою від 19.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію (а.с. 111-112).
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак матеріали, що направлялися відповідачу, повернулися до суду неврученими адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.09.2025 позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023, за період з 21.04.2023 по 05.06.2025, в розмірі 65357,52 грн, з яких 13028, 32 грн - тіло кредиту та 52329,20 грн - відсотки за користування кредитом, а також судові витрати - судовий збір в сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 122-124).
27.10.2025 представник відповідача - адвокат Підодвірний Т.І. звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира у даній справі (а.с. 132-140).
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що про існування судової справи та рішення у ній відповідач дізналася після реєстрації у підсистемі «Електронний суд» 03.10.2025, а тому з поважних причин вимушена була пропустити судові засідання, про розгляд справи не була повідомлена належним чином.
Також зазначив, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору №950768358 від 21.04.2023, оскільки не містить підписів сторін, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Представник відповідача -Підодвірний Т.І. зазначив, що позивач стверджує, що право вимоги від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір нібито був укладений від 21.04.2023 року, тобто майже через 5 років після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Наданий Позивачем витяг з реєстру відступлення прав вимог від ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ “Таліон Плюс» не містить підписів сторін, що укладали вказаний договір факторингу, а тому не може свідчити про відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до за нібито укладеним кредитним договором від 19.06.2021 року № 938661211 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».
29.10.2025 представник позивача подав до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у якій просив відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, залишити без змін таке рішення (а.с. 146-160).
В обґрунтування такої заяви зазначив, що відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно телекомунікаційної системи (далі -ІТС) Товариства або в мобільний додаток Товариства або в програмне забезпечення партнерів Товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Товариства по захищеним каналам зв'язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Після натиснення кнопки «ОФОРМИТИ КРЕДИТ» Позичальник потрапляє на першу сторінку анкети (далі - «Заявка на кредит»), на якій він вводить свої персональні дані та іншу інформацію, яка дає можливість Товариству прийняти рішення про видачу кредиту.
Заявкою на кредит є анкета встановленої Товариством форми, інтегрована в інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства. Заповнивши першу сторінку Заявки, Заявник підтверджує: 1. Ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»), затверджених Товариством, про які повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та 2. Надання Згоди на обробку своїх персональних даних.
Після натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на другу сторінку Заявки на кредит, а інформаційно-телекомунікаційна система створює Особистий кабінет Позичальника, увійти до якого можна ввівши логін (email або номер мобільного телефону вказані у Заявці на кредит) та пароль.
Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на третю сторінку Заявки на кредит, де вказує адресу проживання.
Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє на четверту сторінку Заявки на кредит, де вказує місце роботи, фінансову інформацію та додаткові контакти.
Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «ПРОДОВЖИТИ», Позичальник потрапляє п'яту сторінку Заявки на кредит, на якій Позичальник вводить реквізити свого електронного платіжного засобу (банківської карти) на яку він бажає отримати кредит, а Товариство здійснює перевірку її дійсності.
Шостим кроком отримання кредиту є підтвердження Позичальником введених в Заявку на кредит даних. Натиснувши кнопку «ЗМІНИТИ» Позичальник має право змінити суму та строк кредитування, що відповідає абзацу 3, ч. 8, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Одночасно з переходом на шосту сторінку Заявки, телефонний номер Позичальника направляється СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле Позичальник підтверджує дію з відправлення Заявки на кредит для аналізу інформаційно телекомунікаційною системою Товариства.
У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі істотні умови договору. Таким чином, при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Вчинення відповідачем вказаних вище дій і внесення даних в систему Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора.
Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством Інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні. в Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника.
Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV5G9G5 направлено відповідачу 21.04.2023 о 18:04:02 год на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 21.04.2023 о 18:04:40.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 №212/10457/21 дійшов висновку, що Позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить.
Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору № 950768358 від 21.04.2023.
Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначається особисті данні Позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.
Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту, та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач наголосив, що посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало копію кредитного договору, яка не відрізняється за змістом та формою від оригіналу кредитного договору наданих Позивачем (оскільки, Позивач не має оригіналу кредитного договору).
Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 представник позивача зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток №10 позовної заяви).
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Дані додаткові угоди містять підписи та печать ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 25.07.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 241 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 192,40 грн.
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Тобто, право вимоги за кредитним Договором № 950768358 від 21.04.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 25.07.2023, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 241. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
25.07.2023 підписано реєстр прав вимог № 241, тобто вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 21.04.2023. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.
Отже, Реєстр № 241 від 25.07.2023, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з Відповідачем, що Відповідачем не було належним чином враховано.
Сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно з умовами договору факторингу, Клієнт зобов'язувався передати Фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги.
Фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір № 950768358 від 21.04.2023, укладений 25.07.2023, тобто після укладення кредитного договору.
Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує Відповідач. Отже, Відповідач зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу.
Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01 (додаток до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 строк дії Договору закінчується 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 65357,52 грн. (додаток до позовної заяви). Тобто передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 31.12.2024 р.
При цьому жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення Договору.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід'ємною частиною договору.
Як випливає з Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024, право вимоги за кредитним договором № 950768358 від 21.04.2023 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах.
Оскільки дія договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 закінчується 31.12.2024, а реєстр прав вимоги № 1 підписано 10.10.2024, то перехід права вимоги стосувався дійсного, чинного на той момент зобов'язання.
Тобто, предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору.
Відтак, правовідносини між сторонами належним чином врегульовані договором факторингу та відповідними додатками, що передбачали перехід права вимоги у визначений момент.
Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 10/1024-01 від 10.10.2024 та № 29/05/25-Е від 29.05.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб'єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.
З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.
Скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 241 від 25.07.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, скан-копія Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 та скан-копії Витягу з Реєстру Боржників до договору № 29/05/25-Е від 29.05.2025, оформлених у фізичній формі, вони мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України, перехід права вимоги має бути підтверджений належними доказами, але конкретної форми витягів з реєстрів у законодавстві не встановлено.
Законодавець лише вимагає, щоб передані документи підтверджували зміст зобов'язання та факт переходу права вимоги, що у даному випадку забезпечено.
Витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв'язку з виконанням договору факторингу.
Отже, право вимоги за Кредитним договором № 950768358 від 21.04.2023 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином.
Ухвалою суду від 30.10.2025 прийнято заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 165).
Ухвалою суду від 03.12.2025 заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду (а.с. 184).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16.02.2026 ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03.12.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 232- 235).
В судове засідання, призначене на 01.04.2026, сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частини 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Судом встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29.09.2025 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №950768358 від 21.04.2023, за період з 21.04.2023 по 05.06.2025, в розмірі 65357,52 грн, з яких 13028, 32 грн - тіло кредиту та 52329,20 грн - відсотки за користування кредитом, а також судові витрати - судовий збір в сумі 2422,40 грн та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 122-124).
Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що:
- відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки,
- а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов'язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 не отримувала поштової кореспонденції, направленої судом під час розгляду справи, остання поверталася до суду неврученою адресату з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 116-117).
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, судом відзначається, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі № 12307/16 «В'ячеслав Корчагін проти росії», вказано, що попри те, що особа не отримала судову повістку, її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, порушено не було.
Разом з тим, посилання на докази, якими обґрунтована заява про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Посилання представника відповідача, якими обґрунтована заява про перегляд заочного рішення, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та повністю спростовані запереченнями представника позивача на заяву про перегляд заочного рішення. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано обставини, якими обґрунтована позовна заява.
Так, представник відповідача - ОСОБА_2 зазначаючи про те, що право вимоги від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір нібито був укладений від 21.04.2023 року, тобто майже через 5 років після укладення договору факторингу, що на його думку не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги спростовується тим, що до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018( а.с.47-50) було укладено ряд додаткових угод, які містяться в матеріалах справи, а саме додаткова угода № 19 від 28.11.2019( а.с. 52 зворот), додаткова угода № 26 від 31.12.2020( а.с.53-56), додаткова угода № 27 від 31.12.2021( а.с.58), додаткова угода № 31 від 31.12.2022( а.с.58 зворот), додаткова угода № 32 від 31.12.2023( а.с.59).
Витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 10/1024-01 від 10.10.2024 та № 29/05/25-Е від 29.05.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, містять інформацію щодо номера реєстру, номера договору, дати договору, суми заборгованості, реквізити сторін. Дані обставини, вказують про правомірність переходу права вимоги.
Проаналізувавши доводи заяви про перегляд заочного рішення, судом встановлено, що доказів, які мають істотне значення для правильності вирішення спору, - не надано, як і не надано будь-яких інших доказів, що мали б істотне значення для правильності вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, правових підстав для скасування заочного рішення у даній справі від 29.09.2025 немає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Оскільки положення ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачають як необхідні умови скасування заочного рішення саме істотні обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 126, 127, 284-288 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Одночасно суд роз'яснює, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги. протягом тридцяти днів з дня його проголошення даної ухвали.
У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись від дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали виготовлено 01.04.2026.
Суддя Л.М. Чішман