ІСправа №295/13569/25
Категорія 38
2/295/1364/26
06.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Єригіної І.М.,
секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем 12.04.2021 року був укладений кредитний договір № 284203-КС-001, за яким кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 20000 грн. з умовою сплати процентів за його користування. Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснював повні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов'язання, то за кредитним договором № 284203-КС-001 від 12.04.2021 року станом на 04.09.2025 року утворилась заборгованість в сумі 31415,85 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16950,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 13540,85 грн; суми прострочених платежів за комісією - 925,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся належним чином.
З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони до суду не з'явилися в судове засідання, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Від представника позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує з приводу заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у справі матеріали суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 12.04.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений кредитний договір № 284203-КС-001, за яким кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 20 000 грн, переказавши її на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , з умовою його повернення та сплати комісії за надання кредиту в сумі 3000,00 грн, фіксованих процентів в розмірі 0,775% за кожен день користування кредитом. Строк кредитування був визначений сторонами на 16 тижнів - до 02.08.2021 року.
Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 284203-КС-001 на загальну суму 7450,00 грн.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснював погашення по кредиту, процентам за користування кредитом та комісією, що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.
Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписамист.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій форміч.2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
При цьому позивач надав відповідні докази укладення з відповідачем такого договору в електронній формі (договір про надання кредиту, оферту до договору, акцепт до договору, паспорт споживчого кредиту, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта, інформаційну довідку про платіж).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже в даному випадку укладений 12.04.2021 року кредитний договір є правомірним за презумпцією, спростувати яку відповідно до принципу змагальності має саме відповідач, і очевидним є те, що така презумпція не може бути спростована лише заявленням заперечень проти позову без надання належних достатніх та допустимих доказів, які б спростували таку презумпцію. Натомість відповідач жодних доказів проти заявленого до нього позову на надав, не надав він також доказів звернення після втрати контролю над власним номером мобільного телефону до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, тим самим не спростував вказану вище презумпцію.
Крім того, відповідно до постанови Великої Плати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21 обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У зв'язку з вищевказаним, наданими сторонами доказами та встановленою законом презумпцією, суд вважає встановленим те, що 12.04.2021 року між сторонами за допомогою одноразового ідентифікатора був укладений кредитний договір № 284203-КС-001 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора ,за яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 20000 грн строком на 16 тижнів -до 02.08.2021 року, з умовою сплати процентна ставка: 0,775 процентів на 1 день.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 284203-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 284203-КС-001 на загальну суму 7450,00 грн.
Сторони в договорі чітко визначили, що процентна ставка є фіксованою та визначили її пільговий та стандартний розміри, а також підстави строк та порядок їх застосування, що, при цьому, не свідчить про те, що така процентна ставка є змінюваною.
Визначена ж в договорі орієнтовна загальна вартість кредиту 35200,00 грн, а також встановлений графік платежів є актуальним виключно в разі своєчасного внесення позичальником відповідних платежів і застосування у зв'язку з цим зниженої процентної ставки.
Заборгованість відповідача за кредитним договором згідно з розрахунками позивача становить 31415,85 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16950,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 13540,85 грн; суми прострочених платежів за комісією - 925,00 грн.
Така заборгованість розрахована позивачем в межа визначеного в договору строку кредитування (16 тижнів - до 02.08.2021 року) та після 02.08.2021 року жодні нарахування не здійснювались.
Таким чином, діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання належного виконання зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №284203-КС-001 від 12.04.2021 року станом на 04.09.2025 року в сумі 30 490,85 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16950,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 13540,85 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, умовами договору про споживчий кредит передбачено комісію за надання кредиту. Проте, ні умовами вказаного договору, ні іншими доказами не підтверджено зміст та перелік зазначених послуг (сплати комісії за надання кредиту).
Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування»№ 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.
Проте, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у розумінні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 925,00 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволених вимог, тобто 2 351,08 грн. (31415,85/30 490,85*2422,40).
На підставі викладеного та відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 284203-КС-001 від 12.04.2021 року 30490,85 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16950,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 13540,85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 351,08 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору на підставі платіжної інструкції №14684 від 25.09.2025 року.
В решті вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя І.М. Єригіна