Справа № 462/2819/26
13 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Палюх Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати Договір комісії № 4922 від 27 серпня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯКУДЗА КАРС»; стягнути з ТОВ «ЯКУДЗА КАРС» на його користь грошові кошти, передані Відповідачу на виконання Договору комісії № 4922, у розмірі 10 355,00 грн; стягнути збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії №4299 у розмірі 581612,70 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн; стягнути судові витрати.
Окрім того, 09.04.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Якудза Карс» (ЄДРПОУ 45604467) та знаходяться на його банківських рахунках, у межах суми заявлених позовних вимог, а також шляхом накладення арешту на інше майно, що належить Відповідачу, у межах суми позову, та заборонити ТОВ «Якудза Карс» вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна або іншим чином розпоряджатися активами, що може унеможливити або утруднити виконання рішення суду. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на істотному порушенні Відповідачем умов договору комісії, що виразилось у неналежному виконанні обов'язків щодо підбору, огляду та надання достовірної інформації про транспортний засіб, внаслідок чого Позивачу завдано значних майнових збитків у розмірі понад 580 000 грн, а також моральної шкоди. Характер спірних правовідносин, поведінка Відповідача до та після виникнення спору, а також відсутність належного реагування на претензії та адвокатські запити свідчать про наявність реального ризику утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Відповідач фактично заперечує наявність будь-яких порушень, ухиляється від конструктивного врегулювання спору, не надає належних відповідей по суті заявлених вимог та не вживає заходів до відшкодування шкоди, що у сукупності свідчить про недобросовісну поведінку. З огляду на зазначене існує обґрунтована ймовірність того, що до моменту ухвалення судового рішення Відповідач може вчинити дії, спрямовані на відчуження майна, виведення грошових коштів з рахунків або іншим чином ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий ризик є особливо актуальним з урахуванням того, що предметом спору є стягнення значної суми грошових коштів, а також того, що господарська діяльність Відповідача пов'язана з обігом значних фінансових ресурсів та майна, яке може бути швидко відчужене. Окрім цього, зазначає, що наявність іншої аналогічної справи 462/1755/26 з тотожним відповідачем, предметом спору та характером правовідносин свідчить про системність спірної поведінки Відповідача, що полягає у можливому неналежному виконанні договорів комісії та введенні споживачів в оману щодо істотних характеристик товару та умов правочину. Такі обставини істотно підвищують ризик невиконання майбутнього рішення суду у даній справі, оскільки свідчать про множинність потенційних зобов'язань Відповідача перед різними особами та ймовірність пред'явлення до нього інших аналогічних вимог. За таких умов існує обґрунтована ймовірність того, що у разі задоволення позову у даній справі Відповідач не матиме достатніх активів для виконання судового рішення або вчинить дії, спрямовані на їх приховування чи відчуження, що прямо відповідає критерію, визначеному статтею 151 ЦПК України, як підставі для вжиття заходів забезпечення позову. Окремо слід зазначити, що з урахуванням характеру господарської діяльності Відповідача, а також практики здійснення підприємницької діяльності у сфері посередницьких послуг, не виключається ризик зміни організаційно-правового статусу суб'єкта господарювання, зокрема шляхом припинення діяльності юридичної особи, її реорганізації, зміни складу учасників або керівних органів. Такі дії самі по собі не є протиправними, однак у контексті наявності неврегульованих майнових зобов'язань перед Позивачем та іншими особами (що підтверджується, зокрема, наявністю аналогічної справи у провадженні цього ж суду), можуть об'єктивно призвести до ускладнення або фактичної неможливості виконання судового рішення у майбутньому.
01.04.2026 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суддя, вивчивши матеріали заяви щодо вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України видом забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову заявник мотивує тим, що відповідач фактично заперечує наявність будь-яких порушень, ухиляється від конструктивного врегулювання спору, не надає належних відповідей по суті заявлених вимог та не вживає заходів до відшкодування шкоди, що у сукупності свідчить про недобросовісну поведінку.
Разом з тим, заявником не надано жодних доказів на підтвердження своїх вимог, так і не надано жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду у майбутньому позову про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Крім цього, позивачем не визначено які конкретно рахунки та яке нерухоме майно належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Якудза Карс», а також не надані докази, що це підтверджують. Зазначена вимога є абстрактною, оскільки не дозволяє визначити на яких саме рахунках знаходяться кошти та яке нерухоме майно є у Товариства з обмеженою відповідальністю «Якудза Карс», на які заявник просить накласти арешт.
Таким чином, суд приходить до переконання, що заявником не доведено належними та допустимими доказами того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За навденого у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову, відтак у задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назарук А.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення.
Суддя: