Справа № 462/1390/26
про повернення позовної заяви
13 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановила:
позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, у якому просить суд:
- звільнити від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
- визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя;
- визнати позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29.5 кв.м.;
- визнати кошти отримані як грошове забезпечення військовослужбовця в період з 23.06.2022 року по 10.11.2023 року у загальній сумі 578 313,21 грн. та направлені відповідачці спільним майном подружжя;
- стягнути з відповідачки на користь позивача частину грошових коштів, отриманих як грошове забезпечення військовослужбовця в період з 23.06.2022 року по 10.11.2023 року в сумі 289 156,60 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2026 року указану позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених у мотивувальній частині такої та встановлено процесуальний строк для усунення недоліків, роз'яснено про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху було.
Копія вищевказаної ухвали скеровувалась позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № R067108092413 за його зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яке повернулось до суду із відміткою «вручено особисто 30.03»
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З урахуванням вимог ч. 6 ст. 272 ЦПК України, встановленого ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.02.2026 року строку для усунення недоліків, дати отримання позивачем ухвали, останнім днем для усунення недоліків є 06.04.2026 року.
В той же час, станом на 13.04.2026 року до суду не надходило будь-яких заяв чи клопотань на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху чи клопотань про продовження строку, визначеного ухвалою для усунення недоліків.
Об'єктивних даних про обставини, в тому числі пов'язані із воєнним станом в Україні, які би перешкоджали виконанню ухвали суду, не встановлено. При цьому позивач про зміну адреси суд не повідомляв, будь-яких заяв та повідомлень на адресу суду не надсилав, провадженням у справі не цікавився.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суддя дійшла висновку, що без усунення зазначених недоліків вказана позовна заява не може бути прийнята до провадження суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому суд враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення позовної заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позовну заяву визнати неподаною та повернути позивачу, у зв'язку із не усуненням недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Суддя: Постигач О. Б.