Справа № 462/3184/26
про повернення позовної заяви
13 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
представниця позивача Кудіна А. В. через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20.12.2022 року № 010/7299/82/1453861 у розмірі 110 455,23 грн. та понесені судові витрати.
Суддя, здійснивши попередню перевірку поданої позовної заяви та долучених до неї документів, оцінивши їх на предмет відповідності вимогам процесуального закону щодо форми, змісту та підписання, позовну заяву та додані до неї документи, дійшла висновку, що така підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У цивільному судочинстві представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України лише під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.
У п. п. 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім цього, слід зазначити, що винятки визначені у ч. 2 ст. 60 ЦПК України стосуються представництва в суді першої інстанції саме під час розгляду трудових спорів та малозначних справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із діючої конструкції п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, визнання справи малозначною здійснюється судом при вирішення питання відкриття провадження у справі. На момент перевірки позовної заяви та доданих до неї матеріалів на відповідність вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України спір з приводу якого подано позов у цій справі судом малозначним не визнавався.
Процесуальний закон визначає, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (ст. 60 ЦПК України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у ч. 1, 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19.06.2024 року, який набрав чинності 19.07.2024 року, було внесено зміни, зокрема, у п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК та викладено його у новій редакції згідно якої малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи ціна позову у даній справі становить 110 455,23 грн., що перевищує 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на дату подання позову (99 840,00 грн), отже вказана справа в силу п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України не відноситься до малозначних справ, а тому представництво позивача за правилами ч. 2 ст. 60 ЦПК України представником Кудіною А. В. виключається.
Справу також неможливо віднести до малозначних за п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, оскільки зазначений пункт не містить імперативної норми, а наділяє суд дискреційними повноваженнями на віднесення справи до категорії незначної складності та, як наслідок, визнання справи малозначною. Чинне процесуальне законодавство не містить переліку підстав, за наявності яких суд може визначити справу малозначною, а визначає, що справа незначної складності може бути визнана судом малозначною, проте прийняття такого рішення не обов'язок, а право суду. Питання щодо віднесення справи до категорії малозначних справ вирішується судом при відкритті провадження у справі.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за довіреністю Кудіна А. В. не є особою, яка може здійснювати представництво інтересів позивача, оскільки ця цивільна справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України не була судом визнана малозначною і підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Таким чином, представником позивача у цій справі може бути або керівник юридичної особи або адвокат. Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦКП України). Представником позивача не додано до позову документів, які б підтверджували, що представник позивача має право на здійснення адвокатської діяльності і як адвокат уповноважений представляти позивача у суді в силу приписів ч. 3 ст. 131-2 Конституції України, ст. ст. 58, 60, 62 ЦПК України враховуючи ціну позову.
Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Житомирського апеляційного суду від 06.04.2026 року у справі № 274/1498/26, Рівненського апеляційного суду від 05.02.2026 року у справі № 565/2661/25, Одеського апеляційного суду від 13.11.2025 року у справі № 495/3718/25 та інших.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Наслідком невиконання такої вимоги є повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, згідно з яким позовна заява повертається, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, постанові Верховного Судувід 08 липня 2021 року у справі № 916/3209/20.
Враховуючи вищенаведене, суддя дійшла висновку що подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України суддя,
постановила:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: Постигач О. Б.