Дата документу 02.04.2026 Справа № 333/3325/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/435/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №333/3325/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.307 КК України
02 квітня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, який проживає у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
16 січня 2025 року приблизно о 17 годині 32 хвилини ОСОБА_8 , діючи в порушення вимог ст.ст.25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою подальшого збуту наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбав у особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, наркотичний засіб - канабіс, який став незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту.
16 січня 2025 року приблизно о 17 годині 48 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будинку №15 по вулиці Стратосферна в місті Запоріжжі, де реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, діючи умисно, з корисливих мотивів, за грошові кошти у сумі 3000 грн., незаконно збув ОСОБА_9 (анкетні дані змінено) 8 зіп-пакетів з рослинною речовиною сіро-зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальна маса якого складає 7,327 г (в перерахунку на висушену речовину).
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.1 ст.307 КК як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів. Йому призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК, у виді 2 років позбавлення волі.
Вирішено питання про запобіжний захід, початок строку відбування покарання, процесуальні витрати та речові докази.
Захисник в своїй апеляційній скарзі просив вирок змінити та призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК.
Свої вимоги мотивував тим, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_8 надмірно суворе покарання. Зазначив, що обвинувачений є раніше не судимим та до кримінальної відповідальності ніколи не притягався; обвинувачується лише у скоєнні одного епізоду кримінального правопорушення, яке було скоєно в один день протягом 16 хвилин між придбанням та збутом; є особою молодого віку; під час досудового розслідування не порушував умови застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, а після його зміни на нічний домашній арешт одразу ж працевлаштувався, що свідчить про позитивну динаміку виправлення ОСОБА_8 ; за місцем роботи обвинувачений характеризується позитивно. Також просив зважити й на висновки досудової доповіді органу пробації, а також на те, що ОСОБА_8 після складання досудової доповіді був працевлаштований офіційно та підвищений на посаді, офіційно уклав шлюб та створив сім'ю.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Згідно ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом в порядку ч.3 ст.349 КПК, кримінально-правову оцінку його дій за ч.1 ст.307 КК відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК апеляційний суд не перевіряє, оскільки законність та обґрунтованість вироку у цій частині стороною захисту не оскаржуються.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника щодо призначеного покарання судова колегія виходить з положень ст.ст.50, 65 КК, які судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання були дотримані.
Доводи захисника про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК є неспроможними.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання колегія суддів виходила з наступного.
Регламентовані ст.65 КК загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час призначення покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
На переконання колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання відповідає наведеним вимогам закону.
Аналізуючи зміст ст.75 КК, колегія суддів зауважує, що застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення обвинуваченого є можливим без ізоляції від суспільства.
Отже положення ст.75 КК підкреслюють важливість такої мети покарання як виправлення засудженого, тобто створення у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки.
Під час призначення заходу примусу до обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції надав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК віднесено до категорії тяжких злочинів. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
При цьому районний суд врахував і дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку в спеціалізованих медичних закладах не перебуває, а також висновок досудової доповіді органу пробації щодо ризиків повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства.
Зваживши на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у відповідності до положень ст.69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст.307 КК.
Переважна більшість обставини, на які посилався захисник в своїй апеляційній скарзі, вже були враховані районним судом та вони дали право призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК.
Судова колегія звертає увагу на те, що врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, так і положень ст.75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов'язаних із пом'якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави, яких колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 скоїв один епізод кримінального правопорушення, є особою молодого віку, не порушував умови застосування до нього запобіжного заходу, офіційно уклав шлюб та створив сім'ю, отримав підвищення на посаді, що свідчить про позитивну динаміку виправлення обвинуваченого, не можна віднести на користь вагомих обставин, які є переконливими для висновку про можливість пом'якшення покарання шляхом застосування положень ст.75 КК та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Відтак, на переконання колегії суддів, у даному конкретному випадку призначене обвинуваченому судом покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому підстав для застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не вбачається.
Переконливих аргументів, які би доводили явну суворість призначеного ОСОБА_8 за вироком суду покарання, в апеляційній скарзі захисника не наведено.
Отже, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 грудня 2025 року щодо ОСОБА_8 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4