Справа № 307/5904/23
Закарпатський апеляційний суд
09.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/721/24, за апеляційними скаргами захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, фізична особа-підприємець, несудимий, засуджений:
- за ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 01 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тересв'янської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Тересв'янської селищної ради Тячівського району Закарпатської області 66006 (шістдесят шість тисяч шість) грн 03 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 2390 (дві тисячі триста дев'яносто) грн судових витрат за проведення експертиз.
Скасовано арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.05.2023 на транспортний засіб марки «УАЗ», моделі 3303, державний номерний знак НОМЕР_1 , чотири стовбури деревини породи «Дуб», загальною кубомасою 1,03 м.куб, довжиною 2,2 метра, діаметром 33 см в кількості 2 шт, довжиною 2,2 м, діаметром 36 см в кількості 1 шт, довжиною 2,25 м, діаметром 42 см в кількості 1 шт.
Речові докази: транспортний засіб марки «УАЗ», моделі 3303, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_8 - повернуто останньому; чотири стовбури деревини породи «Дуб», загальною кубомасою 1,03 м.куб,
-2-
довжиною 2,2 метра, діаметром 33 см в кількості 2 шт, довжиною 2,2 м, діаметром 36 см в кількості 1 шт, довжиною 2,25 м, діаметром 42 см в кількості 1 шт, яка знаходиться на території майданчика тимчасового тримання Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області та деревину породи «Дуб», в кількості 10 шт, загальною кубомасою 5.04 м.куб, яка знаходиться на зберіганні у майстра лісу ОСОБА_10 - повернуто філії «Брустурянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» Державного агентства лісових ресурсів України.
Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_8 01.05.2023 приблизно о 15 год, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві кварталу № 18 виділу № 2 урочища «Гроша» Грушівського лісництва філії «Брустурянське ЛМГ» ДСПГ «Ліси України», самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, здійснив незаконну рубку сироростучих дерев із наступними діаметрами пнів в корі біля шийки кореня породи «Дуб»: 42 см - 1 шт, 45 см - 1 шт, 46 см - 1 шт та 52 см - 1 шт, та загальною масою деревини - 6,07 м.куб. Після чого, ОСОБА_8 після здійснення самовільної рубки та розкрижування деревини, почав завантажувати незаконно зрубану деревину до кузова автомобіля марки «УАЗ» моделі 3303 з номерним знаком НОМЕР_1 , однак на місці події був виявлений працівниками лісової охорони та в подальшому працівниками Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
Внаслідок незаконного вирубування лісу в лісовому масиві кварталу № 18 виділу № 2 урочища «Гроша» Грушівського лісництва філії «Брустурянське ЛМГ» ДСПГ «Ліси України», що мало місце 01.05.2023, ОСОБА_8 згідно висновку експерта, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, заподіяв державі в особі філії «Брустурянське ЛМГ» матеріальну шкоду на загальну суму 66006 грн 03 коп., що згідно ч. 1 примітки до ст. 246 КК України є істотною шкодою, яка y двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду від 30.10.2024 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду від 30.10.2024 щодо ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження щодо останнього закрити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що факт здійснення ОСОБА_8 незаконної порубки дерев у лісі не був доведений. Єдині докази, які підтверджують здійснення ОСОБА_8 незаконної порубки деревини є показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також відеозапис, долучений свідком ОСОБА_11 . Всі інші докази лише свідчать про факт наявності 01.05.2023
зрубаних дерев, але не вчинення ОСОБА_8 їх незаконної порубки. Встановлюючи факт здійснення ОСОБА_8 порубки дерев, суд ґрунтувався виключно на відомостях щодо нібито повідомлення обвинуваченим вказаним свідкам про те, що він
-3-
зрубав дерева. Такі відомості прямо не підтверджують факт порубки дерев обвинуваченим, а тому, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не можуть вважатися достатніми для вставлення вказаного факту, що вказує на обгрунтованість суду в цій частині. При цьому сам обвинувачений заперечує, що повідомляв ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , що це саме він зрубав ліс. Також не відповідає дійсності висновок суду про те, що на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_8 повідомляє, що саме він зрубав ліс. Також жоден зі свідків особисто не бачив, хто зрубав деревину. Крім того, будь-яке знаряддя вчинення злочину у нього не вилучалося та слідством віднайдено не було. З огляду на те, що здійснення обвинуваченим незаконної порубки лісу не доведено, судом першої інстанції не встановлено жодного причинного зв'язку між перевезенням ОСОБА_8 чотирьох колод загальною кубомасою 1,03 м.куб та матеріальною шкодою державній філії «Брустурянське ЛМГ» на загальну суму 66006,03 грн, що відповідно до висновку експерта була завдана незаконною порубкою дерев в лісовому масиві кварталу № 18 виділу № 2 урочища «Гроша». Екологічна складова істотної шкоди в даному кримінальному провадження взагалі не знайшла свого підтвердження, хоча наявність шкоди довкіллю має бути доведеною. Стороною обвинувачення не надано, а судом не досліджено належних і допустимих доказів того, як незаконне перевезення обвинуваченим деревини призвело до значного погіршення породного складу дерев цінних порід, зниження якості атмосферного повітря на місці події, якісних, захисних, водоохоронних та інших екологічних властивостей захисником лісової ділянки в масиві кварталу № 18 виділу № 2 урочища «Гроша» з деталізацією того в чому полягали негативні впливи на довкілля, який був стан дерев до їх порубки та перевезення, включаючи цінність, та як їх розташування у загальному масиві впливало на виконання ними вищенаведених функцій. Стороною обвинувачення не доведено факт заподіяння ОСОБА_8 істотної шкоди в її економічному та екологічному аспектах, наявності прямого причинного зв'язку між зазначеними активними діями щодо перевезення деревини та зазначеним видом шкоди. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не було залучено та допитано ключового свідка - ОСОБА_12 , на чиє прохання обвинувачений і поїхав забрати дрова з лісового масиву, про які, як запевняв ОСОБА_12 , він домовився з головою лісництва та за надані дрова заплатив, ввівши в оману ОСОБА_8 , який вважав, що дерева зрубані та реалізовані в законному порядку.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника-адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілої особи, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується думка захисника-адвоката ОСОБА_6 про можливість розгляду апеляційної скарги без участі обвинуваченого та захисника-адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційні скарги, промову прокурора на заперечення апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального
обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
-4-
За приписами до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та Конвенції.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку.
З вироку вбачається, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України не визнав та пояснив, що ніколи не займався незаконною порубкою деревини. Його товариш ОСОБА_12 попросив привести йому з лісу дрова, за які останній домовився з директором Грушівського лісництва. Він погодився своїм автомобілем привезти останньому дрова, які були заготовлені і знаходилися в лісі. Перед тим, запитав у ОСОБА_12 чи не буде у нього жодних проблем, коли буде перевозити дані дрова, на що останній запевнив його, що за дані дрова заплатив. В подальшому, він на своєму автомобілі «УАЗ» приїхав у ліс, в місце, про яке йому повідомив ОСОБА_12 , де побачив зрубані дерева. Загрузивши чотири стовбури на кузов автомобіля, розпочав рух, однак автомобіль забуксував. Особисто дерева не рубав, а коли до нього прийшли працівники лісової охорони, то він їх всерйоз не сприйняв і жартома сказав, що саме він зрубав дерева. Крім того, зазначив, що йому не відомо, де саме проживає ОСОБА_12 і він не знає його жодних інших анкетних даних.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини, на підтвердження його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, суд першої інстанції з дотриманням, передбачених процесуальним законом положень судового розгляду кримінального провадження, дослідив усі наявні у ньому докази та дав їм належну правову оцінку.
Вина ОСОБА_8 у незаконній порубці дерев у лісах та перевезенні незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду, підтверджена наведеними у вироку показаннями представника потерпілого ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та письмовими доказами, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
-5-
Показаннями представника потерпілого ОСОБА_13 стверджується, що особисто не був присутній під час вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення. Все, що йому відомо по даному кримінальному провадженню, дізнався із матеріалів кримінального провадження. Цивільний позов, який заявлений прокурором, підтримує в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_11 показав, що 01.05.2023 виконував обов'язки лісничого Грушівського лісництва. В цей день, після обіду, до нього зателефонував майстер лісу ОСОБА_10 та повідомив, що в урочищі «Гроша» виявив громадянина, що самовільно здійснив рубку лісу і частину зрубаного погрузив на автомобіль. Він наказав ОСОБА_10 не приймати жодних мір та дочекатися його. Прийшовши на місце події, виявив ОСОБА_8 , майстра лісу ОСОБА_10 та автомобіль «УАЗ». В кузові автомобіля побачив чотири стволи породи «Дуб» і біля автомобіля були чотири свіжозрубані пні та частини деревини. ОСОБА_8 зізнався, що це він зрубав чотири деревини породи «Дуб», оскільки йому потрібні дрова. Всю розмову із ОСОБА_8 знімав на відео, яке долучив до матеріалі кримінального провадження. Він особисто не бачив, хто саме зрубав деревину, однак ОСОБА_8 йому сказав, що дерева зрубав саме він. Поліцію викликав ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що 01.05.2023 був присутній під час огляду автомобіля, який знаходився на арештмайданчику, на якому був завантажений ліс. Після чого, зі слідчим поїхали в ліс, на місце самовільної рубки, щоб переконатися, чи деревина на автомобілі «УАЗ» співпадає з розмірами пнів. Вимірявши пні та деревину на автомобілі, яка була свіжозрубана, встановив співпадіння, тобто те, що по розмірах це одна і та ж деревина.
Показаннями свідка ОСОБА_10 встановлено, що 01.05.2023 перевіряв свій обхід і побачив свіжі сліди автомобіля. Пішовши по даних слідах, виявив ОСОБА_8 і вантажний автомобіль «УАЗ». ОСОБА_8 повідомив його, що зрубав дерева, оскільки йому були потрібні дрова. У кузові автомобіля «УАЗ» були чотири свіжозрубані стовбури, довжиною по 2,2 м, а ще чотири стовбури лежали біля автомобіля. Про дану подію доповів по телефону ОСОБА_11 , який прийшов на місце події приблизно через двадцять хвилин та викликав поліцію. Приблизно через одну годину приїхали працівники поліції, почали оформляти документи та забрали автомобіль з лісом на арештмайданчик. Підтвердив, що пні співпадали із стовбурами дерев, які були завантажені на автомобіль.
Рапортом працівника поліції від 01.05.2023 встановлено, що 01.05.2023 о 16 год 09 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в с. Грушово по вул. Урочище Полонинське, майстер лісу ОСОБА_10 затримав ОСОБА_8 , який вирубав у лісі дерева породи «Дуб».
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.05.2023 підтверджено те, що ОСОБА_10 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , який 01.05.2023 біля 15 год, здійснив незаконну рубку деревини породи «Дуб» в урочищі «Гроша», що в с. Грушово.
Протоколом огляду місця події від 01.05.2023 з фототаблицею до нього встановлено, що об'єктом огляду є ділянка лісу на території Грушівського лісництва, на якій знаходиться автомобіль «УАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , у кузові якого наявні чотири стовбури дерев. Біля автомобіля, на землі, також знаходяться стовбури дерев та пні. Актом секвестра № 1 від 02.05.2023 стверджено, що проведено секвестр деревини в кварталі 18 виділу 2 Грушівського лісництва філії «Брустурянське ЛМГ», в урочищі «Гроша». Секвестрована деревина породи «Дуб», в кількості 14 шт, кубомасою 6,07 м.куб, з яких 4 шт довжиною 2,2 м, діаметрами 33 см, 33 см, 36 см та 42 см. Слідчо-оперативна група вилучила 1,03 м.куб.
-6-
Висновком експерта № СЕ-19/107-23/4954-ЕК від 22.05.2023 встановлено, що документально підтверджується розмір шкоди, вказаний в обрахунку розміру шкоди заподіяної лісовому господарству від 02.05.2023, згідно додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, завданий державі в особі філії «Брустурянське лісомисливське господарство», внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 18 виділу 2 Грушівського лісництва філії «Брустурянське лісомисливське господарство», станом на 02.05.2023 в сумі 66006 грн 03 коп.
Протоколом огляду предмету та перегляду відеозапису від 16.06.2023 встановлено, що об'єктом огляду є DVD-диск з відеозаписом, з ділянкою лісу на території Грушівського лісництва, на якій знаходиться автомобіль «УАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , у кузові якого наявні чотири стовбури дерев. Біля автомобіля, на землі, також знаходяться стовбури дерев та пні. Також, біля автомобіля знаходиться ОСОБА_8 , який повідомляє, що саме він зрубав деревину і привласнив.
Відеозаписом, долученим до матеріалів кримінального провадження свідком ОСОБА_11 встановлено, що в лісі знаходиться автомобіль «УАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , в кузові якого наявні чотири стовбури дерев. Біля автомобіля, на землі, також знаходяться стовбури дерев та пні. Також, біля автомобіля знаходиться ОСОБА_8 , який повідомляє, що він зрубав деревину та взяв її собі.
Протоколом огляд місця події від 19.09.2023, яким стверджено, що об'єктом огляду є автомобіль УАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на арештмайданчику, в кузові якого наявні чотири стовбури дерев, які 01.05.2023, в кварталі 18 виділу 2 Грушівського лісництва, самовільно зрізав ОСОБА_8 .
Актом огляду місця незаконно зрубаної деревини та арештованого майна від 19.09.2023, яким встановлено, що об'єктом огляду є деревина, що завантажена на автомобіль УАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , та пні, що знаходяться в кварталі 18 виділу 2 Грушівського лісництва. Діаметри пнів та деревини співпадають.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для кримінального провадження, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. Оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку проте, що у діях ОСОБА_8 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 - незаконна порубка дерев у лісах та перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду, а тому доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011, при оцінці доказів, як правило, суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
-7-
Таким чином, встановивши в порядку ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, з урахуванням доводів обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження сторони захисту про те, що в матеріалах провадження відсутні об'єктивні докази вини ОСОБА_8 у незаконній порубці лісу, спростовуються показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження, які буди досліджені судом першої інстанції.
Апеляційний суд враховує, що захисники-адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зазначаючи в апеляційних скаргах про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону про кримінальну відповідальність та заявляючи вимоги про закриття кримінального провадження, не заявляли клопотань про повторне дослідження доказів, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведений лише в межах доводів їх апеляційних скарг.
Разом з тим, приймаючи до уваги доводи апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та їх вимоги щодо скасування вироку, незважаючи на можливість ініціювання клопотання про повторне дослідження доказів у разі невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим доказам, сторона захисту, всупереч положенням ч. 3 ст. 404 КПК України, не скористалася можливістю заявити клопотання в порядку зазначеної норми закону про повторне дослідження доказів, що позбавляє апеляційний суд права повторно дослідити такі.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на які у своїй апеляційній скарзі посилається захисник, навів їх детальний аналіз та з достатньою повнотою надав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості та достовірності.
За таких умов, враховуючи відсутність клопотання сторони захисту щодо повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів констатує, що апеляційний суд вичерпав всі визначені законом можливості для з'ясування обставин кримінального провадження, зокрема перевірки доводів апеляційної скарги, а з урахуванням положень ст. 2, 7, 22, 26 КПК України, відповідно до яких на суд не може бути покладена функція збирання доказів, а також ініціювання, за умови відсутності клопотань сторін кримінального процесу щодо повторного дослідження доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, в апеляційного суду відсутні законні підстави повторно досліджувати докази у кримінальному провадженні, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності та диспозитивності.
-8-
При цьому, апеляційний суд вважає, що зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, оскільки апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України. Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції - перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції.
Тобто, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.
Також апеляційний суд наголошує, що положення ч. 1 ст. 404 КПК України ґрунтуються на принципі римського права «tantum devolutum quatum appellatum» («скільки скарги - стільки рішення»).
Тобто, на відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює перегляд вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційної скарги.
У свою чергу, згідно з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за сукупності таких чинників: 1) наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; 2) обставини, встановлені під час кримінального провадження, судом першої інстанції досліджено не повністю або з порушеннями. Також ч. 3 ст. 404 КПК України передбачає право апеляційного суду дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, за двох умов: 1) наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; 2) про дослідження цих доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або такі докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Слід констатувати, що відсутність клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та передумов для здійснення судом свого права дослідити нові докази за наявності умов, встановлених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Апеляційний суд наголошує, що рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження (п. 37 рішення ЄСПЛ від 24.02.1998 у справі «Бельзюк проти Польщі». Тому за відсутності клопотання про дослідження доказів апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою досліджувати докази. Таке розуміння випливає з правових позицій ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах: «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005, «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000, «Білуха проти України» від 09.11.2006 про безсторонність суду за об'єктивним критерієм, а також про обов'язок несення тягаря доказування сторонами та обов'язок забезпечення рівності сторін (п. 61 рішення ЄСПЛ від 27.03.2007 у справі «Талат Тунч проти Туреччини»).
Таку процесуальну поведінку сторони захисту, яка в апеляційному суді представлена адвокатом ОСОБА_6 , колегія суддів розцінює як визнання фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
-9-
За таких обставин, доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та доказам у кримінальному провадженні, яким на думку захисту судом першої інстанції дана невірна оцінка, з урахуванням відсутності клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, апеляційний суд визнає декларативними та безпідставними та такими, що не підтверджуються доказами.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Всі перелічені вище письмові докази, у співвідношенні з показаннями представника потерпілого, свідків та матеріалами кримінального провадження мають доказове значення у цьому провадженні.
Частиною 2 статті 17 КПК України передбачено, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.
Доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 про те, що обвинувачений дерева не рубав, а лише погрузив на свій автомобіль та намагався їх привезти своєму знайомому, не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також відеозаписом розмови між свідком та ОСОБА_8 .
З цих підстав як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, колегія суддів визнає також і доводи захисника про відсутність на місці події технічних засобів, за допомогою яких відбулася порубка деревини, оскільки наявними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами, беззаперечно стверджено факт зрубання деревини саме ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не було залучено та допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_12 , колегія суддів відхиляє, оскільки про наявність такої особи в ході досудового розслідування ОСОБА_8 не повідомляв, як і не висував версію про те, що на прохання останнього здійснив транспортування деревини.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не був допитаний свідок ОСОБА_12 є безпідставним і не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки про його допит сторона захисту не клопотала.
Більш того, необізнаність ОСОБА_8 про фактичне місце проживання та інші дані про особу ОСОБА_12 , на прохання якого він повинен був доставити зрубану деревину, судом обґрунтовано розцінено як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене діяння.
Наявні у матеріалах кримінального провадження заяви про те, що ОСОБА_8 обмовив себе у вчиненні злочину, були подані під час судового розгляду та розцінюються апеляційним судом як лінія стратегії сторони захисту з метою уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене діяння.
-10-
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що вказані свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_8 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання вказаних свідків обгрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
До того ж підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду захисником не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого ОСОБА_8 .
Також стороною захисту не ставилась під сумнів допустимість як доказу відеозапису розмови свідка ОСОБА_11 з ОСОБА_8 .
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника при визначенні шкоди як істотної, експертом враховано матеріальні збитки, а при обчисленні розміру шкоди, заподіяної лісу, при визначенні матеріальної складової за основу взята постанова Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеним те, що саме діями обвинуваченого ОСОБА_8 спричинені наслідки у вигляді істотної шкоди, яка є обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, суд правильно визнав винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у лісах та перевезення незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання у межах, встановлених в санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних, що характеризують його особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував характер та підвищену ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини, відомості про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не відшкодував заподіяну шкоду, а також врахував відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межіх санкції ч. 1 ст. 246 КК України, і що виправлення й перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки судом першої інстанції при винесенні вироку щодо ОСОБА_8 , дотримано вимоги ст. 50, 65, 75 КК України та призначено покарання, яке на думку апеляційного суду, відповідає особі
-11-
обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також співмірним вчиненим протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Інші доводи апеляційних скарг вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без задоволення.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2024 щодо ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
Судді