13.04.2026
Провадження № 2/337/77/2026
ЄУН № 191/2455/25
13 квітня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
У складі головуючого судді Кучерука І.Г.
за участю секретаря Роман Д.В.
представниці відповідача Мар'єнко В.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» по системі «Електронний суд» звернувся до Синельниківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4142782 від 15.05.2021 року, у загальному розмірі 87000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2021р. в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту № 4142782. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4142782 від 15.05.2021р., який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. ПРАВИЛА надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.
Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 р. з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 20000 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, 13.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4142782 від 15.05.2021р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до Відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 87000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн.; заборгованість за відсотками становить 65000 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 2000 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 4142782 від 15.05.2021р. у розмірі 87000 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
На підставі ухвали Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 року справа передана до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.
07.08.2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
24.09.2025 року від представниці відповідача до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 23.09.2025) надійшов відзив на позов, узагальненими доводами якого зазначено, що з позовними вимогами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Відповідач не погоджується, вважає їх протиправними та необґрунтованими.
Відповідач ніколи не отримував кошти ані від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ані від ТОВ «МІЛОАН». З аналізу наданих Позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було здійснено перерахування суми кредитних коштів, визначених у договорі, в спосіб, який визначено договором та дозволяє однозначно встановити отримання Відповідачем такої суми, позивачем не надано. А також, підтвердження підписання Відповідачем споживчого договору в електронному вигляді Позивачем також не надано. З платіжного доручення 46312251від 15.05.2021 року, доданого Позивачем до позову, не вбачається на чий рахунок перераховані кошти. Позивачем не доведено факт отримання Відповідачем коштів у розмірі 20 000,00 грн. Позивачем до позову не надано належних доказів проходження ідентифікації Відповідачем. Саме тільки зазначення в договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Банківські реквізити позичальника є невизначеними. Випискам по банківським рахункам, які належать Відповідачу, за 15.05.2025 року підтверджується факт не отримання ним коштів від Позивача, які є предметом позову.
Оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження видачі Відповідачу та в який саме спосіб, визначений умовами кредитного договору, а тому нарахування суми боргу і процентів за кредитом є необґрунтованим. Таким чином, доводи Позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені належними доказами, хоча операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивач є фінансовою установою, законом не встановлено і в суду таких повноважень немає.
Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Відповідно до п. 1.3. та п.1.4. договору про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 року кредит надається строком на 20 днів з 15.05.2021, тобто до 04.06.2021 року. Зважаючи на вказане, правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 04.06.2021 року відсутні.
Нарахування відсотків за період с 05.06.2021 по 03.08.2021(після закінчення строку дії договору) є протиправним та необґрунтованим. Жодний доказів того, що Відповідач звертався за пролонгацією договору Позивачем не надано.
Позивачем не доведено належним чином право вимоги до Відповідача за Договором факторингу.
До позовної заяви Позивачем надано Додаток № 1 до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (Витяг з Реєстру боржників без номеру та баз дати), в якому відсутня будь-яка інформації щодо того, що Відповідач є боржником, а первісний кредитор відступив новому кредитору, право вимоги кредитної заборгованості. Наданий Позивачем до позову акт повернення права вимоги, акт погодження мінімальної ціни, звіт про отримані платежі, взагалі не містить даних щодо Відповідача чи будь-якої іншої особи. Витяг з реєстру боржників № 1 є сумнівним і неналежним доказом, що підтверджує право вимоги Позивача до Відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2021 року. Таким чином, Позивач відповідно до укладеного договору факторингу не має права грошової вимоги до Відповідача.
Просить суд відмовити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, при розподілі відшкодування понесених судових витрат врахувати документально підтверджені витрати Відповідача на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом в суді справи у розмірі 6000 грн.
30.09.2025 року від представниці позивача до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 29.09.2025) надійшла відповідь на відзив, узагальненими доводами якої вказано, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (не для перегляду у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», а скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (наприклад Adobe Reader, Microsoft Edge тощо) суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор як зображено на скріншоті.
Заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений п. п. 6.1 та 6.3, відповаідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІРадреса, з яких було подано заяву на отримання кредиту, не належать відповідачу. Поряд з цим, наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора S55588. А відтак, доводи представника відповідача на те, що позивачем не доведено виникнення між первісним кредитором та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
На момент укладення договору діяли Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» в редакції від 13.05.2021 року, з умовами яких відповідач міг без перешкод ознайомитися, як до укладення договору, так і в ході його укладення, на веб-сайті Товариства за електронним посиланням https://miloan.ua/s/arhiv-2017- rules-miloan.
Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 46312251 від 15.05.2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 року.
Умовами договору про споживчий кредит № 4142782 від 25.05.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За весь період перебування права вимоги за договором у позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалося жодних штрафних санкцій до позичальника. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором.
13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 07Т відповідно до п. 2.1. якого, ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МІЛОАН» за плату на умовах, визначених цим Договором.
Договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.
Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги), який був підписаний сторонами, з однієї сторони - Директором ТОВ «МІЛОАН», і іншої сторони - Директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 за період з 15.05.2021 по 20.05.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 15.05.2021 по 20.05.2021; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.
Ухвалою від 23.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про витребування у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» для огляду оригінал договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року та оригінали усіх додатків до договору факторингу.
Представниця позивача у відповіді на відзив та представник позивача у позові просять здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представниця відповідача не заперечувала проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, та за відсутності сторони позивача.
У судовому засіданні представниця відповідача заперечувала проти позовних вимог з мотивів викладених у відзиві, також вказала, що позивачем не підтверджено право вимоги за кредитним договором, проценти нараховані після строку дії договору і є незаконними.
Вислухавши пояснення сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, суд проходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4142782, шляхом підписання електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором).
Відповідно до умов договору п. 1.1. Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати іншізобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Кредит надається строком на 20 днів з 15.05.2021 року (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 04.06.2021 року. Відповідно до п. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 2000 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2. Проценти за користування кредитом: 5000 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Про факт укладення договору також свідчать: Анкета-заява на кредит № 4142782, Графік платежів за договором про споживчий кредит 4142782 від 15.05.2021року.
Згідно платіжного доручення № 46312251 від 15.05.2021 року ТОВ «МІЛОАН» перераховано ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 20000 грн. на карту НОМЕР_3 *44.
Відповідно до інформації наданої суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Ідентифікаційні дані власника картки: - прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - серія та номер паспорта НОМЕР_6 адреса місця проживання Адр. факт.: АДРЕСА_1 - контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_7 Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом нa 01-01-2026 р.: фінансовий номер телефону НОМЕР_7 .
Згідно до виписки по рахунку НОМЕР_4 за період з 15-05-2021 - 20-05-2021 року, на карту 15.05.2021 року здійснено переказ коштів - «Viplata zaima Miloan» у сумі 20000 грн.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування і погашення, складені ТОВ «МІЛОАН», заборгованість за кредитним договором № 46312251 становить 87000 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн.; заборгованість за відсотками становить 65000 грн.; заборгованість за комісією 2000 грн.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручним для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача кредитний договір не був би укладений сторонами, цей правочин у розумінні положень ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами та комісію. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «МІЛОАН», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Наданий суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості у справі.
Встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд приходить висновку про доведеність позивачем як факту укладання між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем договору так і невиконання позичальником свого обов'язку зі своєчасного повернення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.
Посилання сторони відповідача на те, що договір на підписаний відповідачем, суд відхиляє з огляду на те, що наданий суду електронний доказ - договір про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 року, у вигляді PDF файлу, при відкритті через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів Adobe Reader містить підпис ОСОБА_1 у вигляді одноразового ідентифікатора S55588.
Твердження сторони відповідача на не отримання відповідачем грошових коштів у кредит з посиланням на виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за картковими рахункам в період 15.05.2021 року, суд не приймає при ухваленні рішення, так як виписки стосуються карткових рахунків відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , в той час кредитні кошти за договором про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 року були перераховані відповідачеві ОСОБА_1 на його картковий рахунок за № НОМЕР_4 .
13.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір Факторингу № 07Т.
Згідно умов Договору Факторингу № 07Т Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог е самостійним Додатком, та не замінює попередній. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.
Договір Факторингу № 07Т від 13.09.2021 року підписаний представниками ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», плата за договором підтверджена наданими суду копіями платіжних інструкцій.
У відповідності до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4142782 від 15.05.2021року у розмірі 87000 грн. із яких: заборгованість за тілом 20000 грн.; заборгованість за відсотками 65000 грн.; заборгованість за комісією 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив ТОВ «МІЛОАН» або ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Посилання сторони відповідача на те, що витяг з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року підписано від імені ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенком М.Е. а не директором Лукашем О.А., що свідчить, на переконання сторони відповідача, на відсутність підтвердження права вимоги за кредитним договором № 4142782 від 15.05.2021року, суд відхиляє так як витяг з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 року сформовано 15.04.2024 року і підписано директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенком М.Е., який відповідно до витяге з наказу № 7-к від 05.10.2022 року приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Таким чином, надані суду докази вказують на те, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем 15.05.2021 було укладено договір по споживчий кредит № 4142782, на виконання якого відповідачу перераховано на його банківський картковий рахунок кредит у розмірі 20000 грн., які відповідач зобов'язався повернути через 20 днів, тобто 04.06.2021 року, і сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 5000 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
У подальшому ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договором по споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021року в розмірі 65000 грн. (який був відступлений ТОВ «МІЛОАН») суд зазначає наступне.
За умовами договору про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021року сторони встановили строк кредитування 20 днів, тобто до 04.06.2021 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
У п. 1.5. договору про споживчий кредит та додатку № 1 до договору (Графік платежів), який є невід'ємною частиною договору, зазначено, що загальна вартість кредиту становить 27000 грн., з яких: сума кредиту 20000 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом за 20 днів розрахункового періоду становить 5000 грн., що розраховані за процентною ставкою - 1,25 %, комісія за надання кредиту 2000 грн.
Враховуючи наведене, та у відповідності до норм права, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З огляду на погоджені сторонами умови договору про споживчий кредит, відсутні підстави для нарахування процентів з 04.06.2021 року, тобто за межами строку кредитування, а їх нарахування позивачем є неправомірним.
Нараховані проценти за користування кредитними коштами станом на 04.06.2021 складають 5000 грн., тому саме вказана сума має бути стягнута з відповідача в погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Доводи представника позивача з приводу пролонгації строку кредитування є безпідставними з огляду на встановлений строк кредитування в договорі, визначену суму відсотків за користування кредитними коштами у цей період, узгодження таких умов сторонами договору.
Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.
Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит визначено, що комісія за надання кредиту 2000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Своєю вимогою про стягнення комісії за надання кредиту позивач не означив та не деталізував поняття «комісія за надання кредиту».
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «України «Про банки та банківську діяльність»).
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 2000 грн. не підлягають задоволенню.
Таким чином, за умовами договору про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021року відповідач ОСОБА_1 повинен повернути тіло кредиту в сумі 20000 грн. та відсотки в розмірі 5000 грн., а всього - 25000 грн.
Щодо вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 , 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надано: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 січня 2025 року; копію детального опису робіт (наданих послуг), додаткова угода №4142782 від 02.04.2025 року до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 січня 2025 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) №4142782 від 28.03.2025 року. За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 6000 грн.
На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суду надано: ордер серії № 1260814 адвоката Мар'єнко В.Ю.; Договір № 97/25 про надання правничої допомоги від 19.08.2025 року; Акт № 1 Прийому - передачі виконаних робіт по договору № 97/25 від 19.08.2025 року; Квитанція № 1 про сплату послугу наданні правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 97/25 від 19.08.2025 року на суму 2000 грн.; Квитанція № 2 про сплату послугу наданні правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 97/25 від 19.08.2025 року на суму 4000 грн. За змістом документів вбачається, що професійна правнича допомога надана відповідачу на загальну суму 6000 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.
Суд погоджується з тим, що позивачем у справі понесено витрати на правничу допомогу, в свою чергу, відповідачем теж понесено витрати на правничу допомогу. Докази наявності відповідних витрат є належними та допустимими, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню.
Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 87000 грн., суд виснував, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 25000 грн., і таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню на 28,7%, і відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1722 грн.(6000 грн.*28,7%); а з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь відповідача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4278 грн.(6000 грн.*71,3%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Шляхом взаємозаліку сум витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2556 грн. (4278 грн. - 1 722 грн.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Враховуючи задоволення позову на 28,7%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 695 грн. 23 коп.( 2422,40 грн.* 28,7%).
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст. 13, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4142782 від 15.05.2021 року у розмірі 25000 грн. яка складається із тіла кредиту в розмірі 20000 грн., відсотків в розмірі 5000 грн., а також судовий збір у розмірі 695 грн. 23 коп., а всього стягнути 25695 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять)грн. 23 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Інформація про учасників
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746, ел. пошта info@dgfinance.com.ua, тел. 380674280050.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_12 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , проживає за адресою ВПО: АДРЕСА_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_7
Суддя: І.Г.Кучерук