Справа № 331/566/26
Провадження № 2/331/1631/2026
07 квітня 2026 року місто Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Суперіум» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку за 19 днів до початку першого судового засідання уточнило.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначає, що 19.11.2019 ОСОБА_1 уклала з АТ «Укрсиббанк» договір про відкриття та комплексне розрахункове касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95850377000, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг 55% Grace» поточний рахунок НОМЕР_1 , на який встановлює ліміт овердрафту (надає кредит), а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором та правилами споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк». Розмір процентної ставки складає 55%, строк кредитування - по 05.12.2021 з можливою пролонгацією, розмір ліміту - 20000,00 грн.
Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав позичальнику кредитні кошти на умовах та в розмірі, передбачених договором, однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
У подальшому АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Гарда Фінанс» за договором факторингу №230 від 24.01.2022 право вимоги до відповідача за кредитним договором №95850377000.
24.01.2022 право вимоги за кредитним договором №95850377000 від ТОВ «Гарда Фінанс» було передано за договором факторингу №2401 ТОВ «ФК «Суперіум».
Таким чином, ТОВ «ФК «Суперіум» наділено правом вимоги до відповідача за договором №95850377000.
Загальний розмір заборгованості за договором №95850377000 від 19.11.2019, що підлягає стягненню з відповідача станом на день відступлення права вимоги, відповідно до розрахунку заборгованості становить 20854,33 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 15689,26 грн.; заборгованість за відсотками - 5165,07 грн.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість за договором №95850377000 від 19.11.2019 у розмірі 20854,33 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін.
Ухвалою суду 23.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
28.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому вона зазначила, що позивач заявляє вимогу про стягнення 20854,33 грн., але водночас у позовній заяві сам визнає відсутність належного розрахунку заборгованості та первинних бухгалтерських документів. Подання позову без доказів, що підтверджують розмір вимог, суперечить принципам цивільного судочинства. Крім того, через окупацію її місця проживання вона позбавлена доступу до власних документів, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на ТОТ» також має бути враховано судом. Крім того, вона вказала, що позивачем у порушення вимог п. 5-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період дії воєнного стану нараховано відсотки у розмірі 5165,07 грн. Також вона зазначила щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, який припинив свою дію 05.12.2021, у зв'язку з чим просила застосувати його наслідки.
04.02.2026 від представника позивача надійшли заперечення проти заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у яких вона зазначила, що відповідно до умов договору строк кредитування встановлений до 05.12.2021 з можливою пролонгацією, а отже починається відлік позовної давності з 06.12.2021. Крім того, вона послалася на норми ст. ст. 261, 264 ЦПК України та п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину (з 12 березня 2020 року) строки позовної давності були продовжені до 30.06.2023, а під час воєнного стану (з 24 лютого 2022 року) строк позовної давності було зупинено на строк дії такого стану. Тому, за твердженням представника позивача, загальна позовна давність щодо вимог до ОСОБА_1 про стягнення боргу внаслідок невиконання нею зобов'язань за кредитним договором № 95850377000 почала перебіг 06.12.2021, була продовжена 12.03.2020 на період дії карантину та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану, який на сьогодні триває. У зв'язку з цим вимога відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає.
04.02.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких щодо пропуску строку позовної давності та клопотання про застосування його наслідків вона вказала, що оскільки термін дії картки закінчився у 2021 році, то строк звернення до суду минув задовго до подання позову. Згідно з Постановою Верховного Суду у справі № 753/811/21, воєнний стан не є автоматичною підставою для поновлення строків, а позивач, як професійна фінансова установа, активно купував права вимоги у 2024 році, що свідчить про наявність технічної можливості звернутися до суду в межах строку позовної давності. Щодо відсутності доказів та втрати документів через війну вона вказала, що клопотання позивача про витребування виписок у АТ «Укрсиббанк» фактично підтверджує, що на момент подання позову він не володів точним розрахунком заборгованості, а вона як відповідач позбавлена можливості надати власні контррозрахунки чи оригінали квитанцій, оскільки всі її паперові документи залишилися за місцем попереднього проживання, доступ до якого наразі втрачено через об'єктивні обставини - війну. Вимоги позивача базуються лише на «витязі з реєстру», а тому є голослівними. Щодо незаконності нарахувань відсотків, то відповідно до п. 5-2 Прикінцевих положень Закону «Про споживче кредитування», нарахування будь-яких відсотків, штрафів та пені для споживачів на територіях, які віднесені до територій можливих бойових дій, як і м. Кам'янське Дніпропетровської області, де вона наразі зареєстрована як ВПО, у період дії воєнного стану заборонено, а тому будь-які нарахування після 24.02.2022 є протиправними.
У відповідь на ухвалу суду від 23.02.2026 АТ «Укрсиббанк» 20.03.2026 надіслало до суду лист про надання інформації від 16.03.2026 №31-4-01/3586-БТ, відповідно до якого надано виписку по рахунку №НОМЕР_1 до кредитного договору №95850377000 від 19.11.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк», а також розрахунок заборгованості.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві зазначила клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з'явилася, але 29.01.2026 надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 19.11.2019 між ОСОБА_1 (клієнт) та АТ «Укрсиббанк» (банк) укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95850377000, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55 grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, а саме: поточний рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України.
Розділом 2 Договору-анкети визначено умови кредитування, відповідно до яких ліміт кредитування: 20000,00 грн., строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 05.12.2021, щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування - у відповідності до тарифного плану, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки: 55% річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями: 55% річних, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями протягом пільгового періоду: 0,00% річних, пільговий період для погашення заборгованості: до 56 днів. Орієнтовна загальна вартість ліміту кредитування: розрахунок карткою в терміналі - 50000,00 грн., розрахована банком мінімальна сума поповнення карткового рахунку (усереднено за 24 місяці) - 3230,00 грн., з яких 1147,00 грн. - погашення процентів та комісій, 2084,00 грн. - на зменшення строкової заборгованості, орієнтовна загальна вартість ліміту кредитування 77520,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка ліміту кредитування 55%.
Також положеннями п. 2.2 розділу 2 Договору-анкети визначено умови кредиту «Оплата частинами», положеннями п. 2.3 розділу 2 Договору-анкети визначено умови використання і погашення ліміту кредитування та «кредиту «плати частинами».
У подальшому АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Гарда Фінанс» за договором факторингу №230 від 24.01.2022 право вимоги до відповідача за кредитним договором №95850377000, що підтверджується копіями вказаного договору, платіжного доручення № 546 від 24.01.2022 та витягу з реєстру боржників, де інформація про заборгованість ОСОБА_1 вказана під №350.
24.01.2022 право вимоги за кредитним договором №95850377000 від ТОВ «Гарда Фінанс» було передано за договором факторингу №2401 ТОВ «ФК «Суперіум», що підтверджується копіями вказаного договору, акту приймання-передачі права вимоги від 24.01.2022, платіжної інструкції № 4 від 21.01.2022 та витягу з реєстру боржників, де інформація про заборгованість ОСОБА_1 вказана під №260.
Відповідно до наданого АТ «Укрсиббанк» розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача за договором №95850377000 від 19.11.2019 за період з 18.11.2019 по 20.01.2022 включно становить 20854,33 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 15689,26 грн.; заборгованість за відсотками - 5165,07 грн.
Суд враховує, що відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за договором №95850377000 від 19.11.2019, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованості у розмірі 19392,18 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом - 15689,26 грн.; заборгованості за відсотками за період з 15.12.2019 по 05.12.2021 включно - 3702,92 грн.
Щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів починаючи з 06.12.2021, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1.1 договору №95850377000 від 19.11.2019 строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 05.12.2021. При цьому, позивачем не надано доказів того, що строк дії ліміту кредитування за даним договором продовжувався за взаємною згодою сторін.
Таким чином, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку їх дії відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає стягненню заборгованість за договором №95850377000 від 19.11.2019 у розмірі 19392,18 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом - 15689,26 грн.; заборгованості за відсотками за період з 15.12.2019 по 05.12.2021 включно - 3702,92 грн.
При цьому, суд не враховує посилання відповідача на положення п. 5-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про споживче кредитування» пункт з таким номером відсутній, а відповідачем не наведено дослівно зміст норми вказаного закону, на який вона посилається, що, відповідно, позбавляє суд можливості встановити дійсний номер і дійсний зміст відповідної правової норми.
Щодо застосування у даному випадку наслідків пропуску строку позовної давності, як на тому наполягає відповідач, то тут суд враховує таке.
Договір №95850377000 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено 19.11.2019, а з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 22.01.2026.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Таким чином, на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.
З викладеного вбачається, що до вимог ТОВ «ФК «Суперіум», строк позовної давності до яких не сплив на час початку та дії карантину, а в подальшому, на час початку та дії воєнного стану, тобто станом на час пред'явлення позову до суду, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
Аналогічні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність первинних документів, які б підтверджували розмір наявної у неї заборгованості, оскільки такі документи були витребувані судом за клопотанням позивача у АТ «Укрсиббанк», долучені до матеріалів справи і досліджені судом під час розгляду справи.
Усі інші доводи відповідача, на переконання суду, не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги не беруться.
При цьому, суд також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2475,73 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений за подання позову до суду 2662,40 грн. х суму задоволених позовних вимог 19392,18 грн. / суму заявлених позовних вимог 20854,33 грн.).
Доказів понесення позивачем інших судових витрат до суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення № 35А, код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за договором №95850377000 від 19.11.2019 у розмірі 19392 (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві) гривні 18 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом - 15689,26 грн., заборгованості за відсотками за період з 15.12.2019 по 05.12.2021 включно - 3702,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення № 35А, код ЄДРПОУ 42024152) судовий збір в розмірі 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) гривень 73 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 07.04.2026.
Суддя Юлія КАРЕТНИК