Справа 305/3509/25
Провадження по справі 2/305/971/25
10.04.2026 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., за участі представника позивача Пилипчика С.В., представника відповідачки - адвоката Воронецької Н.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами, -
До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_2 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4320365 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
акож сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.
29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4320365. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4320365. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4320365.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4320365 від 10.07.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 38912.50 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4500.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33412.50 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 1000.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.
Повідомили суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає: судовий збір: 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу: 13000.00 грн.
Враховуючи викладене представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за Договором № 4320365 від 10.07.2021 у розмірі 38912.50 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.11.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Представником відповідачки через систему «Електронний суд», до суду подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить, відмовити у задоволенні позову зменшити розмір витрат на правничу допомогу. (т. 1 а.с. 170-185)
Вказаний відзив вмотивовано тим, що факт укладення договору про споживчий кредит №4320365 (надалі кредитний договір) та факт надання кредитних коштів за договором не підтверджені належними доказами. Інформація про одноразовий ідентифікатор підпису ОСОБА_2 , а саме «F28322 від 10.07.2021 13:00» надрукована у звичайному форматі у лівому верхньому куті на першій сторінці індивідуальної частини договору, не відповідає часу обробки та підпису договору, що вказані у Анкеті-заяві на кредит № 4320365 від 10.07.2021, яка є невід'ємною частиною договору і містить деталізацію всього процесу в часі, на третій сторінці якої вказано інший час нібито підписання договору - 11:59 10.07.2021. При цьому час підпису договору зі сторони кредитодавця ТОВ «Мілоан», надрукований у правому верхньому куті першої сторінки індивідуальної частини договору, а саме «12:59» також суперечить часу , вказаному в заяві на отримання кредиту, є більш пізнім. Додаток №1 до договору «Графік платежів за договором про споживчий кредит 4320365 від 10.07.2021» та Додаток №2 «Паспорт споживчого кредиту №4320365», які є невід'ємними частинами договору і містять істотні умови про розмір і строки, вартість та інші умови надання споживчого кредиту, взагалі не підписані сторонами, дані про одноразові ідентифікатори підпису, їх дати та час, а також будь-які інші види підписів сторін на зазначених документах відсутні. Довідка, видана ТОВ «Мілоан» щодо одноразового ідентифікатора підпису позичальника, не може вважатися належним підтвердженням факту такого підпису, оскільки:- ця довідка не містить дати її видачі- ТОВ «Мілоан» не є належним субєктом, який може підтвердити такий підпис, про що вказано, зокрема у Правилах надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13.05.2021), далі за текстом Правила. А відтак, ТОВ «Мілоан» не є субєктом, який може підтвердити достовірність цифрового ідентифікатора підпису ОСОБА_2 . Крім того, позивач не надав доказів, які б підтверджували реєстрацію відповідача в реєстраційних системах ТОВ «Мілоан».
У доданій до позовної заяви роздруківці квитанції не вказані реквізити отримувача платежу, а саме прізвище, ім'я та по батькові Позичальника, ідентифікаційний код, повний номер карткового рахунку, банківську установу. Тобто відсутні будь-які дані, які б давали можливість ідентифікувати особу отримувача таких коштів. А отже факт надання кредитних коштів за кредитним договором саме Відповідачу не доведений і не підтверджений жодним належним доказом Згідно вказаної роздруківки Отримувач - VIZA 414943*18.
В будь-якому випадку є безпідставним нарахування процентів після закінчення строку користування кредитними коштами, що підтверджується і правовими висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Нарахування процентів після закінчення строку користування кредиту також суперечить нормам статей 1050, 1048 ЦК України. Після закінчення строку кредитування проценти могли нараховуватись лише як відповідальність за прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, але позивач таких вимог не заявив.
Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості - відомості про щоденні нарахування та погашення, виданої ТОВ «Мілоан», заборгованість складається з 4500,00 грн кредиту, 1000,00 грн комісії за оформлення кредиту і 13837,50 грн процентів, які нараховані за період з 11.07.2021 по 28.10.2021, тобто і після закінчення строку користування кредитом (строк - 09.08.2021). Знову ж таки вказаний розрахунок не містить ані дати його складання, ані дати його видачі. З незрозумілих причин ТОВ «Вердикт капітал» у розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 безпідставно ще збільшило суму заборгованості на 19 575,00 грн, донарахувавши відсотки за період з 29.11.2021 по 23.02.2023. При цьому строк користування кредитом вже закінчився. Будь-які заяви щодо продовження строку користування кредитними коштами позичальник не подавав. Отже, позикодавць не мав права нараховувати відсотки після 09.08.2021 . Тим більше не міг це робити фактор - ТОВ “Вердикт Капітал». Жодних додаткових угод щодо пролонгації/продовження строку користування кредитом сторони не підписували, будь-які такі угоди чи заяви в матеріалах позовної заяви відсутні. Можливість в односторонньому порядку продовжувати строк кредитування ані законом, ані договором не передбачена.
В даному випадку позикодавець застосував договір на свою користь збільшивши в односторонньому порядку строк користування кредитом і донарахував відсотки за ставкою, у 3 рази вищою від початкової, та донарахував комісію, чим збільшив розмір заборгованості позичальника у 5 разів порівняно первинною сумою боргу: з 8250,00 грн (згідно Графіку платежів) до 38 912,50 грн, (згідно розрахунку, без урахування 4150 грн погашень) і у 8 разів порівняно з первинною сумою кредиту. Такий дисбаланс на користь позикодавця, непропорційне збільшення суми зобов'язань позичальника, який у даному зобов'язанні як споживач є більш слабкою стороною, є несправедливим і недобросовісною поведінкою позивача. Окремо слід звернути увагу на те, що кошти в сумі 4150,00 грн, що надійшли 07.09.2021 на погашення основної заборгованості, товариством безпідставно були направлені на погашення процентів (3150 грн) і на сплату комісії за пролонгацію (500 грн). 28.10 2021 знову ж таки кошти в сумі 500 грн були направлені на оплату процентів.
Також відповідач заявляє клопотання в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявленого Позивачем.
Представником позивача через систему «Електронний суд», до суду подано клопотання про витребування доказів. (т. 1 а.с. 186-192)
Представником відповідача через систему «Електронний суд», до суду подано заперечення на клопотання про витребування доказів, з додатками. (т. 1 а.с. 193-219)
В подальшому представник позивача через систему «Електронний суд», подав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. (т. 1 а.с. 221-239)
Вказана відповідь вмотивована тим, що 10.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_2 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4320365 (далі - Договір). Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані. Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором ; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.
Правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісним кредитором та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору. Оскільки згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
З договору про споживчий кредит вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження № 61-1602св20.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи, що первісний кредитор не є банком, відповідна операція була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства Дана обставина підтверджується листом «Лікпей», відповідно до якого 10.07.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 .
Відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17. Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв'язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору.
Умови договору про автоматичну пролонгацію строку кредитування жодним чином не завдає шкоди Позичальнику, оскільки поряд із обов'язком сплачувати відсотки в період автоматичного продовження строку кредитування, Позичальник набуває і право правомірно користуватись кредитом та правомірно не повертати його протягом такого строку.
Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Відповідно до п. 2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору. Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов'язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування . При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Звертає увагу суду, що договори про відступлення права вимоги, не оскаржуються в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та чинному законодавству. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок. Відповідно до п. 2.2 Договору факторингу фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників. Відповідно до п. 2.4 Договору факторингу фактор одержує право (замість кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається. Таким чином, договором факторингу не обмежено права наступного кредитора, в тому числі і право нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом.
Від представника відповідачки через систему «Електронний суд», до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позову. (т. 2 а.с. 1-12)
Вказані заперечення обґрунтовано тим, що щодо паспортних та інших ідентифікаційних даних Відповідача, наведених у анкеті заявці на кредит, то зазначення таких даних не є підтвердженням факту укладення договору, як розцінює Позивач (стор. 4 Відповіді на відзив), оскільки сам намір - звернення будь-якої фізичної особи до фінансової установи з метою отримати чи з'ясувати на яких умовах могла б така особа отримати певну фінансову послугу такого правочину як договір позики/кредитний договір - це двосторонній правочин, для укладення якого потрібна згода обох сторін, досягнення згоди з усіх істотних умов договору. При цьому звертаю увагу, що електронна адреса Відповідача у вказаній анкеті відсутня. Якщо припустити достовірність такої заяви, то згідно даних, наведених у ній, Відповідач мав намір на кредитування строком на 30 днів, з датою повернення кредиту 09.08.2021, без жодних пролонгацій. Крім того, ані додана до позовної заяви роздруківка Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю “Мілоан» в редакції від 13.05.2021, яка є загальною частиною кредитного договору, ані аналогічна версія цих Правил на веб сайті ТОВ “Мілоан» взагалі не містить підтвердження про затвердження цих Правил уповноваженим органом товариства. Отже виникає сумнів у юридичній силі - чинності цих Правил.
Ніщо об'єктивно не перешкоджало ТОВ “Мілоан» як власнику рахунку, надати відповідне підтвердження рахунку: платіжне доручення, виписку по власному рахунку і жодних обмежень щодо розкриття банківської таємниці в даному випадку немає. Оскільки:- по перше, відповідно до чинного законодавства, що було вказано у відзиві, переказ коштів в національній валюті з рахунку юридичної особи іншому отримувачу здійснюється на підставі відлповідного розрахункового документа - платжного доручення, а відповідно до правил ведення фінансової звітності юридична особа, а тим більше, фінансова компанія повинна зберігати такі документи;- по друге, як власник рахунку, у будь-який момент ТОВ “Мілоан» може отримати від свого обслуговуючого банку відповідні виписки та копії документів про проведення переказу коштів, розрахункових операцій (платіжне доручення);- по третє, відповідно до п. 12.5. Правил надання фінансових кредитів ТОВ “Мілоан» кредитні договори а також інші документи, на підставі яких було надано фінансовий кредит, формуються у справи та є документами довгострокового зберігання. Крім того, навіть сам факт отримання коштів Відповідачем за відсутності укладеного кредитного договору між нею і ТОВ “Мілоан», тобто підтвердженого факту узгодження обома сторонами всіх істотних умови такого договору, означатиме лише отримання коштів, але не отримання кредиту!. У разі якщо Відповідач отримав такі кошти без належних правових підстав, то така ситуація буде регулюватися нормами глави 83 ЦК України (майно, набуте без достатньої правової підстави) і в такому випадку згідно зі ст. 1214 ЦК України потерпілий має право вимагати повернення коштів та процентів в порядку ст. 536 ЦК України. Однак Позивач таку вимогу не заявляв. Факт часткової оплати 07.09.2021 в сумі 4 150 грн та 28.10.2021 в сумі 500 грн свідчить про те, що фактична заборгованість Відповідача перед ТОВ “Мілоан» за коштами, які він отримав без достатньої правової підстави, становить 350 грн. (5000 грн - 4650 грн = 350 грн ). Оскільки Відповідач, згідно його повідомлення, на даний час не має доступу до рахунку, що мав у 2021 році, немає відповідного застосунку і карти, то на даний час не може надати відповідні документи. По третє, щодо безпідставного твердження Позивача про узгодження пролонгації кредитного договору і нарахування збільшених в рази процентів і комісій. Позивач безпідставно стверджує, що Відповідач “тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п.2.3.2. а) Договору...» (стор. 11 Відповіді на відзив) і до того ж робить цей висновок, посилаючись на розрахунок ТОВ “Мілоан», який не містить ані дати його видачі, ані дати його складання. При цьому Позивач як на підставу пролонгації посилається на наявність заборгованості, що не відповідає ані закону, ані договору. В частині безпідставного нарахування процентів після закінчення строку користування кредитом - Відповідач надав детальне обгрунтування у Відзиві. Оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов, то відповідно кредитний договір між ТОВ “Мілоан» і Відповідачем укладений не був. Отже у разі підтвердження факту отримання Відповідачем коштів від ТОВ “Мілоан» в сумі 5000 грн, то можна вважати такі кошти отриманими без достатньої правової підстави, а оскільки з них вже повернуто 4650 грн (що Позивач не заперечує), то залишок боргу становить 350 грн. Відсутності у фактора правових підстав для нарахування процентів Фактором (ТОВ “Вердикт Капітал») та щодо відсутності у Відповідача обов'язку з виконання зобов'язання перед новим кредитором ТОВ “Коллект Центр» в силу норм ст. 1082 ЦК Українии Відповідач навів відповідні аргументи у Відзиві.
Від представника позивача через систему «Електронний суд», до суду надійшли додаткові пояснення (т. 2 а.с. 13-23) Відповідно до яких згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. До позовної заяви були додані Договір з додатками, серед яких заявка на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту, які містять всі відомості щодо умов кредитування, в т.ч. щодо порядку нарахування процентів, строку кредитування, реальної річної ставки, тощо. Аналогічні відомості містяться також і в самому Договорі. При цьому, дані документи підписані Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Наголошують, що заперечення Відповідачем факту укладення договору та ознайомлення з його умовами є недоречними, оскільки Відповідач частково сплачував заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання факту укладення договору та ознайомлення з його умовами. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17. Товариство не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS». Таким чином, Кредитодавець не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту. Так, на підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви було додано квитанцію «Лікпей», відповідно до якої 10.07.2025 року відбувся переказ грошових коштів ОСОБА_2 у сумі 5 000,00 грн на номер картки 4149 43*18, реквізити якої позичальник власноруч вказав при заповненні форм на сайті Кредитодавця. Враховуючи вищевикладене, зазначена квитанція надавача платіжних послуг «Лікпей» є належним доказом видачі кредиту.
Сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв'язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору.
Договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. Наголошуємо, що на момент укладення кредитного договору Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а також частково виконував умови договору що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Також до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідачки, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову. (т. 2 а.с. 37-41) Вказані пояснення вмотивовані тим, що Відповідач позов не визнає і просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у Відзиві та у запереченні, а також додатково пояснює наступне. 1. Щодо самого кредитного договору, нібито укладеного між ТОВ “МІЛОАН» та Відповідачем: - як було зазначено раніше, Позивач не надав належних і допустимих доказів в розумінні цивільного процесуального законодавства, які б підтверджували факти підписання (укладення) Відповідачем такого договору, досягнення згоди з усіх істотних умов, факт надання кредитних коштів саме Відповідачу, подання Відповідачем заяви про пролонгацію (продовження строку користування кредитними коштами) та суму заборгованості; - умови договору суперечать Закону України “Про споживче кредитування» в редакції, що діяла на дату укладення спірного договору, а отже є нікчемними наступні положення кредитного договору. Позивач всупереч вимогам законодавства просить стягнути з Відповідача, суму процентів, які були нараховані після закінчення строку користування кредитом. Як уже зазначено у Відзиві, Позивач безпідставно ототожнює проценти, встановлені як плата за користування кредитними коштами, які можуть бути нараховані лише за строк користування кредитом (ст. 1049 ЦК України) і проценти як міру відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (ст. 1050, 625 ЦК України). Сума заборгованості штучно завищена первинним Кредитодавцем унаслідок ненаправлення коштів на погашення основної заборгованості, та безпідставної односторонньої пролонгації, збільшення відсотків. А відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України “Про споживче кредитування» за порушення виконання споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати (на момент надання кредиту МЗП - 6000 грн, а кредит - 5000 грн), процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. В силу ст. 516, 1083 ЦК України у Позивача, який не довів факт повідомлення Відповідача належним чином про відступлення права вимоги за кредитним договоро м, НЕ НАБУВ право вимагати від Відповідача виконання такого зобов'язання на свою користь, у Відповідача НЕ ВИНИК обов'язок з виконання такого зобов'язання перед Позивачем як новим кредитором. Отже позовні вимоги Позивача до Відповідача є передчасними і безпідставними. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал»; про подальший перехід права вимоги до ТОВ «Коллект центр».
Ухвалою суду від 04.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача, про витребування доказів, та витребувано інформацію зазначену у клопотанні. (т. 2 а.с. 46-47)
Представник позивача у судовому засідання яке відбулось 01.04.2026 року, посилаючись на письмові матеріали подані до суду просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідачки у судовому засідання яке відбулось 01.04.2026 року, посилаючись на письмові матеріали подані до суду просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази на які посилають сторони, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.07.2021 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_3 укладено Договір № 4320365, відповідно до умов якого: п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо..
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту за договором № 43320365 від 10.07.2021 року Кредитодавцем надано відповідачу кредит у розмірі 5000 грн.: 1) Дата 10.07.2021 року; 2) ID платежу 153fb7c9-427f-4bc3-8721-9ffaeeede2_637615188468166283; 3) Сума 5000.00 грн.; 4) карта/рахунок НОМЕР_2 .
Відповідно до отриманої інформації з АТ КБ «ПриватБанк», яка була витребувана вище зазначеною ухвалою, судом встановлено на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , та відповідно до виписки за договором № б/н за період 10.07.2021-10.08.2021, на картковий рахунок № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 зараховано 5000 гривень, деталі операції: «Переказ коштів. Коментар: Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 1701696290».
Відповідачка не в повному обсязі виконала свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4320365 від 10.07.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 38912.50 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4500.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33412.50 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1000.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
В подальшому, 29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4320365.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4320365.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4320365.
В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу та непогашену заборгованість за Договорами 4320365 від 10.07.2021, не сплатила в повному обсязі.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.525, 625 ЦК України).
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитних договорів, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Стаття ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено матеріалами справи, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору № 4320365 від 10.07.2021, виникла заборгованість на загальну суму 38912.50 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4500.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33412.50 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1000.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн..
З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що відповідачка частково сплачувала заборгованість, тобто фактично визнала кредитний договір, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненнідо суду з цим позовом позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.09.2025 № 0557080215 року.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від «01» липня 20254 року; копію заяви про надання правничої допомоги № 737 від 01.08.2025 року; копію Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року на загальну суму 13000 грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Суд зазначає, що розмір пред'явлених ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору. При цьому судом було враховано однотипність складених в інтересах ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» адвокатом позовних заяв, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль правника.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст.ст. 509-510, 514, 525-526, 530, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за Договором № 4320365 від 10.07.2021 року у розмірі 38912 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) судові витрати, понесені позивачем, які складаються з сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Попова