СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/8332/26
ун. № 760/2903/26
03 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
19 березня 2026 року Солом'янський районний суд міста Києва направив до Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 30.03.2026.
Дослідивши позовну заяву та додатки до неї, суддя дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У розумінні зазначеної норми, суд має бути обов'язково «встановлений законом». Фраза «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04; п. 24) від 20.07.2006). Цей орган має бути встановлений законом - суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.
Формулювання «суд встановлений законом» засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Тобто, поняття «суд встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Отже, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
У постанові від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди (частина шоста статті 28 ЦПК України).
Предметом позову є вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Матеріалами справи підтверджено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 15 квітня 2022 року приблизно о 08 год 10 хв у АДРЕСА_2 напроти та на відстані біля 70 м від будинку АДРЕСА_3, в якому розташований магазин - хімія та обладнання для басейнів або ж «Басейни», ліворуч, на відстані приблизно 500 метрів - будівля ринку «Столичний».
Подана позивачем роздруківка карти з координатами місця дорожньо-транспортної пригоди свідчить, що дорожньо-транспортна пригода сталася не у Святошинському районі міста Києва.
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2329282 від 11.02.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на те, що відповідач не має зареєстрованого місця проживання у Святошинському районі міста Києва, а також на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не у Святошинському районі міста Києва, справа не підсудна Святошинському районному суду міста Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин, з метою унеможливлення сумнівів щодо територіального розташування місця дорожньо-транспортної пригоди, суддя дійшов висновку, що справу слід передати на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 28, 31, 258-261, 353-355ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передати на розгляд Дніпровському районному суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ю.В. Кравченко