10 квітня 2026 рокуСправа №160/28330/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 01.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) № 047050033036 від 07.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи з Списком № 2 період навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1986 до 19.06.1989 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу її роботи за Списком № 2 період у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 26.06.1989 по 10.09.2010, з 29.04.2021 по 02.08.2021, а також з 03.08.2021 по 05.04.2022 у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» та з 29.03.2015 по 02.08.2016 у ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що за результатами розгляду документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.1989 до 10.09.2009, з 29.04.2021 до 02.08.2021, оскільки документи за період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» згідно з архівною довідкою від 24.06.2025 передані на зберігання до архівної установи. Для зарахування вищевказаного періоду роботи до пільгового стажу позивача необхідно надати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії. Також, період з 03.08.2021 до 05.04.2022 та з 29.03.2015 до 02.08.2016 не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637. У призначенні пенсії відмовлено у зв'язку із недосягненням позивачем віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадянка України, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
31.07.2025 позивач вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до заяви додано необхідний пакет документів.
Заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як це передбачено пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі- Порядок № 22-1).
За результатами розгляду зазначеної заяви прийнято рішення №047050033036 про відмову в призначенні пенсії від 07.08.2025.
За результатами розгляду документів заявника страховий стаж становить - 31рік 04 місяці 03 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 05 років 02 місяці 5 днів.
В обґрунтування прийнятого рішення зазначено:
-документи за період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» згідно з архівної довідки від 24.06.2025 № М-21/2-09/870 з 26.06.1989 до 10.09.2010, з 29.04.2021 до 02.08.2021 передані на зберігання в архівну установу. Період роботи можливо зарахувати до пільгового стажу на підставі відповідного рішення Комісії.
Також до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючих довідок:
- №143-549 від 20.06.2025 з 03.08.2021 по 05.04.2022, оскільки довідка не відповідає формі такої довідки згідно додатку №5 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, в частині підписів відповідальних осіб, оскільки підписана начальником управління планування та розвитку персоналу, а не директором підприємства (документи про делегування повноважень відсутні);
- №98 від 14.07.2025 з 29.03.2015 по 02.08.2016, оскільки довідка не відповідає формі такої довідки згідно додатку №5 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі -Порядок), в частині підписів, оскільки підписана ліквідатором та потребує перевірки первинних документів.
У призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку 55 років.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.
На підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та п.3 постанови КМУ від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 позивач працювала на наступних посадах у наступні оскаржувані періоди:
26.06.1989 - прийнята в агломераційний цех № 1 Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського машиністом крану металургійного виробництва вапняково випалювальної дільниці по 3 розряду;
01.03.1991- переведена в цех випалювання вапна машиністом крану металургійного виробництва 4 розряду;
ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;
02.06.1998 - у зв'язку з покращенням структури управління, покращення організації та забезпечення виробництва переведена у вогнетривко-вапняковий цех машиністом крану металургійного виробництва дільниці шахтних печей 4 розряду;
Робоче місце атестовано згідно постанови № 992 від 29.12.06;
20.10.2008 - у зв'язку із покращенням структури управління комбінатом переведена там же дільниця обертових та шахтних печей машиністом крану металургійного виробництва 4 розряду;
10.09.2010 - звільнена за ініціативою робітника, ст. 38 КЗпП України;
29.03.2015 - прийнята до ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» машиністом крану (кранівником) 4 розряду дільниці № 3 технологічної служби виробництва мінеральних добрив;
За умовами праці робоче місце атестоване на право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2 згідно наказу № 90/ОС від 27.03.2015;
27.05.2016 - За умовами праці робоче місце атестоване на право пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2 згідно наказу № 103 від 27.05.2016;
31.08.2017-звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України;
29.04.2021 - прийнята в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» в доменний цех дільниця з переробки вогненно-рідких шлаків машиністом крану металургійного виробництва 3 розряду;
Робоче місце атестовано за Списком № 2 згідно постанови № 23 від 26.12.17;
02.08.2021-звільнена у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ПРАТ «ДКХЗ»;
03.08.2021-прийнята в доменний цех ПРАТ «ДКХЗ» дільниця з переробки вогненно-рідких шлаків машиністом крану металургійного виробництва 3 розряду за переведенням з ПАТ «ДМК»;
Робоче місце атестовано за Списком № 2 згідно постанови № 2-МВ від 03.08.2021;
ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 року перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ»;
05.04.2022 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
Вищевказані періоди роботи також підтверджені архівною довідкою від 24.06.2025 № М-21/2-09/870.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 98 від 14.07.2025 позивач у період з 29.03.2015 до 02.08.2016 працювала в ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» машиністом крану (кранівником) 4 розряду дільниці № 3 технологічної служби виробництва мінеральних добрив. Дана посада (машиніст крану) передбачена Списком № 2.
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач у період з 03.08.2021 до 05.04.2022 працювала на посаді машиніста крану у ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ». Дана посада атестована та передбачена Списком №2.
Надана суду копія трудової книжки та Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів в ній містять всі необхідні записи щодо умов та характеру роботи позивача у спірні періоди трудової діяльності.
З огляду на викладене, у відповідача не було підстав для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 26.06.1989 до 10.09.2010, з 29.04.2021 до 02.08.2021, а також з 03.08.2021 до 05.04.2022 та з 29.03.2015 до 02.08.2016.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує також індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) щодо спеціального стажу ОСОБА_1 за періоди роботи в 1998 році, з 2001 до 2010, з квітня 2021 року до серпня 2021 року, з серпня 2021 року до квітня 2022 року, з березня 2015 року до серпня 2016 року за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1».
Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України код підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1» проставлявся тим працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, довідка форми ОК-5 є належним джерелом відомостей про пільговий стаж ОСОБА_1 в спірних правовідносинах за спірний період, про зарахування якого до пільгового стажу вона просить.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1986 до 12.06.1992.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За приписами п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально- виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально- курсовий комбінат; навчальний центр; інші тини закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Згідно з пунктом «д» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 4 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно- технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Статтею 17 Закону передбачено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Стаття 18 Закону містить перелік типів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, який не є вичерпним та включає інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Зміст професійної (професійно-технічної) освіти зумовлюється суспільними вимогами до рівня кваліфікації робітничих кадрів і визначається державними стандартами професійної (професійно-технічної) освіти з кожної професії для підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, зазначених у державному переліку професій (стаття 30 Закону).
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум тощо), а видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 де Верховний Суд підтвердив, що навчання в технікумі дає право на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.
Згідно з Диплому НОМЕР_3 від 20 червня 1989 року позивач навчалася у професійно-технічному училищі № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1986 до 19.06.1989 за професією машиніст крану металургійного виробництва.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 01.09.1986 до 19.06.1989 навчалась у професійно-технічному училищі №22 м.Дніпродзержинська за спеціальністю машиніст крану металургійного виробництва 4 розряду.
26.06.1989 ОСОБА_1 прийнята в агломераційний цех №1 Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського машиністом крану металургійного виробництва вапняково випалювальної дільниці по 3 розряду;
Отже, оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання та днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців то час навчання з 01 вересня 1986 року до 19 червня 1990 року необхідно зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047050033036 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо досягнення позивачем пенсійного віку.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Відтак, на момент звернення за призначенням пенсії позивач досяг пенсійного віку.
Щодо категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ №1-р/2020).
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б» -«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, дане рішення Конституційного Суду України стосується осіб, які працювали на посадах за Списком №2 до 01.04.2015 і станом на час внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII мали легітимне очікування на призначення пенсії у віці 50 років.
Суд зазначає, що згідно із наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 набула до 01.04.2015 необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком за Списком №2.
Відтак, за висновком суду, остання мала легітимні очікування щодо виходу на пенсію у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Отже, суд вважає, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин, оскільки поширює свою дію на позивача, адже остання станом на 01.04.2015 мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії.
Також, аналогічні висновки містяться в пункті 100 рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20. Так, Верховний Суд вказав, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
З урахуванням незарахованих Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області періодів трудової діяльності позивача, пільговий стаж позивача буде становити понад 20 років (з необхідних 10 років), що є достатнім для призначення пільгової пенсії за віком.
Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не оспорює наявність у позивача достатнього страхового стажу.
Відтак, позивач на момент звернення до територіального органу пенсійного фонду України за призначенням пенсії в липні 2025 року набула право на призначення пільгової пенсії за віком по Списку №2.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що пенсія позивачу підлягає призначенню з 31.07.2025, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Натомість, вимоги про виплату пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки пенсія на виконання рішення суду в цій справі ще не призначена позивачу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу спірні періоди трудової діяльності та навчання, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, до якого передано електронну пенсійну справу для вирішення питання призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Отже, з огляду на Порядок № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Отже, саме ГУ ПФУ у Вінницькій області має здійснити зарахування періодів роботи до пільгового стажу позивача та призначити пенсію.
Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування до пільгового стажу періодів роботи та призначити пенсію має бути відмовлено.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області (Ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047050033036 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи з Списком №2 період навчання з 01.09.1986 до 19.06.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу її роботи за Списком №2 періоди трудової діяльності з 26.06.1989 до 10.09.2010, з 29.04.2021 до 02.08.2021, з 03.08.2021 до 05.04.2022 та з 29.03.2015 по 02.08.2016.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області (Ідентифікаційний код: 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон