09 квітня 2026 року
м. Київ
справа №640/2051/19
адміністративне провадження №К/990/15808/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року
у справі №640/2051/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметал»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
08 квітня 2026 року до Верховного Суду всьоме надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №640/2051/19.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник, покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги постанови Верховного Суду: від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 14.01.2021 у справі № 823/603/17, від 28.04.2025 у справі №240/15137/20, від 07.10.2019 у справі № 1540/4792/18, від 30.04.2020 у справі №823/876/16, від 27.05.2025 у справі № 560/2607/20, від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 08.11.2023 у справі № 280/4704/21, від 27.11.2023 у справі №380/18276/21, від 20.11.2023 у справі № 460/11281/21, від 08.08.2024 у справі №520/1009/19, від 05.12.2024 у справі №460/18352/21, від 07.11.2024 у справі №640/38063/21, від 28.04.2025 у справі № 240/15137/20, від 15.06.2023 у справі № 820/5145/16, від 18.09.2020 у справі № 826/16763/16, від 09.10.2025 у справі №640/17317/20, від 20.06.2023 у справі №820/149/16, від 22.10.2024 у справі №360/2196/20, від 11.12.2025 у справі №480/3734/24 та постанову Вищого адміністративного суду України від 01.07.2015 у справі № К/9991/68497/12, й цитує фрагменти наведених постанов.
Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник посилається на окремі висновки Верховного Суду, викладені у різних судових рішеннях, однак такі посилання мають фрагментарний характер та наведені без належного співвіднесення із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи.
Скаржник не обґрунтовує, яку саме норму матеріального права судами застосовано неправильно, у чому полягає така неправильність та яким чином наведені правові висновки Верховного Суду впливають на правильність вирішення цього спору.
Отже, наведені у касаційній скарзі посилання на практику Верховного Суду не свідчать про належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, їх власної інтерпретації та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій. Такі доводи за своєю суттю спрямовані на переоцінку доказів та встановлення нових обставин, що відповідає підставі, визначеній пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак на цю підставу скаржник не посилається та належним чином її не обґрунтовує.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 14 січня 2026 року, в той час як касаційна скарга подана 08 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на первинне звернення із касаційною скаргою в межах визначеного законом строку, а також усі повторні звернення були в межах розумних строків посилаючись на практику Верховного Суду та на практику Європейського суду з прав людини. Крім того, скаржник зазначає про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №640/2051/19 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк