09 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18661/24 пров. № А/857/7605/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,
на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року (суддя - Грень Н.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/18661/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2024 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, оформлене листом від 02.07.2024 року №7.4-2/15-04//106 про відмову у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації №UA209200/2022/029536 від 21.11.2022 року; зобов'язати Львівську митницю надати дозвіл на внесення змін до митної декларації №UA209200/2022/029536 від 21.11.2022 року, відповідно до заяви ФОП ОСОБА_1 від 12.06.2024 року №77 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці, оформлене листом від 02.07.2024 року №7.4-2/15-04//106, про відмову у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації №UA209200/2022/029536 від 21.11.2022 року. Зобов'язано Львівську митницю надати дозвіл на внесення змін до митної декларації №UA209200/2022/029536 від 21.11.2022 року, відповідно до заяви ФОП ОСОБА_1 від 12.06.2024 року №77 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
До суду першої інстанції 27.01.2025 надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн, заявлених при подачі позовної заяви.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 понесені у справі №380/18661/24 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 гривень.
З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що оскаржене додаткове рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого це додаткове рішення підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що визначена судом першої інстанції сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 30.01.2025 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Так, згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 20.01.2025 року у справі Львівським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено повністю, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта.
У розглядуваній справі судом встановлено, що представником позивача направлено суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу. Сума таких витрат складає 20000,00 грн..
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано наступні документи (їх копії): витяг з договору №б/н від 08.07.2024; додаткову угоду №1 від 29.08.2024; ордер серії АЕ №1314691; акт виконаних робіт від 09.09.2024.
Суд встановив, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Тоноян А.К. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 08.07.2024.
Відповідно до п. 1.1 договору, за цим договором адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: представництво та надання інших видів правової допомоги.
Адвокат надає правову допомогу у вигляді: представництва інтересів Клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях, в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів, а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо); надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання запитів, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до п. 3.1 договору, гонорар форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором.
Згідно з п. 3.2 договору, розмір гонорару та оплати за надані послуги проводиться на підставі акту приймання-передачі наданих послуг у розмірі, визначеному за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 4.1 договору, на підтвердження факту надання передбачених цим договором послуг адвокатом складається акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п. 4.2 договору, адвокат зобов'язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники акту. При цьому сторони домовились, що акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані адвокатом клієнту протягом відповідного періоду часу.
09.09.2024 сторонами підписано акт виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) за договором №б/н від 08.07.2024 та за додатковою угодою №1 від 29.08.2024.
Відповідно до акту виконаних робіт, сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову та інші послуги пов'язані з договором в спорі з Львівською митницею про скасування рішення, оформлене листом №7.4-2/15-04//106 від 02.07.2024 про відмову у надані дозволу на внесення змін до митної декларації №UA 209200/2022/029536 від 21.11.2022.
Згідно п. 2 акту виконаних робіт, сторони домовились, що гонорар - оплата за правові послуги встановлюється у фіксованому розмірі - 20000,00 гривень та включає в себе: вивчення порушено Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами. Проведення аналізу нормативно-правової бази. Проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають з справою, дорученої клієнтом- 7500,00 грн; підготовка та подання позовної заяви ( разом з додатками) до Львівського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, оформлене листом від 02.07.2024№ 7.4-2/15-04//106, про відмову у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № UA209200/2022/029536 від 21.11.202; підготовка та подання по справі заяв, клопотань та інших процесуальних документів до суду -12500,00 грн..
Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом професійної правової допомоги та понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що зазначеним Актом детально визначено, що Адвокатом надано на користь Клієнта та підлягають оплаті наступні послуги: вивчення актуальної судової практики в аналогічних спорах, вибір правової позиції, консультація клієнта, підготовка та подача позовної заяви разом з додатками до суду та складання відповіді на відзив по справі.
Суд враховує, що спір у справі виник щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації.
Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення з урахуванням наданих позивачем доказів, принципу співмірності та розумності судових витрат, обсягу опрацьованих адвокатом матеріалів, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, незначної складності справи, наданих адвокатом послуг, які зводилися виключно до формування позовної заяви, вважав за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2500,00 грн. В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
При цьому суд враховує, що дана справа є типовою, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах та відповідно до частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що вказаний розмір витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, враховуючи незначний обсяг матеріалів (2,5 год. х 1000 грн.), що не спростовано відповідачем, а тому вказаний розмір має бути стягнутий з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні Львівським окружним адміністративним судом цієї справи №380/18661/24.
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду 30 січня 2025 року в адміністративній справі №380/18661/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір