01 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/990/25 пров. № А/857/4545/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матковської З.М.,
суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
при секретарі судового засідання: Березюку Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі № 260/990/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
головуючий суддя першої інстанції- Микуляк П.П., час ухвалення - 10.45 год.,
місце ухвалення -м. Ужгород, дата складання повного тексту- 29.12.2025
Товариство з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної митної служби України, яким просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2024/000093/1 від 20.11.2024 року та картку відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305160/2024/000402.
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Д-Трансгейт» здійснює систематичне придбання та митне оформлення товару - дитячі іграшки, згідно договору (контракту) №2022/11/10 від 11 жовтня 2022 року. Вказана господарська операція є реальною та не має ознак фіктивності. Під час митного оформлення товару на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару. Подані документи не містять числових розбіжностей, які не дозволяють встановити числові значення митної вартості. Проте, митний орган зазначених документів не взяв до уваги, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. В розділі 1 графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів митний орган вказав та вигадав, що подані декларантом до митного оформлення основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, а також зазначає про невідповідність обраного методу визначення митної вартості умовам, наведеним у ст. 58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни і зазначає, що декларант на запит митного органу не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості у відповідності з положеннями ст. 53 МК України. В частині 2 статті 53 МК України вказано перелік необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, всі подані документи, які були надані митному органу, вказують на неправомірність прийняття рішення про коригування митної вартості у зв'язку з невиконанням вимог частини 2 статті 53 МК України.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2024/000093/1 від 20.11.2024 року та картку відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305160/2024/000402. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трансгейт" за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суть доводів апелянта зводиться до того, що відповідно до розділу 3 Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP Ужгород згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010, якщо інше не вказано в супровідних документах. Однак, умови поставки в інвойсі, рахунку-проформі, пакувальному листі - DAP Чоп. Тобто, в супровідних документах вказана інша інформація щодо умов поставки.
Наданий до митного оформлення рахунок-проформа № 2023/12/44 від 05.12.2023 (тобто, рахунок-проформа виставлений майже за рік до виставлення рахунку фактури, датованого 11.11.2024 за № 2024/11/22) передбачає банківський переказ, однак не вказано дату коли цей переказ повинен бути здійснений. Додаток до контракту (якій міг передбачати щось інше) до митного оформлення не надано. Вказане може свідчити про наявність попередньої оплати за товар, та, відповідно, наявність платіжного доручення, яке до митного оформлення не надано, що може бути порушенням вимог пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ (документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару). Викладене вище вказує на те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, а також відомостей щодо складових митної вартості, у зв'язку з чим, відповідно до частини 3 ст. 53 МКУ митним органом було здійснено запит додаткових документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак жодних пояснень чи запитуваних додаткових документів декларантом надано не було, відтак обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було.
Апелянт зазначає, що сумніви митного органу та підстави для запиту додаткових документів згідно з вимогами ст.53 МКУ є належним чином обґрунтованими, перелік запитуваних документів є мінімально необхідним з огляду на обставини зовнішньоекономічної операції та виявлені розбіжності. Жодних зайвих чи непередбачених статтею 53 МКУ документів від декларанта не витребовувалось.
Таким чином, при прийнятті рішення про коригування митної вартості митницею у повній мірі дотримано всі вимоги та положення чинного митного законодавства.
Декларант використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ. Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за МД від 20.11.2024 №иА305160/2024/03527.
Додаткові документи для підтвердження митної вартості в рамках реалізації положень частини восьмої статті 55 МКУ декларантом митниці не надавались.
Вказані обставини не було враховано судом першої інстанції, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи, що 19.11.2024 підприємством ТОВ "Д-ТРАНСГЕЙТ" до митного оформлення було задекларовано за митною декларацією № 24UA305160035184U1 дитячі іграшки та дитячі косметичні набори китайського походження, у тому числі:
- Товар №2: «Дитячі косметичні набори декоративної косметики для макіяжу, торгова марка: YGTOYS, виробник: YG TOYS», вага нетто 638,2 кг;
- Товар № 4: «Іграшки дитячі у наборах або комплектах, що складаються з двох або декількох різних видів виробів, з комбінованих матеріалів, в асортименті, торгова марка: YGTOYS, виробник: YG TOYS», вага нетто 2223,3 кг;
- Товар № 7: «Іграшки дитячі з пластмаси, в асортименті», торгова марка: YGTOYS, виробник: YG TOYS», вага нетто 744 кг;
- Товар № 8: «Іграшки дитячі, для розваг, настільні ігри, в асортименті», торгова марка: YGTOYS, виробник: YG TOYS», вага нетто 1083 кг.
До поданої декларації було долучено наступні документи:
- Пакувальний лист №2024/11/22 11.11.2024;
- Рахунок-проформа №2023/12/44 від 05.12.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) №2024/11/22 від 11.11.2024
- Коносамент №157400279755 від 17.09.2024;
- Автотранспортна накладна №320540 від 12.11.2024;
- Декларація про походження товару №2024/11/2022 від 11.11.2024;
- Митна декларація №24UA305160034778U3.00 від 15.11.2024;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів ручної поклажі та багажу №UА305160/2024/001059 від 19.11.2024;
- Картка відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні виписку чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UА305160/2024/000399 від 19.11.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2022/11/10 від 11.10.2022
- Доповнення до Зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.11.2022;
- Доповнення до Зовнішньоекономічного договору (контракту) №11/12 від 11.12.2023;
- Внутрішній договір (контракт) комісії №Б-Н від 21.08.2024;
- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку №декларація про відповідність U від 28.10.2024;
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції №260/490/23 від 05.12.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення №MRN24SI009043507934J7 від 13.11.2024.
Розглянувши подані документи до митної декларації №24UA305160035184U1 від 19 листопада 2024 року Закарпатська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2024/000093/1 від 20.11.2024 року та картку відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305160/2024/000402.
Відповідач обґрунтував прийняте рішення тим, що відповідно до розділу 3 Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP Ужгород згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010, якщо інше не вказано в супровідних документах. При цьому, умови поставки в рахунку фактурі № 2024/11/22 від 11.11.2024 (далі інвойс), рахунку-проформі № 2023/12/44 від 05.12.2023 (далі рахунок-проформа) та пакувальному листі - DAP Чоп. Наявність розбіжностей щодо пунктів призначення може свідчити, що умови поставки застосовані не коректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема включення до фактурної/митної вартості витрат на перевезення). Також, у графі 16 СMR «Перевізник» наявний відтиск штампу українського перевізника, що може суперечити умовам поставки «DAP (поставка в місці)», відповідно до яких продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Підтверджуючі документи про автомобільне перевезення, окрім СMR, до митного оформлення не надавались.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що подані товариством до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти. Натомість жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
З системного аналізу вищенаведених норм, слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Отже, митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Суд першої інстанції вірно заважив, що митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Закарпатська митниця, засобами електронного зв'язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимог митного органу, позивач надіслав митному органу повідомлення, що всі документи надані у повному обсязі, відтак просили завершити митне оформлення товарів за поданими документами.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: Пакувальний лист №2024/11/22 11.11.2024; Рахунок-проформа №2023/12/44 від 05.12.2023; Рахунок-фактура (інвойс) №2024/11/22 від 11.11.2024; Митна декларація №24UA305160034778U3.00 від 15.11.2024; Автотранспортна накладна №320540 від 12.11.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2022/11/10 від 11.10.2022; Доповнення до Зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.11.2022; Доповнення до Зовнішньоекономічного договору (контракту) №11/12 від 11.12.2023; Копія митної декларації країни відправлення №MRN24SI009043507934J7 від 13.11.2024.
Щодо неподання платіжних документів.
Судом встановлено, що відповідно до п.5.2. контракту № 2022/11/10 від 11.10.2022 укладеного між компанією MM Tech Trade s.r.o., яка зареєстрована у Словацькій Республіці та ТОВ Д-Трансгейт, оплата за партію товару, що постачається по цьому Контракту, проводиться шляхом попередньої оплати або після отримання товару, банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України.
Тобто, сторони контракту погодили альтернативні умови оплати, зокрема, проведення попередньої оплати або після отримання товару.
Після відстрочки оплати товару, позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними документами (а.с. 108-114), що містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар відповідно контракту № 2022/11/10 від 11.10.2022.
Апелянт також вказує на наявність розбіжностей пунктів призначення, що на його думку свідчить про те що умови поставки застосовані некоректно, що в свою чергу призводить до сумнівів у достовірності складових митної вартості (зокрема включення до фактурної/митної вартості витрат на перевезення).
Колегія суддів апеляційного суд вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.
Як слідує із контракту, Сторони контракту згідно п.3 погодилися співпрацювати на умовах поставки DAP Ужгород. Водночас, контрагенти визначили у контракті можливість співпраці на умовах поставки, зазначених у товаросупровідних документах, виклавши умову договору наступним чином: «Поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP Ужгород, згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2010, якщо інше не вказано в супровідних документах.» (п.3 контракту).
Отже, умови поставки зазначені у контракті (DAP Ужгород) та умови поставки зазначені у рахунку фактурі (DAP Чоп) не є розбіжностями, які впливають на визначення митної вартості, оскільки суб'єкти підприємництва врегулювали можливість відійти від положень контракту.
Разом з тим, умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення.
Тобто, у вартість товару, імпортованого позивачем, уже включено вартість транспортування товару.
Таким чином, наявні розбіжності щодо пунктів призначення не впливають на складові митної вартості. Оскільки, постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати пов'язані з транспортуванням товару і така вартість транспортування уже включена у вартість імпортованого товару.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що у митного органу були відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.
Натомість жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.
Відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.
Апеляційний суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Отже, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2024/000093/1 від 20.11.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305160/2024/000402 вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав.
За наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі № 260/990/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови складений та підписаний 09.04.2026