09 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19441/25 пров. № А/857/54719/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р. В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Хобор Романи Богданівни, Бруновської Надії Володимирівни та Шавеля Руслана Мироновича у справі №380/19441/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства "1-ша міська поліклініка м. Львова" про визнання протиправним та скасування рішення,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 380/19441/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства “1-ша міська поліклініка м. Львова» про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
03 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М.
Заява обґрунтована незгодою позивачки з прийнятою ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 з питань забезпечення адміністративного позову та іншими процесуальними рішеннями апеляційного суду, у складі вищевказаної колегії суддів.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 визнано необґрунтованою заяву про відвід суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М.
Передано заяву ОСОБА_1 в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання відводу суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М.
Згідно з ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Дослідивши заявлені підстави для відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М. слід відмовити, виходячи з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Як вбачається із заяви позивача про відвід суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М., підставою для відводу фактично є наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів. При цьому, мотиви для відводу суддів, які заявник навів у заяві, фактично зводяться до незгоди з раніше ухваленими судовими рішеннями суддями Хобор Р.Б., Бруновською Н.В. та Шавелем Р.М.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в силу ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, з огляду на те, що позивачем заявлено відвід у зв'язку із тим, що судді Хобор Р.Б., Бруновська Н.В. та Шавель Р.М. раніше ухвалювали судові рішення із якими позивач не згідна, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відводу суддів Хобор Р.Б., Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М. відсутні.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 цього Закону).
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та Протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що зміст заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Хобор Романи Богданівни, Бруновської Надії Володимирівни та Шавеля Руслана Мироновича від розгляду справи № 380/19441/25 та наведені в її обґрунтування обставини, не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, вказували б на їх заінтересованість в результаті розгляду справи, при здійсненні правосуддя у цій справі.
Крім цього, інших підстав для відводу, визначених ст. 36 КАС України, не встановлено і під час розгляду заяви про відвід.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Хобор Романи Богданівни, Бруновської Надії Володимирівни та Шавеля Руслана Мироновича від розгляду справи № 380/19441/25 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук