10 квітня 2026 р.Справа № 520/13029/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
представника позивача Босенко М.О.
представників відповідача Слукіної О.О., Чущевої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 (суддя: Сагайдак В.В., м. Харків) по справі № 520/13029/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ"
до Черкаської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АВЕНЮ СІМ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100005/2 від 18.02.2025 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100018/2 від 18.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100007/2 від 18.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100011/2 від 10.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100017/2 від 18.03.2025;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення про коригування митної вартості, винесені відповідачем за результатом перевірки поданих позивачем митних декларацій, про відмову у митному оформленні товарів є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом на виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) було надано митному органу повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про товар. Всі подані документи узгоджувалися між собою, не містили будь-яких розбіжностей або ознак підробки. Вказані обставини свідчать про те, що митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/13029/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, офіс 8-9,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61145, ЄДРПОУ 42500431) до Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, буд. 76,м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н,18001, код ЄДРПОУ 44005652) про визнання протиправними та скасування рішень, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100005/2 від 18.02.2025.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100018/2 від 18.03.2025 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100007/2 від 18.02.2025 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100011/2 від 10.03.2025 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA902020/2025/100017/2 від 18.03.2025 року.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, офіс 8-9,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61145, ЄДРПОУ 42500431) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 9 689,60 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича, буд. 76,м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н,18001, код ЄДРПОУ 44005652)
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/13029/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Авеню Сім» відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що оскаржувані рішення про визначення (коригування) митної вартості прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/13029/25 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року по справі № 520/13029/25 залишити без змін..
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено наступне.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA902020/2025/100005/2 від 18.02.2025:
Між ТОВ «Авеню Сім» (Покупець) та Ningbo Shimaotong International Co., Ltd. (Продавець №1) укладено контракт № NBK0519AV-UA від 12.05.2019 (надалі - контракт), відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1 контракту, ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінбо, Китай згідно «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у Додатках на поставку конкретної партії Товару, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 4.2 контракту, порядок оплати узгоджується у відповідному Додатку.
Відповідно до п.1. додатку №18 від 10.11.2024 до контракту, сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 3 додатку №18 до контракту, умови оплати: оплата за товар згідно даного Додатку здійснюється у розмірі 100% від зазначеної в Додатку суми після відвантаження до прибуття Товару в порт Покупця. Підтверджуючим документом для оплати є Інвойс.
Відповідно до п. 4 додатку №18 до контракту, виробником товару за даним додатком є Постачальник.
На виконання умов контракту, з метою поставки партії товару, визначеної у додатку №18, продавцем було складено аркуш пакування №WT24KEEP-0004-PL від 20.11.2024, прайс-лист від 10.11.2024 та Інвойс № WT24KEEP-0004 від 20.11.2024.
05.12.2024 разом з коносаментом №UTRUST24111957F та вище переліченими документами продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.
Транспортно-експедиторські послуги перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується договором транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, довідкою про транспортні витрати № 17698/6 від 12.02.2025, договором на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Таніт Груп» та ФОП ОСОБА_1 №16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023 про перевезення вантажу, договором транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МТД-Транс» №31.12-1 від 31.12.2024, рахунком №120225009 від 12.02.2025.
Товар розмитнювався частинами.
11.02.2025 позивач подав до відповідача лист №11/02-2 про намір провести митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника Ningbo Shimaotong International Co., LTD згідно інвойсу № WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, на суму 2235,35 доларів США.
18.02.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020201447U1 та декларацію митної вартості.
Разом з митною декларацією було подано: аркуш пакування № WT24KEEP-0004-PL від 20.11.2024, інвойс №WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, коносамент № UTRUST24111957F від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/6 від 12.02.2025, декларацію про походження товару № WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, рахунок-фактуру № TG120225009 від 12.02.2024, довідку про транспортні витрати № 17698/6 від 12.02.2024, прайс-лист від 10.11.2024, контракт №NBK0519AV-UA від 12.05.2019, додаток №18 до контракту від 10.11.2024, додаткову угоду №2 від 29.12.2023, договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, договір про перевезення 31.12-1 від 31.12.2024.
Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).
Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №902020/2025/100005/2 від 18.02.2025, яким відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості та запропонував скориговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 МК Украйни.
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA902020/2025/100018/2 від 18.03.2025:
17.03.2025 позивач подав до відповідача лист №17/03-2 про намір провести митне оформлення другої частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника Ningbo Shimaotong International Co., LTD згідно з інвойсом № WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, на суму 419,90 доларів США.
18.03.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020202387U6 та декларацію митної вартості.
Разом з митною декларацією було подано пакет документів аналогічний зазначеному вище, а саме: аркуш пакування № WT24KEEP-0004-PL від 20.11.2024, інвойс №WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, коносамент № UTRUST24111957F від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/6 від 12.02.2025, декларацію про походження товару № WT24KEEP-0004 від 20.11.2024, рахунок фактуру № TG120225009 від 12.02.2024, довідку про транспортні витрати № 17698/6 від 12.02.2024, прайс-лист від 10.11.2024, контракт №NBK0519AVUA від 12.05.2019, додаток №18 до контракту від 10.11.2024, додаткову угоду №2 від 29.12.2023, договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, договір про перевезення 31.12-1 від 31.12.2024.
Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).
Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №902020/2025/100018/2 від 18.03.2025, яким відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості, та запропонував скориговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 МК Украйни.
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA902020/2025/100007/2 від 18.02.2025:
Між ТОВ «Авеню Сім» (Покупець) та YUHUAN SHOUYUAN MACHINERY CO., LTD. (Продавець №2) укладено контракт № SHZ12082024-UA від 12.08.2024 року (надалі - контракт), відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1 контракту, ціни на товар встановлюються на умовах, вказаних у відповідному Додатку, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно п. 2.3. контракту, ціни включають в себе вартість Товару, маркування, експортного пакування, тари, транспортування до пункту, визначеному відповідно умов постачання за Інкотермс, зазначених у відповідному Додатку, експортних митних процедур.
Згідно з п. 4.2 контракту, порядок оплати узгоджується у відповідному Додатку.
Відповідно до п.1. додатку №1 від 14.08.2024 до контракту, сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 1.3 додатку №1 до контракту, умови оплати - 30% передоплата, повна оплата за Товар здійснюється перед відвантаженням товару до Порта Нанбо.
Підтверджуючим документом є Інвойс.
Відповідно до п.1.6. додатку №1 до контракту, виробником товару за даним додатком є Постачальник.
На виконання умов контракту, з метою поставки партії товару, визначеної у додатку №1, продавцем було складено аркуш пакування № AS202401SYC-PL від 11.11.2024, прайс-лист від 14.08.2024 та інвойс № AS202401SYC від 11.11.2024.
05.12.2024 разом із коносаментом № UTRUST24111957D та вище переліченими документами, продавець передав товар на судно перевізника, який здійснював доставку товару до України.
На виконання умов п. 1.3. додатку №1 до контракту, 21.08.2024 покупець здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 1965 доларів США, 13.11.2024 - у розмірі 4585,00 доларів США.
Транспортно-експедиторські послуги перевезення товару до митної території України було надано ТОВ «Таніт Груп», що підтверджується договором транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, довідкою про транспортні витрати № 17698/4 від 12.02.2025, договором на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Таніт Груп» та ФОП ОСОБА_1 №16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023 про перевезення вантажу, договором транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «МТД-Транс» №31.12-1 від 31.12.2024, рахунком №120225007 від 12.02.2025.
Товар розмитнювався частинами.
11.02.2025 позивач подав до відповідача лист №11/02-3 про намір провести митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника YUHUAN SHOUYUAN MACHINERY CO., LTD. згідно з інвойсом № AS202401SYC від 11.11.2024 на суму 3275,00 доларів США.
18.02.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020201449U0 та декларацію митної вартості.
Разом з митною декларацією було подано: аркуш пакування № AS202401SYC-PL від 11.11.2024, інвойс №AS202401SYC від 11.11.2024, коносамент № UTRUST24111957D від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/4 від 12.02.2025, декларацію про походження товару №AS202401SYC від 11.11.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 21.08.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 13.11.2024, рахунок-фактуру № TG120225007 від 12.02.2024, довідку про транспортні витрати № 17698/4 від 12.02.2024, прайс-лист від 14.08.2024, контракт № SHY12082024-UA від 12.08.2024, додаток №1 до контракту від 14.08.2024, договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, договір про перевезення 31.12-1 від 31.12.2024.
Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).
Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №902020/2025/100007/2 від 18.02.2025, яким відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості та запропонував скориговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 МК України.
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA902020/2025/100011/2 від 10.03.2025:
06.03.2025 позивач подав до відповідача лист №06/03-3 про намір провести митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника YUHUAN SHOUYUAN MACHINERY CO., LTD. згідно з інвойсом № AS202401SYC від 11.11.2024 на суму 745,00 доларів США.
10.03.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020202106U6 та декларацію митної вартості.
Разом з митною декларацією було подано наступні документи: аркуш пакування № AS202401SYC-PL від 11.11.2024, інвойс №AS202401SYC від 11.11.2024, коносамент № UTRUST24111957D від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/4 від 12.02.2025, декларацію про походження товару №AS202401SYC від 11.11.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 21.08.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 13.11.2024, рахунок-фактуру № TG120225007 від 12.02.2024, довідку про транспортні витрати № 17698/4 від 12.02.2024, прайс-лист від 14.08.2024, контракт № SHY12082024-UA від 12.08.2024, додаток №1 до контракту від 14.08.2024, договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, договір про перевезення 31.12-1 від 31.12.2024.
Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).
Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №902020/2025/100011/2 від 10.03.2025, яким відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості та запропонував скориговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом відповідно до статті 64 МК Украйни.
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Щодо рішення про коригування митної вартості № UA902020/2025/100017/2 від 18.03.2025:
17.03.2025 позивач подав до відповідача лист №17/03-3 про намір провести митне оформлення частини вантажу, що прибув в Україну від постачальника YUHUAN SHOUYUAN MACHINERY CO., LTD. згідно з інвойсом № AS202401SYC від 11.11.2024 на суму 674,00 доларів США.
17.03.2025 з метою митного оформлення позивач подав до Черкаської митниці митну декларацію № 25UA902020202106U6 та декларацію митної вартості.
Разом з митною декларацією було подано: аркуш пакування № AS202401SYC-PL від 11.11.2024, інвойс №AS202401SYC від 11.11.2024, коносамент № UTRUST24111957D від 05.12.2024, автотранспортну накладну № 17698/4 від 12.02.2025, декларацію про походження товару №AS202401SYC від 11.11.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 21.08.2024, банківський платіжний документ swift б/н від 13.11.2024, рахунок-фактуру № TG120225007 від 12.02.2024, довідку про транспортні витрати № 17698/4 від 12.02.2024, прайс-лист від 14.08.2024, контракт № SHY12082024-UA від 12.08.2024, додаток №1 до контракту від 14.08.2024, договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, договір транспортно-експедиторського обслуговування №03.07.2023/1176ОД від 03.07.2023, договір на перевезення вантажу № 16.10.2023/467 ОД-П від 16.10.2023, договір про перевезення 31.12-1 від 31.12.2024.
Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).
Розглянувши подані документи, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №902020/2025/100017/2 від 18.03.2025, яким повністю відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості та запропонував скориговану митну вартість. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК Украйни.
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість з підстав, аналогічних тим, що зазначені в попередніх рішеннях.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних рішень про коригування митної вартості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 (далі по тексту - МК України).
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст. 248 МК України).
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно зі статтею 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, за результатом розгляду наданих до митного оформлення документів відповідачем встановлено, що декларантом документально надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару.
Фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митних деклараціях, наявних у митного органу, що були взяті відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.
Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Однак, як вбачається зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Незазначення такої інформації в спірних рішеннях дозволяє колегії суддів дійти висновку про неналежне обґрунтування митним органом необхідності визначення митної вартості за другорядним методом.
Наведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості з огляду на незазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.
Щодо доводів митного органу про те, що надані прайс-листи не можуть бути прийнятими з огляду на обставини того, що такі суперечать умовам відкритого ринку, оскільки орієнтовані безпосередньо ТОВ "АВЕНЮ СІМ" колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
Позивачем при митному оформленні товарів були подані митниці прайс-листи, в яких ціна товарів, пред'явлених до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. В той же час, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 по справі №810/690/17.
Щодо доводів стосовно ненадання технічної специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, слід вказати, що в силу п. 6 ч. 3 с. 53 Митного кодексу України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема, специфікацію виробника товару.
Втім, неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов'язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
Так, установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Однак, відповідачем при витребуванні вказаного документа у позивача наведені вище умови не дотримано.
Щодо доводів митного органу про не надання позивачем документів щодо страхування вантажу та інформації імпортера щодо відсутності такого, колегія суддів зазначає наступне.
За умовами вищезазначених контрактів, поставка товару здійснювалась на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.
Згідно з Інкотермс 2010, умови постачання FOB передбачають, що товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна зафрахтованого покупцем.
До обов'язків продавця віднесено надання рахунку-фактури за договором; доставка товару на борт судна у визначені договором терміни і місце; забезпечення покупця інформацією щодо правил перевезення; забезпечення експортного оформлення вантажу; упакування і промаркування вантажу; повідомлення покупця про те, що товар завантажений на судно.
До обов'язків покупця віднесено оплату товару згідно з умовами договору; надання продавцю дані щодо судна (назва, порт); несення всіх ризиків за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця; оформлення й оплата перевезення вантажу з порту вивантаження.
Зазначені умови поставки не містять обов'язкової вимоги щодо здійснення страхування вантажу.
Натомість, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з п. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.
Втім, судовим розглядом встановлено, що у даному випадку страхування вантажу не здійснювалось, оскільки ні покупець, ні продавець товару не мали такого обов'язку, з огляду на що при визначенні митної вартості товару у даному випадку витрати на страхування не впливали, а отже доводи відповідача щодо ненадання позивачем відповідних документів є безпідставними.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів, зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваних рішеннях відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД від 03.10.2023 №UA100390/2023/714579, МД від 07.08.2024 № UA100060/2024/222216.
Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Колегія суддів звертає увагу, що застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митну декларацію, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на її номер та дату, яка були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість зробленого коригування митної вартості з огляду на незазначення у спірних рішеннях порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів №UA902020/2025/100005/2 від 18.02.2025, №UA902020/2025/100018/2 від 18.03.2025, №UA902020/2025/100007/2 від 18.02.2025, №UA902020/2025/100011/2 від 10.03.2025, №UA902020/2025/100017/2 від 18.03.2025 винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга відповідача не містить доводів в частині розподілу судом першої інстанції судових витрат на надання професійної правничої допомоги, а тому рішення суду першої інстанції в даній частині не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ТОВ "АВЕНЮ СІМ".
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/13029/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко