10 квітня 2026 р.Справа № 520/27478/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
представника позивача Ходаковського Ю.В.
представника відповідача Ключко Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (суддя: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 04.09.2026) по справі № 520/27478/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та у частині того, що ОСОБА_1 вважається таким, що здав посаду та вибув до нового місця служби у місто Дніпро;
- поновити ОСОБА_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони Військової частини НОМЕР_1 ;
- поновити ОСОБА_2 виплату грошового утримання з 01.08.2023 відповідно до займаної ОСОБА_2 посади.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про переміщення та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу виданий без урахування його правового статусу як особи з інвалідністю ІІ групи. Наголосив, що, відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 міг проходити військову службу лише за згодою і за місцем проживання, однак вказаного відповідачем не дотримано. Зазначає, що дії відповідачів щодо переведення позивача до іншої місцевості порушують принципи правової визначеності та верховенства права.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/27478/23 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу НОМЕР_1 та переміщення ОСОБА_1 до іншого місця служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 включити до списків особового складу НОМЕР_1 , з урахуванням висновків у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/27478/23 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про поновлення виплат грошового утримання та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що позовні вимоги про поновлення позивачу виплати грошового утримання з 01.08.2023 відповідно до займаної посади підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/27478/23 скасувати в частині задоволення адміністративного позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення фактично є реалізацією наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.07.2023 №52-РС.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.07.2023 №52-РС в частині ОСОБА_3 чинний та не оскаржений, а докази на спростування зазначеного в матеріалах справи відсутні, зазначає, що у суду не було підстав для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Також, вказує, що судом не спростовані доводи відповідача про те, що солдат ОСОБА_4 на час видання наказу, що оспорюється, не звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортами та не надавав будь-які документи щодо наявності в нього інвалідності, внаслідок чого у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні відповідні дані та як наслідок протиправні дії.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 22.12.2022, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , маючи військове звання - солдат.
Відповідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2023 № 167, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та переміщено до нового місця служби - міста Дніпро.
Вважаючи наказ відповідача про переміщення та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення позивача було здійснено всупереч законодавству, без згоди позивача та не за місцем його проживання, що є істотним порушенням норм матеріального права та підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості останнього.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває і на сьогодні.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до абзацу п'ятого статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2232-XII, військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначається Положенням № 1153/2008.
Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення № 1153/2008, призначення на посади військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.
Пунктом 109 Положення № 1153/2008 передбачено, що вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим пункту 110 Положення № 1153/2008, переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Пунктом 112 Положення № 1153/2008 визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Згідно з пунктом 116 Положення № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;
2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_4 ;
3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;
4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;
5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів;
6) повернення військовослужбовців, які були направлені за кордон для проходження військової служби або навчання, - у разі неможливості призначення на посаду;
7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу;
8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;
9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;
11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади;
11-2) припинення повноважень Міністра оборони України, на посаду патронатної служби якого був призначений військовослужбовець, - у разі неможливості призначення на посаду;
11-3) перебування з близькими особами у прямому підпорядкуванні, якщо протягом місяця з моменту виникнення таких обставин неможливо призначити на посаду, що виключає пряме підпорядкування;
12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;
12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;
13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання;
14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками) - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).
Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим пункту 257 Положення № 1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Згідно з реченням другим абзацу дев'ятого пункту 4.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки).
Відповідно до статті 64 Статуту Збройних Сил України установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів. Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта.
Спір у цій справі виник у зв'язку з переміщенням військовослужбовця на нове місце несення служби з однієї військової частини до іншої без його згоди під час дії воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.07.2023 №52-РС солдата ОСОБА_5 звільнено з займаної посади та призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу Військової частини НОМЕР_5 . Вказаний наказ доведено до командування Військової частини НОМЕР_1 повідомленням про прийняття кадрових рішень (вхідний №251 від 29.07.2023).
У свою чергу, на підставі вказаного наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 31.07.2023 виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів акцентує увагу на тому, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення № 1153/2008, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Так, судовим розглядом установлено наявність обставин, наведених у пункті 112 Положення № 1153/2008, які виключають можливість переведення позивача без його згоди, а саме наявність на час прийняття спірного наказу встановленої ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 750806 від 15.12.2022.
Разом з тим, оскільки наказ Військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023 у частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення прийнято на підставі та задля реалізації наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.07.2023 №52-РС, який є чинним та позивачем не оскаржений, що не спростовано останнім, колегія суддів приходить до висновку про правомірність переміщення позивача оскаржуваним у цій справі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 167 від 31.07.2023, який має похідне значення у процедурі переміщення, був виданий на виконання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України та забезпечує належне оформлення переміщення та здійснення обліку особового складу, а, відтак, відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.
У зв'язку з вищевикладеним, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про поновлення позивача на посаді, яку він займав до переміщення, та виплату грошового забезпечення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав про задоволення позову.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 520/27478/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко