Головуючий І інстанції: Рубан В.В.
10 квітня 2026 р. Справа № 520/28210/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.02.26 по справі № 520/28210/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026р. позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання.
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту» щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі “На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України “Про освіту» - вказати “Так, не порушує».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд.10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.).
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 заяву представника позивача про розподіл судових витрат - задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що дана справа є справою незначної складності, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження та у позовних вимогах відсутні будь-які питання суспільного значення, стягнуті витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
На переконання представника відповідача, обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що зменшення витрат на правничу допомогу в даній справі порушує принцип змагальності сторін передбачений в ст. 9 КАС України, оскільки позивачем разом зі своїм представником були наданні докази, щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, натомість апелянтом не надано доказів, що вартість аналогічних послуг наданих адвокатом в даній категорії справ є значно меншою на ринку для аналогічних послуг.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 7000 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За ч. 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду:
- копію Договору про надання правничої допомоги від 23.10.2025 року;
- копію Додаткової угоди № 1 від 19.01.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 23.10.2025 року;
- копія Акта наданої правничої допомоги № б/н від 20.01.2026 року;
- ордером від 23.10.2025р. про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Уманець А.І., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1209 від 11.05.2012р.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.05.2025 у справі № 460/16521/23, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Також, слід зазначити, що частина витрат у зв'язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню, а загальний розмір витрат є не співмірним зі складністю справи.
Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, слід вказати, що фактично результатом представництва інтересів позивача у суді першої інстанції стало складання адвокатом позову та відповіді на відзив Міністерства освіти і науки України.
При цьому, дослідивши зміст відповіді на відзив, колегія суддів зазначає, що останній частково відтворює зміст позовної заяви, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань на спростування позиції відповідача.
Аналізуючи перелік фактично наданих послуг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності, складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, з огляду на те, що справа є незначної складності та розгляд справи проведений в порядку спрощеного провадження без участі сторін, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування понесених при цьому витрат у розмірі 4000 грн. на користь позивача.
Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача підлягають витрати у сумі 4000 грн.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року по справі № 520/28210/25, необхідно змінити виклавши абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №520/28210/25 в наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд.10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн."
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі № 520/28210/25 змінити виклавши абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №520/28210/25 в наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд.10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн."
В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №520/28210/25 залишити без змін..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло