Постанова від 10.04.2026 по справі 520/31204/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 р.Справа № 520/31204/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

представників сторін : позивача - Ониська М.М., відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 01.09.25 року по справі № 520/31204/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" ( далі по тексту - ТОВ "Власівський Мірошник", позивач, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424216 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 106054 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397420702, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток у розмірі 51428258 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397410702, яким застосовано штрафну санкцію за нескладені податкові накладні у розмірі 106054 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 р. № 00397370702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 189894,66 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47473,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність та незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті на підставі помилкових висновків акту перевірки документальної планової виїзної перевірки Товариства від 13.06.2024 № 26897/20-40-07-02-05/34895482, під час якої не було належним чином досліджено первинну документацію податкового та бухгалтерського обліку позивача, що суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Так, податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 216 грн та застосування штрафної санкції у розмірі 106 054 грн було прийнято через не визнання податковим органом факту отримання від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» (код ЄДРПОУ 38970992), ПП «Бюро охорони і розшуку 1» (код ЄДРПОУ 34495496), ТОВ «Контролінг сервіс» (код ЄДРПОУ 39218265) охоронних послуг з посиланням на їх нереальний характер, відсутність наслідків у вигляді збереження матеріальних цінностей та не використання в господарській діяльності ТОВ "Власівський Мірошник".

Такого хибного твердження контролюючий орган дійшов з посиланням на проведення 26.03.2024 позачергової інвентаризації, за наслідками якої встановлено надлишки ТМЦ невстановленого походження, пошкоджені та зруйновані ОФ, наявність ознак проникнення осіб без перешкоджання на територію Об'єкта № 2, охорона та збереження якого було предметом послуг, які декларувалися від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс».

Разом з цим, податковим органом чомусь не наведено у акті перевірки - яке відношення має проведена 26.03.2024 позачергова інвентаризація до перевіряємого періоду діяльності Товариства з 01.01.2018 по 31.12.2023, за який і було сформовано спірний податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 357 961 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 82 595 грн по ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», 264 166 грн по ПП «Бюро охорони і розшуку 1», 11 200 грн по ТОВ «Контролінг сервіс».

При цьому, факт надання послуг ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» підтверджується укладеними позивачем з вищевказаними контрагентами договорами № 01/08-19-ВМ від 15 серпня 2019 року, № 01/08-20-ВМ від 01 серпня 2020 року, № 01/08-21-ВМ від 01 серпня 2021 року, № 01/08-23-ВМ від 01 серпня 2023 року, актами надання послуг, платіжними дорученнями, журналами обліку виїзду та заїзду транспортних засобів, обліком руху товарно-матеріальних цінностей, журналу прийму-здачі зміни та журналу обліку вивозу зернової продукції залізничним транспортом, які велись співробітниками охоронних фірм під час надання послуг з охорони та дозволяють встановити фактичні обставини, при яких було надано послуги з охорони, адже журнали містять інформацію щодо дати їх заповнення, місця заповнення, особу, яка їх заповнювала (охоронник), назву підприємства щодо якого вчинено запис/проведено контроль, номер транспортного засобу, час заїзду та виїзду та ряд іншої інформації.

А відтак, дослідивши вищенаведений перелік первинних бухгалтерських та супутніх документів, які надавалися під час перевірки, контролюючий орган мав змогу встановити дійсне надання охоронних послуг по місцю об'єктів дислокації.

Крім, того податковим органом не враховано, що на дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліком, наведеним у Додатках 1, 2 та 3.

Тобто, у ТОВ "Власівський Мірошник" наявні всі правові підстави на формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 357 961 грн, оскільки всі без винятку податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТБК СМП-17» (код ЄДРПОУ 41089766) повідомив, що оскільки ТОВ "Власівський Мірошник" не має відповідного устаткування/технічного забезпечення та персоналу для обслуговування залізничної колії, яка знаходиться на балансі позивача, Товариством було прийнято рішення про отримання такої послуги від сторонньої профільної організації, у зв'язку з чим укладено Договір № 0705/1-22 від 07 травня 2022 року, предметом якого визначено виконання робіт з поточного ремонту під'їзної залізничної колії - усунення недоліків та дефектів, за замовленням позивача, як Замовника розгорнутою протяжністю 1836,84 метрів; зміст таких робіт було погоджено сторонами у Актах візування виконаних робіт з поточного утримання під'їзних залізничних колій, зокрема: за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року.

З врахуванням наведеного та враховуючи наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (акти приймання-передачі, платіжні доручення), податкових накладних, та враховуючи той факт, що ТОВ "Власівський Мірошник" мав реальні затрати щодо придбання послуг, наполягав на безпідставності висновків контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту у розмірі 66 250 грн за послугами ТОВ «ТБК СМП-17».

Також заперечив висновок відповідача про неправомірність відображення Товариством, як Позичальником за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у бухгалтерському обліку відсотків та курсових різниць на такі відсотки по кредитних договорах № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року, № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року та № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року, укладених з компанією "ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" (Кредитором), яка 01.12.2016 замінена на нового кредитора - компанію "АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД", що мало наслідком визнання протиправним податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 №00397420702, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток за грудень 2023 року у розмірі 51 428 258 грн.

Переконував, що оскільки додатковими угодами № 4 від 04.04.2014, № 6 від 04.04.2014 та № 3 від 04.04.2014 були відповідно внесені зміни до Кредитних договорів № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року, № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року, згідно з якими узгоджено погашення процентів за користування кредитом впродовж всього часу існування такої прострочки та до дати повного його погашення, твердження відповідача про те, що термін кредитних договорів закінчився, так як додаткові угоди не вступили в дію, а нарахування процентів відбулося після спливу граничного строку повернення позики, не відповідає дійсності.

З огляду на те, що з моменту укладення Договору реструктуризації, ТОВ "Власівський Мірошник", на виконання умов пунктів 1.3, 6.2 Договору від 13.08.2010 № 1/ВМ у редакції додаткової угоди від 04.04.2014 № 4, а також пункту 6.3 Договору ВМ-1-21 від 14.04.2021), продовжило виконувати свої зобов'язання щодо погашення тіла кредиту та процентів за його використання на користь нового кредитора, з посиланням на рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 (справа 3-188/2020(455/20) у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, нерелевантність посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 28.03.2018 № 444/9519/12, стверджувало про правомірність відображення в бухгалтерському обліку р.2250 фінансової звітності витрат, понесених за рахунок вартості сплачених на користь Кредитора процентів та курсових різниць на суму 52.367.509.

Також зауважив, що в силу пункту 19.1 Договору від 13.08.2010 № 1/ВМ в редакції додаткової угоди від 10.10.2010 № 1, пункту 18.1 Договору ВМ-1-21 від 14.04.2021, цей Договір регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства Республіки Кіпр, а тому незрозуміло, на якій підставі відповідач застосовує приписи цивільного законодавства України до договорів з нерезидентом.

Крім того, згідно з додатковою угодою від 20.10.2022 № 14 строк повернення тіла кредиту було продовжено до 31.10.2023, а додатковою угодою від 16.10.2023 № 23 - до 31.10.2024, що підтверджено безпосередньо на стор. 9 Акту перевірки. Отже, в 2023 році не було ніякої прострочки, а тому висновок акту перевірки про неправомірність нарахування процентів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 не узгоджується зі змістом Акту перевірки.

Щодо посилань в Акті перевірки на не відображення позивачем суми дисконту у розмірі 4.746.198,12 грн по фінансовим зобов'язанням (кредиту) по Договору позики від 13.08.10 № 1/ВМ в сумі 1,99 млн. долл. США, що мало наслідком заниження доходів в бухгалтерському обліку на суму 4.746.198,12 грн пояснив, що дійсно станом на 31.12.2023 ТОВ "Власівський Мірошник" мало таку заборгованість, яка є фінансовим зобов'язанням позивача, оцінку якому здійснено із дотриманням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 32, 39 (далі - МСБО 32, 39) та Міжнародних стандартів фінансової звітності 9 (далі - МСФЗ 9) за справедливою вартістю. Зауважив, що справедлива вартість дійсно може визначатися шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків. Разом з цим, МСФЗ не передбачає дисконтування поточних грошових зобов'язань, які і мали місце у спірних правовідносинах, оскільки станом на 31.12.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду від 16.10.2023 № 23, згідно з якою строк повернення позики було продовжено до 31.10.2024. А відтак, позика підлягала поверненню протягом менше 12 місяців від звітної дати. Той факт, що сторони в подальшому продовжили строк повернення, на переконання позивача, ніяк не може змінити класифікацію зобов'язання, що була здійснена в попередніх періодах. Адже при веденні обліку Товариства потрібно керуватись контрактними зобов'язаннями, фактами та обставинами, що існували саме на дату оцінки, а не якимись майбутніми фактами та припущеннями.

Водночас, зауважив, що навіть якщо і припустити, що необхідно було проводити дисконтування, перевіряючі невірно провели розрахунок суми дисконту як для безвідсоткових позик. Натомість позика, отримана позивачем, є відсотковою і перед тим, як її дисконтувати, потрібно було розрахувати суму майбутніх грошових потоків, а ця сума дорівнює не номіналу зобов'язання в 1,99 млн. долл., а 1,99 млн. долл. плюс проценти, які мають бути нараховані на це зобов'язання. При ставці 4% річних сума, що підлягає дисконтуванню складає 1,99*104%=2,07 млн.долл і при ринковій ціні запозичень в 4% річних поточна вартість майбутнього грошового потоку в 2,07 млн.долл буде дорівнювати саме 1,99 млн. долл. Тобто сума дисконту дорівнює нулю і у ТОВ "Власівський Мірошник" відповідно відсутній обов'язок відображати будь-які доходи.

Також, неправомірним є і прийняття за ринкову ставку по запозиченням середньозважену процентну ставку депозитних корпорацій за кредитами та депозитами в іноземній валюті в річному обчисленні, оскільки така ставка є усередненою, не враховує ані рейтинг позичальника, ані суму позику, ані наявність забезпечень, ані інших суттєвих умов, що є обов'язковим згідно з нормами МСФЗ та правилами трансфертного ціноутворення. Крім того, відповідно до інформаційного повідомлення, розміщено на офіційному сайті Міністерства Фінансів України (https://mof.gov.ua/storage/files/Інформаційне%20повідомлення_1.pdf), в розділі «Практичні аспекти визначення ставки дисконтування безвідсоткової довгострокової дебіторської заборгованості та безвідсоткових довгострокових зобов'язань» не передбачено застосовування середньозваженої процентної ставки депозитних корпорацій за кредитами та депозитами в іноземній валюті за даними НБУ в якості ставки дисконтування.

З урахуванням вищевикладеного, стверджує, що позивач не повинен був проводити дисконтування. Аналогічна позиція щодо необхідності дисконтування короткострокових зобов'язань викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 640/9281/19.

Звернув увагу, що згідно з МСФЗ, якщо пов'язана компанія отримала кредит від материнської компанії не на ринкових умовах, то дохід від різниці в справедливій вартості зобов'язань можна відображати не в складі прибутків та збитків, а через інший сукупний дохід в капіталі. Це випливає із інтерпретації Концептуальної основи фінансової звітності (виданої Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РСМБО). З огляду на те, що Кредитор та Товариство є пов'язаними особами, так як Кредитор є материнською компанією групи, дохід від різниці в справедливій вартості зобов'язань перед материнською компанією не підпадає під визначення доходу згідно з Концептуальною Основою. А відтак, отримання позивачем, як дочірньою компанією кредиту не на ринкових умовах від материнської компанії слід вважати вигодою, прирівнюваною до внесків материнської компанії в капітал. Така позиція знайшла свою підтримку і в судовій практиці, зокрема у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 640/10083/22 (ухвалою від 17.06.24 ВСУ остаточно відмовив у відкритті касаційного провадження).

Зазначену позицію також у своєму висновку виклала Компанія PwC, якій був замовлений ТОВ "КОФКО Агрі Рресорсіз Україна", в якості експертного висновку щодо необхідності проведення дисконтування за Угодою, який доданий позивачем до позовної заяви.

Отже, навіть при запозиченні за неринковою ставкою від материнської компанії, дисконтування відображається не у складі доходів періоду, а у складі капіталу і, відповідно, не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Наполягав на безпідставності висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат в сумі 1 789 805 грн за взаємовідносинами з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс», оскільки твердження контролюючого органу про нереальний характер отриманих охоронних послуг та не використання останніх у господарській діяльності є хибним, так як під час перевірки було надано всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання охоронних послуг, зокрема, платіжні доручення щодо проведеної позивачем оплати за отримані послуги, журнали обліку виїзду та заїзду транспортних засобів, облік руху товарно-матеріальних цінностей, журнал прийому-здачі зміни та журнал обліку вивозу зернової продукції залізничним транспортом, які велись співробітниками охоронних фірм під час надання послуг з охорони та містять інформацію щодо дати їх заповнення, місця заповнення, особу, яка їх заповнювала (охоронник), назву підприємства щодо якого вчинено запис/проведено контроль, номер транспортного засобу, час заїзду та виїзду та ряд іншої інформації. При цьому, ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» як і ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» надавали послуги в межах обраних видів діяльності за КЕВЕД 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб».

Пояснив, що оскільки ТОВ "Власівський Мірошник" не має відповідного устаткування/технічного забезпечення та персоналу для обслуговування залізничної колії, підприємством було прийнято рішення про отримання такої послуги від сторонньої профільної організації, ТОВ «ТБК СМП-17», у зв'язку з чим було укладено Договір № 0705/1-22 від 07 травня 2022 року, виконання якого підтверджується Актами візування виконаних робіт з поточного утримання під'їзних залізничних колій, зокрема: за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними у період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103, що свідчить про наявність на балансі позивача під'їзної залізничної колії, та зареєстрованими ТОВ «ТБК СМП-17» податковими накладними.

Враховуючи, що зміст актів, якими погоджено конкретний перелік робіт/послуг, дозволяє ідентифікувати вид отриманих від ТОВ «ТБК СМП-17» послуг, а саме, виконання робіт з поточного ремонту під'їзної залізничної колії - усунення недоліків та дефектів, розгорнутою протяжністю 1836,84 метрів, заперечив висновок відповідача про завищення витрат в сумі 331 250 грн за взаємовідносинами з ТОВ «ТБК СМП-17».

З огляду на вищенаведене, переконував, що у позивача за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не виник обов'язок щодо реєстрації податкових накладних за послугами, отриманими від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17», а тому донарахування штрафної санкції у розмірі 106 054 грн за податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2024 № 00397410702 є передчасним та протиправним.

Стверджував, що з описової частини та висновків акту перевірки в частині порушення позивачем підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397370702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 189 894, 66 грн, у тому числі за 2018 рік на суму 103 811,32 грн та за 2019 рік на суму 86 083, 34 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47 473,67 грн, не видається за можливе встановити відносно яких об'єктів проведено донарахування податку (відсутні будь-які обґрунтування, окрім як цитування норм Податкового кодексу України, та не наведено перелік об'єктів, які на думку контролюючого органу, не включено в розрахунок об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно). У свою чергу, інформація з державного реєстру речових прав, на яку посилається податковий орган, не може бути підставою для визначення об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки стосується як нерухомості, що є об'єктом оподаткування, так і про ту, що не є об'єктом оподаткування.

З посиланням на підпункти 14.1.15, 14.1.75, 14.1.129-1, 14.1.238, пункт 266.2 Податкового кодексу України, положення Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМ України від 28.10.2004 № 1442, Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 зазначив, що різні ємності, бункери, галереї для приймання, сушки, переміщення зерна, які стоять на металевих основах, поєднаних із фундаментом, не є об'єктом оподаткування, оскільки не є будівлями (скоріше це інженерні споруди), адже можуть бути демонтовані та переміщені, і не мають огороджувальних конструкцій. Те саме відноситься до різних навісів, площадок, ґанків, платформ тощо (хоча ці об'єкти перелічені у витягу з ДРРП).

При цьому, в акті перевірки контролюючий орган посилаються на підпункт «є» підпункту 266.2.2 Податкового кодексу України у редакції Законів України № 466-ІХ від 16.01.2020, № 3603-ІХ від 23.02.2024, незважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин (2018-2019 роки) вказана норма діяла у редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування податком на майно будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З урахуванням викладеного, Товариством не допущено порушення податкового законодавства щодо сплати податку на майно.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі №520/31204/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" (вул. Визволення, буд. 1, с-ще Палатки, Красноградський р-н, Харківська обл., 63258 ЄДРПОУ 34895482) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024 № 00397400702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024 № 00397420702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024 № 00397410702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.07.2024 № 00397370702.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" (вул. Визволення, буд. 1, с-ще Палатки, Красноградський р-н, Харківська обл., 63258 ЄДРПОУ 34895482) сплачений судовий збір у сумі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин в адміністративній справі у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції відповідно до статті 317 КАС України скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проінформував, що під час перевірки контролюючим органом були досліджені документи позивача (договори, бухгалтерські рахунки, банківські виписки) за кредитним договором № 1/ВМ від 13.08.2010, відповідно до якого Компанія TRІTTICO HOLDINGS LIMITED надає ТОВ "Власівський Мірошник" грошові кошти в сумі 7 000 000,00 доларів США строком до 12.08.2015. Отже, від початку кредит мав характер довгострокового зобов'язання (строк погашення перевищував 12 місяців з моменту укладення), а надалі неодноразово продовжувався додатковими угодами, остання з яких встановлює кінцевий строк повернення до 31.10.2024, при цьому, зобов'язання безперервно переносилось на нові довгострокові періоди, і кредитор погоджувався відстрочити повернення боргу.

Отже, визнання такого зобов'язання та його оцінку слід здійснювати із дотриманням МСБО 32, МСБО 39, МСФЗ 9.

А відтак, відповідно до § 69 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», такий кредит є довгостроковим фінансовим зобов'язанням, а додаткові угоди до Кредитного договору № 1/ВМ від 13.08.2010 невід'ємними частинами довгострокового договору.

З посиланням на § 4.2.1 МСФЗ 9, наполягав, що усі фінансові зобов'язання, крім тих, що оцінюються за справедливою вартістю через прибутки або збитки, обліковуються за амортизованою собівартістю, яка визначається як сума, за якою фінансове зобов'язання оцінюється під час первісного визнання з вирахуванням амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю при погашенні, визначеної за методом ефективного відсотка.

З огляду на те, що відповідно до § 5.4.1 МСФЗ 9 амортизація дисконту визнається у складі доходів у періодах, на які припадає, позивач мав відобразити суму дисконту як інший фінансовий дохід у фінансовій звітності та декларації з податку на прибуток. Однак, станом на 31.12.2023 розрахунки суми дисконту не відображено ТОВ "Власівський Мірошник" в аналітичному обліку бухгалтерських рахунків 73 «Інші фінансові доходи», субрахунків 792 «Результати фінансових операцій», показниках рядків 2220 «Інші фінансові доходи» Звіту про фінансові результати (форма № 2) та показниках рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» Декларації з податку на прибуток підприємств за перевірений період, у зв'язку з чим занижено дохід декларації з податку на прибуток за 2023 рік , у т. за IV квартал 2023 року на суму 4 746 198 грн, чим порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Враховуючи, що станом на 31.12.2023 заборгованість складала $1 990 000, застосовуючи середньозважену ринкову ставку дисконтування 6,7% (джерело - офіційні дані НБУ), контролюючим органом було визначено: номінал: $1 990 000; теперішня вартість: $1 865 042,17; дисконт: $124 957,83 = 4 746 198 грн.

Разом з цим, суд дійшов помилкового висновку, що вказаний дисконт не є доходом Товариства та залишив поза увагою, що МСФЗ прямо вимагають його відображення як частини фінансових доходів через амортизацію. Крім того, суд не врахував, що податковий облік базується на бухгалтерському, а отже, невиконання вимог МСФЗ автоматично призводить до викривлення податкових показників. Судом не застосовано принцип превалювання сутності над формою (МСБО 1 §15): фактична економічна вигода від перенесення строків погашення боргу у вигляді дисконту була отримана позивачем, а тому підлягала оподаткуванню.

З посиланням на «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Національного банку України від 17.06.2004 № 270 (далі - Положення № 270), яке втратило чинність 01 січня 2019 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 13 листопада 2018 року № 120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», зауважив, що у спірний період глава 2 Положення № 270 містила вимогу обов'язкового застереження в доповненні до договору про те, що доповнення набуває чинності з моменту реєстрації його в НБУ в разі зміни строку дії договору, а зміни відомостей зокрема щодо строку кредиту, потребували обов'язкового внесення відповідних змін до реєстрації договору в порядку, установленому для реєстрації договору.

Оскільки на виконання вищевказаного Положення № 270 Додаткові угоди № 10 від 05.06.2017 до Кредитного договору «ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 7 від 05.06.2017 року, № 14 від 20.10.2022 до Кредитного договору № 1/ВМ від 13.08.2010 не були зареєстровані у Національному банку України, вважав, що фактично такі угоди не вступили в дію, максимальний термін повернення кредиту відповідно до кредитних договорів є : за кредитним договором №ВМК-1/07 від 10.05.2007 до 30.11.2018 року, за кредитним договором № 1/ВМ від 13.08.2010 до 31.10.2017 року, за кредитним договором № 1/11ВМ від 12.10.2011 до 30.11.2018 року.

Також, з огляду на приписи статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 251 - 252 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказівка у пунктах 20 та 21 вище перелічених кредитних договорах на те, що «договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором», на переконання апелянта, свідчить про відсутність визначення в договорі строку його дії саме календарною датою.

Однак, проценти (плата за користування кредитом) можуть нараховуватися виключно в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу вказаного строку нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України, що підтверджується висновками Великої палати Верховного Суду пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12.

За таких обставин, наполягав на неправомірності відображення позивачем відсотків та курсових різниць на такі відсотки по кредитних договорах № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/ВМ від 13.08.2010, № 1/11ВМ від 12.10.2011 по рахунку 6842 «Розрахунки за нарахованими відсоткам в іноземній валюті» та у розрахунках Доходів/витрат від неопераційних курсових різниць за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, оскільки термін кредитних договорів закінчився, а додаткові угоди не вступили в дію (підтвердження реєстрації додаткових угод та складання додаткових угод щодо продовження строків повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 1/ВМ від 13.08.2010 за період 01.11.2017 по 19.10.2022 до перевірки не надано).

Таким чином, на підставі вищенаведеного, вказує, що інформація наведена ТОВ "Власівський Мірошник" у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності є недостовірною, в результаті чого порушено норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 1, 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», що призвело до завищення показників в звіті про фінансові результати за Формою №2: р.2120 «Інші операційні доходи» по періодах, р.2180 «Інші операційні витрати» по періодах, р. 2250 «Фінансові витрати» на загальну суму 52 495 357 грн.

Вищенаведене залишилося поза увагою суду першої інстанції, який у оскаржуваному рішенні неправильно розтлумачив правовий статус додаткових угод - визнав їх чинними без обов'язкової реєстрації в Національному банку України.

Щодо правомірності формування позивачем витрат по бухгалтерському обліку в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 повідомив, що за наслідками перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у зв'язку із завищенням ТОВ «Власівський Мірошник» витрат в сумі 1 789 805 грн, у тому числі за 2018 рік -246 955 грн, 2019 рік - 279 880 грн, 2020 рік - 308 970, 2021 рік - 300 000 грн, 2022 рік - 318 000 грн, 2023 рік - 336 000 грн та в сумі 331 250 грн (IV квартал 2022 року - 66250 грн, I квартал 2023 року - 66250 грн, II квартал 2023 року - 66250 грн, III квартал 2023 року - 66250 грн, IV квартал 2023 року - 66250 грн).

Так, відповідачем не визнано витрати охорони в сумі 1 789 805 грн відповідно до наданих на адресу ТОВ «Власівський Мірошник» актів здачі - приймання робіт, складених за наслідками отримання від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17» охоронних послуг, оскільки за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ, ОФ, інших необоротних по Об'єкту № 2 комісією, призначеною відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Власівський Мірошник» від 19.03.2024 № 63, в присутності контролюючого органу, з застосуванням технічних засобів фотофіксації, 26.03.2024 встановлено, що основні фонди, а саме будівлі та споруди мають численні пошкодження (вибиті вікна, пошкоджені двері), частково зруйновані, або частково розібрані (цегляні внутрішні стіни, підлога, стеля), ознаки проникнення сторонніх осіб на територію Об'єкта № 2: наявність в приміщеннях порожніх пляшок, недопалків цигарок, іншого сміття; в одному з приміщень встановлено ТМЦ: металобрухт чорних та кольорових металів, рукав (акт оприбуткування ТМЦ за результатами інвентаризації), які не обліковувались по бухгалтерському обліку позивача.

Враховуючи, що з аналізу договорів, додатків до договорів, розрахунків, додаткових угод, актів виконаних робіт, податкових накладних, інших первинних документів встановлено, що отримані від вказаних контрагентів-постачальників послуги: 1) з забезпечення охорони Об'єкта № 2 (вул. Промислова, 14-А) від знищення, пошкодження, розкрадання, 2) зі здійснення перепусткового режиму з метою недопущення проникнення сторонніх осіб на Об'єкт № 2; 3) з контролю ввозу і вивозу (внесення і виносу) ТМЦ на територію із території Об'єкту № 2 не призвели до збереження матеріальних цінностей, контролюючим органом правомірно було зроблено висновок про відсутність реального характеру таких послуг, як таких, що не використані в господарській діяльності ТОВ «Власівський Мірошник».

Однак, суд у оскаржуваному рішенні визнав витрати правомірними лише на підставі актів виконаних робіт, не оцінивши реальність операцій та результати інвентаризації від 26.03.2024. Крім того, судом проігноровано принцип превалювання сутності над формою (МСБО 1, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та прийняв документи як достатні, хоча фактичного надання послуг охорони не відбулося. Також, судом не враховано докази контролюючого органу щодо наявність руйнувань і пошкоджень будівель; факти проникнення сторонніх осіб; виявлені невраховані ТМЦ, що на переконання апелянта свідчить, що охоронні послуги не виконувались належним чином.

Таким чином, суд неправильно застосував норми ПК України оскільки витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю та не мають економічного ефекту для платника, не можуть зменшувати фінансовий результат.

Щодо понесених позивачем витрат за послуги проведення поточних ремонтів залізничної колії (№ 1, № 2, № 3), яка обліковується на балансі ТОВ «Власівський Мірошник» по станції Власівка Південної залізниці, інвентарний № ЗСА 0000002234 зазначив, що з огляду на розбіжність між протяжністю колії за офіційним договором з АТ «Укрзалізниця» (1867,91 м) та за договором із підрядником ТОВ «ТБК СМП-17» (1836,84 м), а також відсутність підтвердження реальних обсягів робіт згідно з актами обстежень, контролюючим органом правомірно встановлено завищення витрат у сумі 331 250 грн.

Отже, суд першої інстанції безпідставно визнав правомірними витрати ТОВ «Власівський Мірошник», допустивши низку суттєвих порушень, а саме обмежився перевіркою наявності актів від ТОВ «ТБК СМП-17», не дослідивши їх зміст та відповідність фактичному стану колії, підтвердженому актами обстеження та договором з УЗ, що свідчить про формальний підхід до первинних документів.

Щодо правомірності висновку відповідача про заниження позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період, що перевіряється у сумі 189 894,66 грн, у тому числі за 2018 рік - 103 811,32 грн та за 2019 рік - 86 083,34 грн вказав, що оскільки на підставі наданих до перевірки документів (Свідоцтво про право власності, витягів про державну реєстрацію прав на перелічені нежитлові приміщення, технічні паспорти експлікації на нежитлові приміщення) встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» має у власності нерухоме майно, яка відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, річна сума податку на нерухоме майно у співвідношенні площа та сума податку, яка підлягає сплаті становить 259 770,00 грн.

Однак, відповідно до задекларованих позивачем показників в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 року (площа та сума податку) не відповідають даним первинних документів (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, технічні паспорти, експлікації до технічного паспорту цих приміщень), так як різниця складає 189 894,66 грн, що і стало підставою для винесенням податкового повідомлення-рішення від 17.07.2025 № 0039370702.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просив визнати апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стверджував про протиправність оскаржуваних податкових-рішень та відсутність підстав для їх прийняття.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 216 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 106 054 грн, вказав, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними та необґрунтованими та спростовуються актами наданими ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» охоронних послуг, проведеною ТОВ «Власівський Мірошник» оплатою за надані послуги та журналами обліку виїзду та заїзду транспортних засобів, журналами обліком руху товарно-матеріальних цінностей, журналами прийму-здачі зміни та журналами обліку вивозу зернової продукції залізничним транспортом, які велись співробітниками охоронних фірм під час надання послуг з охорони.

Зауважив, що податковим органом з невідомих причин не наведено у акті перевірки - яке відношення має проведена 26.03.2024 позачергова інвентаризація до перевіряємого згідно з наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 19.02.2024 № 797-п періоду діяльності Товариства з 01.01.2018 по 31.12.2023.

При цьому, контролюючий орган залишив поза увагою, що всі без винятку податкові накладні, які складені ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс», були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що свідчить про наявність у ТОВ «Власівський Мірошник» правових підстав на формування податкового кредиту у розмірі 357 961 грн за спірний період.

Враховуючи наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (акти приймання-передачі, платіжні доручення), зареєстрованих податкових накладних, та той факт, що позивач мав реальні затрати щодо придбання послуг у ТОВ «ТБК СМП-17», висновки контролюючого органу про не визнання права ТОВ «Власівський Мірошник» на формування податкового кредиту у розмірі 66 250 грн вважає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397420702, з посиланням на фактичні обставини у справі щодо умов укладених позивачем, як Позичальником з Компанією "ТРІТТІКО ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" (Кредитор) кредитних договорів: № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року, № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року, зареєстрованих в установленому чинним законодавством порядку, та додаткових угод до них № 4 від 04.04.2014 до Кредитного договору № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року, № 6 від 04.04.2014 до Кредитного договору № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року та № 3 від 04.04.2014 до Кредитного договору № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року, відповідно до яких узгоджено погашення процентів за користування кредитом в продовж всього часу існування такої прострочки та до дати повного його погашення, переконував, що з огляду на приписи частини першої статті 210, статті 204 ЦК України відсутність державної реєстрації не впливає на чинність відповідних договорів та змін. А відтак, зменшення від'ємного значення з податку на прибуток за грудень 2023 року у розмірі 51 428 258 грн є неправомірним.

Заперечив висновок відповідача про неправомірність відображення позивачем у бухгалтерському обліку по вищевказаним кредитним договорам за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 відсотків та курсових різниць на такі відсотки на суму 52.367.509 грн, оскільки твердження відповідача про закінчення терміну кредитних договорів та не чинність додаткових угод є хибними.

Так, як вбачається зі змісту кредитних договорів умовами позики Банк та Позичальник, укладаючи Кредитний договір, домовились, що проценти як плата за користування грошовими коштами (кредитом) будуть нараховані, а відповідно мають бути виплачені до дня повернення кредиту. Тобто, в Кредитному договорі сторони відтворили загальне правило, що його встановлено приписом абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу. Така домовленість сторін Кредитного договору, на думку Банку, означає, що Банк із дати укладення Кредитного договору очікував на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення і що в разі неповернення Позичальником кредиту у строк, обумовлений Кредитним договором, Банк мав право вимагати сплати процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення.

Також, умовами кредитних договорів чітко визначено, що у випадку будь-якого прострочення в поверненні Позичальником Загальної суми Кредиту або будь-якої її частини Кредитору, Позичальник зобов'язаний протягом усього часу існування такого прострочення до дати її повного погашення сплачувати Кредитору проценти на прострочену загальну суму кредиту або будь-яку її частину на умовах, визначених п.1.3. цього Договору, без будь-яких додаткових нарахувань.

З огляду на те, що Кредитор мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, право вимоги Кредитора щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України та міжнародне право. А відтак, прострочка в поверненні основної суми з боку Позичальника не може бути підставою для позбавлення Кредитора майна (яким в т.ч. є право на отримання плати за користування його коштами), а тому Позивачем було правомірно нараховано проценти за користування запозиченими коштами і, відповідно, курсові різниці.

При цьому, згідно з умовами Додаткової угоди від 20.10.2022 № 14 строк повернення тіла кредиту було продовжено до 31.10.2023, а додатковою угодою від 16.10.2023 № 23 строк повернення було продовжено до 31.10.2024. Отже, в 2023 році не було ніякої прострочки, що спростовує висновок акту перевірки про неправомірність нарахування процентів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

Водночас, листом ПАТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» № 62-1019 від 27.06.2017 та долученими виписками підтверджено, що дія договорів № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року, № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року та № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року пролонгована.

Пославшись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, відмітив, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Щодо висновку Акту перевірки про порушення ТОВ «Власівський Мірошник» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в частині заниження доходу декларації з податку на прибуток за 2023 рік на суму 4 746 198 грн пояснив, що обов'язку з відображення у бухгалтерському та податковому обліку суми дисконту у вказаному розмірі по фінансовим зобов'язанням (кредиту) по Договору від 13.08.2010 № 1/ВМ в сумі 1,99 млн. долл. США у позивача не виникло.

Товариство дійсно веде облік та складає звітність за МСФЗ і станом на 31.12.2023 мало заборгованість за позикою (кредитом) по Договору від 13.08.2010 № 1/ВМ в сумі 1,99 млн. долл. США, яка дійсно є фінансовим зобов'язанням, визнання якого та оцінку слід здійснювати із дотриманням МСБО 32, 39, МСФЗ 9. Позивач веде облік запозичень за справедливою вартістю, яка у розумінні пар. Б5.4.1 МСФЗ 9 не є сумою, яку суб'єкт господарювання одержав би (чи сплатив би) у примусовій операції, при недобровільній ліквідації чи при продажу описаного майна, проте, відображає кредитну якість інструмента.

На думку представника позивача, висновки акту перевірки суперечать правилам МСФЗ, оскільки: по-перше МСФЗ не передбачає дисконтування поточних грошових зобов'язань (станом на 31.12.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду від 16.10.2023 № 23, згідно з якої строк повернення позики було продовжено до 31.10.2024, а тому позика підлягала поверненню протягом менше 12 місяців від звітної дати; по-друге, навіть якщо і припустити, що необхідно було проводити дисконтування, перевіряючі невірно провели розрахунок суми дисконту, оскільки розрахунок дисконту проведено як для безвідсоткових позик. Натомість позика, отримана позивачем, є відсотковою і перед тим, як її дисконтувати, потрібно було розрахувати суму майбутніх грошових потоків, а ця сума дорівнює не номіналу зобов'язання в 1,99 млн. долл., а 1,99 млн. долл. плюс проценти, які мають бути нараховані на це зобов'язання. При ставці 4% річних сума, що підлягає дисконтуванню складає 1,99*104%=2,07 млн. долл і при ринковій ціні запозичень в 4% річних поточна вартість майбутнього грошового потоку в 2,07 млн. долл буде дорівнювати саме 1,99 млн.долл. Тобто, сума дисконту дорівнює нулю і у позивача відсутній обов'язок відображати будь-які доходи); по-третє, є незрозумілим, на якій підставі перевіряючі за ринкову ставку по запозиченнями було прийнято середньозважену процентну ставку депозитних корпорацій за кредитами та депозитами в іноземній валюті в річному обчисленні. Така ставка є усередненою, не враховує ні рейтинг позичальника, ні суму позику, ні наявність забезпечень, ні інших суттєвих умов, що є обов'язковим згідно з нормами МСФЗ та правил трансфертного ціноутворення.

Поряд з вищевикладеним зазначив, що згідно з МСФЗ, якщо пов'язана компанія отримала кредит від материнської компанії не на ринкових умовах, то дохід від різниці в справедливій вартості зобов'язань можна відображати не в складі прибутків та збитків, а через інший сукупний дохід в капіталі. Це випливає із інтерпретації Концептуальної основи фінансової звітності (виданої Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РСМБО). Враховуючи, що Кредитор та ТОВ «Власівський Мірошник» пов'язані особи, так як Кредитор є материнською компанією групи, дохід від різниці в справедливій вартості зобов'язань перед материнською компанією не підпадає під визначення доходу згідно з Концептуальною Основою. «Збільшення активів або зменшення зобов'язань, наслідком якого є зростання власного капіталу, крім як унаслідок здійснення внесків держателями вимог до власного капіталу». Те що дочірня компанія отримала кредит не на ринкових умовах від материнської компанії вважається вигодою, прирівнюваною до внесків материнської компанії в капітал. Така позиція знайшла свою підтримку і в судовій практиці, зокрема у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 640/10083/22 (ухвалою від 17.06.2024 ВС остаточно відмовив у відкритті касаційного провадження).

Отже навіть при запозиченні за неринковою ставкою від материнської компанії, дисконтування відображається не у складі доходів періоду, а у складі капіталу і, відповідно, не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Щодо завищення витрат в сумі 1 789 805 грн за взаємовідносинами з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» та в сумі 331 250 грн по ТОВ «ТБК СМП-17» зазначив, що у першу чергу податковим органом не враховано, що залучення вказаних контрагентів зумовлені виробничою необхідністю, оскільки ТОВ «Власівський Мірошник» не може самостійно, власними силами забезпечити охорону та ряд інших функцій, які були надані вищенаведеними суб'єктами, оскільки у позивача в першу чергу відсутні як трудові ресурси, необхідні для охорони та відсутні виробничі потужності, про що свідчить штатний розпис, який складається виключно з виробничих професій та не містить у своєму змісті посад охоронника.

В іншій частині відзив на апеляційну скаргу по вказаній сумі дублює позицію, викладену у позовній заяві.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397410702 стверджував, що застосування штрафних санкцій з підстав, визначених статтею 120-1 ПК України за нескладені податкові накладні у розмірі 106 054 грн за послугами, отриманими від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17», є передчасним, оскільки обов'язок щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у платника податку виникне за наслідками розгляду справи у судовому порядку, коли суд встановить, що дійсно при наявності обов'язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, платник не здійснив реєстрацію відповідних податкових накладних, так як операції за якими сформовано податковий кредит використані не в господарських операціях.

Наполягав на протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 №00397370702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 189 894, 66 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47 473,67 грн, з підстав та мотивів, викладених у позові.

У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях представник відповідача навів обґрунтування висновку контролюючого органу про довгостроковий характер кредитних зобов'язань та зауважив, що визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.

З посиланням на те, що кредитний договір № 1/ВМ від 13.08.2010 укладався зі строком погашення кредиту 12.08.2015, стверджував про довгостроковий характер такого зобов'язання та зауважив, що додаткові угоди є невід'ємними частинами довгострокового договору, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Харківській області визнано заборгованість за позикою як «довгострокові позики в іноземній валюті», та визначено необхідність здійснення її дисконтування шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов'язання із застосуванням П(С)БО 11 «Зобов'язання». У результаті чого позивачу в бухгалтерському обліку донараховано фінансовий дохід та, відповідно, здійснено коригування показників податкової звітності з податку на прибуток.

Разом з цим, звернув увагу суду, що за весь період до погашення чистий фінансовий результат від дисконту вийде нульовим (або близьким до нуля) - це економічно логічно, бо дисконтування лише розподіляє різницю у вартості в часі. Так, податкові зобов'язання з податку на прибуток, які виникли внаслідок визнання доходу від дисконтування кредиту, є тимчасовими та протягом строку погашення кредиту повністю перекриються фінансовими витратами від амортизації дисконту, що визнаватимуться у майбутніх періодах згідно з вимогами бухгалтерських стандартів не нарахування дисконту за кредитним договором.

Щодо неправомірності відображення відсотків та курсових різниць на такі відсотки за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 вказав, що оскільки останні зареєстровані в НБУ угоди передбачали такі кінцеві строки повернення кредитів: за договором № ВМК-1/07 - до 30.11.2018; за договором № 1/ВМ - до 31.10.2017; за договором № 1/11ВМ - до 30.11.2018, а інші додаткові угоди (після цих дат), які формально продовжували строки кредитів, не були зареєстровані в НБУ, а тому не набрали чинності, строки дії кредитних договорів закінчилися ще у 2017-2018 роках, і Товариство не мало правових підстав визнавати відсотки та курсові різниці після цих дат.

А відтак, інформація, яка наведена ТОВ «Власівський Мірошник» у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності є недостовірною, в результаті чого порушено норми пунктів 1, 15 Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (далі МСБО 1) «Подання фінансової звітності», що призвело до завищення показників в звіті про фінансові результати за Формою № 2: р. 2120 «Інші операційні доходи» по періодах, р. 2180 «Інші операційні витрати» по періодах, р.2250 «Фінансові витрати» на загальну суму 52 495 357 грн.

Щодо висновку про заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ППР № 00397370702 на суму 189 894,66 грн та нарахування штрафної санкції у розмірі 47 473,67 грн виклав тотожну правову позицію, яка раніше наведена в апеляційній скарзі.

У надісланих до суду апеляційної інстанції 26.11.2025 додаткових поясненнях представник позивача повідомив, що заборгованість за Кредитними договорами № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року та № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року була погашена у повному обсязі, що підтверджується виписками з АІС Національного банку України «Кредитні договори з нерезидентами» з відомостями щодо Кредитних договорів № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/11ВМ від 12.10.2011 та Карткою рахунку 606 (період з січня 2018 року по грудень 2025 року), а тому така заборгованість перед нерезидентом не може вважатися безнадійною.

У надісланих до суду 10.12.2025 додаткових поясненнях представник відповідача щодо обґрунтування довгострокового характеру кредитних зобов'язань та не нарахування дисконту за кредитним договором виклав раніше наведену у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Обґрунтовуючи неправомірність відображення позивачем відсотків та курсових різниць на такі відсотки за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, наполягав, що відповідно до долучених ТОВ «Власівський Мірошник» 26.11.2025 до суду виписок за кредитними договорами № ВМК-1/07 від 10.05.2007. та № 1/11ВМ від 12.10.2011 підтверджено доводи, викладені у акті перевіри, апеляційній скарзі та поясненнях долучених до Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025.

У надісланих до суду 22.12.2025 додаткових поясненнях представник відповідача в доповнення до апеляційної скарги звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що за даними ТОВ «Власівський Мірошник» річна сума податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті становить 69 875,29 грн. За даними перевірки річна сума податку на нерухоме майно у співвідношенні площа та сума податку, яка підлягає сплаті становить 259 770,00 грн. Відповідно, дані задекларованих показників в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 року (площа та сума податку) не відповідають даним первинних документів (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, технічні паспорти, експлікації до технічного паспорту цих приміщень) різниця складає 189 894,66 грн, що і стало підставою для винесенням ППР від 17.07.2025 № 0039370702.

Щодо неправомірності відображення відсотків та курсових різниць на такі відсотки за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, пославшись на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 640/3652/20, стверджував, що за змінами до кредитних договорів, що стосуються, зокрема, переукладання умов в іноземній валюті, строків чи повернення коштів, передбачено обов'язкову реєстрацію в НБУ - і такі зміни вступають у силу не раніше дати реєстрації в НБУ.

У надісланих до суду апеляційної інстанції 14.01.2026 додаткових поясненнях представник позивача заперечив посилання Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 640/3652/20, оскільки зазначена постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи, які не є релевантними з судовою справою № 520/31204/24.

У справі, що розглядається, на відміну від справи № 640/3652/20 всі додаткові угоди до Кредитних договорів, як і останні, реєстраційні посвідчення НБУ були надані до перевірки та мали були враховані контролюючим органом в ході проведення перевірки.

У будь-якому випадку, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду все ж сформував правову позицію, з якої вбачається, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках та порядку, встановлених законом, а тому, беручи до уваги, що постанова Правління Національного банку України № 270 від 17.06.2004 є підзаконним нормативно - правовим актом, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність реєстрації додаткової угоди № 4 від 15.01.2016 року до договору позики б/н від 22.03.2006 не може бути підставою для визнання такого правочину таким, що не є чинним або є нікчемним.

Наведена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 826/10625/18 (адміністративне провадження № К/9901/30592/19) та від 17.04.2025 у справі № 520/7077/2020 (адміністративне провадження № К/990/47793/24).

У будь-якому випадку, відповідач все ж таки мав прийняти до уваги узгоджені між позичальником та кредитором умови Кредитних договорів № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/ВМ від 13.08.2010, № 1/11ВМ від 12.10.2011, зокрема пункти 6.2, 21.1, відповідно до яких у випадку будь-якого прострочення у поверненні Позичальником кредиту або будь-якої його Кредитору, Позичальник зобов'язаний протягом всього часу такого прострочення до дати його повного погашення виплачувати Кредитору відсотки на прострочену загальну суму кредиту. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Відтак, висновок акту перевірки щодо відсутності реєстрації пролонгації дії кредитних договорів у періоді з 01.01.2018 до 31.12.2023 та неправомірності сплати у цей період процентів є передчасним, оскільки контролюючий орган не врахував, умови Кредитних договорів, зміни у термінах дії кредитних договорів, які були належним чином зареєстровані у Національному банку України.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 № 18, відповідно до пункту 14 якої уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, а тому зобов'язання за договорами кредиту укладених з нерезидентом позикодавцем не виконуються в силу обмежень, введених Національним банком України, а не з власної ініціативи, відповідно дані обмеження також спонукають сторони проводити щорічну пролонгацію.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виклав правову позицію, аналогічну наведеної у позові, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

У надісланих до суду апеляційної інстанції 28.01.2026 додаткових поясненнях представник позивача надав обґрунтування щодо об'єктів, на які самостійно платником податку було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з цим, повідомив, що платник податків не може погодитись з нарахованою контролюючим органом сумою податку, оскільки в розрахунок по Таблиці 2 (не надавалась до акту перевірки, а долучена відповідачем у суді першої інстанції) взято 14 760,8 м. кв. нерухомого майна. При цьому не прийнято до уваги, що на площі у 14 760,8 м. кв. розміщені й інженерні споруди, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Щодо реєстрації Договорів позики зазначив, що твердження відповідача про те, що Додаткові угоди до Кредитного договору № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року, Кредитного договору № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року та Кредитного договору № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року не були зареєстровані в Національному банку України та відповідно не вступили в дію, що мало наслідком закінчення максимального терміну повернення кредиту є хибним, оскільки заборгованість за Кредитним договором № ВМК-1/07 від 10 травня 2007 року та № 1/11ВМ від 12 жовтня 2011 року було погашено у повному обсязі, що підтверджується Карткою рахунку 606 (наявна в матеріалах справи) та свідчить про те, що заборгованість перед нерезидентом не може вважатися безнадійною.

Чинною/непогашеною станом на сьогоднішній день, як і на момент проведення перевірки залишається заборгованість за Кредитним договором № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року. Факт реєстрації договору як і додаткових угод підтверджується наявними у матеріалах справи виписками Національного банку України, які долучені до матеріалів справи та листом АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» від 26.11.2025 № 62/4. При цьому, як вбачається зі змісту Виписки станом на 31.10.2022 граничний строк виконання резидентом-позичальником платежів за договором №1/ВМ від 13 серпня 2010 року припадає на 31.10.2023, а згідно з Випискою станом на 03.11.2023 граничний строк виконання резидентом-позичальником платежів за договором №1/ВМ від 13 серпня 2010 року є 31.10.2024; станом на 14.06.2024 граничний строк виконання за договором № 1/ВМ від 13 серпня 2010 року визначено 31.12.2025.

Водночас, наполягав, що контролюючий орган повинен був взяти до уваги узгоджені між позичальником та кредитором умови Кредитних договорів № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/ВМ від 13.08.2010 та № 1/11ВМ від 12.10.2011.

У наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 12.02.2026 представник відповідача наполягав, що застосування закону, чинного станом на дату проведення перевірки є правомірним навіть якщо порушення стосується 2018, 2019 років, оскільки не призвело до погіршення правового становища позивача, так як відповідальність настала за факт невиконання обов'язку, який зберігався у 2024 році.

Так, зміни, які були внесені до підпункту «є» підпункту пп. 266.2.2 ПКУ у 2020 році, мають уточнюючий (конкретизуючий) характер, оскільки вони не запровадили новий податок чи новий обов'язок, а лише деталізували критерії віднесення об'єктів до будівель промисловості. Навіть у редакції 2018-2019 років пільга застосовувалася виключно до будівель промислових підприємств, тобто суб'єктів, які здійснюють виробничу діяльність. Товариство, основним видом діяльності якого є складське господарство та надання послуг зі зберігання, не відповідає ознакам промислового підприємства. Отже, фактичні обставини використання об'єкта не давали права на застосування пільги незалежно від того, яка редакція норми діяла у відповідний період.

Щодо умисності заниження позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 стверджував, що не відображення Товариством у повному обсязі показників податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2018 рік та 2019 рік у сумі 189 894,66 грн не є разовим технічним недоліком, а полягає у свідомому та тривалому невиконанні обов'язку, що продовжувалося протягом значного періоду часу та було припинене лише внаслідок проведення перевірки.

Вкотре наголосив, що ТОВ «Власівський Мірошник» в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України пунктів 1, 15 МСБО 1 неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перевірений період у зв'язку з відображенням відсотків та курсових різниць за Кредитними договорами № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/ВМ від 13.08.2010, № 1/11ВМ від 12.10.2011, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) (рядок 02 декларації) на загальну суму 52 367 509 грн.

В іншій частині додаткові пояснення від 12.02.2026 є тотожними раніше наданим.

У наданих 04.03.2026 до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях, з метою спростування доводів податкового органу щодо дисконтування заборгованості по договору позики (заниження доходів в бухобліку на суму 4.746.198,12 грн), представник позивача ще раз вказав, що такі висновки суперечать правилам МСФЗ, оскільки МСФЗ не передбачає дисконтування поточних грошових зобов'язань. Враховуючи, що станом на 31.12.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду від 16.10.2023 № 23, за якою строк повернення позики було продовжено до 31.10.2024, позика підлягала поверненню протягом менше 12 місяців від звітної дати. Отже, згідно з пунктом 69 г) МСБО 1 «Подання фінансової звітності» позивач, як суб'єкт господарювання правомірно класифікував зобов'язання як поточне.

Також зазначив, що позивач щорічно проводить незалежний аудит за міжнародними стандартами, за наслідками якого аудиторська компанія складає Звіт незалежного аудитора річної фінансової звітності. Якщо звернути увагу на проведений аудит фінансової звітності за 2021- 2023 роки то можна побачити, що незалежними аудитом підтверджено правомірність відображення у фінансовій звітності ТОВ «Власівський Мірошник» зобов'язань за договорами позики у розділі «Короткострокові зобов'язання» (сторінка 5 аудиторського висновку за 2021, 2022 та 2023 роки). Про короткостроковість кредитів від пов'язаних осіб згадується на сторінці 32 (за 2021 рік.), на сторінці 36 (за 2022 рік) на сторінці 35 (за 2023 рік) висновків у розділі 10 «Кредити та запозичення». Отже, незалежним аудитом підтверджено, що позика підлягала поверненню протягом менше 12 місяців від звітної дати.

У наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 09.03.2026 щодо порушення позивачем пункту 201.1 статті 201 ПК України (ППР № 00397400702, № 00397410702 від 15.07.2024) та збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних, представник відповідача повідомив, що такі висновки зроблені контролюючим органом внаслідок декларування позивачем витрат, понесених Товариством на охоронні послуги та обслуговування під'їзних колій.

В іншій частині пояснення від 09.03.2026 є тотожними раніше наданим.

У наданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 31.03.2026 представник позивача проінформував щодо відображення курсових різниць по тілу кредиту та нарахованих відсотків.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в скарзі та додаткових поясненнях, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, заперечував проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, та просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» зареєстровано 24.04.2007 (номер запису: 14671020000000343) у якості суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи, яке перебуває на загальній системі оподаткування. Взято на податковий облік 26.04.2007р. за № 2628. Підприємство є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 15.05.2007р. № 100040728, виданого Південною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (Нововодолазьке відділення), індивідуальний податковий номер платника ПДВ 348954820208.

Місцезнаходження ТОВ “Власівський Мірошник» відповідно до установчих документів: 63258, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Палатки, вул. Визволення ,1; фактичне місцезнаходження Товариства: 63258, Харківська обл., Нововодолазькій район, с. Палатки, вул. Визволення, 1.

Видами господарської діяльності підприємства, зокрема, але не виключно є: 52.10 Складське господарство (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Після урожайна діяльність; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 71.20 Технічні випробування та дослідження.

Головним управлянням Державної податкової служби України у Харківській області на підставі направлень від 06.03.2024 № 2013, 2017, 2018, 2019, 2021, 2032, 2033, виданих ГУ ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу ГУ ДПС від 19.02.2024 № 797-п проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Власівський Мірошник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023.

Строк проведення перевірки продовжено відповідно до наказу ГУ ДПС від 29.03.2024 № 1280-п “Про продовження проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Власівський Мірошник» та направлено засобами електронного зв'язку в електронній формі, на електронний кабінет платника ТОВ “Власівський Мірошник» 29.03.2024 року.

Згідно з наказом ГУ ДПС від 11.04.2024 № 1471-п “Про зупинення проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Власівський Мірошник» (код ЄДРПОУ 34895482)» перевірку призупинено на 30 робочих днів з урахуванням продовження, з 15.04.2024 року.

У загальному підсумку, з урахуванням наказів про зупинення проведення перевірки та продовження строку її проведення, перевірка проводилась з 15.03.2024 по 06.06.2024.

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт перевірки від 13.06.2024 № 26897/20-40-07-02-05/34895482, за висновками якого встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 140.2 та 140.3, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 1 та 15 МСБО 1 - завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у загальній сумі 51 428 258 грн, у т.ч. за 2023 року - 51 428 258 грн;

- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 424216 грн, у т.ч. вересень 2018 року в сумі 36 879 грн, жовтень 2018 року в сумі 4216 грн, листопад 2018 року в сумі 4080 грн, грудень 2018 року в сумі 4216 грн, січень 2019 року в сумі 4650 грн, лютий 2019 року в сумі 4200 грн, березень 2019 року в сумі 4650 грн, квітень 2019 року в сумі 4500 грн, травень 2019 року в сумі 4650 грн, липень 2019 року в сумі 9150 грн, серпень 2019 року в сумі 4175,95 грн, вересень 2019 року в сумі 5000 грн, жовтень 2019 року в сумі 5000 грн, листопад 2019 року в сумі 5000 грн, грудень 2019 року в сумі 5000 грн., січень 2020 року в сумі 5000 грн., лютий 2020 року в сумі 5000 грн, березень 2020 року в сумі 5000 грн., квітень 2020 року в сумі 5000 грн, травень 2020 року в сумі 5000 грн, липень 2020 року в сумі 10000 грн, серпень 2020 року в сумі 5170 грн, вересень 2020 року в сумі 6318 грн, жовтень 2020 року в сумі 5306 грн, листопад 2020 року в сумі 5000 грн, грудень 2020 року в сумі 5000 грн, січень 2021 року в сумі 5000 грн, лютий 2021 року в сумі 5000 грн, березень 2021 року в сумі 5000 грн, квітень 2021 року в сумі 5000 грн, травень 2021 року в сумі 5000 грн, вересень 2021 року в сумі 20000 грн, жовтень 2021 року в сумі 5000 грн, листопад 2021 року в сумі 5000 грн, грудень 2021 року в сумі 5000 грн, січень 2022 року в сумі 5000 грн, лютий 2022 року в сумі 5000 грн., березень 2022року в сумі 5000 грн, квітень 2022 року в сумі 5000 грн, травень 2022 року в сумі 5000 грн, червень 2022 року в сумі 5000 грн, липень 2022 року в сумі 5600 грн серпень 2022 року в сумі 5600 грн, вересень 2022 року в сумі 5600 грн, жовтень 2022 року в сумі 10017 грн, листопад 2022 року в сумі 10017 грн, грудень 2022 року в сумі 10017 грн, січень 2023 року в сумі 10017 грн, лютий 2023 року в сумі 10017 грн, березень 2023 року в сумі 10017 грн, квітень 2023 року в сумі 10017 грн, травень 2023 року в сумі 10017 грн, червень 2023 року в сумі 10017 грн, липень 2023 року в сумі 10017 грн., жовтень 2023 року в сумі 30634 грн, листопад 2023 року в сумі 5600 грн, грудень 2023 року в сумі 5600 грн;

- пункту 201.1 статті 201 Кодексу в частині відсутності реєстрації податкових накладних, виписаних відповідно пункту 198.5 статті 198 ПК України;

- підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України внаслідок чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період, у сумі 189 894,66 грн, у т.ч. і за 2018 рік на суму 103 811,32 грн, за 2019 рік на суму 86 083,34 грн;

- підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, статей 270, 271, пункту 287.6 статті 287 Кодексу - занижена плата за землю на суму 684178,91 грн, у т.ч. за 2023 рік на суму 684178,91 грн;

- підпункту 176.2 “б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2,3,4 квартал 2021 року; 3 квартал 2022; 1,2 квартал 2023 року надано з недостовірними відомостями; пункт 1 частини другої статті 6, пункт 1 частини 1 статті 7, частина п'ята, частина тринадцята статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-УІ, внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 342 451,38 грн.

За результатами акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 15.07.2024 № 00397370702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 189 894, 66 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47 473,67 грн;

- від 15.07.2024 № 00397400702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 216 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 106 054 грн;

- від 15.07.2024 № 00397410702, яким застосовано штрафну санкцію за нескладені податкові накладні у розмірі 106 054 грн;

- від 15.07.2024 № 00397420702, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток за грудень 2023р. у розмірі 51 428 258 грн.

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ “Власівський Мірошник» звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397420702 щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2023 року у розмірі 51 428 258 грн, суд першої інстанції виходив з його протиправності, оскільки позивачем належним чином обґрунтовано реальність та правомірність задекларованих витрат, що враховувались при формуванні сум податку на прибуток підприємства, а відтак, висновки акту перевірки в цій частині є помилковими.

Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702 та № 00397410702, суд першої інстанції зазначив про їх неправомірність, так як реальність вчинених правочинів ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17» безпосередньо вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а зміст отриманих позивачем послуг від вказаних контрагентів (охорони та послуг по ремонту основних засобів) безпосередньо мав на меті забезпечення належного функціонування підприємства та здійснення ним господарської діяльності, отже, понесені позивачем витрати мали фактичне обґрунтування та відповідно до вимог ПК України підлягали декларуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 №00397370702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 189894, 66 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 47473,67 грн, суд вважав, що відповідачем у цій справі не доведено неможливості застосування до позивача податкової пільги, зокрема, що будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями виробничого та складського призначення та їх використання в межах власної господарської діяльності здійснюється не за цільовим призначенням, а тому судом зроблено висновок про не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті вказаного рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що в якості нормативної підстави у податковому повідомленні-рішенні № 00397420702 від 15.07.2024 вказано висновки акту перевірки № 26897/20-40-07-02-03/34895482 від 13.06.2024 про встановлення порушень пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 140.2, пункту 140.3, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 1 та 15 МСБО 1.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Колегія суддів зазначає, що дохід з джерелом його походження з України, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 статті 14 ПК України це - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 140.1 статті 140 ПК України під борговими зобов'язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов'язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов'язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

За приписами пункту 140.2 статті 140 ПК України для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об'єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Сума боргових зобов'язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов'язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 цієї статті.

Для цілей цього пункту об'єкт оподаткування визначається згідно із статтею 134 цього Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:

від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;

різниці, визначеної цим пунктом.

Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від'ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.

Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму таких процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.

На виконання вимог пункту 140.3 статті 140 ПК України проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного пунктом 140.2 цієї статті, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 цієї статті.

Згідно з підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що внаслідок зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років відбувається збільшення фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73:

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з пунктами 5-7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі по тексту - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі П(С)БО 16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, витрати та доходи платника податку призводять до руху активів у власному капіталі підприємства та визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

За визначенням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до 1 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону № 996-XIV).

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88), облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Отже, регістри бухгалтерського обліку призначені для систематизації та групування інформації про документально оформлені господарські операції згідно первинних документів.

Таким чином, первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують здійснення господарської діяльності платника податків, є першоосновою для ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань та складання платниками податків податкової звітності.

За вищенаведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

Аналіз вищенаведених норм доводить правила формування доходів та витрат платника податку, безпосередньо на підставі первинних документів.

Отже, і податкове правопорушення (за наявності) встановлюється на підставі первинних документів, які надаються платником податку під час перевірки.

На виконання приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до підпункту 58.1.1 пункту 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

На виконання приписів підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України, у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити:

1) обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

періоду (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення;

розрахунку суми податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість;

надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу;

нормативної підстави - посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків;

2) посилання на акт документальної перевірки;

3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів), у тому числі штрафних санкцій або пені, за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми цього Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок;

4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до цього Кодексу пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядку № 1204).

Положеннями абзацу 10 пункту 2 розділ ІІ Порядку № 1204 в редакції, чинній на дату прийняття ППР передбачено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, зокрема відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «П» - у разі зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (додатки 15, 16);

На виконання пункту 4 розділ ІІ Порядку № 1204, у разі якщо податкове повідомлення-рішення приймається за результатами документальної перевірки, розпочатої після 01 січня 2021 року, та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у підпунктах 1-5 пункту 3 цього розділу, повинно містити:

обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I Кодексу або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини);

у разі якщо перевіркою виявлено факти заниження (ненарахування та/або неутримання) платником податків, у тому числі податковим агентом, податкових зобов'язань - додатково зазначається граничний строк сплати таких податкових зобов'язань, у тому числі за відповідні податкові (звітні) періоди, по яких виявлено таке заниження (ненарахування та/або неутримання);

інформацію щодо надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень, наданої платником податків інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу;

нормативної підстави - посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків;

2) посилання на акт документальної перевірки;

3) детальний розрахунок штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»), у тому числі штрафних санкцій та/або пені за порушення іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, а також посилання на норми Кодексу та/або іншого законодавства, відповідно до якого було зроблено такий розрахунок (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною);

4) інформацію щодо наявності обставин, які відповідно до Кодексу пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Разом з цим, в порушення вищенаведених вимог підпункту 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку № 1204, у податковому повідомленні-рішенні № 00397420702 від 15.07.2024 форми «П», яким ТОВ «Власівський Мірошник» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 51 428 258 грн, відповідач окрім загального посилання на факт виявлення перевіркою порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства за звітний період - грудень 2023 року не зазначив обґрунтованої підстави для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки не виклав стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо: обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I Кодексу або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини.

Не наведено у спірному ППР і розрахунку суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість (у разі необхідності такий розрахунок може бути винесений у додаток до податкового повідомлення-рішення, що є його невід'ємною частиною), оскільки вказано лише загальну суму - 51 428 258 грн.

Крім того, надані до податкового повідомлення-рішення № 00397420702 від 15.07.2024 розрахунки є суперечливими.

Так, відповідно до розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток (т. 10 а. с. 61) період, у якому встановлено порушення - 2023 рік, дата подання та реєстраційний номер декларації - 16.01.2024 № 9373290577, також вказано - зменшення збитків на 51 428 258 грн.

В іншому розрахунку (т. 12 а. с. 161) вказано, що 51 428 258 грн складається : з 34 819 537 грн - безпідставне врахування відсотків та курсових різниць за кредитними коштами; 1789805 грн - безпідставне віднесення до складу витрат по охороні (ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс»); 4746198 грн - дисконтування; 9741468 грн - не відображення у податковій звітності в бік зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 9741468 грн з урахуванням результатів акту документальної планової перевірки від 31.10.2016 № 680/20-40-14-03-08/34895482; 331250 грн - безпідставне віднесення до складу витрат послуг з поточного ремонту під'їзної залізничної колії від ТОВ «ТБК СМП-17».

Слід зауважити, що для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений (далі - Порядок № 727).

Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку № 727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, встановлюються при розгляді наданих платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини). При цьому, при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

За висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 815/6819/14, текст акту перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

У постанові 14 січня 2025 року у справі № 460/12527/23 Верховний Суд зазначив, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Отже, податкові правопорушення встановлюється на підставі первинних документів, які надавались позивачем до перевірки, про що зазначено у акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № 26897/20-40-07-02-03/34895482 від 13.06.2024 (далі - Акт перевірки) за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 ТОВ «Власівський Мірошник» задекларовано в рядку 01 декларацій “Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 497 420 458 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника на підставі таких документів: угод, видаткових накладних на реалізацію, банківських виписок, актів виконаних робіт, журналів-ордерів та відомостей по бухгалтерським рахункам за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01 Декларацій “дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 4 746 198,2 грн за IV квартал 2023 року, за рахунок не проведення позивачем дисконтування амортизації фінансового зобов'язання (не повернення простроченої заборгованості по сплаті нерезиденту з "АГРОПРОСПЕРІС 1 ЛІМІТЕД" у розмірі 1 990 000 дол. США станом на 31.12.2023) з дотриманням МСБО 32, МСБО 39, МСФЗ 9, що є порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Також в Акті перевірки у розділі 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» на сторінці 12 відображено висновок про заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 у сумі 41 686 790 грн в результаті порушень, викладених в п.1 р. 3.1.1.1 (див. вище) та п. 2 р. 3.1.1.1 Акту перевірки, а саме, нарахування процентів, курсових різниць за кредитними договорами в бухгалтерському та податковому обліку за Кредитними договорами № ВМК-1/07 від 10.05.2007, № 1/ВМ від 13.08.2010, № 1/11ВМ від 12.10.2011, через відсутність підтверджуючої реєстрації додаткових угод та складання додаткових угод щодо продовження строків повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 1/ВМ від 13.08.2010 за період з 01.11.2017 по 19.10.2022, строк дії якого закінчився, так як додаткові угоди не вступили в дію. Вищенаведене призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) (рядок 02 декларації) на загальну суму 52 367 509 грн, що є порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 1 та 15 МСБО 1 (т. 10 а. с. 89).

Крім того, в Акті перевірки у розділі 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» вказано, що перевіркою формування витрат по бухгалтерському обліку у періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено безпідставне віднесення по бухгалтерському рахунку 92 «Адміністративні витрати» витрат охорони в сумі 1 789 805 грн, сформованих на підставі актів виконаних робіт, отриманих від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» стосовно послуг «охорони» Об'єкту № 2, які не носять реального характеру, так як не мають наслідків у вигляді збереження матеріальних цінностей, отже не використані у господарській діяльності ТОВ «Власівський Мірошник» (т. 10 а. с. 95).

З посиланням на розбіжність між протяжністю колії за офіційним договором з АТ «Укрзалізниця» (1867,91 м) від 05.10.2022 № П/М-2246 та за договором із підрядником ТОВ «ТБК СМП-17» від 07.05.2022 № 0705/1-22 (1836,84 м), контролюючим органом зроблено висновок про відсутність підтвердження реальних обсягів робіт через неврахування актів обстеження під'їзної залізничної колії по станції Власівка Південної залізниці, Щ, ЗСА 0000002234, яка знаходиться на балансі позивача, у зв'язку з чим встановлено завищення витрат у сумі 331 250 грн за період IV квартал 2022 року - IV квартал 2023 року (т. 10 а. с. 97).

У розділі 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» Акту перевірки з вказівкою на декларування позивачем за період з 01.07.2019 по 31.12.2023 різниці, які виникають відповідно до ПК України у сумі 19 633 992 грн, викладено висновок про порушення ТОВ «Власівський Мірошник» пункту 140.2 ПК України з посиланням на завищення показників по рядку 3.1.1 «Сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями додатка РІ до Декларації з податку на прибуток на загальну суму 19 761 337 грн за період 2018 рік, 2020 рік та 2022 рік за рахунок порушень, визначених у п. 2 р. 3.1.1.1 Акту перевірки.

У цьому ж розділі на сторінці 37 Акту перевірки є також висновок про порушення ТОВ «Власівський Мірошник» пункту 140.3 ПК України з посиланням на завищення показників по рядку 3.2.1 «Сума процентів, зменшена щорічно на 5 відсотків, яка збільшила фінансовий результат до оподаткування минулих періодів» додатка РІ до Декларації з податку на прибуток на загальну суму 2 213 364 грн за період 2019 рік та 2021 рік.

З посиланням на встановлення під час перевірки порушення підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПК України, а саме не відображення у податковій звітності в бік зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 9741468 грн з урахуванням результатів акту документальної планової перевірки від 31.10.2016 № 680/20-40-14-03-08/34895482, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податків на 9741468 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, в Акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у загальній сумі 51 428 258 грн, у тому числі за 2023 рік - 51 428 258 грн.

З урахуванням вищенаведеного, колегією суддів встановлено, що в Акті перевірки наявні суттєві розбіжності в арифметичних показниках сум завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у порівнянні із загальною сумою такого зобов'язання, яка вказана у спірному ППР, та у періоді, протягом якого виявлено таке порушення.

Так, лише сума заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) (рядок 02 декларації) - 52 367 509 грн, що є порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 1 та 15 МСБО 1 (т. 10 а. с. 89) вочевидь перевищує загальну суму 51 428 258 грн завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток. І це без урахування завищення витрат у сумах 1 789 805 грн та 331 250 грн,

Однак, спірне ППР містить посилання на порушення пунктів 140.2, 140.3 ПК України, за якими в Акті перевірки констатовано завищення відповідно на 19 761 337 грн та 2 213 364 грн.

Відрізняються між собою і визначені контролюючим органом суми заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, зокрема на стор. 12 Акту перевірки - 41 686 790 грн, а на стор. 27 Акту перевірки - 52 367 509 грн.

34 819 537 грн (сума, яка вказана в одному з розрахунків спірного ППР, як безпідставне врахування відсотків та курсових різниць за кредитними коштами (т. 12 а. с. 161) взагалі не корелюється зі змістом Акту перевірки.

З огляду на встановлені вищевказані розбіжності в даних Акту перевірки, які покладені в основу твердження про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальному розмірі 51 428 258 грн, висновки контролюючого органу не можна вважати чіткими та деталізованими для того, щоб платник податків (та інші особи) міг належним чином реалізувати своє право на захист, у тому числі шляхом подання доказів на їх спростування у встановленому процесуальному порядку та для того аби підтвердити сам факт відповідного правопорушення, як це передбачено статтею 77 КАС України.

Наведене створює достатні передумови для визнання висновку про недотримання відповідачем Порядку № 727 при формуванні відповідних висновків акту перевірки.

Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги, що зміст податкового повідомлення-рішення № 00397420702 від 15.07.2024 взагалі не містить опису встановлених порушень, а лише відсилає до обставин, які відображені у Акті перевірки, при цьому, визначені у розділі 3.1.1.1 «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» Акту перевірки суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток по епізодам правопорушень є у сукупності значно більшими та математично не узгоджуються з загальною сумою висновку Акту перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, яка становить 51 428 258 грн, та враховуючи, що у спірному ППР та Акті перевірки вказані різні періоди вчинення правопорушення (в ППР - грудень 2023 року, в Акті перевірки з 01.01.2018 по 31.12.2023), достеменно встановити які саме суми були включені контролюючим органом до кінцевого розрахунку такої суми не є можливим, що відповідно свідчить про порушення відповідачем під час прийняття спірного ППР Порядку № 1204.

Отже, у даному випадку має місце недоведеність контролюючим органом вчинення позивачем впродовж 2019 - 2022 років складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 140.2 та 140.3, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, пунктів 1 та 15 МСБО 1, зокрема, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі 51 428 258 грн, у тому числі за 2023 рік - 51 428 258 грн.

Колегія суддів наголошує, що невиконання контролюючим органом вимог статті 58 ПК України та не дотримання положень Порядку № 1204 під час складання Акту перевірки та формування ППР є підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої перевірки та визнання протиправним рішення, прийнятого за її наслідками.

А відтак, податкове повідомлення-рішення № 00397420702 від 15.07.2024 форми «П», яким ТОВ «Власівський Мірошник» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 51 428 258 грн не може вважатися правомірним, що є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Водночас, колегія суддів зауважує, що без визначення предмету судового контролю надання оцінки виявленим під час перевірки порушенням та висновки суду першої інстанції за результатами такої оцінки є цілком передчасними, з огляду на те, що не виключається можливість проведення повторної перевірки з урахуванням встановлених статтею 102 ПК України строків позовної давності, складання акту перевірки відповідно до Порядку № 727 та податкового повідомлення-рішення згідно зі статтею 58 ПК України та Порядку № 1204.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору в цій частині, проте, помилково вдався до оцінки виявлених під час перевірки порушень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції шляхом викладення мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424216 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 106054 грн, колегією суддів встановлено, що нормативною підставою для його прийняття відповідачем зазначено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України внаслідок заниження суми податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 424 216 грн за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, січня 2019 року по травень 2019 року, липня 2019 року по грудень 2019 року, січня 2020 року по травень 2020 року, липня 2020 року по грудень 2020 року, січня 2021 року по травень 2021 року, вересня 2021 року по грудень 2021 року, січня 2022 року по грудень 2022 року, січня 2023 року по грудень 2023 року, опис якого у ППР відсутній з посиланням на відображення таких обставин в Акті перевірки.

В Акті перевірки на сторінці 66 вказано, що внаслідок порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України, опис якого наведено в п.3.1.2.1 Акту перевірки Товариством не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, у зв'язку з чим занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 424 216 грн. У свою чергу, висновок про наявність такого обов'язку у позивача базується на твердженні про допущення платником податку порушення, викладеного у пункті 2 р.3.1.1.1 Акту перевірки.

Так, на сторінці 28 акту перевірки зафіксовано, що перевіркою формування витрат по бухгалтерському обліку в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено, що до складу витрат по бухгалтерському рахунку 92 «Адміністративні витрати» віднесено витрати охорони за взаємовідносинами з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» в сумі 1 789 805 грн (2018 рік - 246 955 грн, 2019 рік - 279 880 грн, 2020 рік - 308 970, 2021 рік - 300 000 грн, 2022 рік - 318 000 грн, 2023 рік - 336 000 грн та в сумі 331 250 грн (IV квартал 2022 року - 66250 грн, I квартал 2023 року - 66250 грн, II квартал 2023 року - 66250 грн, III квартал 2023 року - 66250 грн, IV квартал 2023 року - 66250 грн) та в сумі 331 250 грн по ТОВ «ТБК СМП-17» відповідно виданих на адресу ТОВ «Власівський Мірошник» актів здачі-приймання робіт (на Об'єкті № 2 - вул. Промислова, 14-А, смт. Палатки Красноградський р-н, Харківська обл.).

З посиланням на аналіз договорів, додатків до договорів, розрахунків, додаткових угод, актів виконаних робіт, податкових накладних, інших первинних документів, контролюючим органом зроблено висновок, що отримані від вказаних контрагентів-постачальників послуги: 1) з забезпечення охорони Об'єкта № 2 (вул. Промислова, 14-А); 2) зі здійснення перепусткового режиму з метою недопущення проникнення сторонніх осіб на Об'єкт № 2; 3) з контролю ввозу і вивозу (внесення і виносу) ТМЦ на територію із території Об'єкту № 2 не призвели до збереження матеріальних цінностей від знищення, пошкодження, розкрадання, а тому з урахуванням виявлених інвентаризації 26.03.2024 надлишків ТМЦ, ОФ, інших необоротних по Об'єкту № 2 та встановлених фактів проникнення на об'єкти, послуги охорони не носять реального характеру та не використані у господарській діяльності, а відтак не мали бути внесені як витрати до декларації, що призвело до завищення витрат у сумі 1 789 805 грн.

На спростування вищевказаних висновків перевірки позивач зазначив, що правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З огляду на те, що охоронні послуги були надані, а виконання робіт з поточного утримання під'їзних залізничних колій здійснено у відповідності до укладених договорів з оформленням усіх необхідних первинних документів, наполягав, що у контрагентів були відсутні підстави для не формування податкових накладних та їх реєстрації у ЄРПН, а тому сплачені позивачем суми ПДВ за отримані послуги та роботи правомірно включені до податкового кредиту відповідних періодів.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача та відповідача щодо реальності взаємовідносин з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17», колегія суддів виходить з наступного.

За змістом підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За вимогами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

На виконання приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі за текстом - Порядок № 1246).

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів прийняття контролюючим органом рішення про зупинення або відмову у реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17», відповідачем не заперечується реєстрація таких податкових накладних в ЄРПН.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у період, що перевірявся, ТОВ «Власівський Мірошник» мало взаємовідносини з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» та ТОВ «ТБК СМП-17».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Власівський Мірошник», як Замовником та ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», як Виконавцем укладено договір № 17-4603Ф від 30.08.2017 про надання послуг по охороні Об'єкту (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати за плату послуги по охороні стаціонарних об'єктів, що знаходяться за адресою та узгоджені сторонами у Додатку 1 «Дислокація»: Харківська обл., Нововодолазький район, с. Палатки, вул. Визволення, 1 (Стаціонарний пост 2 ); Харківська обл., Нововодолазький район, с. Палатки, вул. Петровського,14а (Стаціонарний пост 1).

У відповідності до Розділу 2 Договору до обов'язків Виконавця входить: організувати і забезпечити цілодобову охорону Об'єкта, у відповідності з даним Договором та додатками до нього, із метою недопущення знищення, пошкодження та розкрадання Майна, що знаходиться на території Об'єкта, в тому числі транспортних засобів Замовника та третіх осіб, чиї транспортні засоби знаходяться на території Об'єкта на законних підставах; надавати послуги з фізичної охорони Об'єкта; надавати послуги згідно Інструкції щодо охорони об'єкта; не допускати проникнення сторонніх осіб на Об'єкт; здійснювати на Об'єкті пропускний режим, контролювати ввезення і вивезення (внесення і винос) товарно-матеріальних цінностей згідно документації встановленої форми з фіксацією часу, державного номера транспортного засобу та кількості ТМЦ; забезпечити прийняття під охорону майна; спільно з відповідальною особою здійснити опломбування дверей, візуальний огляд приміщень, що приймаються під охорону; приймати під охорону транспортні засоби для зберігання на період консервації згідно деталізованих Актів приймання-передачі, узгоджених сторонами договору; на період роботи техніки приймання під охорону здійснювати спільно з відповідальною особою та контролювати кількість, номер та цілісність пломб на кожній одиниці техніки із відміткою у відповідному журналі; контролювати дотримання правил внутрішньо об'єктового перепусткового режиму на Об'єкті; вести на Об'єкті узгоджену з Замовником реєстраційну документацію.

Завданням Виконавця у відповідності до Додатку 1 «Дислокація» є: Охорона об'єкта, здійснення пропускного режиму, недопущення проникнення сторонніх осіб на Об'єкт, контроль ввозу та вивозу ТМЦ, здійснення обходу, огляд Об'єкта з метою недопущення крадіжки, грабежу, розбою, а також недопущення знищення та пошкодження майна.

Додатковою угодою від 05.09.2017 до Договору № 17-4603Ф від 30 серпня 2017 року сторонами погоджено надання послуг ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» на Дислокації 2 (Стаціонарний тимчасовий пост з інспектування транспортних засобів).

До переліку послуг згідно з Додатком 4 входить: перевірка транспортних засобів із зерном перед в'їздом на елеватор, на предмет цілісності пломб, тенту та тросу, які забезпечують збереження зерна в кузові автомобіля від проникнення третіх осіб та викрадення зерна; співставлення номерів пломб на кузові транспортного засобу та в товарно-транспортній накладній, розпломбування та розтентування автомобіля; реєстрація транспортних засобів, що прибувають на територію, із номерами пломб, збереження та передачі представникам контрольних частин пломб.

Також сторонами: узгоджено договірну ціну погодинної оплати 32 грн/год; погоджено інструкцію по охороні об'єкта; завізовано сторонами акт приймання передачі Об'єкта під охорону та погоджено положення про організацію пропускного режиму та охорони в промисловій зоні. Окрім того, сторонами узгоджено штрафні санкції за порушення виконавцем узгоджених умов надання охоронних послуг, та/або їх неналежне виконання, про що уклали додаткову угоду до договору № 17-4603Ф від 30.08.2017 від 29.12.2017.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» на загальну суму 495 570 грн, у т.ч. ПДВ - 82 595 грн за період з 01.01.2018 по 15.08.2019, позивачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг: ОУ-00000048 від 31.01.2019, ОУ-0000047 від 31.01.2019, ОУ-0000050 від 31.01.2018, ОУ-00000658 від 31.12.2018, ОУ-0000101 від 31.01.2019, ОУ-0000102 від 28.02.2019, ОУ-0000106 від 28.02.2018, ОУ-0000148 від 31.03.2019, ОУ-0000149 від 31.03.2019, ОУ-0000158 від 31.03.2018, ОУ-0000200 від 30.04.2019, ОУ-0000201 від 30.04.2019, ОУ-0000212 від 30.04.2019, ОУ-0000252 від 31.05.2019, ОУ-0000253 від 31.05.2019, ОУ-0000265 31.05.2018, ОУ-0000274 від 30.06.2018, ОУ-0000310 від 30.06.2019, ОУ-0000311 від 30.06.2019, ОУ-0000365 від 31.07.2019, ОУ-0000366 від 31.07.2019, ОУ-0000368 від 31.07.2019, ОУ-0000369 від 15.08.2019, ОУ-0000370 від 15.08.2019, ОУ-0000375 від 31.07.2018, ОУ-0000382 від 31.07.2018, ОУ-0000387 від 31.07.2018, ОУ-0000435 від 31.08.2018, ОУ-0000441 від 31.08.2018, ОУ-0000444 від 31.08.2018, ОУ-0000445 від 30.09.2018, ОУ-0000446 19.09.2018, ОУ-0000496 від 30.09.2018, ОУ-0000502 від 30.09.2018, ОУ-0000549 від 31.10.2018, ОУ-0000554 від 31.10.2018, ОУ-0000555 від 31.10.2018, ОУ-0000605 від 30.11.2018, ОУ-00006110 від 30.11.2018, ОУ-0000657 від 31.12.2018.

Платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи, підтверджено проведення ТОВ «Власівський Мірошник» оплати за надані ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» послуги.

Іншим надавачем охоронних послуг за період з 15.08.2019 по 31.10.2023, які також не визнані контролюючим органом, є ПП «Бюро охорони і розшуку 1» (Виконавець), з яким позивачем, як Замовником укладено Договори про надання охоронних послуг № 01/08-19-ВМ від 15.08.2019, № 01/08-20-ВМ від 01.08.2020, № 01/08-21-ВМ від 01.08.2021р, № 01/08-23-ВМ від 01.08.2023ряд правочинів.

За змістом вказаних договорів, які є тотожними за своїм змістом з Договором, укладеним з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», у відповідності до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати за плату послуги по охороні Об'єкту. Місцезнаходження Об'єкту зазначається в Дислокації, що є невід'ємним додатком до цього Договору, та послуги мобільної охорони, що окремо узгоджуватиметься сторонами у додаткових угодах.

До основних завдань Виконавця відноситься: забезпечення охорони Об'єкта від знищення, пошкодження, розкрадання; здійснення перепусткового режиму, недопущення проникнення сторонніх осіб на Об'єкт; контроль ввозу і вивозу (внесення і винос) товарно-матеріальних цінностей на територію і з території Об'єкта по документації установленої форми, що узгоджуються Замовником та Виконавцем, у тому числі зразки документації, що дозволяють ввіз-вивіз (внесення - винос) ТМЦ. Спосіб охорони, режим надання охоронних послуг, місцезнаходження та завдання поста охорони в межах надання охоронних послуг за цим Договором передбачені Дислокацією.

На підтвердження отримання послуг від ПП «Бюро охорони і розшуку 1» на загальну суму 1 584 996 грн, у т.ч. ПДВ - 264 166 грн за період з 15.08.2019 по 31.10.2023, позивачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг: № 108 від 31.08.2019, № 118 від 30.09.2019, № 132 від 31.10.2019, № 146 від 30.11.2019, № 157 від 31.12.2019, № 9 від 31.01.2020, № 14 від 29.02.2020, № 26 від 31.03.2020, № 38 від 30.04.2020, № 43 від 30.05.2020, № 54 від 30.06.2020, № 70 від 31.07.2020, № 77 від 31.08.2020, № 87 від 30.09.2020, № 94 від 31.10.2020, № 105 від 30.11.2020, № 118 від 31.12.2020, № 6 від 31.01.2021, № 17 від 28.02.202, № 26 від 31.03.2021, № 35 від 30.04.2021, № 44 від 31.05.2021, 53 від 30.06.2021, № 59 від 31.07.2021, № 71 від 31.08.2021, № 80 від 30.09.2021, № 90 від 31.10.2021, № 100 від 30.11.2021, № 109 від 31.12.2021, № 5 від 31.01.2022, № 12 від 28.02.2022, № 18 від 31.03.2022, № 25 від 30.04.2022, № 32 від 31.05.2022, № 39 від 30.06.2022, № 47 від 31.07.2022, № 53 від 31.08.2022, № 59 від 30.09.2022, № 65 від 31.10.2022, № 70 від 30.11.2022, № 4 від 31.01.2023, № 10 від 28.02.2023, № 16 від 31.03.2023, №22 від 30.04.2023, № 28 від 31.05.2023, № 35 від 30.06.2023, № 37 від 31.07.2023, № 76 від 31.12.2022, № 39 від 31.08.2023, № 41 від 30.09.2023 та № 43 від 31.10.2023.

Платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи, підтверджено проведення ТОВ «Власівський Мірошник» оплати за надані ПП «Бюро охорони і розшуку 1» послуги.

Також, починаючи з 01.11.2023 по 31.12.2023 ТОВ «Власівський Мірошник» отримано від ТОВ «Контролінг сервіс» охоронні послуги на підставі Договору № 01/11-23-ВМ від 01.11.2023 про надання охоронних послуг, який за змістом є аналогічним Договору, укладеного з ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ».

На підтвердження отримання послуг від ТОВ «Контролінг сервіс» на загальну суму 67 200 грн, у т.ч. ПДВ - 11 200 грн за період з 01.11.2023 по 31.12.2023, позивачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг: № 37 від 30.11.2023; № 45 від 31.12.2023, які було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідач не заперечує, що під час перевірки позивачем було надано всі вищевказані документи на підтвердження обставин надання охоронних послуг та їх оплати. При цьому, жодних застережень щодо форми та змісту вищенаведених актів надання послуг відповідач ані в Акті перевірки, ані в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях не наводить.

Єдиною обставиною не визнання реальності отриманих позивачем від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» охоронних послуг є посилання на результати проведення 26.03.2024 позачергової інвентаризації, за наслідками якої встановлено надлишки ТМЦ невстановленого походження, пошкоджені та зруйновані ОФ, наявність ознак проникнення осіб без перешкоджання на територію Об'єкта № 2, охорона та збереження якого було предметом вищевказаних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позачергова інвентаризація проведена 26.03.2024, а послуги надані за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, а відтак не є безумовним доказом не реальності отримання від ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» охоронних послуг, враховуючи знаходження охоронюваних об'єктів дислокації, починаючи з 24.02.2022 в зоні можливих бойових дій.

Важливо також зауважити, що факт надання послуг також підтверджується журналами обліку виїзду та заїзду транспортних засобів, обліком руху товарно-матеріальних цінностей, журналу прийму-здачі зміни та журналу обліку вивозу зернової продукції залізничним транспортом, які велись співробітниками охоронних фірм під час надання послуг з охорони (Враховуючи значні об'єми інформації відображеної в журналах, надаємо їх частину (витяг)). З копії журналів, яка додана до матеріалів справи, вбачається можливість встановити фактичні обставити, при яких було надано послуги з охорони, адже журнали містять інформацію щодо дати їх заповнення, місця заповнення, особу, яка їх заповнювала (охоронник), назву підприємства щодо якого вчинено запис/проведено контроль, номер транспортного засобу, час заїзду та виїзду та ряд іншої інформації.

При цьому, на дату виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ», ПП «Бюро охорони і розшуку 1», ТОВ «Контролінг сервіс» були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліком, наведеним у Додатках 1, 2 та 3.

Підлягає врахуванню, що ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» як і ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» надавали послуги в межах обраних видів діяльності за КЕВЕД 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб».

Дослідивши та проаналізувавши копії долучених до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку та розрахункових документів, які надавались контролюючому органу до перевірки, колегією суддів не встановлено дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що з урахуванням вищенаведеного свідчить про не доведення відповідачем нереальності здійснення вищевказаних спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

А відтак, включивши за правилом першої події (дата списання коштів з рахунку платника) суму ПДВ у загальному розмірі 357 961 грн до складу податкового кредиту, позивач виконав імператив пункту 198.2 статті 198 ПК України. При цьому, підстав для формування податкового зобов'язання на умовах підпункту «г» пункту 198.5 статті 198.5 ПК України не виникло, оскільки придбані у ТОВ «КАСКАД-СЛУЖБА БЕЗПЕКИ» як і ПП «Бюро охорони і розшуку 1» та ТОВ «Контролінг сервіс» не можна визнати такими, що призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, на чому помилково наполягав відповідач.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у загальному розмірі 66 250 грн внаслідок понесення витрат в сумі 331 250 грн за взаємовідносинами з ТОВ «ТБК СМП-17» колегією суддів встановлено таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (сторінка 33-35), стверджуючи про нереальність господарської операції з вказаним контрагентом, відповідач посилається на неможливість ідентифікувати конкретний вид послуг, наданих ТОВ «ТБК СМП-17» по ремонту під'їзної залізничної колії, яка знаходиться на балансі позивача, згідно з актами обстеження АТ «Українська залізниця» через наявну розбіжність між протяжністю колії за офіційним договором з АТ «Укрзалізниця» (1867,91 м) від 05.10.2022 № П/М-2246 та за договором із підрядником ТОВ «ТБК СМП-17» від 07.05.2022 № 0705/1-22 (1836,84 м).

В Акті перевірки відображено, що між ТОВ “Власівський Мірошник» та АТ “Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 відповідно до Правил перевезення вантажів, Правил обслуговування залізничних під?їзних колій була укладена угода про подачу та забирання вагонів від 05.10.2022 № П/М-2246, пунктом 2 якої зафіксована довжина залізничної колії - 1867,91 погонних метра. У пункті 4 угоди визначено, що рух поїздів на під?їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкцій з сигналізації на залізницях України, Інструкцій з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. З метою безпечної експлуатації під?їзної колії, яка знаходиться на балансі ТОВ “Власівський Мірошник», подачі та забирання вагонів АТ “Українська залізниця», комісією, складеною на підприємстві, за участю служб Української залізниці, щоквартально, проводиться перевірка технічного стану під?їзної колії та складаються акти огляду: колії № 1, колії № 2, колії № 3 з зауваженнями та встановленими недоліками, дефектами та складаються акти обстеження.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем по справі, що ТОВ «Власівський Мірошник» не має відповідного устаткування/технічного забезпечення та персоналу для обслуговування залізничної колії, а тому Товариством було прийнято рішення про отримання такої послуги від сторонньої профільної організації, у зв'язку з чим між позивачем, як Замовником, та ТОВ «ТБК СМП-17» (Підрядник) було укладено договір підряду № 1902 від 14.02.2019 на виконання роботи з поточного ремонту під'їзної залізничної колії на протяжності 1836,84 метрів.

Договором передбачено вартість робіт у сумі 210000 грн з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку 17500 грн з ПДВ 20% за 1 календарний місяць. Строк дії договору сторонами визначено до 01.03.2020. За додатковою угодою № 3 від 26.02.2020 пролонговано дію договору до 01.03.2021 та визначено вартість робіт у сумі 420000 грн з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку 17500 грн з ПДВ 20% за 1 календарний місяць. Також, сторонами 26.02.2021 укладено додаткову угоду № 4, якою строк дії договору підряду пролонговано до 01.03.2022, та визначено вартість робіт у сумі 630000 грн з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку 17500 грн з ПДВ 20% за 1 календарний місяць. Щодо вартості робіт, сторонами узгоджено розрахунок договірної ціни робіт та матеріалів (т. 3 а. с.71-81).

У подальшому між ТОВ «Власівський Мірошник» та ТОВ “Торгово-будівельна компанія СМП-17» укладено договір підряду № 1601/1-20 від 16.01.2020 на виконання робіт з ремонту залізничного переїзду. Договором визначена вартість робіт - 72367,90 грн з урахуванням ПДВ 20%. Щодо вартості робіт, сторонами узгоджено розрахунок договірної ціни робіт та матеріалів (т. 3 а. с. 87-96).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Власівський Мірошник» та ТОВ “Торгово-будівельна компанія СМП-17» укладено договір підряду №1611/1-23 від 16.11.2023 на виконання робіт з заміни 50 шт. дерев'яних шпал. Договором визначена вартість робіт - 88824,70 грн з урахуванням ПДВ 20%. Щодо вартості робіт, сторонами узгоджено розрахунок договірної ціни робіт та матеріалів (т. 3 а. с.102-106).

Також між ТОВ «Власівський Мірошник» та ТОВ “Торгово-будівельна компанія СМП-17» укладено договір підряду № 0804/1-21 від 08.04.2021 на виконання робіт з ремонту залізничної колії. Договором визначена вартість робіт - 253274,60 грн з урахуванням ПДВ 20%. Щодо вартості робіт, сторонами узгоджено розрахунок договірної ціни робіт та матеріалів.

Окрім того між ТОВ «Власівський Мірошник» та ТОВ “Торгово-будівельна компанія СМП-17» укладено договір підряду № 0705/1-22 від 07.05.2022 на виконання з поточного ремонту під'їдної залізничної колії протяжністю 1836,84 метри за адресою: Харківська область, с. Палаткі, вул. Визволення, 1. Договором визначена вартість робіт - 318000 грн з урахуванням ПДВ 20% з розрахунку 26500 грн з ПДВ 20% за 1 календарний місяць.

У відповідності до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту під'їзної залізничної колії - усунення недоліків та дефектів, за замовленням Замовника розгорнутою протяжністю 1836,84 метрів, на об'єкті Замовника. Наведеним пунктом також встановлено, що замовлення від Замовника надходять у тому числі на підставі акту огляду від служб Української залізниці, власних заявок, тощо.

Сторонами також визначено, що роботи зазначені у пункті 1.1., Підрядник має виконувати щомісячно впродовж 1 року (пункт 4.5 Договору).

З врахуванням узгоджених сторонами зобов'язань, ТОВ «Власівський Мірошник», як Замовником було ініційовано перед ТОВ «ТБК СМП-17» ряд робіт/послуг, які мали бути виконані впродовж дії Договору. Їх зміст та конкретний перелік робіт/послуг було погоджено сторонами у Актах візування виконаних робіт з поточного утримання під'їзних залізничних колій, зокрема: за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень-грудень 2023 року, копії яких додано до матеріалів справи.

На підтвердження отримання від ТОВ «ТБК СМП-17» робіт/послуг на загальну суму 397 500 грн, у т.ч. ПДВ - 55 250 грн за період з 01.10.2022 по 31.12.2023 позивачем додано до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 7 від 31.10.2022; № 8 від 30.11.2022; № 9 від 30.12.2022; № 1 від 31.01.2023; № 2 від 28.02.2023; № 3 від 31.03.2023; № 4 від 19.04.2023; № 5 від 31.05.2023; № 8 від 30.06.2023; № 10 від 31.07.2023; № 11 від 31.08.2023; № 13 від 25.09.2023; № 14 від 31.10.2023; № 15 від 30.11.2023 та № 18 від 29.12.2023.

Проведення оплати позивачем за надані ТОВ “ТБК СМП-17» послуги підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: № 1086 від 11.11.2022; № 1169 від 06.12.2022; № 97 від 03.02.2023; № 157 від 14.02.2023; № 284 від 14.03.2023; № 342 від 04.04.2023; № 568 від 30.05.2023; № 671 від 20.06.2023; № 779 від 06.07.2023; № 870 від 01.08.2023; № 1059 від 01.09.2023; №1167 від 29.09.2023; №1276 від 31.10.2023; №1379 від 24.11.2023.

На дату виникнення податкових зобов'язань ТОВ “ТБК СМП-17» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищезазначеними договорами (т. 9 а. с. 93-212).

Наявність залізничної під'їзної колії на балансі ТОВ «Власівський Мірошник» контролюючим органом не заперечується.

Колегія суддів вважає, що наявність розбіжності у визначенні протяжності колії за офіційним договором з АТ «Укрзалізниця» (1867,91 м) від 05.10.2022 № П/М-2246 та за договором із ТОВ «ТБК СМП-17» від 07.05.2022 № 0705/1-22 (1836,84 м) об'єктивно не спростовує факту надання послуг Підрядником у вищевказаному розмірі, не знімає із Замовника обумовленого договором обов'язку здійснити платежі за вже отримані послуги та не позбавляє права на формування податкового кредиту у зв'язку зі сплатою певної суми коштів, оскільки сума за податковими накладними не перевищує суми, що відображена в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Будь-яких доказів того, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробленими, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Ані судом першої ані судом апеляційної інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених вище норм ПК України, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у спірних правовідносинах.

Колегія суддів наголошує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця щодо зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на відсутність прямих доказів винної поведінки посадових осіб ТОВ «Власівський Мірошник» будь-які судження відповідача щодо порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 424 216 грн, є недоведеними.

За встановлених обставин суд першої інстанції вірно визнав неправомірним висновок перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на 424 216 грн, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397400702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424216 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 106054 грн підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене, у позивача у спірних правовідносинах відсутній обов'язок зі складання податкових накладних у розмірі 106054 грн, а відтак податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397410702, яким застосовано штрафну санкцію з посиланням на порушення позивачем у спірних правовідносинах пункту 201.1 статті 201 ПК України, є протиправним, що зумовлює його скасування.

Колегією суддів встановлено, що обґрунтовуючи наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397370702 платник податків вказував, що у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування, у той час, як за висновком контролюючого органу, обов'язковою умовою для застосування передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільги є провадження діяльності, що класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, до яких ТОВ «Власівський Мірошник» не відноситься.

Відповідно до пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Відповідно до статті 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.2.1 пунктів 266.1, 266.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпункт 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Приписи підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у взаємозв'язку з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України дають підстави для висновку, що до об'єктів нежитлової нерухомості як об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать саме будівлі та їх складові частини.

Із змісту наведених норм також слідує, що виникнення у платника податків обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, законодавець пов'язує із володінням таким платником на праві власності тим нерухомим майном, яке визначене податковим законом як об'єкт оподаткування.

Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року), не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відтак, за правилами підпункту 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.

Окрім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті 266.2.2 "є" пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.

У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 500/4582/22 зазначив, що, обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Отже, у цьому контексті необхідною умовою для цілей підтвердження права на неоподаткування об'єкта нерухомості податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є встановлення використання такого об'єкта в господарській промисловій діяльності.

Колегією суддів зі змісту Акту перевірки встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого у електронному реєстрі власності на нерухоме майно 07.09.2012, ТОВ «Власівський Мірошник» володіє наступним комплексом будівель загальною площею 13858,76 кв.м., що знаходиться за адресою : Харківська область, Нововодолазький район, с. Палатки, площа Визволення, 1, зокрема : зерносклади, підсобні приміщення, під'їзні платформи, топка сушарка, будівлі відпуску зерна, вагонні ваги, колодязь, ворота, ґанки, відділення вивантаження зерна на автомобілі, пожежна водойма, очисні споруди, пекарня, битові приміщення, плотня, будівля робочої вежі, підстанція трансформаторна, нижня галерея, гараж депо, прохідні, прибудова, силос сухого зерна, лебідка маневрова двохбарабанна, адміністративний будинок, тамбур та інші.

Тип речового права : право власності.

Дата реєстрації : 27.03.2014.

Тип майна : комплекс нежитлових будівель і споруд на земельній ділянці сільської ради.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстроване в електронному реєстрі власності на нерухоме майно 25.05.2015, ТОВ «Власівський Мірошник» володіє комплексом будівель і споруд на земельній ділянці Старовірівської селищної ради, загальною площею загальною площею 1036,6 кв.м., що знаходиться за адресою : Харківська область, Нововодолазький район, с. Палатки, вул. Промислова, 14А, зокрема : адмінбудівля А-1; ґанки, будівля насінневого складу, будівля гаражу тракторних лопат, будівля складу, тамбур, будівля насосної, трансформаторна підстанція, погріб, колодязь, вбиральна, ворота, навіс, будівля вагової, огорожа, артеріальна свердловина з водонапірною баштою, колодязь, вежа, будівля сировинної лабораторії, пункт відбору проб, вигрібна яма, жомова яма, кагатне поле, бетонний майданчик, оглядова яма, ґанок з козирком.

Тип речового права : право власності.

Дата реєстрації : 25.05.2015.

Сторонами не спростовується, що вказані будівлі віднесені до «об'єктів промисловості». Такі обставини не є спірними.

Видами господарської діяльності ТОВ «Власівський Мірошник» є, зокрема, але не виключно:

52.10 Складське господарство (основний);

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

01.63 Післяурожайна діяльність;

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

52.24 Транспортне оброблення вантажів;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

71.20 Технічні випробування та дослідження.

Відомостей про передачу спірних об'єктів нерухомості в оренду іншим особам ані Акт перевірки, ані інші матеріали справи не містять.

Таким чином, наявні підстави вважати, що ТОВ «Власівський Мірошник» основним видом господарської діяльності якого є складське господарство, використовує спірні об'єкти промисловості саме для власної господарської діяльності. Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи не надано.

З приводу не ведення ТОВ «Власівський Мірошник» діяльності, що класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 колегія суддів зазначає таке.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі по тексту - Закон № 466-IX).

У зв'язку з цим підпункт 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України викладений у редакції, відповідно до якої не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норм також внесені зміни, згідно з якими не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що зі змісту податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397370702 вбачається, що спірними податковими періодами були 2018-2019 роки, у той час, як внесені до підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України зміни набрали чинності лише 23.05.2020.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання за період 2018-2019 роки не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

З урахуванням правил дії закону в часі, з огляду на дату набуття чинності Законом № 466-IX, яким змінено редакцію підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України (23.05.2020), який до цієї дати для застосування податкової пільги не передбачав такої умови, як ведення діяльності, що класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, колегія суддів вважає, що за податковий період 2018-2019 роки позивач звільнявся від оподаткування об'єктів промисловості, що використовуються у власній господарській діяльності.

Отже, застосування відповідачем Закону № 466-IX до правовідносин, які виникли у 2018-2019 роках, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

Враховуючи, що відповідачем при нарахуванні податкового зобов'язання позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 189894,66 грн неправомірно застосовано положення підпункту 266.2.2 «є» пункту 266.2 статті 266 ПК України у редакції Закону № 466-IX, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки акту перевірки від 13.06.2024 №26897/20-40-07-02-05/34895482 в частині податку не нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є необґрунтованими, відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397370702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/31204/24 слід змінити з підстав та мотивів задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397420702, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток у розмірі 51428258 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/31204/24 підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги - відхиленню.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/31204/24 - змінити з підстав та мотивів задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2024 № 00397420702, яким зменшено від'ємне значення з податку на прибуток у розмірі 51428258 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/31204/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено та підписано 10.04.2026 року

Попередній документ

135610397

Наступний документ

135610399

Інформація про рішення:

№ рішення:	135610398
№ справи:	520/31204/24
Дата рішення:	10.04.2026
Дата публікації:	13.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (28.05.2026)
Дата надходження:	28.05.2026
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (25)

17.12.2024 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
24.12.2024 10:30	Харківський окружний адміністративний суд
21.01.2025 10:45	Харківський окружний адміністративний суд
28.01.2025 14:30	Харківський окружний адміністративний суд
20.02.2025 10:00	Харківський окружний адміністративний суд
11.03.2025 11:30	Харківський окружний адміністративний суд
03.04.2025 11:30	Харківський окружний адміністративний суд
22.04.2025 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
15.05.2025 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
29.05.2025 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
16.06.2025 14:30	Харківський окружний адміністративний суд
26.06.2025 15:30	Харківський окружний адміністративний суд
04.07.2025 12:00	Харківський окружний адміністративний суд
17.07.2025 14:30	Харківський окружний адміністративний суд
21.08.2025 11:00	Харківський окружний адміністративний суд
06.11.2025 13:50	Другий апеляційний адміністративний суд
13.11.2025 14:20	Другий апеляційний адміністративний суд
27.11.2025 12:15	Другий апеляційний адміністративний суд
11.12.2025 11:15	Другий апеляційний адміністративний суд
15.01.2026 12:00	Другий апеляційний адміністративний суд
29.01.2026 11:50	Другий апеляційний адміністративний суд
05.03.2026 12:00	Другий апеляційний адміністративний суд
12.03.2026 15:00	Другий апеляційний адміністративний суд
02.04.2026 13:30	Другий апеляційний адміністративний суд
10.04.2026 11:45	Другий апеляційний адміністративний суд