10 квітня 2026 р. Справа № 520/7216/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 17.09.25 у справі № 520/7216/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №204250008921 від 21.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06 липня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до пільгового стажу за професією «Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства» періоди його роботи з 24.05.1990 по 03.05.2000, з 03.05.2000 по 30.03.2002,з 31.03.2002 по 25.01.2003, з 27.01.2003 по 23.07.2024: до загального страхового стажу період роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987, з 01.10.1989 по 23.05.1990, з 01.04.2023 по 23.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2025 №20425000891 "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987 на посаді слюсаря по ремонту надважкого составу, з 01.10.1989 по 24.05.1990 проходження курсів трактористів в Куп'янському учбовому комбінаті, з 27.01.2003 по 23.07.2024 на посаді тракториста - машиніста в СТОВ "МРІЯ" Куп'янського району Харківської області, а також до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 24.05.1990 по 23.07.2024 на посаді тракториста, згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.09.1989, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.07.1989, довідки Сільськогосподарського ТОВ "МРІЯ" від 23.07.2024 №12.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 липня 2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4.2 Постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2025 №20425000891 "Про відмову у призначенні пенсії" необхідний страховий стаж, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 30 років.
Страховий стаж позивача становить 32 роки 10 місяців 17 днів.
Необхідний пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 20 років.
Пільговий стаж особи - відсутній.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987 згідно трудової книжки від 06.07.1987 НОМЕР_3 - в записі про звільнення з роботи відсутня посада та ПІБ відповідальної особи.
Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987 згідно трудової книжки від 06.07.1987 НОМЕР_3 необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи та довідку про реорганізацію підприємства.
До пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 24.05.1990 по 25.01.2003 згідно довідок від 08.04.2005 №№ 4/4, 5/4, 6/4,7/4 - довідки не відповідають вимогам Додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 - невірно зазначено статтю Закону, якою передбачено право на пільгове пенсійне забезпечення;
- період роботи з 27.01.2003 по 23.07.2024 згідно довідки від 23.07.2024 №12, виданої СТОВ « Мрія» - довідка не відповідає вимогам Додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 - відсутній підпис головного бухгалтера товариства, відсутні первинні документи для підтвердження факту роботи на посаді трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для зарахування до пільгового стажу періодів з 24.05.1990 по 25.01.2003, з 27.01.2003 по 23.07.2024 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж відповідно до Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, із посиланням на статтю 50 та пункт 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», первинні документи для підтвердження факту роботи на посаді трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з відсутністю пільгового стажу пенсійним органом відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 59).
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Як свідчать матеріали справи, 13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи судом установлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №204250008921 від 21.01.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 24.05.1990 по 25.01.2003, з 27.01.2003 по 23.07.2024, оскільки довідки про підтвердження пільгового стажу не відповідають Додатку №5 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року №637.
Судом установлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_4 позивач:
- з 01.10.1989 - прийнятий в колгосп «Маяк» Куп'янського району та направлений на курси тракториста, наказ №14;
- з 24.05.1990 - після закінчення курсів тракториста прийнятий на посаду тракториста в тракторну бригаду, наказ №5;
- 03.05.2000 - у зв'язку з реорганізацією КСП «Маяк» в ЧСП «Маяк» в ЧСП «Маяк» прийнятий на роботу по переводу в ЧСП «Маяк на посаду тракториста в тракторну бригаду, наказ №31 К;
- 30.03.2002 - звільнений по переводу в СТОВ «Славутич» на посаду тракториста, наказ №31-К;
31.03.2002 - прийнятий по переводу на посаду у тракторну бригаду трактористом, наказ №3-К;
- з 25.01.2003 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України наказ №13-К;
- з 27.01.2003 - прийнятий на посаду трактористам в СТОВ «Мрія» Куп'янського району, наказ № 25.
1. Щодо стажу з 06.07.1987 по 03.11.1987 колегія суддів зазначає таке.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідач посилався на неточності записів трудової книжки позивача.
З трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.07.1987, колегія суддів установила:
1. 06.07.1987 - прийнято слюсарем з ремонту рухомого складу за другим розрядом /дизеліст/ цех Великий періодичний ремонт великих тепловозів;
2. 20.10.1987 - присвоєно третій розряд слюсаря з ремонту рухомого складу;
3. 03.11.1987 - звільнено за п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР у зв'язку з призовом до Радянської армії.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Отже, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні цієї справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Отже, колегією суддів установлено, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі необхідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний пільговий стаж позивача. У даному випадку відповідач не був позбавлений можливості отримати відповідні відомості про пільговий стаж роботи позивача шляхом витребування відповідних документів, подання запитів тощо та за встановленими відомостями вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи на посаді тракториста.
Докази, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача - відсутні, внаслідок чого, безпідставно не взяті до уваги надані документи для обчислення трудового стажу при призначенні пенсії на пільгових умовах.
2. Щодо наявності підстав для зарахування періодів роботи з 24.05.1990 по 03.05.2000, з 03.05.2000 по 30.03.2003, з 31.03.2002 по 25.01.2003, 27.01.2003 по 23.07.2024 до пільгового стажу роботи:
Згідно з п.3 ч.2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Також до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987, оскільки в записі про звільнення з роботи відсутня посада та ПІБ відповідальної особи.
Суд звертає увагу, що основним документом є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку №637).
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом (постанови від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі №195/840/17, від 18 травня 2021 року у справі №229/2330/17).
Отже, уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем до ГУ ПФУ надавались довідки №12 від 23.07.2024, 3/4 від 08.04.2005, 4/4 від 08.04.2005, №5/4 від 08.04.2005, №7/4 від 08.04.2005, №6/4 від квітня 2005, під час розрахунку пільгового стажу позивача, якими підтверджено факт роботи позивача у СТОВ «Мрія» та СТОВ «Славутич» у спірні періоди, вказані довідки скріплені підписами уповноважених осіб та відповідними печатками які у судовому порядку не визнані неналежними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ №1058- IV періоди роботи з 24.05.1990 по 03.05.2000, з 03.05.2000 по 30.03.2002, з 31.03.2002 по 25.01.2003, з 27.01.2003 по 23.07.2024.
Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду проходження курсів тракториста, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 оформлено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.09.1989, згідно з записами якої з 01.10.1989 по 24.05.1990 позивача направлено на курси трактористів в Куп'янський учбовий комбінат. Після закінчення курсів з 24.05.1990 ОСОБА_1 направлений в тракторну бригаду на посаду тракториста.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз положень КАС України також дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Тобто дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Колегія суддів також враховує правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зарахувати до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 06.07.1987 по 03.11.1987 на посаді слюсаря по ремонту надважкого составу, з 01.10.1989 по 24.05.1990 проходження курсів трактористів в Куп'янському учбовому комбінаті, з 27.01.2003 по 23.07.2024 на посаді тракториста - машиніста в СТОВ "МРІЯ" Куп'янського району Харківської області, а також зарахувати до пільгового страхового стажу позивача періодів роботи з 24.05.1990 по 23.07.2024 на посаді тракториста згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.09.1989, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.07.1989, довідки Сільськогосподарського ТОВ "МРІЯ" від 23.07.2024 №12 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06 липня 2024 року.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у цій справі суд урахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із урахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що обчислення пенсії проведено з урахуванням норм чинного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать наведеним висновкам суду щодо протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 520/7216/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова