09 квітня 2026 р. Справа № 440/13783/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 22.12.25 по справі № 440/13783/24
за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (далі по тексту - КП «Полтававодоканал», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2024 №00105870405, яким за порушення граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) до платника застосовано штраф у розмірі 82 358,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 19.07.2024 № 00105870405 про застосування штрафних санкцій у розмірі 82 358,49 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (далі - ПН), оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних за вказаний в акті перевірки період відбулася виключно з вини податкового органу та Міністерства фінансів України внаслідок неперерахування на рахунки КП «Полтававодоканал» субвенції з державного бюджету на погашення різниці у тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що виключає у діях позивача умислу, як обов'язкової ознаки для застосування штрафних санкцій.
Пояснив, що внаслідок встановленої під час розгляду справи № 816/1031/17 протиправної бездіяльності ДФС, правонаступником якої є відповідач, було порушено права позивача на автоматичне збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - СЕА ПДВ), що у свою чергу, унеможливило своєчасну реєстрацію виписаних податкових накладних.
Також, внаслідок встановленої судом під час розгляду справ № 440/4713/18 та № 440/5106/19 протиправної бездіяльності Мінфіну та ДПС, електронний рахунок позивача в СЕА не було поповнено, що призвело до порушення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1177) (далі - Порядок № 569) та позбавило КП «Полтававодоканал» можливості своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН.
За сукупності наведених обставин наполягав, що саме обставини невиконання контролюючим органом обов'язків щодо поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ за проведеними взаєморозрахунками унеможливили здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних, що у свою чергу виключає підстави для застосування до такого платника штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 440/13783/24 позов Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" у справі №440/13783/24 - залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у справі № 440/13783/24 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до Головного управління ДПС у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність у діях платника податків будь-яких ознак протиправності, оскільки невиконання контролюючим органом обов'язків щодо поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за проведеними взаєморозрахунками унеможливило здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних, що виключає підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Крім того, позивач звернув увагу на наявність чіткої та послідовної судової практики як Верховного Суду так і судів нижчих інстанцій щодо спірних правовідносин, а саме постанови від 20 березня 2018 року у справі № 819/777/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 820/3375/16, від 09 березня 2021 року у справі № 520/9254/19, від 03 травня 2018 р. № 818/1070/17 та від 19 квітня 2022 р. у справі № 520/7343/2020, від 19 грудня 2022 року у справі № 440/2278/19 у яких Верховний Суд, перевіряючи правомірність поведінки платника податків в контексті виконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних у визначені законодавством строки, фактично надав оцінку обставинам щодо наявності вини платника податків у випадках, коли державні органи не дотримуються власних процедур, пов'язаних із зарахуванням коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
В іншій частині доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним у позовній заяві.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
На переконання податкового органу, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов'язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов'язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов'язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.
Вказував, що пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення своїх податкових обов'язків.
Таким чином, своєчасність надходження коштів від третіх осіб, у тому числі субвенцій від Мінфіну, не може ставитись у залежність від забезпечення умов для безперешкодної реєстрації податкових накладних. Відтак, позивач безпідставно намагається перекласти свою відповідальність за невиконання податкових обов'язків на інші органи.
Звернув увагу, що відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причину неможливості подання на реєстрацію ПН, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій позивача та його контрагентів, яких позивач обирає самостійно, а тому позивач як суб'єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків. У даній справі не встановлено обставин, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної відбулась внаслідок протиправних дій саме суб'єкта владних повноважень, що за висновками Верховного Суду, на які посилається позивач, може бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що КП "Полтававодоканал", відповідно до Статуту, затвердженого наказом начальника Управління майном обласної ради від 09.01.2024 № 4, є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області. Засновником Підприємства є Полтавська обласна рада, власником - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. У своїй діяльності Підприємство підзвітне та підконтрольне Полтавській обласній раді. Предметом основної діяльності Підприємства є забір, очищення та постачання води, каналізація, водовідведення та очищення стічних вод (т. 1 а. с. 18-31).
17.06.2024 головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб у м. Полтаві Управління оподаткування юридичних осіб ГДПС Є. Мірошніченко на підставі підпункту 20.1.4 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, була проведена камеральна перевірка щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з ПДВ в ЄРПН за грудень 2022 року КП "Полтававодоканал", за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8582/16-31-04-05-03/03361661 (т. 1 а. с. 34-36).
За висновком акту, дані камеральної перевірки свідчать про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН в порушення термінів, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Перелік податкових накладних/розрахунків коригування, термін реєстрації яких порушено, наведений в Додатку № 1 до акту камеральної перевірки. Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 розділу ІІ Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платником ПДВ граничного строку, передбаченого для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, за грудень 2022 року на загальну суму 764 970,67 грн, у тому числі: на суму ПДВ 735 256,17 грн до 15 календарних днів; на суму ПДВ 15 264,93 грн від 16 до 30 календарних днів; на суму ПДВ 14 111,89 грн від 31 до 60 календарних днів; на суму ПДВ 337,68 грн від 61 до 365 календарних днів. Крім того, встановлено порушення граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, складених по операціях звільнених від оподаткування з обсягом поставки 70559,47 грн (без ПДВ).
Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки, позивач 27.06.2024 направив до контролюючого органу письмові заперечення на вказаний акт (т. 1 а. с. 37-45).
ГУДПС листом від 15.07.2024 № 21321/6/16-31-04-02-05 "Про результати розгляду заперечення" проінформувало платника про те, що висновки акту камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8582/16-31-04-05-03/03361661 з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН залишаються без змін, а заперечення - без задоволення (т. 1 а. с. 46-47).
19.07.2024 на підставі висновків акту камеральної перевірки ГУДПС у порядку пп. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 00105870405, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосувало до Підприємства штраф у розмірі 82 358,49 грн (т.1 а. с. 49-53).
Про факт винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення ГУДПС повідомило платника листом від 22.07.2024 за № 21636/6/16-31-04-05-09 (т. 1 а.с. 48).
За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 01.10.2024 №29492/6/99-00-06-03-01-06 залишила скаргу Підприємства без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т. 1 а.с. 54-69).
Позивач, не погодившись із обставинами правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.07.2024 № 00105870405, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 00105870405 від 19.07.2024, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені ПК України, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, водночас, позивач не надав належних доказів того, що держава не створила умов для виконання обов'язку здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування за грудень 2022 року, а тому доводи позивача про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з його вини, судом визнано необґрунтованими, як такі, що не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 111.2 статті 112 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.
Відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ платника зараховуються кошти: а) з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до пункту 95.5 статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов'язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.
Пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
За змістом абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Із аналізу викладених приписів ПК України можна дійти висновку, що продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні з дотриманням строків, встановлених абз. 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України.
За своєю правовою природою норма, викладена в абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України, є нормою зобов'язального характеру (норма-припис), а отже має існувати норма, яка передбачає відповідальність за невиконання платником податку зобов'язання у вигляді обов'язку реєстрації податкової накладної.
Положеннями статті 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Так, згідно із пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами а - г цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
Системний аналіз викладених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, а також штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.
При цьому, податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.
Колегією суддів встановлено, що КП «Полтававодоканал» складено та подано на реєстрацію наступні податкові накладні:
З датою складення 01.12.2022 : №№ 7, 6, 4, 8, 5 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 02.12.2022 : №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 05.12.2022 : №№ 28, 25, 22, 23, 17, 24, 21, 29, 20, 26, 18, 19, 27 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 06.12.2022 : №№ 34, 269, 223, 30, 31, 32, 33 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 07.12.2022 : №№ 36, 39, 40, 42, 41, 43, 44, 107, 35, 38, 37 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 08.12.2022 : №№ 47, 46, 45, 51, 49, 52, 53, 50, 48 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 09.12.2022 : №№ 57, 234, 55, 56, 54, 58 з граничним терміном реєстрації 21.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 12.12.2022 : №№ 63, 60, 61, 62, 59, 64, 65, 200 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 13.12.2022 : №№ 66, 67, 68, 69 з граничним терміном реєстрації 21.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 14.12.2022 : №№ 70, 73, 74, 72, 71, 78, 76, 75, 79, 77 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 15.12.2022 : №№ 92, 80, 86, 95, 96, 88, 83, 93, 91, 81, 85, 94, 90, 89, 82, 87, 84 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 06.01.2023;
З датою складення 21.12.2022 : №№ 268, 4 з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 та 04.01.2023 - фактично зареєстровано 19.01.2023 та 13.01.2023 відповідно;
З датою складення 26.12.2022 : № 199 з граничним терміном реєстрації 01.01.2023 - фактично зареєстровано 15.02.2023;
З датою складення 27.12.2022 : № 264 з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 - фактично зареєстровано 17.01.2023;
З датою складення 30.12.2022 : №№ 265, 267 з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 - фактично зареєстровано 18.01.2023;
З датою складення 31.12.2022 : № 266 з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 - фактично зареєстровано 18.01.2023;
З датою складення 06.12.2022 : №№ 15, 16 з граничним терміном реєстрації 20.12.2022 - фактично зареєстровано 05.01.2023 та 09.01.2023;
З датою складення 19.12.2022 : № 500 з граничним терміном реєстрації 02.01.2023 - фактично зареєстровано 12.01.2023;
З датою складення 20.12.2022 : №№ 272, 335, з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 та 03.01.2023 - фактично зареєстровано 05.04.2023 та 06.04.2023;
З датою складення 22.12.2022 : № 501 з граничним терміном реєстрації 05.01.2023 - фактично зареєстровано 12.01.2023;
З датою складення 26.12.2022 : № 54 з граничним терміном реєстрації 09.01.2023 - фактично зареєстровано 12.01.2023;
З датою складення 27.12.2022 : № 502 з граничним терміном реєстрації 10.01.2023 - фактично зареєстровано 12.01.2023;
З датою складення 12.12.2022 : № 271 з граничним терміном реєстрації 31.12.2022 - фактично зареєстровано 16.02.2023;
З датою складення 26.12.2022 : № 500 з граничним терміном реєстрації 15.01.2023 - фактично зареєстровано 16.02.2023.
Факт порушення граничних строків реєстрації наведених вище податкових накладних не заперечуєтьcя сторонами по справі. Вказані обставини не є спірними.
Водночас, КП «Полтававодоканал» наполягає, що реєстрація податкових накладних поза граничним строком відбулась з вини суб'єктів владних повноважень, зокрема, не зарахування відповідачем у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів у розмірі 3526877,96 грн та не перерахування Мінфіном субвенцій у розмірі 9963027,49 грн у 2017 р., що фактично призвело до зменшення ліміту в СЕА для реєстрації податкових накладних.
Колегією суддів встановлено, що КП «Полтававодоканал» є комунальним унітарним комерційним підприємством та суб'єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі №816/1031/17, яке набрало законної сили 12.07.2018, визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо не зарахування на рахунок КП "Полтававодоканал" у СЕА ПДВ коштів у розмірі 3 526 877,96 грн з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом збільшення суми з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.
Зобов'язано ДФС України зарахувати на рахунок КП "Полтававодоканал" №37512000002372 у СЕА ПДВ кошти у сумі 3526877,96 грн відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 1/375-ДФС від 05.08.2015, № 9/375-ДФС від 25.12.2015, № 8/375-ДФС від 21.12.2015 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.
Як стверджує позивач, бездіяльність з боку ДФС України щодо не зарахування на рахунок КП "Полтававодоканал" у СЕА ПДВ коштів і призвела до порушення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до обставин, встановлених рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 440/4713/18, яке набрало законної сили 09.07.2019, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації та КП "Полтававодоканал" укладений договір про організацію взаєморозрахунків № 4-ДФС від 01.08.2017 та Договір про організацію взаєморозрахунків № 6-ДФС від 12.12.2017, за умовами яких сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
У зв'язку з укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 963 027,49 грн за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці у тарифах на суму 9 963 027,49 грн, які мали би бути спрямовані позивачем до державного бюджету для погашення власних податкових зобов'язань.
З урахуванням викладеного, на переконання представника позивача, погашення податкового боргу КП «Полтававодоканал» мало відбуватися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як це передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 332.
Однак, Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку № 332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків і постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі 440/4713/18 визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці у тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн.
Зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 № 332 на загальну суму 9963027,49 грн та Договорів про організацію взаєморозрахунків № 4-ДФС від 01.08.2017 та № 6-ДФС від 12.12.2017.
Отже, за твердженням представника позивача, бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 № 332 на загальну суму 9 963 027,49 грн обумовила відсутність на рахунку КП "Полтававодоканал" у СЕА ПДВ необхідних коштів, у зв'язку з чим вважає, що за відсутності вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, застосування штрафних санкцій є протиправним.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а зазначав, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Несвоєчасна реєстрація податкових накладних при обізнаності про їх обов'язкову реєстрацію у визначені законом строки визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених для платника податків.
Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, а величина тарифу базою оподаткування (пункт 188.1 статті 188 ПК України)
Сторонами по справі не заперечується, що інформація щодо надходження від КП «Полтававодоканал» на рахунки з ПДВ субвенцій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період, охоплений перевіркою - відсутня.
Водночас, колегія суддів зазначає, що обов'язок підприємства щодо своєчасної реєстрації податкових накладних згідно вимог законодавства не пов'язаний з отриманням ним бюджетних субвенцій.
Відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов'язок вчасно.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами (постанови від 19 серпня 2022 року справа № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16). Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
На переконання колегії суддів, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов'язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов'язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов'язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 у справі №520/14773/21.
Колегія суддів зазначає, що пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків реєстрації податкових накладних, що за встановленої у цій справі сукупності обставин є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1 ст. 120-1 ПК України.
Жодних належних обґрунтувань та пояснень, яким чином сума отриманих субвенцій у 2017 році надала б змогу своєчасно зареєструвати податкові накладні, складені у грудні 2022 року КП «Полтававодоканал» не наведено.
Доводи апелянта про бездіяльність контролюючих органів, встановлену рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі № 816/1031/17 щодо не зарахування на рахунок КП ПОР «Полтававодоканал» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів у розмірі 3526877,96 грн, внаслідок чого у позивача був відсутній належний розмір грошових коштів, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає такими, що не спростовують сам факт податкового правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, адже такі обставини не позбавляли платника права здійснити поповнення свого рахунку та зареєструвати податкові накладні у визначені законодавством строки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №808/2289/17.
Натомість, пунктом 200-1.9 статті 200-1 ПК України передбачено, що якщо у платника податку загальна сума податкових зобов'язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ), а сума, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов'язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов'язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов'язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 200-1.3 цієї статті.
Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, тільки податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ).
У пунктах 12, 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 наведено, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки).
На електронні рахунки (в тому числі додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків.
ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
З аналізу наведених норм вбачається, що платники податку отримали технічну можливість реалізувати право реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в разі недостатності суми реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.
Серед випадків звільнення від податкової відповідальності за статтею 120-1 ПК України відсутні випадки нестачі реєстраційного ліміту платника податку, відсутність у нього коштів для поповнення електронного рахунка або зупинка реєстрації податкової накладної (так зване "блокування" накладних) постачальника у ланцюгу.
Отже, лише відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причиною неможливості подання на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій позивача та його контрагентів, яких позивач обирає самостійно, а тому позивач як суб'єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків.
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 440/5579/18.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 640/5075/19 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення платником перевірки ліміту на електронному рахунку податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, так само як і запит позивача до податкового органу щодо не поповнення рахунку, не є доказом реєстрації податкової накладної, не свідчить про намір здійснити реєстрацію у встановлені терміни, а отже, і не виключає вину платника у здійсненні податкового правопорушення.
У постанові від 21.03.2024 у справі №280/7271/21 Верховним Судом висловлено правову позицію, що за невиконання встановленого державою обов'язку запроваджена нею ж відповідальність не настає лише у тому випадку, коли держава не створила умов для виконання такого обов'язку. Саме ж собою здійснення державою регулювання господарської діяльності у певних сферах не може розглядатися як об'єктивна обставина, яка перешкоджає належному виконанню платником своїх обов'язків у податкових відносинах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 520/3640/19 та від 25.04.2023 у справі №820/2513/17.
У контексті спірних правовідносин, позивач не надав належних доказів того, що держава не створила умов для виконання обов'язку здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених у грудні 2022 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Полтавській області при винесенні податкового повідомлення - рішення повідомлення-рішення від 19.07.2024 № 00105870405 діяло на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законом, що є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 по справі № 440/13783/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій