Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.
10 квітня 2026 р. Справа № 520/27951/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/27951/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 починаючи з 13 серпня 2025 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року працював (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987 та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13 серпня 2025 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 04.04.1988 по 02 грудня 1992 (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987, оскільки запис про звільнення не засвідчено підписом відповідальної особи.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, позивач перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно рішення Київського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова №204750024355 від 13 серпня 2025 року (а.с. 25 - 26).
02 вересня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив повести перерахунок пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року, з 11.10.2024 року по 24.08.2005 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 7 - 11).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.09.2025 повідомлено позивача, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.08.2025р. про призначення пенсії страховий і стаж, обчислений на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, становить 34 роки 03 місяці 17 днів (страховий стаж зараховано по 31.07.2025 р.).
До страхового стажу роботи не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987 р.:
- з 04.04.1988 р. по 02.12.1992 р. - в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи, після запису про звільнення з роботи;
- з 11.10.2004 р. по 24.08.2005 р. - в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані за 2004-2005 роки відсутні.
Для вирішення питання зарахування до страхового стажу за період з 04.04.1988 р. по 02.12.1992 р. Щербакову необхідно надати уточнюючі документи за цей період (а.с. 27).
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи та у перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій пенсійного органу, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року працював (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987 та необхідності зобов'язання відповідача зарахувати спірний період роботи да стажу та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13 серпня 2025 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду пршої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (частини 1 статті 44 Закону).
Згідно частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідач посилався на відсутність у трудовій книжці підпису відповідальної особи після запису про звільнення з роботи.
Так, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987, ОСОБА_1 з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року працював (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" (записи 4 - 6). Запис про звільнення містить посилання на наказ, на підставі якого внесено запис про звільнення - наказ №64 от від 01.12.1992 (а.с. 15).
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, зокрема, щодо спірних періодів.
При цьому, позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за неточності в трудовій книжці, в тому числі, за незазначення в трудовій книжці записів, підписів, оскільки остання заповнюється виключно роботодавцем, а не самим працівником.
З урахуванням викладеного, пенсійним органом безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04 квітня 1988 року по 02 грудня 1992 року (рос.) в монтажном управлении №14 треста "Електроюжмонтаж" згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1987 та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13 серпня 2025 року.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі № 520/27951/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко З.Г. Подобайло