Справа № 560/716/26
іменем України
10 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Летичівської селищної ради в якому просить визнати протиправними дії Летичівської селищної ради, пов'язані із не вжиттям організаційних заходів щодо розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське». Зобов'язати Летичівську селищну раду забезпечити організації розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське» у порядку встановленому ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ХМ № 18 від 16 листопада 1995 року, виданого агрофірмі «Летичівська», працівникам агрофірми передано в колективну власність земельну ділянку площею 2558,6 га, що згідно сертифікатів на землю становить по 3,04 га умовних кадастрових гектари на кожного пайовика. При розпаюванні члени товариства отримали лише по 1,14 га землі сільськогосподарського призначення у зв'язку з тим, що у структуру розпаювання земель, крім землі сільськогосподарського призначення, не були включені багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Кожен член товариства взамін сертифіката отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,14 га.
В силу приписів Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» власники земельних часток паїв мають право на допаювання (дорозподіл) нерозподілених земельних ділянок колективної власності не зважаючи на уже проведений раніше в часі розподіл земельних часток (паїв). Також вказує, що обов'язок щодо проведення такого розподілу покладено, в даному випадку, на Летичівську селищну раду.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду відзиву на позовну заяву не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю), що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0247603 виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного кооперативу) агрофірма «Летичівська».
Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ХМ № 18 від 16 листопада 1995 року, виданого агрофірмі «Летичівська», працівникам агрофірми передано в колективну власність земельну ділянку площею 2558,6 га, що згідно сертифікатів на землю становить по 3,04 га умовних кадастрових гектари на кожного пайовика.
При розпаюванні члени товариства отримали по 1,14 га землі сільськогосподарського призначення у зв'язку з тим, що у структуру розпаювання земель, крім землі сільськогосподарського призначення, не були включені багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Кожен член товариства взамін сертифіката отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,14 га.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2022 року, та постановою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі № 924/250/19, за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради скасовано державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Летичівське" на 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Після скасування державної реєстрації права приватної власності 17 земельних ділянок (багаторічні насадження) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з відповідними кадастровими номерами площею 310,5964 га, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, Летичівська селищна рада, залишились у колективній власності ПАТ «Летичівське».
Позивач вважає, що враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 року рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, які залишилися у колективній власності товариства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, підлягає розпаюванню 310,5964 га земель колективної власності між власниками земельних часток (паїв) та, в тому числі, їх спадкоємцями.
ОСОБА_2 та інші власники земельних часток (паїв), з метою проведення загальних зборів власників земельних часток (паїв) із земель колективної власності ПАТ «Летичівське» звернулися до Летичівської селищної ради з заявою щодо організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності.
За результатами розгляду заяви, власникам земельних часток (паїв) селищним головою ОСОБА_3 28.05.2025 року було надано відповідь за №2041, якою було відмовлено у здійсненні розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське».
Також, власники земельних часток (паїв) повторно звернулися до Летичівської селищної ради, як до органу який уповноважений провести організації розподілу земельних ділянок колективної власності із обґрунтуванням щодо необхідності дотримання висновків висловлених Верховним Судом у постанові від 20.12.2022 року справі № 924/250/19.
Однак, листом від 23.07.2025 року № 2962 власникам земельних часток (паїв) відмовлено в проведенні організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності ПАТ «Летичівське».
Не погоджуючись з такими діями щодо відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено з рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2022 року, та постановою Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі № 924/250/19, за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради скасовано державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Летичівське» на 17 земельних ділянок, що розташовані на території Летичівської селищної ради Хмельницької області.
Вказаним рішенням встановлено, що відділ у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі (від 13.02.2019), адресованому заступнику прокурора Хмельницької області, зазначив, що запитувані земельні ділянки (земельні ділянки площею 310,5964 га, які зазначено у листах власників земельних часток (паїв) та які підлягають розподілу між ними) перебувають в межах земель колективної власності колишньої агрофірми «Летичівська» смт Летичів Летичівського району, право колективної власності на землю посвідчене Державним актом серія ХМ №18, зареєстрований 16.11.1995 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №17.
Також зазначено, що відповідно до технічної документації по паюванню земель колективної власності агрофірми «Летичівська» смт. Летичів Летичівського району Хмельницької області (1996 р.) та графічного матеріалу долученого до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області (2005 р.) угіддя (вказаних ділянок площею 310,5964 га) - багаторічні насадження.
У відповідь на лист заступника прокурора Хмельницької області (від 08.02.2019) щодо правомірності реєстрації на підставі державного акту на право колективної власності на землю серія ХМ №8 від 16.11.1995 права приватної власності ПАТ «Летичівське» на 17 земельних ділянок загальною площею 310,5964 га Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом (від 11.03.2019) повідомило, що згідно наявних матеріалів по паюванню земель колективної власності, у відповідності до протоколу №1 від 22.03.1996 року комісія по визначенню земельної частки (паю) членів агрофірми «Летичівська» провела визначення розміру земельної частки (паю) членів агрофірми та пенсіонерів з їх числа, які раніше в ній працювали і залишаються членами агрофірми, а також визначила розмір земельної частки (паю). Додаток до протоколу №1 є список членів агрофірми «Летичівська».
Земельні ділянки, на які землевпорядна документація не виготовлялася, залишилися в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства - агрофірми «Летичівська».
Станом на момент прийняття наказу Регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 24.10.1997 №787 про перетворення державного підприємства агрофірми «Летичівська»" у відкрите акціонерне товариство «Летичівське», агрофірмі «Летичівська» на праві колективної власності належала земля, передана їй згідно з державним актом серії ХМ №18 від 16.11.1995.
До відкритого акціонерного товариства «Летичівське», яке є правонаступником державного підприємства агрофірми «Летичівська», перейшли майнові права, включаючи право колективної власності на землю.
Як убачається з долученого до матеріалів плану земельних ділянок та не заперечується сторонами (в тому числі і Летичівською селищною радою), землі під садами та під господарськими будівлями до складу земель, що підлягали паюванню, не увійшли. З наведеного суд доходить висновку, що такі землі залишились у колективній власності відкритого акціонерного товариства «Летичівське».
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
Тобто законодавцем як на момент спірної реєстрації, так і після набрання чинності змінами до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» допускалась можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом.
У п. 2.3. постанови Верховного Суду від 20.12.2022 року, Верховний Суд вчергове констатував, що рішення судів (першої та апеляційної інстанції) аргументовано тим, що здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", чинне законодавство не містить. Відтак, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб'єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству. Одночасно, враховуючи відсутність станом на 01.01.2019 рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, суди зазначили, що статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" позивачу (Летичівській селищній раді) надана можливість організувати розподіл земель, що залишилися у колективній власності (за наявності згоди більшості осіб, визначених абзацами 2 - 4 частини 1 статті 1 цього Закону).
В абзаці 9 та 10 п. 5.3 постанови Верховного Суду від 20.12.2022 року, суд зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів існування підстав для припинення права колективної власності на землю агрофірми «Летичівська», надану згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18. Таким чином, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, станом на час прийняття наказу регіонального відділення по Хмельницькій області Фонду державного майна України від 24.10.1997 № 787 про перетворення Державного підприємства агрофірми «Летичівська» форма права колективної власності на землю, передану їй згідно з державним актом на право колективної власності на землю від 16.11.1995 серія ХМ № 18 не змінилася.
Тобто, у листах Летичівської селищної ради від 28.05.2025 р. № 2041 та від 23.07.2025 року № 2962, селищна рада протиправно віднесла вищевказані землі до земель комунальної власності.
Судом встановлено, що зареєстровані землі не є ні приватними, ні комунальними, а виключно колективними, і саме власники земельних часток (паїв), єдиний уповноважений орган, що вправі вирішити його долю.
Як встановлено із вищенаведеного вказані фактичні обставини у рішенні суду встановленні на основі відповідних безспірних доказах, які наявні як в Летичівській селищній раді, Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області та інших державних установах.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, фізичних та юридичних осіб.
Обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, вважаються преюдиційними. Це означає, що вони не потребують додаткового доказування в інших справах, де ці обставини мають значення, а також в інших правовідносинах, які випливають із відповідного рішення суду.
За таких умов, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, є обов'язковими для органів місцевого самоврядування. Це означає, що орган місцевого самоврядування зобов'язаний враховувати ці обставини та діяти відповідно до рішення суду в межах своєї компетенції.
Суд звертає увагу, що селищна рада не враховує наявні в її безпосередньому розпорядженні документи, які визначають лише єдиний належний та допустимий шлях для вирішення юридичної долі земель колективної власності - проведення загальних зборів власників для організації розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське».
При цьому, селищна рада була стороною у вищевказаній справі, а саме була позивачем, а отже для Летичівської селищної ради вказані висновки суду є обов'язковими, є преюдикаційними та не підлягають додатковому доказуванню.
З огляду на наведене вище, після скасування державної реєстрації права приватної власності 17 земельних ділянок (багаторічні насадження) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з відповідними кадастровими номерами площею 310,5964 га, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, Летичівська селищна рада, залишились у колективній власності ПАТ «Летичівське».
Відповідно до вимог ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» порядок розподілу земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, передбачає, що: організація розподілу цих земель здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
З огляду на наведене вище, в силу приписів Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» власники земельних часток паїв мають право на допаювання (дорозподіл) нерозподілених земельних ділянок колективної власності не зважаючи на уже проведений раніше в часі розподіл земельних часток (паїв).
При цьому, обов'язок щодо проведення такого розподілу покладено, в даному випадку, на Летичівську селищну раду.
Суд звертає увагу, що положення ст. 14-1 вищевказаного Закону не передбачає права селищної ради на відмову від організації розподілу земельних ділянок.
Таким чином, дії Летичівської селищної ради щодо не проведення організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності ПАТ «Летичівське» є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2019 року у справі №855/21/19 вказав, що Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії.
Отже, принцип правової визначеності фактично означає, що кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах. Це вимагає щоб правила або нормативні акти суб'єктів владних повноважень були чітко визначені та оголошені.
Таким чином, одностороння зміна підходу до тлумачення норм законів Летичівською селищною радою є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
А тому, за для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Летичівську селищну раду забезпечити організації розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське» у порядку встановленому ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Враховуючи, те що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій щодо не вжиття організаційних заходів щодо розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське», а тому з урахуванням наведених та встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Летичівської селищної ради, щодо не вжиття організаційних заходів щодо розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське».
Зобов'язати Летичівську селищну раду забезпечити організації розподілу земель колективної власності ПАТ «Летичівське» у порядку встановленому ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Летичівської селищної ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Летичівська селищна рада (вул. Героїв Крут, 2/1,с-ще Летичів,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31500 , код ЄДРПОУ - 04404548)
Головуючий суддя О.П. Шевчук