10 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3246/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 щодо повернення позову ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у справі №440/3246/26 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
20.03.2026 адвокат Ліпенко Юрій Костянтинович, здійснюючи на підставі ордеру (серія ВС №1444404 від 19.03.2026) представництво інтересів ОСОБА_2 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 27.09.2017 до 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 27.09.2017 до 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник Військової частини Ярошенко Є.О., крім іншого, заявив клопотання про повернення позовної заяви з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Клопотання про повернення позовної заяви у справі №440/3246/26 суд визнає необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно з приписами статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог щодо нарахування та виплатити ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 27.09.2017 до 28.02.2018 за час проходження ним служби у складі Військової частини НОМЕР_1 , яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Однак, рішенням від 11.12.2025 №1-р/2025 Конституційний Суд визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Тож частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З урахуванням зазначеного наразі відсутні обмеження будь-яким строком у праві працівника на звернення до суду з позовом щодо стягнення належних працівнику виплат.
До того ж повернення позовної заяви з підстав, визначених частиною 4 статті 169 КАС України, можливе лише до відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про повернення позовної заяви у справі №440/3246/26 суд визнає безпідставним, а тому залишає таке без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 237, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про повернення позовної заяви у справі №440/3246/26 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Б. Супрун