про відмову у забезпеченні позову
10 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/15901/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову від 09.04.2026 (вхідний № 24987/26) подану після відкриття провадження у справі № 440/15901/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 (далі також - позивач, боржник) звернулась до суду із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач) про скасування постанови виконавчої служби Шевченківського району № 79274281 від 06.10.25 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 16313 грн.
Вимоги позовної заяви обґрунтовує порушенням її прав у сфері публічно-правових відносин неправомірним, як на її переконання, стягненням коштів у виконавчому провадженні в сумі 16313 грн. Зокрема зазначає, що в листопаді 2025 року позивачу стало відомо, що з її пенсійної карти були зняті кошти в сумі 13624 грн. 77 коп. на підставі вищевказаної постанови судового виконавця. Стверджує, що дана постанова була винесена на підставі виконавчого листа виданого адміністративним судом від 06 липня 2025 р. на виконання рішення адмінсуду від 04 липня 2025 р. Доводить до відома суду, що ні про дату розгляду даної справи, ні про винесене рішення позивачу повідомлено не було. Як стверджує позивач, всупереч вимогам статті 373 КАСУ виконавчий лист було виписано в день винесення рішення, а не через 30 днів після вступу в законну силу. Вважає, що судом було порушено не тільки її право на захист, а і право на отримання судових рішень. А також право добровільно виконати рішення суду до втручання в справу виконавчої служби. Тому позивач, на підставі наведеного, керуючись ст. 1, 2, 27, 39 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 3 ст. 44, ч. 2, 3 ст. 251, ст. 287, 373 КАСУ просить скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 16313 грн., повернувши стягнуті кошти на пенсійний рахунок, з якого були зняті.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/15901/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.04.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подана заява про забезпечення позову (вхідний № 24987/26), в якій просить зупинити вчинення виконавчих дій головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Тригубенко щодо виконання виконавчого провадження ВП № 79274281 від 06.10.2025 року, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що предметом позову є те, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України сформовано вимогу протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об'єкт історії та архітектури місцевого значення "Особняк Дарагана" на вул. Гоголя, 3 у м. Полтаві на умовах і в порядку, визначених постановою КМУ від 28.12.2001 №1768 та стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16000 гривня (UAH) та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 313 грн. Ознайомившись 17.11.2025 року з документами, що маються в виконавчому проваджені, де знаходилась постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№ 79274281 від 06.10.2025 року, зазначену вимогу від виконавця в паперовому вигляді позивач не отримував, відповідач, належним чином не повідомив його про існування зазначеного провадження. Мною отримано вимогу №23340 від 17.03.2026 року головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Тригубенко, повідомити про стан виконання вищевказаного виконавчого документа та надати підтверджуючі документи. Повідомляємо, що згідно ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню) Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. За умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили винні особи несуть кримінальної відповідальності згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України. Зазначає, що 31.03.2026 року письмово звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із поновленням Другим апеляційним адміністративним судом терміну на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду в справі № 440/10588/24 від 04.07.2025 року. Проте жодних дій щодо зупинення виконавчого провадження, в порушення вимог ч. 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження, головним державним виконавцем вчинено не було. Крім цього, в телефонному режимі позивачу було повідомлено, що виконавець планує стягнути з мене решту коштів на сплату виконавчого збору, що не було стягнуто. Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути стягнення з мого пенсійного рахунку коштів за оскаржуваною мною постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 79274281 від 06.10.2025 року. Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Суд також зазначає, що заявник має довести реальні та невідворотні наслідки невжиття заходів, які унеможливлять виконання майбутнього рішення, а не лише створять додаткові витрати чи тимчасові незручності. Самі по собі фінансові ризики, можливість накладення штрафу чи потреба подальшого судового захисту не становлять невідворотних наслідків і, як правило, компенсовані правовими засобами, отже не виправдовують застосування заходів забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, позивач зазначив, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову від 09.04.2026 (вхідний № 24987/26) подану після відкриття провадження у справі № 440/15901/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, суд дійшов таких висновків.
Позивач помилково ототожнює ймовірність застосування до нього штрафних санкцій, відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин боржником рішення, із реальним та невідворотним ускладненням захисту його прав.
Суд зазначає, що фінансові ризики позивача повинні бути реально обґрунтовані та мати невідворотний характер, а не бути лише ймовірними негативними наслідками. У разі задоволення позову, право позивача вважатиметься відновленим, а застосовані штрафні санкції можуть бути скасовані або відшкодовані, що не ускладнює виконання майбутнього судового рішення.
У разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, тому зазначене не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №380/11600/20.
У висновках, викладених у постановах від 02 квітня 2025 року у справі №320/16011/24 та від 07 квітня 2025 року №242зп-24/160 Верховний Суд наголошував, що питання правомірності рішення органу влади має бути встановлено під час розгляду справи по суті, і передчасне висловлення позиції судом про очевидну протиправність лише на підставі аргументів позивача є порушенням принципу змагальності.
В той же час, застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій підміняє судове рішення, оскільки фактично надає позивачеві результат, якого він прагне досягти за допомогою позову, тобто тимчасове скасування обов'язку усунути порушення, до розгляду справи по суті.
Заходи забезпечення позову не повинні бути спрямовані на вирішення спору по суті та не можуть встановлювати для позивача становище, яке існувало б у разі задоволення його позову.
У висновку Верховного Суду, викладеному постанові від 05 червня 2024 року у справі №460зп-23/160, зазначено, що забезпечення позову не може полягати у фактичному задоволенні позовних вимог, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, яке може мати наслідком порушення балансу інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 сформувала позицію, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
В той же час суди не можуть застосовувати заходи забезпечення позову ґрунтуючись лише на необхідності збереження існуючого становища, якщо відсутня хоча б одна з прямо визначених законом підстав. Збереження становища є наслідком застосування таких заходів, але не може бути самостійним критерієм чи підставою для їх вжиття.
У межах даних правовідносин захід у вигляді зупинення вчинення виконавчих дій є неадекватним та неспівмірним, оскільки він фактично підмінює собою рішення суду у справі по суті.
Своєю чергою посилання позивача на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
При вирішенні вищевказаної заяви про забезпечення позову суд враховує і те, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.10.2025 відкрите виконавче провадження ВП № 79274281 з виконання виконавчого листа № 440/10588/24 виданого 04.07.2025 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об'єкт історії та архітектури місцевого значення "Особняк Дарагана" на АДРЕСА_1 на умовах і в порядку визначених постановою КМУ від 28.12.2001 №1768.
Водночас ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 440/10588/24 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі № 440/10588/24 за позовом Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про зобов'язання вчинити певні дії /https://reyestr.court.gov.ua/Review/132522201/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 440/10588/24 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі № 440/10588/24 за позовом Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про зобов'язання вчинити певні дії /https://reyestr.court.gov.ua/Review/132522202/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 440/10588/24 адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі № 440/10588/24 за позовом Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про зобов'язання вчинити певні дії призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду /https://reyestr.court.gov.ua/Review/132522204/.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 440/10588/24 прийнято заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у справі № 440/10588/24 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/133954073/.
Згідно статті 38 Закону № 1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Тобто вказаним Законом прямо передбачено наслідки у вигляді зупинення виконавцем виконавчого провадження за його постановою у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Так Верховний Суд у пункті 8.24. Постанови від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22 виснував, «що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні».
У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.
В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача, судом встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
В обсязі встановлених під час розгляду заяви представника позивача про забезпечення позову обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС України, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі.
Підсумовуючи все викладене вище, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 09.04.2026 (вхідний № 24987/26) поданої після відкриття провадження у справі № 440/15901/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 09.04.2026 (вхідний № 24987/26) поданої після відкриття провадження у справі №15901/25 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.І. Молодецький