24 березня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/1379/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Шавкун А.В.,
від відповідача - Шандурський О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не погодження рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 13.11.2025 на звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами шляхом видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У листопаді 2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дідусем ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного стороннього догляду. Оскільки відповідач рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами не розглянув, позивач звернувся до суду.
2. Позиція відповідача.
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала. У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що разом з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивач надав акт обстеження сімейного стану, затверджений ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом якого у ОСОБА_2 наявні інші родичі першого та другого ступеня споріднення, про потребу в постійному догляді за якими не зазначено, а тому помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи складено висновок від 11.12.2025 про відсутність підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами /а.с. 103-105/.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у відкрите судове засідання.
Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог /а.с. 114-115/. При цьому представник позивача зазначила, що висновок від 11.12.2025 складений до надходження акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.01.2026, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні 24.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а представник відповідача - наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, 26.08.2022 призваний на строкову військову службу, а 24.07.2025 переведений на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджено записами у військовому квитку /а.с. 45-46/.
Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, з 20.08.2025 будучи зарахованим до особового складу Військової частини НОМЕР_1 /а.с. 45 - зі звороту/.
У листопаді 2025 року позивач звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дідом ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю першої групи та потребує постійного стороннього догляду /а.с. 13-15/.
На адвокатський запит представника позивача, адвоката Шавкун А.В. від 28.01.2026 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 листом від 01.02.2026 №1816 надав копію висновку помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи від 11.12.2025 про відсутність підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами /а.с. 63, 106, зокрема зі звороту/.
У висновку зазначено, що з акта обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що у ОСОБА_2 наявні інші родичі першого та другого ступеня споріднення, про потребу в постійному догляді за якими не зазначено.
До висновку долучено резолюцію командира військової частини НОМЕР_1 такого змісту: "Не погоджено. Відсутні підстави для звільнення, Обґрунтування у висновку юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ." /а.с. 106/.
Не погодившись з доводами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період починається військова служба.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з пунктом 12.11 розділу XІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Своєю чергою, відповідно до підпункту 28 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 (у редакції на дату звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби) при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення (дідусем), який є особою з інвалідністю I групи.
Суд зазначає, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану є необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи.
Для звільнення з військової служби за відповідною сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність члена сім'ї другого ступеня споріднення - особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої з урахуванням положень абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23 зазначив, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своїм дідусем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є особою з інвалідністю І "Б" групи з 04.11.2022 та потребує постійного стороннього догляду /а.с. 36, 37/.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи складено висновок про відсутність підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, до якого долучено резолюцію командира військової частини НОМЕР_1 такого змісту: "Не погоджено. Відсутні підстави для звільнення. Обґрунтування у висновку юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ." /а.с. 106, зокрема зі звороту/.
Мотивуючи відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами відповідач зазначив, що з акта обстеження сімейного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що у ОСОБА_2 наявні інші родичі першого та другого ступеня споріднення, про потребу в постійному догляді за якими не зазначено.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з таких міркувань.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що встановлено на підставі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько позивача) /а.с. 26/ та свідоцтва про народження позивача /а.с. 16/.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.11.2022 безстроково встановлена перша "Б" група інвалідності, що підтверджено копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №472446 /а.с. 36/.
За висновком МСЕК ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потребує постійного стороннього догляду /а.с. 36/.
Дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 20/, яка за висновком від 25.07.2025 №318 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, догляду вдома /а.с. 34/.
Догляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснює онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /а.с. 17/, що підтверджено копією акта встановлення факту здійснення догляду /а.с. 19/.
У ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наявні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько позивача) /а.с. 26, 39/ та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 /а.с. 78/.
У ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також був син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 /а.с. 42, 43/.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянкою російської федерації, постійно проживає у росії /а.с. 73-77/.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько позивача), є особою з інвалідністю третьої групи безтерміново /а.с. 40, 41, 44/.
В акті перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженому начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 12.01.2026 /а.с. 49/ зазначено, що у ході перевірки не виявлено інших членів сім'ї, які зобов'язані / можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Суд, аналізуючи наведені вище приписи абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, зауважує, що умовами для звільнення військовослужбовця з військової служби є відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, а у разі їх наявності - доведення потреби таких осіб у постійному сторонньому догляді.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 зазначив, що: ""відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII".
З документів, що долучені позивачем до рапорту про звільнення з військової служби, встановлено, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є член сім'ї першого ступеня споріднення, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько позивача), який хоча і є особою з інвалідністю третьої групи, однак у довідці до акта огляду МСЕК не зазначено про його потребу у постійному сторонньому догляді.
Позивач разом з рапортом про звільнення з військової служби не надав медичних документів (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), за яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батько позивача), потребував би постійного стороннього догляду.
Сам лише факт встановлення батьку позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалідності третьої групи не доводить, що він потребує постійного догляду та, як наслідок, не може здійснювати догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У матеріалах справи відсутні докази неможливості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснювати догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Довідкою від 05.04.2022 №1601-5001134452 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 24/.
За аналогічною адресою, як внутрішньо переміщена особа, зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 23/.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами відповідача про недоведеність позивачем наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої з урахуванням положень абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Щодо доводів представника позивача про складення висновку щодо правових підстав звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами за датою раніше (11.12.2025) аніж затверджено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця (12.01.2026) суд враховує, що за твердженням представника відповідача дата складення висновку зазначена помилково.
Суд враховує, що посилання на згаданий акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.01.2026 наведені у висновку щодо правових підстав звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами.
Крім того, за будь-яких обставин, наявність умов звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої з урахуванням положень абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за результатами розгляду справи не підтверджена, тоді як дата складення вищезгаданого висновку не має визначального значення, оскільки його наявність / відсутність не утворює підстав для звільнення позивача з військової служби.
Зазначення в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 12.01.2026, що у ході перевірки не виявлено інших членів сім'ї, які зобов'язані здійснювати / можуть здійснювати або здійснюють постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так само не є підставою для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, оскільки у згаданому акті комісія не встановила та не зазначила з посиланням на відповідні медичні документи наявність у батька позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потреби у постійному догляді.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 12, 87/.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.
Суддя Олександр КУКОБА