Справа № 420/2710/26
10 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізований під час дії воєнного стану та з 25.02.2022 року проходив службу в в/ч НОМЕР_1 .
За час проходження служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 28.04.2023 по 20.05.2023 року, з 01.06.2023 по 27.09.2023 року, з 18.10.2023 по 21.10.2023 року, з 23.10.2023 по 25.10.2023 року перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.
При цьому, 25.10.2023 року під час виконання бойового завдання отримав поранення. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) №1764 від 29.10.2023 року - травма (поранення) пов'язана із захистом Батьківщини.
Отже, позивач, як громадянин України з числа осіб рядового складу Збройних Сил, який у віці до 25 років прийнятий на службу під час воєнного стану, проходив службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою КМУ №153 від 11.02.2025 року, у зв'язку із наявністю у нього травми, одержаної під час захисту Вітчизни має підстави для виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному розмірі, тобто 1 млн. грн.
Проте, станом на час звернення до суду з позовом, пакет документів для погодження щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» не сформовано, виплати не здійснено.
Представник направив на адресу в/ч НОМЕР_1 адвокатський запит щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абз. 2 та 4 п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.
Відповідачем вимоги позивача залишено без реагування, що свідчить про бездіяльність відповідача та порушення права позивача на отримання передбачених законодавством виплат.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня доставки даної ухвали в електронний кабінет копію заяви ОСОБА_1 від 27.11.2025 року про виплату додаткової винагороди, відомості про результати її розгляду и копії всіх документів що стосуються виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство оборони України надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня доставки даної ухвали в електронний кабінет копію скарги ОСОБА_1 від 27.11.2025 року про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , відомості про результати її розгляду и копії всіх документів (копія відповіді та інші).
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в/ч НОМЕР_1 включено ОСОБА_1 до списків військовослужбовців, які потенційно мають право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.
При цьому, в/ч НОМЕР_1 наразі перебуває на штатах воєнного часу та приймає безпосередню участь у здійснені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території України, а також у заходах із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідач також вказує, що триваючий розгляд справи позивача щодо реалізації його права відповідно до Постанови №153 пов'язаний, в тому числі і через воєнний стан, участь військової частини у захисті Батьківщини (участь в бойових діях, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України), постійне переміщення відповідних служб військової частини, необхідність додаткового часу для погодження списків військовослужбовців з вищим командуванням.
З урахуванням зазначеного, в/ч НОМЕР_1 здійснюються заходи, пов'язані із збором необхідного пакету документів та проведенням перевірки для всебічного і повно з'ясувавши всіх фактичних обставини, які мають юридичне значення для розгляду порушеного в позовній заяві питання. Станом на день подання відзиву проводиться перевірка та розгляд спеціально створеною комісією законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 , за позитивним рішенням якого буде виданий відповідний наказ командира в/ч НОМЕР_1 .
На думку, відповідача, вказані обставини підтверджують, що ним не допущено протиправної бездіяльності щодо не розгляду спірного питання позивача.
Враховуючи вищевикладене, в/ч НОМЕР_1 вважає, що даний позов є передчасним і не підлягає задоволенню.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.12.2023).
Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 від 10.10.2019 року позивач з 22.11.2022 року на підставі Указу Президента України №757/2022 від 07.11.2022 року призваний на військову службу по мобілізації та з 22.11.2022 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_4 від 11.01.2025 року, позивач дійсно в періоди з 28.04.2023 по 20.05.2023 року, з 01.06.2023 по 27.09.2023 року, з 18.10.2023 по 21.10.2023 року, з 23.10.2023 по 25.10.2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Соледарській міській територіальній громаді, Запорізькій області Пологівського району, Малотокмачанській сільській, Оріхівській міській та Преображенській сільській територіальних громадах, Донецькій області Покровського району Очеретинській селищній територіальній громаді.
Довідкою про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) №1764 від 29.10.2023 року підтверджено, що позивач 23.10.2023 року під час виконання бойового завдання отримав поранення а саме: вибухову травму; множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення нижніх кінцівок, лівої сідниці; вогнепальні осколкові непроникаючі поранення тулуба зліва; вогнепальні осколкові сліпі поранення верхніх кінцівок; масивне вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої 2 поверхні правого стегна; множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя; вогнепальні осколкові сліпі поранення верхньої губи; закриту черепно мозкову травму.
У вказаній довідці зазначено, що травма (поранення) пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №253 від 15.07.2024 року ОСОБА_1 звільнено на підставі підпункту «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Вважаючи наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до п.4 постанови КМУ №153, представник позивача через Міністерство оборони України звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою, в який просив прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 відповідь на заяву не надано.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до п.4 постанови КМУ №153, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши позовну заяву, викладені в ній доводи та надані доказі в обґрунтування наявності права на нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1млн грн згідно з п.4 постанови КМУ №153, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 ст.9 Закон №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02. 2022 року № 2102-ІХ в Україні введений воєнний стан, якій триває. Воєнний стан та мобілізація продовжена до 04.05.2026 року на підставі Закону України від 14.01.2026 року, яка затвердила Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».
11.02.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153, відповідно до п. 1 якої постановлено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Пунктом 2 постанови КМУ №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Пунктом 3 постанови №153 визначені: - учасники експериментального проекту; - координатор (Міністерство оборони); - фінансування (за рахунок коштів державного бюджету)
Учасники експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Абзацом 4 п. 4 постанови КМУ №153 установлено, що:
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Позивач вважає, що має право на винагороду у розмірі 1 млн. гривень саме на підставі абз. 4 п. 4 постанови КМУ №153.
Абзацом 4 п. 4 постанови КМУ №153 також установлено, що винагорода не виплачується військовослужбовцям, зазначеним в абз.2,3 цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Отже за приписами абзаців 2,4 п.4 визначена сукупність обов'язкових умов, за яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень:
1) особа повинна бути громадянином України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу (Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення);
2) до набрання чинності цією постановою особа мала бути у віці до 25 років прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX;
3) особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);
4) відсутність двох або більше разів за сукупністю притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Судом встановлено, що для нарахування та виплати вказаної одноразової грошової винагороди відносно позивача наявна сукупність необхідних умов визначених абз.2,4 п.4 постанови №153, з огляду на наступне.
Позивач є громадянином України, у віці до 25 років, проходить службу у рядовому складі ВСУ, відсутні відомості про притягнення його до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності.
При цьому, позивач призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64 та є особою рядового складу (старший солдат).
Згідно довідкою в/ч НОМЕР_4 від 11.01.2025 року, позивач дійсно в періоди з 28.04.2023 по 20.05.2023 року, з 01.06.2023 по 27.09.2023 року, з 18.10.2023 по 21.10.2023 року, з 23.10.2023 по 25.10.2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Соледарській міській територіальній громаді, Запорізькій області Пологівського району, Малотокмачанській сільській, Оріхівській міській та Преображенській сільській територіальних громадах, Донецькій області Покровського району Очеретинській селищній територіальній громаді.
У зв'язку з тим, що позивач безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.12.2023 року.
Отже, вказана довідка підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.
Судом також встановлено, що відповідно до періодів, зазначених у вказаній довідці, позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови №153.
Проте, довідкою про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) № 1764 від 29.10.2023 року підтверджено, що позивач 23.10.2023 року під час виконання бойового завдання отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Крім того, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Вказане підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ №854473 від 24.10.2025 року, витягом з експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.10.2025 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди відносно позивача наявна сукупність необхідних умов, визначених абз.2,4 п.4 постанови №153.
Факт відповідності позивача вказаним умовам також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, про відсутність бездіяльності в/ч НОМЕР_5 та передчасність позовних вимог, оскільки за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ №153, проте вказана винагорода не нарахована та не виплачена позивачу.
Доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов щодо вжиття заходів в/ч НОМЕР_1 спрямованих на виплату позивачу вказаної винагороди, відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження об'єктивної неможливості здійснити розгляд питання щодо призначення позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153.
Крім того, відповідач у відзиві на позов просив саме відмовити у задоволенні позовних вимог, тим самим заперечуючи щодо наявності у позивача права на отримання спірної винагороди.
Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої п.4 Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо способу захисту порушеного права позивача суд враховує наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача вирішити питання щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п.4 Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.
Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.
Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п.4 Постанови КМУ № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п.4 Постанови КМУ № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва